Юхим Олексійович Придворов (літературний псевдонім — Дем'я́н Бє́дний[a]; 13 квітня 1883, Губівка — 25 травня 1945, Барвиха) — російський радянський поет та громадський діяч, один з основоположників соціалістичного реалізму в поезії[10]. Член правління Всеросійської асоціації пролетарських письменників з 1925 року[11] та член Спілки письменників СРСР.

Дем'ян Бєдний
Ім'я при народженнірос. Ефим Алексеевич Придворов[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПсевдонімДемьян Бедный Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився1 (13) квітня 1883[2][3][4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Губівка, Новгородківська волость, Олександрійський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер25 травня 1945(1945-05-25)[2][5][…] (62 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Барвиха[d], Московська область[d] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняНоводівичий цвинтар[7] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Російська імперія
 СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьпоет, письменник, громадський діяч, журналіст, публіцист Редагувати інформацію у Вікіданих
Сфера роботипоезія[8], література[8] і публіцистика[8] Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materКиївська військово-фельдшерська школа (1900) і філологічний факультет СПбДУ (1908) Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовукраїнська і російська Редагувати інформацію у Вікіданих
Мова творівукраїнська і російська Редагувати інформацію у Вікіданих
Жанрпоезія, байка, публіцистика і фейлетон Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоВсеросійська асоціація пролетарських письменниківd і СП СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяРосійська соціал-демократична робітнича партія і КПРС Редагувати інформацію у Вікіданих
УчасникПерша світова війна Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
орден Леніна орден Червоного Прапора медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Георгіївська медаль

CMNS: Дем'ян Бєдний у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Життєпис

ред.

Народився 1 [13] квітня 1883(18830413) в селі Губівці (нині Кропивницький район Кіровоградської області, Україна) у сім'ї селянина-бідняка[10]. 1894 року закінчив сільську школу[12]. Протягом 1896—1900 років продовжив навчання у Київській військово-фельдшерській школі, де йому як найкращому учневі було дозволено, за високим наказом великого князя Костянтина Костянтиновича, скласти екстерном іспити за курс класичної гімназії з умовою попередньої служби в армії[13]. У 1900—1904 роках служив у військовому лазареті у Єлисаветграді[12].

Протягом 1904—1908 років навчався на історико-філологічному факультеті Санкт-Петербурзького університету (не закінчив[13]). Член Російської соціал-демократичної робітничої партії з 1912 року[10]. До 1914 року мешкав у Санкт-Петербурзі[14]. Протягом 1914—1915 років — учасник Першої світової війни, військовий фельдшер[13].

1916 року повернувся до Петрограда. У 1917 році із захопленням зустрів Жовтневу революцію[15]. 1918 року переїхав до Москви[12].

У грудні 1930 року спеціальна Постанова ЦК ВКП(б), у ситуації зростання загальної культури читачів і розквіту багатьох поетичних напрямів, засудила його віршовані фейлетони «Злазь з грубки» і «Без посуду» за оголошення «лінощів» і «сидіння на пічці» мало не «національною рисою росіян»[13].

Брав участь у цькуванні Олександра Довженка за фільм «Земля»[14]. Був одним з ініціаторів створення Літературного об'єднання Червоної армії і Флоту, що існувало у 1930—1934 роках[16].

У 1938 році був виключений з партії[b] (відновлений посмертно в 1956 році), позбавлений доступу до друку та жив продаж книг з особистої бібліотеки[13].

В Москві мешкав в будинках на Рождєственському бульварі, № 16 (з 1933 по 1943 рік[c]) та вулиці Горького, № 8[17]. Помер 25 травня 1945 у селі Барвисі Московської області[18] (нині Росія). Похований в Москві на Новодівичому цвинтарі[19].

Творчість

ред.

Друкуватися почав з 1899 року в газеті «Киевское слово»[20]; у петербурзькому друці — з 1901 року[21]. Співпрацював з газетами «Звездою» (1911 року опублікував вірші «Про Дем'яна Бідного — мужика шкідливого», звідки і взято псевдонім поета), з 1912 року і до кінця життя — з «Правдою»[10] (зокрема у № 1 «Правди» на першій сторінці був надрукований його вірш «Полна страданій нашихъ чаша»[22]); друкувався також у журналах «Русское богатство»[23], «Сучасний світ»[24]. Видавався санкт-петербурзьким більшовицьким видавництвом «Життя та знання»[25].

