Дем'ян Бєдний
Юхим Олексійович Придворов (літературний псевдонім — Дем'я́н Бє́дний[a]; 13 квітня 1883, Губівка — 25 травня 1945, Барвиха) — російський радянський поет та громадський діяч, один з основоположників соціалістичного реалізму в поезії[10]. Член правління Всеросійської асоціації пролетарських письменників з 1925 року[11] та член Спілки письменників СРСР.
Дем'ян Бєдний | ||||
---|---|---|---|---|
![]() | ||||
Ім'я при народженні | рос. Ефим Алексеевич Придворов[1] ![]() | |||
Псевдонім | Демьян Бедный ![]() | |||
Народився | 1 (13) квітня 1883[2][3][4] ![]() Губівка, Новгородківська волость, Олександрійський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія ![]() | |||
Помер | 25 травня 1945[2][5][…] (62 роки) ![]() Барвиха[d], Московська область[d] ![]() | |||
Поховання | Новодівичий цвинтар[7] ![]() | |||
Країна | ![]() ![]() ![]() | |||
Діяльність | поет, письменник, громадський діяч, журналіст, публіцист ![]() | |||
Сфера роботи | поезія[8], література[8] і публіцистика[8] ![]() | |||
Alma mater | Київська військово-фельдшерська школа (1900) і філологічний факультет СПбДУ (1908) ![]() | |||
Знання мов | українська і російська ![]() | |||
Мова творів | українська і російська ![]() | |||
Жанр | поезія, байка, публіцистика і фейлетон ![]() | |||
Членство | Всеросійська асоціація пролетарських письменниківd і СП СРСР ![]() | |||
Партія | Російська соціал-демократична робітнича партія і КПРС ![]() | |||
Учасник | Перша світова війна ![]() | |||
Нагороди | ||||
| ||||
![]() ![]() | ||||
Життєпис
ред.Народився 1 [13] квітня 1883 в селі Губівці (нині Кропивницький район Кіровоградської області, Україна) у сім'ї селянина-бідняка[10]. 1894 року закінчив сільську школу[12]. Протягом 1896—1900 років продовжив навчання у Київській військово-фельдшерській школі, де йому як найкращому учневі було дозволено, за високим наказом великого князя Костянтина Костянтиновича, скласти екстерном іспити за курс класичної гімназії з умовою попередньої служби в армії[13]. У 1900—1904 роках служив у військовому лазареті у Єлисаветграді[12].
Протягом 1904—1908 років навчався на історико-філологічному факультеті Санкт-Петербурзького університету (не закінчив[13]). Член Російської соціал-демократичної робітничої партії з 1912 року[10]. До 1914 року мешкав у Санкт-Петербурзі[14]. Протягом 1914—1915 років — учасник Першої світової війни, військовий фельдшер[13].
1916 року повернувся до Петрограда. У 1917 році із захопленням зустрів Жовтневу революцію[15]. 1918 року переїхав до Москви[12].
У грудні 1930 року спеціальна Постанова ЦК ВКП(б), у ситуації зростання загальної культури читачів і розквіту багатьох поетичних напрямів, засудила його віршовані фейлетони «Злазь з грубки» і «Без посуду» за оголошення «лінощів» і «сидіння на пічці» мало не «національною рисою росіян»[13].
Брав участь у цькуванні Олександра Довженка за фільм «Земля»[14]. Був одним з ініціаторів створення Літературного об'єднання Червоної армії і Флоту, що існувало у 1930—1934 роках[16].
У 1938 році був виключений з партії[b] (відновлений посмертно в 1956 році), позбавлений доступу до друку та жив продаж книг з особистої бібліотеки[13].
В Москві мешкав в будинках на Рождєственському бульварі, № 16 (з 1933 по 1943 рік[c]) та вулиці Горького, № 8[17]. Помер 25 травня 1945 у селі Барвисі Московської області[18] (нині Росія). Похований в Москві на Новодівичому цвинтарі[19].
Творчість
ред.Друкуватися почав з 1899 року в газеті «Киевское слово»[20]; у петербурзькому друці — з 1901 року[21]. Співпрацював з газетами «Звездою» (1911 року опублікував вірші «Про Дем'яна Бідного — мужика шкідливого», звідки і взято псевдонім поета), з 1912 року і до кінця життя — з «Правдою»[10] (зокрема у № 1 «Правди» на першій сторінці був надрукований його вірш «Полна страданій нашихъ чаша»[22]); друкувався також у журналах «Русское богатство»[23], «Сучасний світ»[24]. Видавався санкт-петербурзьким більшовицьким видавництвом «Життя та знання»[25].
Перша збірка віршів, пісень, байок, віршованих повістей, фейлетонів — «Байки», видана 1913 року[9]. 1914 року присвятив Тарасу Шевченку байку «Біля великої могили» спрямовану проти паплюження його пам'яті газетою «Новое время»[26].
В роки Громадянської війни писав агітаційні вірші та пісні[20] (зокрема у віші «Маніфест барона фон Врангеля» застосував макаронічну мову[27]). 1918 року написав популярну пісню «Так як матінка мене проводжала»[18]. Сатири письменника виходили окремими виданнями у Києві, Одесі, Харкові, друкувалися в газетах[18]. Його вірші друкувалися на агітплакатах.
