Кабінет Міністрів України

вищий орган у системі органів виконавчої влади України
(Перенаправлено з КМУ)

Кабінет Міністрів України — Кабінет міністрів в Україні, колегіальний, вищий орган виконавчої влади України[1]. Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України та Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених Конституцією України.

Кабінет Міністрів України
Cabinet of Ministers of Ukraine.webp
Емблема Кабінету Міністрів України
Загальна інформація
Країна Україна Україна
Дата створення 17 вересня 1991
Попередні відомства Рада міністрів УРСР і Державний Центр Української Народньої Республіки в екзилі
Керівне відомство Верховна Рада України
Штаб-квартира 01008, Київ, вул. Грушевського, 12/2
50°26′52″ пн. ш. 30°32′01″ сх. д. / 50.447833° пн. ш. 30.533667° сх. д. / 50.447833; 30.533667
Відповідальний міністр Денис Шмигаль , Прем'єр-міністр України
Державний секретар КМУ Олександр Ярема
Підвідомчі органи Перелік
Ключовий документ Закон України «Про Кабінет Міністрів України»
kmu.gov.ua

ДіяльністьРедагувати

Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України. До складу Кабінету Міністрів України входять Прем'єр-міністр України, Перший віцепрем'єр-міністр, п'ять віцепрем'єр-міністрів, міністри. Діяльність Кабінету Міністрів України забезпечує Секретаріат Кабінету Міністрів України.

Дедалі більшого резонансу набуває модель електронного уряду як складової частини електронного урядування та представництва виконавчої гілки влади в мережі Інтернет[джерело?].

ЗасіданняРедагувати

Засідання КМ, що проводяться в основному щосереди, скликаються Прем'єр-міністром. Крім того, Прем'єр-міністр може прийняти рішення про скликання позачергового засідання. Засідання КМ вважається правосильним, якщо на ньому присутні більш як половина його посадового складу. Члени КМ беруть участь у засіданні особисто. Пропозиції Прем'єр-міністрові щодо порядку денного засідання готує Секретаріат КМ на підставі внесених та підготовлених в установленому порядку матеріалів. Схвалений Прем'єр-міністром порядок денний засідання розміщується на Єдиному вебпорталі органів виконавчої влади не пізніше ніж за 24 години до початку засідання.

На засіданнях КМ головує Прем'єр-міністр, а за його відсутності — Перший віцепрем'єр-міністр. Про участь Президента України та/або Голови ВР головуючий інформує на початку засідання. У засіданні можуть брати участь народні депутати України, Генеральний прокурор України або його заступник, Уповноважений ВР з прав людини, Голова Національного банку або його заступник, Голова Антимонопольного комітету, а також в установленому порядку — представник Президента України у КМ. КМ за пропозиціями його членів визначає ін. осіб, які беруть участь у засіданнях Уряду з правом дорадчого голосу (постійні учасники). На засідання можуть запрошуватися у разі потреби посадові особи, яких стосується обговорюване питання.

Порядок денний засідання затверджує КМ. З питань, передбачених порядком денним, доповідають на засіданні члени Уряду, за пропозиціями яких можуть доповідати з окремих питань керівники центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу КМ, або ін. посадові особи. З питань заслуховування звітів (інформації) доповідають керівники органів виконавчої влади.

Рішення КМ приймаються шляхом голосування більшістю голосів його посадового складу. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос Прем'єр-міністра. Головуючий на засіданні на підставі результатів обговорення та голосування оголошує про прийняте рішення. За результатами обговорення питань на засіданні може бути прийнято рішення про надання окремих доручень центральним і місцевим органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим.

У період між засіданнями КМ у випадках, передбачених Законом України «Про Кабінет Міністрів України», за рішенням Прем'єр-міністра може бути застосована процедура прийняття розпорядження КМ шляхом опитування членів Уряду. Проєкт такого розпорядження надсилається всім членам Уряду. Розпорядження вважається прийнятим з моменту його підписання Прем'єр-міністром.

