Вікіпедія

Гушалевич Іван Миколайович

український поет, письменник і драматург, політичний діяч, журналіст, видавець, богослов
У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Гушалевич.

Іва́н Миколайо́вич Гушале́вич (4 грудня 1823(18231204), Палашівка, нині Чортківський район, Тернопільська область — 2 червня 1903, Львів) — український поет, письменник і драматург, політичний діяч, журналіст, видавець, теолог з Галичини. Греко-католицький священник. Учасник Собору Руських вчених. Москвофіл, один із найбільших прихильників язичія. Батько оперного співака Євгена Гушалевича.

Гушалевич Іван Миколайович
Народився4 грудня 1823(1823-12-04)
с. Палашівка, Королівство Галичини та Володомирії, Австрійська імперія
Помер2 червня 1903(1903-06-02) (79 років)
Львів, Австро-Угорщини
ПохованняЛичаківський цвинтар[1]
ГромадянствоАвстрійська імперія Австрійська імперія
Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Національністьрусин
Діяльністьпоет, письменник і драматург, політичний діяч, журналіст, видавець, теолог, священик, москвофіл
Alma materЛНУ ім. І. Франка
Мова творівязичіє
КонфесіяУкраїнська греко-католицька церква
ДітиГушалевич Євген Іванович
CMNS: Гушалевич Іван Миколайович у Вікісховищі

Життєпис

ред.
 
Іван Гушалевич

Народився у багатодітній селянській сім'ї села Паушівка Чортківського повіту (Королівство Галичини та Володимирії). З 1835 р. жив у селі Базар на Чортківщині. Здобув середню освіту у гімназії при монастирі оо. Василіян в Бучачі. Навчався у духовній семінарії,[2] на богословському  факультеті Львівського університету, одночасно закінчив і філософський факультет.

По закінченні Львівського університету викладав руську мову у львівських гімназіях, зокрема, з 1849[2] в українській академічній гімназії.

Учасник Собору Руських вчених (1848).

1849 видавав газету «Новини», потім — тижневик «Пчола» (1851–1852), «Зоря Галицка» (1863–1864 рр. — «Дім і школа»[3]

1855 року отримав парафію в селі Яновець; у 1855–1861 рр. інспектор народних шкіл Калуського повіту на Станиславівщині[2]; з 1862 до 1889 — катехит в українській академічній гімназії Львова.[3].

1861 і 1867 року обраний послом (депутатом) до Галицького крайового сейму від IV курії 35 округу (судові повіти Калуш і Войнилів, 1861—1869), а 1867 року — послом до австрійського парламенту (Райхсрату; 20.05.1867–21.05.1870, від сільських громад судових повітів Стрий, Сколе, Долина, Болехів, Рожнятів, Калуш, Войнилів, Миколаїв і Журавно).

Помер у Львові, похований на Личаківському цвинтарі, поле № 71[4].

Творчість

ред.

Почав писати 1841 року. Писав українською мовою з елементами язичія (за іншими даними — переважно язичієм[3]).

У 1848 році у Перемишлі вийшла перша збірка віршів Івана Гушалевича «До моєї батьківщини»; також вийшла збірка «Стихотворения»[3]. 1852 року він випускає другу збірку поезій «Квіти з Наддністрянської левади»; 1861 «Поезії»; в 1880[3]/1881 р. — збірку «Галицькі відголоси». 1882 року надрукував поему «Добош», 1883 — дві історичні повісті у віршах: «Гальшка Острозька» і «Козацький похід до Молдови». 1884 року опублікував дві нові історичні поеми: «Бранка» та «Іван Підкова»; збірку «Стихотворения». 1891 р. збірка «Балканские думи».

Писав також пісні, оди, елегії, гімни, казки, балади, легенди, 4 п'єси з народного життя; в них виступав як просвітитель і гуманіст. Найвдалішою є п'єса «Підгоряни» (1865[3]/1879 р.), яка часто ставилась в народних театрах і була перекладена російською мовою, Марко Кропивницький в 1882 р. переробив її на оперету.

П'єси «Обман очей», «Внесення жінки» та «Сільські пленіпотенти» (1870)[3] мали менший успіх.

Опублікував текст «Слова о полку Ігоревім» з примітками і передмовою, у якому доводив справжність цієї пам'ятки.

Іван Гушалевич залишив також спогади «З хати до школи» та «Спогади старого — очевидця життя 1848».

Автор першого гімну галицьких русинів Мир вам, браття, всім приносим, вперше оприлюдненого під час «Весни народів» 1848 року.[5]

Пам'ять

ред.

На честь Гушалевича у Львові названа невелика вулиця.[6][7]

Див. також

ред.

Видання

ред.
  • Гушалевич І. Туга за родинов; Туга за юностев; До зорі; Бурлак; Де єсть руська отчина? (Співаємо по путі народній «Дайже, Боже, добрий час»); Дума; До пчоли; Дума над Галичем; Дума наддніпрянська; До торбана; Любов родинной землі; Лебедка; Введеніє; Родимії поля; Тужливая діва; Голубка; Човен: Вірші // Українські поети-романтики: Поетичні твори. — К., 1987. — С. 488—504
  • Гушалевич І. Туга за родинов; Де єсть Руська отчизна: Вірші //Тернопіль: Тернопільщина літературна: Дод. 2. — Тернопіль,1991. — С. 17
  • Гушалевич І. Туга за родинов; Дума над Галичем //Література рідного краю. Буковина, Галичина, Гуцульщина, Покуття: Хрестоматія 9 кл. — Тернопіль, 1999. — С. 26 — 28.

Примітки

ред.
  1. ↑ Степанович К. Л. Личаківський некрополь — 2006. — С. 389. — ISBN 978-966-8955-00-6
  2. ↑ а б в Б. Пиндус. Гушалевич Іван Миколайович… — С. 443.
  3. ↑ а б в г д е ж Пиндус Б. Гушалевич Іван Миколайович… — С. 444.
  4. ↑ Криса Л., Фіголь Р. Личаківський некрополь. — Львів, 2006. — С. 390. — ISBN 966-8955-00-5.
  5. ↑ Мир вам, браття всім приносим… :: 21.helsinki.org.ua. 21.helsinki.org.ua. Процитовано 21 грудня 2023.
  6. ↑ https://maps.visicom.ua/c/24.00908,49.84353,17/f/STR3K72H2V9D?lang=uk
  7. ↑ https://streets.lvivcenter.org/uk/%D0%93%D1%83%D1%88%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87%D0%B0-%D0%86./

Джерела

ред.

Посилання

ред.
 
 Твори цього автора перебувають у суспільному надбанні. Ви можете допомогти проєкту, додавши їх у Вікіджерела.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гушалевич_Іван_Миколайович&oldid=43485344