«Павук і мухи»
|
«Міліончик — мільйон»
|
«Непорушна фортеця»
|
«Капітал»
|
«Маніфест барона фон Врангеля»
|
«Проводи»
|
Серед інших творів байки, вірші, пісні:
- «Диво дивне та інші казки» (1916);
- «Всяк Веремій про себе розумій» (1917);
- «Правда і Кривда» (1917);
- «Про землю, про волю, про робочу долю» (1917, героїко-сатирична епопея); «Зміцнюйте „Правду“» (1917), «Таврійський палац» (1917), «Гатчинський урок» (1919), «Незламна твердиня» (1927), «Ленінграду» (1941), «Неминуче» (1943), «Слава» (1943) — вірші присвячені Ленінграду[21];
- «Про Митьку-бігунця і його кінець» (1918);
- «Каїнова спадщина» (1919);
- «Пісні минулого» (1919);
- «Земля обітована» (1920) — поема;
- «Головна вулиця» (опублікована 7 листопада 1922 року[28]) — поема про революційний народ;
- «Праця» (1922), «Тяга» (1924), «Героїчна пам'ятка» (1937) — вірші про героїчну працю радянських людей;
- «Як 14-та дивізія в рай йшла» (1923, однойменна п'єса — 1932);
- «Робітниче привітання», «Любимому» (1923), «Ленінському набору» (1924), «Сніжинки» (1925), «Ленін з нами» (1944) — вірші присвячені Володимиру Леніну;
- «Новий Заповіт без вади євангеліста Дем'яна» (1925);
- «Хрюкаючий неп» (1926);
- «Танька — Ванька» (1927);
- «Ніхто не знав» (1927);
- «Пороги», «Квіти і корені», «Колгосп „Червоний кут“» (1936, повість[d]), «Вставай, Україно», «Біля могили Тараса Шевченка», «Салют переможцям», «Одеса», «Визволителям Полтави» — твори присвячені Україні[14];
- «Москва», «Симфонія Москви», «Москва салютує!», «Столиця — народ» — вірші присвячені Москві[19].
1920 року за байкою «Про Митьку-бігунця і його кінець» поставлено український фільм з однойменною назвою[14].
Писав українською мовою («Панська рада (українцям)», «Осиковий кіл раді», «Замість волика»)[18].
Особливу увагу приділяв антирелігійній пропаганді, був постійним автором газети «Безбожник».
У роки німецько-радянської війни писав патріотичні вірші й поеми («Я вірю в свій народ!» та інші)[18]. Твори перших місяців війни носять форми заклинання, прокляття, присяги, плачу, прямого заклику[29]. Друкувався у «Правді», «Известиях», «Комсомольській правді», «Красному флоті» та інших газетах, робив підписи у Вікнах ТАРС[12].
У перекладі українською мовою вийшли «Байки і віші» (1936), «Вибране» (1951), «Павуки та мухи» (1957). Його твори перекладали Микола Терещенко, Максим Рильський, Валер'ян Поліщук, Іван Кулик, Микита Годованець[18].
Книжкова збірка поета входить у фонди бібліотеки Літературного музею в Москві[19]. Деякі оригінали документів поета зберігаються в архіві Інституті світової літератури імені Максима Горького в Москві[30].
Бібліографія
ред.- Зібрання творів в одному томі. Видавництво «Робочої газети», 1922;
- Повне зібрання творів у 19 томах. Москва, Держвидав, 1925—1930;
- Однотомник. Москва, видавництво «Художня література», 1937;
- Вибране. Москва, видавництво «Радянський письменник», 1948;
- Зібрання творів у 5 томах. Москва, Держлітвидав, 1948;
- Зібрання творів у 8 томах. Москва, видавництво «Художня література», 1964;
- Бібліотечка вибраної лірики. Москва, видавництво «Молода гвардія», 1967.
Відзнаки
ред.- Георгіївська медаль (1915; за хоробрість)[12];
- орден Червоного Прапора (1923; за агітаційну роботу в лавах Червоної армії)[31];
- орден Леніна (1933; у зв'язку з 50-річчям)[12].
Вшанування
ред.- У 1925 році ім'я «Бєднодем'яновськ» було присвоєно місту Спаську Пензенської області Росії. 13 жовтня 2005 місту повернуто історичну назву;
- У 1931 році було відкрито групу арктичних островів, яким було присвоєно назву «Острови Дем'яна Бєдного»;
- В його рідному селі Губівці на будівлі середньої школи встановлена мармурова меморіальна дошка, що свідчить про народження поета в цьому селі;
- На честь поета названо селище Дем'ян Бєдний Жердевського району Тамбовської області Росії;
- 1961 року в Москві на честь Дем'яна Бєдного названо вулицю[32];
- У 1963 році Поштою СРСР випущена поштова марка з портретом Дем'яна Бєдного номіналом 4 копійки;
- В Москві на будинках на Рождествєнському бульварі, № 16 та Тверській вулиці, № 8, де мешкав поет, встановлені меморіальні дошки[32];
- На честь поета у низки населених пунктів Української РСР були названі вулиці (нині перейменовані), зокрема у Києві, Броварах, Мелітополі, Жмеринці;
- 1983 року Поштою СРСР випущений маркований конверт з портретом Дем'яна Бєдного;
- У 1985 році спущений на воду пасажирський теплохід «Дем'ян Бєдний»[33] (рос.).