Важливу роль у функціонуванні КМ відіграють урядові комітети — робочі колегіальні органи, утворені для забезпечення ефективної реалізації його повноважень, координації дій органів виконавчої влади, попереднього розгляду проєктів нормативно-правових актів, концепцій, стратегій, основних напрямів реалізації держ. політики, ін. документів, що подаються на розгляд Уряду. Перелік урядових комітетів та їх посадовий склад затверджує КМ за поданням Прем'єр-міністра. Засідання урядового комітету проводяться щотижня за графіком, затвердженим Прем'єр-міністром. Рішення приймаються більшістю голосів його посадового складу.

Регламентом КМ встановлено також порядок підготовки проєктів актів КМ, ін. документів, що вносяться на розгляд Уряду, організації виконання актів законодавства, а також порядок реалізації повноважень КМ у відносинах з ін. органами держ. влади, Президентом України, органами місцевого самоврядування та громадськістю[2].

Акти Кабінету Міністрів УкраїниРедагувати

Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, щорічного послання Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України видає обов'язкові для виконання акти — постанови і розпорядження.

Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України. Акти Кабінету Міністрів України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень Кабінету Міністрів України.

Чинний урядРедагувати

Голова уряду і його заступникиРедагувати

Кабінет Міністрів очолює Прем'єр-міністр України. Згідно зі статтею 107 Конституції України є Членом Ради національної безпеки і оборони України. Призначається на посаду Верховною Радою України за поданням Президента України. Подання про призначення Верховною Радою України на посаду Прем'єр-міністра України Президент України вносить за пропозицією коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України, до складу якої входить більшість народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України, в строк не пізніше ніж на п'ятнадцятий день після надходження такої пропозиції. Голосування у Верховній Раді України проводиться у поіменному режимі. У разі відхилення Верховною Радою України кандидатури на посаду Прем'єр-міністра України Президент України вносить на розгляд Верховної Ради України нове подання про призначення на посаду[3].

За час незалежності, від 1991 року по 2020 рік, в Україні змінилося 20 прем'єр-міністрів.

Логотип Посада Особа Фото Час на посаді
Прем'єр-міністр
(Prime Minister)
Денис Шмигаль[4]
(Denys Shmyhal)
  4 березня 2020
Перший віцепрем'єр-міністр
(1-st Vice Prime Minister)
Олексій Любченко[4]
(Oleksij Lybchenko)
  20 травня 2021[5]
Віцепрем'єр-міністр
(Vice Prime Minister)
Олексій Резніков[4]
(Oleksij Reznikov)
  4 березня 2020
Віцепрем'єр-міністр
з питань європейської та євроатлантичної інтеграції
Ольга Стефанішина[4]
(Olha Stefanishyna)
  4 червня 2020[6]
Віцепрем'єр-міністр Михайло Федоров[4]
(Mykhaylo Fedorov)
  4 березня 2020
Віцепрем'єр-міністр Олег Уруський[4]
(Oleh Uruskyi)
  16 липня 2020[7]

МіністриРедагувати

Склад чинного уряду подано станом на 1 серпня 2021 року[4].