Перша збірка віршів, пісень, байок, віршованих повістей, фейлетонів — «Байки», видана 1913 року[9]. 1914 року присвятив Тарасу Шевченку байку «Біля великої могили» спрямовану проти паплюження його пам'яті газетою «Новое время»[26].

В роки Громадянської війни писав агітаційні вірші та пісні[20] (зокрема у віші «Маніфест барона фон Врангеля» застосував макаронічну мову[27]). 1918 року написав популярну пісню «Так як матінка мене проводжала»[18]. Сатири письменника виходили окремими виданнями у Києві, Одесі, Харкові, друкувалися в газетах[18]. Його вірші друкувалися на агітплакатах.

           
«Павук і мухи»
«Міліончик — мільйон»
«Непорушна фортеця»
«Капітал»
«Маніфест барона фон Врангеля»
«Проводи»

Серед інших творів байки, вірші, пісні:

  • «Диво дивне та інші казки» (1916);
  • «Всяк Веремій про себе розумій» (1917);
  • «Правда і Кривда» (1917);
  • «Про землю, про волю, про робочу долю» (1917, героїко-сатирична епопея); «Зміцнюйте „Правду“» (1917), «Таврійський палац» (1917), «Гатчинський урок» (1919), «Незламна твердиня» (1927), «Ленінграду» (1941), «Неминуче» (1943), «Слава» (1943) — вірші присвячені Ленінграду[21];
  • «Про Митьку-бігунця і його кінець» (1918);
  • «Каїнова спадщина» (1919);
  • «Пісні минулого» (1919);
  • «Земля обітована» (1920) — поема;
  • «Головна вулиця» (опублікована 7 листопада 1922 року[28]) — поема про революційний народ;
  • «Праця» (1922), «Тяга» (1924), «Героїчна пам'ятка» (1937) — вірші про героїчну працю радянських людей;
  • «Як 14-та дивізія в рай йшла» (1923, однойменна п'єса — 1932);
  • «Робітниче привітання», «Любимому» (1923), «Ленінському набору» (1924), «Сніжинки» (1925), «Ленін з нами» (1944) — вірші присвячені Володимиру Леніну;
  • «Новий Заповіт без вади євангеліста Дем'яна» (1925);
  • «Хрюкаючий неп» (1926);
  • «Танька — Ванька» (1927);
  • «Ніхто не знав» (1927);
  • «Пороги», «Квіти і корені», «Колгосп „Червоний кут“» (1936, повість[d]), «Вставай, Україно», «Біля могили Тараса Шевченка», «Салют переможцям», «Одеса», «Визволителям Полтави» — твори присвячені Україні[14];
  • «Москва», «Симфонія Москви», «Москва салютує!», «Столиця — народ» — вірші присвячені Москві[19].

1920 року за байкою «Про Митьку-бігунця і його кінець» поставлено український фільм з однойменною назвою[14].

Писав українською мовою («Панська рада (українцям)», «Осиковий кіл раді», «Замість волика»)[18].

Особливу увагу приділяв антирелігійній пропаганді, був постійним автором газети «Безбожник».

У роки німецько-радянської війни писав патріотичні вірші й поеми («Я вірю в свій народ!» та інші)[18]. Твори перших місяців війни носять форми заклинання, прокляття, присяги, плачу, прямого заклику[29]. Друкувався у «Правді», «Известиях», «Комсомольській правді», «Красному флоті» та інших газетах, робив підписи у Вікнах ТАРС[12].

У перекладі українською мовою вийшли «Байки і віші» (1936), «Вибране» (1951), «Павуки та мухи» (1957). Його твори перекладали Микола Терещенко, Максим Рильський, Валер'ян Поліщук, Іван Кулик, Микита Годованець[18].

