Кліть (архітектура)

сторінка значень у проєкті Вікімедіа

Кліть — прямокутний дерев'яний зруб, утворений покладеними один на одного вінцями з колод.[1] Це найпростіша споруда, яка у плані представляє квадрат або наближений до нього прямокутник, складаний в древніші часи із соснових кругляків[прим. 1] і напівкругляків, а пізніше з брусів з зав'язуванням вінців зрубів на кутах за допомогою простого замка "в обло".[2] З'єднували вінці один з одним по всій довжині будівлі знизу доверху: у верхній частині деревини видовбували жолобок, куди вставляли зарубану нижню частину верхнього вінця.[2] Таке кріплення відоме ще з часів Київської Русі.[2] Широко застосовується у дерев'яній архітектурі.[1] Кліті, ці найпростіші зруби, були вихідними елементами багатьох споруд від дерев'яного житла до храму.[2] Конструкції у вигляді дерев'яних клітей були виявлені під час розкопок "міста Ярослава" (складалася з дубових зрубів, що примикали один до одного), в оборонних валах й інших давньоруських міст.[3] Для середньовіччя в період VI — XIII століття характерними є типові городища з земляними валами, збудованими за дерев'яними конструкціями (рубані кліті заповнені глиною).[4]

Кліть з села Юрове Олевського району Житомирської області в Національному музеї народної архітектури та побуту України в м. Пирогів, поблизу Києва

Кліттю також називають неопалювану частину хати.[1] Кліть — хата, хижа, кімната, комора.[5] Стебки мали приблизно такі розміри, як і кліті, але їхні стіни та стеля були обмазані глиною і їх опалювали за допомогою жару, який вносили в спеціальній посудині; іноді в них влаштовували печі.[2] У деяких місцевостях стебки видозмінились у хатні прибудови пукліт, покліт, теплу комору, прибік.[2]

Перекриття кліті поздовжньо-вінцеве. Поздовжні бруси або кругляки укладали симетрично з обох боків, наближаючи їх до осі плану. Врубували такі елементи перекриття в поперечні стіни, які утворювали фронтон. Покрівлю виконували з драниць.[2]

Загалом історія розвитку житла й комори має багато спільного, хоча комора пройшла шлях від дупла в дереві й мисливських схованок, піднятих над землею, до наземних споруд.[2] До такої найпростішої споруди належить кліть. Кліть — найпростіша зрубна конструкція у давньоруському будівництв.[3]

Через простоту конструкції і універсальність, практичне використання та наявність будівельного матеріалу, все це сприяло тому, що на території Київської Русі цей тип споруди виконував найрізноманітніші функції. Тоді кліть виступала в ролі будинку, кімнати, келії або комори. У давньоруській мові слово "кліть" використовувалось у значенні "кімната". У "Повісті минулих літ" кліть тлумачиться як оселя.[6] Князь Володимир у Берестові під Києвом влітку мешкав у кліті. Кліть як спальня молодої пари часто згадується у литовських і латиських народних піснях. В Норвегії та Швеції було заведено у великих сім'ях для кожної пари влаштовували окрему кліть.[2] Кліті заповнені грунтом використовувались при спорудженні дерево-земляних укріплень староукраїнських городищ.[7]

Пояснення ред.

  1. колода, стовбур зрубаного дерева Кругляк // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

Деталізація джерел ред.

  1. а б в Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985. http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/UKR0001205
  2. а б в г д е ж и к Архип Данилюк. Давня архітектура українського села: Етнографічний нарис. К.: Техніка, 2008. 256 с.; іл. (Народні джерела). Бібліогр.: с. 246-252. ISBN 978-966-575-063-5
  3. а б 9.12. Архітектура: дерев'яна і кам'яна (Ю.С. Асєєв, В.О. Харламов) / Історія української культури. У 5 т. / за ред. Ю.С. Асеєва. Київ: Наукова думка, 2001. Т. 1. Джерело: http://izbornyk.org.ua/istkult/ikult12.htm
  4. В. Петров. Матеріяльна культура. Пережитки передісторичної матеріяльної культури. Скотарство (200). Хліборобство (200). Ремесло. Оброблення металю (201). Осадництво (201) // Енциклопедія українознавства. Загальна частина (ЕУ-I). — Мюнхен, Нью-Йорк, 1949. — Т. 1. — С. 200-228. Доступ
  5. КОРОТКИЙ СЛОВНИК історичної термінології, що вживається в «Повісті врем'яних літ». // Повість врем'яних літ: Літопис (За Іпатським списком) / Пер. з давньоруської, післяслово, комент. В. В. Яременка.— К.: Рад. письменник, 1990.—558 с. Доступ
  6. Літопис руський / Пер. з давньорус. Л.Є.Махновця; Відп. ред. О.В.Мишанич. К.: Дніпро, 1989. XVI с. + 591 с.
  7. Липа К. Під захистом мурів. — К.: Наш час, 2007. — 184 с. — (Сер. «Невідома Україна») ISBN 978-966-8174-84-1 ISBN 966-8174-12-7 (серія) (стор.: 25-26)

Див. також ред.