Логотип Міністерство Міністр Фото Час на посаді Партія Вебсайт
Міністерство аграрної політики та продовольства
(Ministry of Agrarian Policy and Food)
Роман Лещенко[4]
(Roman Leshchenko)
  17 грудня 2020 незалежний [1]
Міністерство внутрішніх справ
(Ministry of Internal Affairs)
Арсен Аваков
(Arsen Avakov)
  4 березня 2020 16 липня 2021 президентська квота [2]
Денис Монастирський[4]
(Denys Monastyrskyy)
16 липня 2021
Міністерство економіки
(Ministry of Economic)
Олексій Любченко[4]
(Oleksij Lybchenko)
20 травня 2021 незалежний [3]
Міністерство енергетики
(Ministry of Energy)
Герман Галущенко[4]
(German Galushchenko)
29 квітня 2021 незалежний [4]
Міністерство закордонних справ
(Ministry of Foreign Affairs)
Дмитро Кулеба[4]
(Dmytro Kuleba)
4 березня 2020 президентська квота [5]
Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів
(Ministry of Environmental Protection and Natural Resources)
Роман Абрамовський[4]
(Roman Abramovsky)
19 червня 2020 незалежний [6]
Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій
(Ministry of Reintegration of the Temporary Occupied Territories of Ukraine)
Олексій Резніков[4]
(Oleksij Reznikov)
4 березня 2020 незалежний [7]
Міністерство з питань стратегічних галузей промисловості
(Ministry of Strategic Industries of Ukraine)
Олег Уруський[4]
(Oleh Uruskyi)
16 липня 2020 незалежний [8]
Міністерство інфраструктури
(Ministry of Infrastructure)
Олександр Кубраков[4]
(Olexandr Kubrakov)
20 травня 2021 незалежний [9]
Міністерство культури та інформаційної політики
(Ministry of Culture and Information Policy)
Олександр Ткаченко[4]
(Oleksandr Tkachenko)
4 червня 2020 Слуга народу [10]
Міністерство молоді та спорту
(Ministry of Youth and Sports)
Вадим Гутцайт[4]
(Vadym Huttsait)
4 березня 2020 Слуга народу [11]
Міністерство оборони
(Ministry of Defence)
генерал-лейтенант Андрій Таран[4]
(Andrii Taran)
4 березня 2020 квота президента [12]
Міністерство науки і освіти
(Ministry of Education and Science)
Сергій Шкарлет[4]
(Serhii Shkarlet)
17 грудня 2020 незалежний [13]
Міністерство охорони здоров'я
(Ministry of Healthcare)
Віктор Ляшко[4]
(Viktor Liashko)
20 травня 2021 незалежний [14]
Міністерство розвитку громад та територій
(Ministry of Communities and Territories Development)
Олексій Чернишов[4]
(Oleksiy Chernyshov)
4 березня 2020 незалежний [15]
Міністерство соціальної політики
(Ministry of Social Policy)
Марина Лазебна[4]
(Maryna Lazebna)
4 березня 2020 Слуга народу [16]
Міністерство у справах ветеранів
(Ministry for Veterans Affairs)
генерал-майор Лапутіна Юлія[4]
(Yulia Laputina)
18 грудня 2020 незалежний [17]
Міністерство фінансів
(Ministry of Finance)
Сергій Марченко[4]
(Serhii Marchenko)
30 березня 2020 незалежний [18]
Міністерство цифрової трансформації
(Ministry of Digital Transformation)
Михайло Федоров[4]
(Mykhaylo Fedorov)
4 березня 2020 Слуга народу [19]
Міністерство юстиції
(Ministry of Justice)
Денис Малюська
(Denys Maliuska)
4 березня 2020 Слуга народу [20]
Міністр Кабінету Міністрів
(Minister of the Cabinet of Ministers )
Олег Немчінов
(Oleh Nemchinov)
4 березня 2020 незалежний [21]

Структура урядуРедагувати

В Україні діють 20 міністерств, яким підпорядковано 49 центральних органів державної влади[8][9][10]:

  1. Аграрної політики та продовольства (Мінагропрод)
    Державна служба з питань геодезії, картографії та кадастру
    Державне агентство меліорації та рибного господарства
  2. Внутрішніх справ (МВС)
    Національна поліція
    Державна прикордонна служба
    Державна міграційна служба
    Держслужба з надзвичайних ситуацій
  3. Економіки (Мінекономіки)
    Держслужба експортного контролю
    Держагентство резерву
    Держслужба з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів
    Держслужба з питань праці
  4. Енергетики (Міненергетики)
    Держінспекція енергетичного нагляду
    Держагентство з енергоефективності та енергозбереження
  5. Закордонних справ (МЗС)
  6. Захисту довкілля та природних ресурсів (Міндовкілля)
    Держагентство лісових ресурсів
    Державна екологічна інспекція
    Держагентство з управління зоною відчуження
    Держслужба геології та надр
    Держагентство водних ресурсів
  7. З питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (МінТОТ)
    Адміністрація Держслужби спецзв'язку та захисту інформації
  8. З питань стратегічних галузей промисловості (Мінстратегпром)
    Державне космічне агентство
  9. Інфраструктури (Мінінфраструктури)
    Державна авіаційна служба (Державіаслужба)
    Держслужба морського та річкового транспорту
    Держслужба з безпеки на транспорті
    Держагентство автомобільних доріг
    Держагентство інфраструктурних проєктів
  10. Культури та інформаційної політики (Мінкульт)
    Держкомітет телебачення і радіомовлення (Держкомтелебачення)
    Держагентство з питань мистецтв та мистецької освіти
    Держінспекція культурної спадщини
    Держслужба охорони культурної спадщини
    Держслужба з етнополітики та свободи совісті
    Держагентство розвитку туризму (Держтуризм)
    Держагентство з питань кіно (Держкіно)
    Український інститут національної пам'яті (УІНП)
  11. Молоді та спорту (Мінмолодьспорт)
  12. Оборони (Міноборони)
  13. Освіти і науки (МОН)
    Нацкомісія зі стандартів держмови
    Держслужба якості освіти
  14. Охорони здоров'я (МОЗ)
    Нацслужба здоров'я
    Держслужба з лікарських засобів та контролю за наркотиками
  15. Розвитку громад та територій (Мінрегіон)
    Держінспекція архітектури та містобудування
  16. Соціальної політики (Мінсоцполітики)
    Національна соціальна сервісна служба
    Пенсійний фонд (ПФУ)
  17. У справах ветеранів (Мінветеран)
  18. Фінансів (Мінфін)
    Державна митна служба
    Державна аудиторська служба
    Агентство з управління державним боргом
    Державна податкова служба
    Державна казначейська служба (Держказначейство)
    Державна фіскальна служба
    Держслужба фінмоніторингу
  19. Цифрової трансформації (Мінцифра)
  20. Юстиції (Мін'юст)
    Державна архівна служба (Укрдержархів)