Книжкова збірка поета входить у фонди бібліотеки Літературного музею в Москві[19]. Деякі оригінали документів поета зберігаються в архіві Інституті світової літератури імені Максима Горького в Москві[30].

Бібліографія

ред.
  • Зібрання творів в одному томі. Видавництво «Робочої газети», 1922;
  • Повне зібрання творів у 19 томах. Москва, Держвидав, 1925—1930;
  • Однотомник. Москва, видавництво «Художня література», 1937;
  • Вибране. Москва, видавництво «Радянський письменник», 1948;
  • Зібрання творів у 5 томах. Москва, Держлітвидав, 1948;
  • Зібрання творів у 8 томах. Москва, видавництво «Художня література», 1964;
  • Бібліотечка вибраної лірики. Москва, видавництво «Молода гвардія», 1967.

Відзнаки

ред.

Вшанування

ред.
           
Губівка
Поштова марка
Рождєственський бульвар
Тверська
Конверт
Теплохід

Виноски

ред.
  1. Друкувався також під іншими псевдонімами[9].
  2. Його байка «Борись чи вмирай», відправлена ​​перед публікацією на перегляд Йосипу Сталіну і жорстко ним розкритикована[13].
  3. З напису на меморіальній дошці.
  4. Нова редакція 1941 року — «Степан Завгородній».

Примітки

ред.
  1. Бедный, Демьян // Писатели современной эпохи: Био-библиографический словарь русских писателей XX века / под ред. Б. П. КозьминМосква: 1928. — Т. 1. — С. 34–36. — 287 с.
  2. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. Литераторы Санкт-Петербурга. ХХ век / под ред. О. В. Богданова
  4. Чувашская энциклопедияЧувашское книжное издательство, 2006. — 2567 с. — ISBN 978-5-7670-1471-2
  5. Encyclopædia Britannica
  6. Енциклопедія Брокгауз
  7. Find a Grave — 1996.
  8. а б в Чеська національна авторитетна база даних
  9. а б Литературный энциклопедический словарь, 1987, с. 554.
  10. а б в г Большая советская энциклопедия та 1969—1978.
  11. Литературный энциклопедический словарь, 1987, с. 40.
  12. а б в г д е Демьян Бедный. Хронология жизни и творчества. (рос.)
  13. а б в г д е Демьян Бедный. Биография. (рос.)
  14. а б в г Енциклопедія сучасної України, 2003.
  15. Литературный энциклопедический словарь, 1987, с. 355.
  16. Литературный энциклопедический словарь, 1987, с. 205.
  17. Москва. Энциклопедия, 1980, с. 131—132.
  18. а б в г д е Українська літературна енциклопедія, 1988.
  19. а б в Москва. Энциклопедия, 1980, с. 131.
  20. а б Український радянський енциклопедичний словник, 1966.
  21. а б Ленинград, 1957.
  22. Газета «Правда», № 1 від 22 квітня [5 травня] 1912 року. (рос.)
  23. Литературный энциклопедический словарь, 1987, с. 367.
  24. Литературный энциклопедический словарь, 1987, с. 407.
  25. Литературный энциклопедический словарь, 1987, с. 108.
  26. Російська література і Т. Г. Шевченко // Шевченківський словник / відповідальний редактор Є. П. Кирилюк ; Інститут літератури імені Тараса Шевченка Академії наук Української РСР, Головна редакція Української радянської енциклопедії. — Київ : Поліграфкнига, 1977. — Т. 2 : Мол—Я. — С. 129. — 412 с.
  27. Литературный энциклопедический словарь, 1987, с. 110.
  28. Литературный энциклопедический словарь, 1987, с. 393.
  29. Литературный энциклопедический словарь, 1987, с. 359.
  30. Литературный энциклопедический словарь, 1987, с. 39.
  31. Демьян Бедный / Гурьева Т. Н. Новый литературный словарь / Т. Н. Гурьева. — Ростов н/Д, Феникс, 2009, с. 30—31.
  32. а б Москва. Энциклопедия, 1980, с. 132.
  33. Теплоход «Демьян Бедный» / Лоцман путешествий.

Література

ред.