Губівка
|
Поштова марка
|
Рождєственський бульвар
|
Тверська
|
Конверт
|
Теплохід
|
Виноски
ред.Примітки
ред.- ↑ Бедный, Демьян // Писатели современной эпохи: Био-библиографический словарь русских писателей XX века / под ред. Б. П. Козьмин — Москва: 1928. — Т. 1. — С. 34–36. — 287 с.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Литераторы Санкт-Петербурга. ХХ век / под ред. О. В. Богданова
- ↑ Чувашская энциклопедия — Чувашское книжное издательство, 2006. — 2567 с. — ISBN 978-5-7670-1471-2
- ↑ Encyclopædia Britannica
- ↑ Енциклопедія Брокгауз
- ↑ Find a Grave — 1996.
- ↑ а б в Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ а б Литературный энциклопедический словарь, 1987, с. 554.
- ↑ а б в г Большая советская энциклопедия та 1969—1978.
- ↑ Литературный энциклопедический словарь, 1987, с. 40.
- ↑ а б в г д е Демьян Бедный. Хронология жизни и творчества. (рос.)
- ↑ а б в г д е Демьян Бедный. Биография. (рос.)
- ↑ а б в г Енциклопедія сучасної України, 2003.
- ↑ Литературный энциклопедический словарь, 1987, с. 355.
- ↑ Литературный энциклопедический словарь, 1987, с. 205.
- ↑ Москва. Энциклопедия, 1980, с. 131—132.
- ↑ а б в г д е Українська літературна енциклопедія, 1988.
- ↑ а б в Москва. Энциклопедия, 1980, с. 131.
- ↑ а б Український радянський енциклопедичний словник, 1966.
- ↑ а б Ленинград, 1957.
- ↑ Газета «Правда», № 1 від 22 квітня [5 травня] 1912 року. (рос.)
- ↑ Литературный энциклопедический словарь, 1987, с. 367.
- ↑ Литературный энциклопедический словарь, 1987, с. 407.
- ↑ Литературный энциклопедический словарь, 1987, с. 108.
- ↑ Російська література і Т. Г. Шевченко // Шевченківський словник / відповідальний редактор Є. П. Кирилюк ; Інститут літератури імені Тараса Шевченка Академії наук Української РСР, Головна редакція Української радянської енциклопедії. — Київ : Поліграфкнига, 1977. — Т. 2 : Мол—Я. — С. 129. — 412 с.
- ↑ Литературный энциклопедический словарь, 1987, с. 110.
- ↑ Литературный энциклопедический словарь, 1987, с. 393.
- ↑ Литературный энциклопедический словарь, 1987, с. 359.
- ↑ Литературный энциклопедический словарь, 1987, с. 39.
- ↑ Демьян Бедный / Гурьева Т. Н. Новый литературный словарь / Т. Н. Гурьева. — Ростов н/Д, Феникс, 2009, с. 30—31.
- ↑ а б Москва. Энциклопедия, 1980, с. 132.
- ↑ Теплоход «Демьян Бедный» / Лоцман путешествий.
Література
ред.- Бедный, Демьян // Ленинград. Энциклопедический справочник / под общей редакцией Л. С. Шаумяна. — Москва—Ленинград : Государственное научное издательство «Большая советская энциклопедия», 1957. — С. 433. (рос.);
- Бєдний Дем'ян // Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. М. П. Бажан. — 1-ше вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1966. — Т. 1 : А — Кабарга. — С. 177-178.;
- Ирина Бразуль. Демьян Бедный. — Москва, 1967. — 80 с. — (Жизнь замечательных людей) (рос.)
- Л. К. Швецова. Бедный Демьян // Большая советская энциклопедия : у 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).;
- Бєдний Дем'ян // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1977. — Т. 1 : А — Борона. — 542, [2] с., [38] арк. іл. : іл., табл., портр., карти с.;
- Бедный Демьян // Москва. Энциклопедия. — Москва : «Советская энциклопедия», 1980. — С. 131—132. (рос.);
- Бедный Демьян // Литературный энциклопедический словарь / под общ. ред. В. М. Кожевникова и П. О. Николаева. — Москва : Советская энциклопедия, 1987. — 752 с. (рос.);
- Т. М. Різниченко. Бєдний Дем'ян // Українська літературна енциклопедія : у 3 т. / відп. ред. І. О. Дзеверін. — К. : Головна редакція УРЕ, 1988. — Т. 1 : А—Г. — С. 157—158. — 536 с. — ISBN 5-88500-003-4.;
- Т. М. Різниченко. Бєдний Дем'ян // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2003. — Т. 2 : Б — Біо. — С. 557. — ISBN 966-02-2681-0.;