Безпосередньо Кабінету міністрів підпорядковано 10 державних органів[8]:

  1. Державна служба статистики (Держстандарт)
  2. Бюро економічної безпеки
  3. Держінспекція ядерного регулювання
  4. Комісія з регулювання азартних ігор та лотерей
  5. Державна регуляторна служба
  6. Фонд державного майна
  7. Нацагентство з питань державної служби
  8. Нацагентство з питань запобігання корупції
  9. Антимонопольний комітет
  10. Антикорупційне нацагентство

3 колегіальні органи виконавчої влади[8]:

  1. Нацкомісія держрегулювання у сфері зв'язку та інформатизації
  2. Нацкомісія держрегулювання у сферах енергетики та комунальних послуг
  3. Нацкомісія з цінних паперів та фондового ринку

Урядові комітетиРедагувати

Урядові комітети існували з 2000 року. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 березня 2010 р. № 360-р було створено дев'ять урядових комітетів:

  • з питань реформ під керівництвом Прем'єр-міністра України;
  • з питань розвитку галузей економіки під керівництвом Першого віцепрем'єр-міністра;
  • з питань економічної політики під керівництвом Віцепрем'єр-міністра;
  • з питань національної безпеки, оборони, правоохоронної діяльності та роботи підприємств військово-промислового комплексу під керівництвом Віцепрем'єр-міністра;
  • з питань регіональної політики, будівництва та житлово-комунального господарства під керівництвом Віцепрем'єр-міністра;
  • з питань аграрної політики під керівництвом Віцепрем'єр-міністра;
  • з питань гуманітарного, соціального та науково-інноваційного розвитку під керівництвом Віцепрем'єр-міністра;
  • з питань екології, молодіжної політики, спорту і туризму під керівництвом Віцепрем'єр-міністра;
  • з питань підготовки до проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 з футболу під керівництвом Віцепрем'єр-міністра.

9 грудня 2010 року Президент України у рамках реорганізації міністерств ліквідував урядові комітети[11].

Науково-дослідні бюджетні установиРедагувати

При Кабінеті Міністрів України зокрема створюються такі науково-дослідні бюджетні установи:

Консультативно-дорадчі органиРедагувати

При Кабінеті Міністрів України створені консультативно-дорадчі органи, зокрема:

БудівляРедагувати

 
Будинок Кабінету Міністрів України, а також Міністерства економіки та Міністерства фінансів

Засідання Кабінету Міністрів відбуваються в будівлі Уряду України за адресою Київ, вул. Грушевського, 12/2. Цей 10-поверховий історичний хмарочос є найбільшою адміністративною будівлею Києва. Загальний об'єм 235 тис. м³. Зведений у 1936—1938 роках, Будинок Ради Народних Комісарів УРСР став першим об'єктом нового адміністративного комплексу на Липках[15]. Після підриву Хмарочоса Гінзбурга, з 1941 по 1954 рік споруда була найвищим хмарочосом Києва[16]. З 1990 року тут розміщується Кабінет Міністрів УРСР. Пам'ятка архітектури[15].

