Відкрити головне меню

Коли́ба — сезонне житло пастухів і лісорубів, поширене в гірських районах Карпат.

ЕтимологіяРедагувати

Слово колиба відоме у багатьох слов'янських мовах (пол. koliba, koleba, чеськ. і словац. koliba, болг. і мак. колиба, серб. колеба/koleba, словен. koliba). Воно вважається пастушим мандрівним словом, до української і західнослов'янських, очевидно, запозичене через посередництво рум. colíbă з південнослов'янських, у яких походить від грец. καλύβη («мазанка», «хата», «покриття», «завіса»). Сумнівно посередництво тур. kulübe[1].

БудоваРедагувати

У плані проста колиба являє собою кліть — зруб-четверик без віконних прорізів з двосхилим або чотирьохскатним дахом, критим дранкою. Приміщення розраховане на проживання від 2 до 8 осіб. Усередині колиба облаштована просто — приміщення однокамерне, відсутня піч, уздовж стін розташовуються дерев'яні лежанки і полиці для речей, підлога земляна. Для опалення приміщення використовується місце для багаття, дим виходить через отвір в даху.

Крім простих прямокутних в плані колиб, бувають також і складніші шести-, восьми- і навіть дванадцатикутні зруби (частіше у лісорубів і бокорашів, ніж у пастухів). Вікна, як і в простих колибах, зазвичай відсутні. Є один вхід, орієнтований зазвичай на південь. Вхідні двері ведуть у невеликі сіни — хорімці. У них тримають воду, на стінах вішають різні приналежності для роботи, а на верх сінного зрубчика всередині складають пилки. З сіней другі двері ведуть всередину колиби; її стать вистелений лубом або деревом, в центрі знаходиться вогнище — ватра, а навколо нього в радіальному напрямку стоять підложа — невисокі тапчани для робітників. Такі колиби рублені на моху (з конопаченням), мають пірамідальний дах з драниці з димовим отвором угорі.

Найпримітивніший тип колиб має односхилий дах, притулений до стіни кошари.

Калибою також називають прості, переважно дитячі чи юнацькі, пастуші курені, складені з міцнішої основи-гілля і прикрите з боків гіллям з листям.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — 572 с.

ДжерелаРедагувати