З 2015 в Будинку Уряду діє Музей історії урядів України, експозиція якого розповідає про діяльність урядів, що діяли на території сучасної України від 1917 року до наших днів[17].

ІсторіяРедагувати

Правовими попередниками кабінету міністрів незалежної України до 1991 року були Рада Міністрів УРСР і Рада Народних Комісарів УРСР.

До прийняття Конституції України від 1996 рокуРедагувати

У радянський період діяла Рада Міністрів УРСР (від березня 1946) — найвищий виконавчий і розпорядчий орган державної влади, республіканський орган у комуністично-радянській системі управління СРСР. Після прийняття ВР 16 липня 1990 Декларації про державний суверенітет України повноваження республіканського уряду значно розширилися. У квітні 1991 Раду Міністрів УРСР перетворено на Кабінет Міністрів. Уряд продовжив функціонувати відповідно до Конституції Української РСР 1978 (з наступними змінами і доповненнями), Закону УРСР від 13 травня 1991 «Про перелік міністерств та інші центральні органи державного управління Української РСР», постанов ВР УРСР від 18 квітня 1991 «Про структуру державного управління Української РСР» та від 13 травня 1991 «Про порядок введення в дію Закону Української РСР „Про перелік міністерств та інші центральні органи державного управління Української РСР“»[2].

Відповідно до змін, внесених до Конституції УРСР у травні 1991, Уряд України визначено як найвищий орган державного управління УРСР.

1996—2004Редагувати

На такій правовій основі Уряд функціонував до прийняття 28 червня 1996 р. Конституції України 1996, яка встановила, що Кабінет Міністрів є вищим органом у системі органів виконавчої влади, відповідальним перед Президентом України, підконтрольним і підзвітним ВР, і що до його складу входять Прем'єр-міністр, Перший віцепрем'єр-міністр, три віцепрем'єр-міністри, міністри. Прем'єр-міністр призначався Президентом України за згодою ВР. Персональний склад КМ призначався Президентом України за поданням Прем'єр-міністра. КМ складав свої повноваження перед новообраним Президентом України. ВР могла розглянути питання про відповідальність КМ та прийняти резолюцію недовіри до КМ, наслідком чого була його відставка. Рішення про відставку КМ міг прийняти також Президент України[2].

Встановлені Конституцією України засади діяльності КМ потребували подальшого розвитку, зокрема законодавчого визначення організації, повноважень та порядку діяльності Уряду. В умовах відсутності відповідної законодавчої бази Уряд до 2000 майже не діяв як колегіальний орган, підготовка та впровадження актів КМ базувалися здебільшого на радянській правовій системі. У червні 2000 р. затверджено Тимчасовий регламент КМ, яким було встановлено порядок організації його діяльності на період до набрання чинності Законом України «Про Кабінет Міністрів України». Проте напружена політична ситуація в країні і, як наслідок, масові публічні виступи громадян під час президентських виборів 2004 року внесли зміни в перебіг подій[2].

2004—2014Редагувати

8 грудня 2004 р. ВР прийняла Закон України «Про внесення змін до Конституції України», який набрав чинності з 1 січ. 2006. Цей закон по-новому перерозподілив повноваження Президента України, ВР й Уряду у сфері виконавчої влади, зокрема щодо формування складу КМ. Згідно з цим законом, до складу КМ входять: Прем'єр-міністр, Перший віцепрем'єр-міністр, віцепрем'єр-міністри (без обмеження кількості), міністри. Прем'єр-міністр, міністр оборони та міністр закордонних справ, а також Голова Служби безпеки призначаються ВР за поданням Президента України. Ін. члени КМ, а також голова Антимонопольного комітету, голова Державного комітету телебачення та радіомовлення, голова Фонду державного майна призначаються ВР за поданням Прем'єр-міністра. Пропозиції щодо кандидатур на посади членів КМ вносить Президентові України та Прем'єр-міністрові коаліція депутатських фракцій у ВР. Всі ін. керівники центральних органів виконавчої влади призначаються КМ за поданням Прем'єр-міністра[2].

На цих засадах у серп. 2006 було проведено формування Уряду на чолі з Віктором Януковичем.

Згідно з конституційними змінами, до повноважень КМ перейшли повноваження з утворення, реорганізації та ліквідації міністерств, ін. центр. органів виконавчої влади, які до цього здійснював Президент України.

На відміну від раніше наданого Президентові України права скасовувати акти Уряду відтепер Президент України може зупиняти дію таких актів з мотивів невідповідності їх Конституції з одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо їх конституційності. Разом з тим за Президентом України збережено право скасовувати акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

По-іншому нині відбувається складення повноважень Уряду — перед новообраною ВР. Прем'єр-міністр, ін. члени КМ мають право заявити ВР про свою відставку. Відставка Прем'єр-міністра або прийняття ВР резолюції недовіри КМ мають наслідком відставку всього складу КМ. У таких випадках ВР здійснює формування нового складу КМ у строки і в порядку, визначені Конституцією. КМ, який склав повноваження перед новообраною ВР або відставку якого прийнято ВР, продовжує виконувати свої повноваження до початку роботи новосформованого КМ[2].

21 груд. 2006 ВР прийняла Закон України «Про Кабінет Міністрів України», який після подолання вето Президента України набрав чинності у лют. 2007. Цей закон визначає основні завдання, принципи та правові засади діяльності КМ, склад та порядок його формування, повноваження у відносинах з ін. держ. органами, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, статус та повноваження членів КМ.

Згідно з цим законом, КМ є колегіальним органом, який приймає рішення після обговорення питань на своїх засіданнях. Прем'єр-міністр керує роботою КМ, спрямовує його діяльність на забезпечення проведення внутр. і зовн. політики д-ви, виконання Програми діяльності КМ, здійснення ін. покладених на нього повноважень, формує порядок денний засідання КМ, скликає засідання КМ та головує на них, виконує ін. повноваження, передбачені Конституцією та законами України. Перший віцепрем'єр-міністр, віцепрем'єр-міністри забезпечують виконання Програми діяльності КМ у відповідних напрямах діяльності, координують роботу міністерств, спрямовують, координують та контролюють діяльність ін. центральних органів виконавчої влади, що належать до їхньої сфери спрямування і координації, очолюють відповідні урядові комітети, забезпечують підготовку питань для розгляду на засіданнях КМ, здійснюють ін. передбачені законами повноваження. Міністри України забезпечують виконання Програми діяльності КМ, формування та реалізацію державної політики у відповідній сфері, здійснюють керівництво міністерствами (крім міністрів, які не очолюють міністерства) та на виконання вимог законодавства визначають у межах наданих повноважень політичні пріоритети, стратегічні напрями роботи міністерств і шляхи досягнення поставленої мети, спрямовують та координують діяльність центр. органів виконавчої влади, що належать до їхньої сфери спрямування і координації, здійснюють ін. передбачені законами повноваження[2].

Організаційне, експертно-аналітичне, правове, інформаційне та матеріально-технічне забезпечення діяльності КМ здійснює Секретаріат КМ, який очолює міністр КМ.

18 липня 2007 року відповідно до Закону України «Про Кабінет Міністрів України» затверджено Регламент КМ України, яким встановлено порядок організації діяльності КМ, пов'язаної з реалізацією його повноважень. Зокрема, Регламентом встановлено порядок підготовки і проведення засідань КМ, визначено, що на засіданнях розглядаються: концептуальні засади реалізації держ. політики; питання, що потребують нормативно-правового врегулювання актами КМ; питання організаційно-розпорядчого характеру (в тому числі кадрові, нагородження відзнаками КМ); законодавчі ініціативи Уряду; проєкти актів Президента України; проєкти урядових заяв, декларацій, директив, листів, звернень і меморандумів, а також заслуховуються звіти (інформація) керівників органів виконавчої влади про виконання ними своїх повноважень та з окремих питань діяльності відповідних органів.

9 грудня 2010 Президент України оптимізував систему центральних органів виконавчої влади[18].

2014—Редагувати

27 лютого 2014 року Верховна Рада України ухвалила новий Закон «Про Кабінет Міністрів України» (у зв'язку з конституційною реформою, яка стала наслідком перемоги Євромайдану)[19].

Перелік урядів УкраїниРедагувати

Уряд Вітольда Фокіна (1990—1992)Редагувати

Уряд Валентина Симоненка (1992)Редагувати

Уряд Леоніда Кучми (1992—1993)Редагувати

Уряд Юхима Звягільського (1993)Редагувати

Уряд Віталія Масола (1994—1995)Редагувати

Уряд Євгена Марчука (1995—1996)Редагувати

Перший уряд Павла Лазаренка (1996)Редагувати

Другий уряд Павла Лазаренка (1996—1997)Редагувати

Уряд Василя Дурдинця (1997)Редагувати

Уряд Валерія Пустовойтенка (1997—1999)Редагувати

Уряд Віктора Ющенка (1999—2001)Редагувати

Уряд Анатолія Кінаха (2001—2002)Редагувати

Перший уряд Віктора Януковича (2002—2004)Редагувати

Перший уряд Юлії Тимошенко (2005)Редагувати

Уряд Юрія Єханурова (2005—2006)Редагувати

Другий уряд Віктора Януковича (2006—2007)Редагувати

Другий уряд Юлії Тимошенко (2007—2010)Редагувати

Перший уряд Миколи Азарова (2010—2012)Редагувати

Другий уряд Миколи Азарова (2012—2014)Редагувати

Перший уряд Арсенія Яценюка (2014)Редагувати

Другий уряд Арсенія Яценюка (2014—2016)Редагувати

Уряд Володимира Гройсмана (2016—2019)Редагувати

Уряд Олексія Гончарука (2019—2020)Редагувати

Уряд Дениса Шмигаля (2020-)Редагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Ukraine : [англ.] // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 22 January. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  2. а б в г д е ж Толстоухов А. В. Кабінет Міністрів України // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 9. — 528 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0692-8.
  3. Документ 794-18, чинний, поточна редакція — Редакція від 09.12.2015, підстава 766-19
  4. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб Склад Кабінету Міністрів України : [укр.] : [арх. 28 червня 2021 року] // Урядовий портал : вебсайт. — 2021. — 22 січня. — Дата звернення: 8 серпня 2021 року.
  5. Постанова Верховної Ради України від 20 травня 2021 року № 1458-IX «Про призначення Любченка О.М. на посаду Першого віцепрем'єр-міністра України - Міністра економіки України»
  6. Постанова Верховної Ради України від 4 червня 2020 року № 668-IX «Про призначення Стефанішиної О. В. віцепрем'єр-міністром з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України»
  7. Постанова Верховної Ради України від 16 липня 2020 року № 802-IX «Про призначення Уруського О. С. віцепрем'єр-міністром України - Міністром з питань стратегічних галузей промисловості України»
  8. а б в Уряд і органи влади : [укр.] : [арх. 5 серпня 2021 року] // Урядовий портал : вебсайт. — 2021. — 22 січня. — Дата звернення: 8 серпня 2021 року.
  9. Постанова Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року № 442 від «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» (зі змінами)
  10. Постанова Кабінету Міністрів України від 27 травня 2020 року № 425 «Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади»
  11. Кабінет Міністрів ліквідував урядові комітети. Архів оригіналу за 1 лютого 2014. Процитовано 19 січня 2014. 
  12. Указ Президента України «Питання Українського інституту національної пам'яті» від 09.12.2010 № 1086/2010
  13. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про Координаційну раду з питань розвитку малого та середнього підприємництва та її складу» від 22.12.2010 № 1210
  14. Постанова КМУ від 12 жовтня 2011 р. N 1051 «Про утворення Ради з питань функціонування системи охорони здоров'я» rada.gov.ua
  15. а б Віктор Мойсеєнко. Будинок Ради Народних Комісарів УРСР, 1936—38 // Звід пам'яток історії та культури України: Енцикл. вид.: У 28 т. / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. — К.: Голов. ред. Зводу пам'яток історії та культури при вид-ві «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1999. — Кн. 1. — Ч. 1. — Київ. — А — Л. — 608 с. (стор. 336).
  16. Відомі об'єкти з Головинського граніту. Будівля Кабінету Міністрів України. Архів оригіналу за 3 вересня 2011. Процитовано 14 квітня 2019. 
  17. Музей історії урядів України. Урядовий портал. 20.12.2015. 
  18. Указ Президента України від 9 грудня 2010 року № 1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади»
  19. Верховна Рада України ухвалила Закон «Про Кабінет Міністрів України» / Інформаційне управління Апарату Верховної Ради України, 27.02.2014 1:39

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати