Другий уряд Арсенія Яценюка

Другий уряд Арсенія Яценюка — український уряд, утворений у грудні 2014 року коаліцією депутатських фракцій «Європейська Україна» у Верховній Раді України VIII скликання.

Другий уряд Арсенія Яценюка
Україна Україна
18-й Кабінет міністрів Україна
Arseniy Yatsenyuk (cropped).jpg
Дата формування 27 листопада 2014
Дата розпуску 14 квітня 2016
Люди та організації
Президент України Порошенко Петро Олексійович
Прем'єр-міністр України Яценюк Арсеній Петрович
Список голів уряду Список прем'єр-міністрів України
Партія(ї) Народний фронт
Історія
Вибори Парламентські вибори в Україні 2014
Попередній Перший уряд Арсенія Яценюка
Наступний Уряд Володимира Гройсмана

27 листопада було проголосовано кандидатуру прем'єр-міністра Яценюка. За нього проголосував 341 депутат. 2 грудня було проголосовано пакетом за міністрів; за це проголосувало 288 народних депутатів.

Фракція За Проти Утрималося Не голосувало Відсутні
Блок Петра Порошенка 139 2 2 1 1
Народний фронт 83 0 0 0 0
Опозиційний блок 1 0 0 28 11
Об'єднання «Самопоміч» 32 0 0 0 0
Радикальна партія Олега Ляшка 21 0 1 0 0
ВО «Батьківщина» 18 0 0 0 1
Економічний розвиток 16 0 0 2 1
Воля Народу 19 0 0 0 1
Позафракційні 12 0 4 9 13
Загалом 341 2 7 40 28

Голова уряду і його заступникиРедагувати

Віце-прем'єр-міністриРедагувати

Посада Фото Очільник Сфера Партійність Час перебування на посаді
Віце-прем'єр-міністр   Вощевський Валерій Миколайович Інфраструктура, екологія, природні ресурси, будівництво, зв'язок Радикальна партія з 2 грудня 2014 по 17 вересня 2015
Віце-прем'єр-міністр   Зубко Геннадій Григорович Регіональна політика, ЖКГ Безпартійний з 2 грудня 2014
Віце-прем'єр-міністр   Кириленко В'ячеслав Анатолійович Гуманітарна політика Народний Фронт з 2 грудня 2014

МіністриРедагувати

Блок Порошенка «Солідарність» (БПП)
11
безпартійні
11
Народний фронт (НФ)
3
президентська квота
2
Батьківщина (ВОБ)
1
Посада Фото Очільник Партійність Час перебування на посаді
Міністр юстиції   Павло Петренко Народний фронт з 2 грудня 2014
Міністр молоді та спорту   Ігор Жданов Батьківщина з 2 грудня 2014
Міністр культури   В'ячеслав Кириленко Народний фронт з 2 грудня 2014
Міністр освіти і науки   Сергій Квіт Блок Петра Порошенка з 2 грудня 2014
Міністр економічного розвитку і торгівлі   Айварас Абромавичус Безпартійний з 2 грудня 2014
Міністр охорони здоров'я   Олександр Квіташвілі Безпартійний з 2 грудня 2014
Міністр праці та соціальної політики   Павло Розенко Блок Петра Порошенка з 2 грудня 2014
Міністр екології та природних ресурсів   Шевченко Ігор Анатолійович Безпартійний з 2 грудня 2014 по 2 липня 2015
Міністр закордонних справ   Павло Клімкін Безпартійний з 2 грудня 2014
Міністр аграрної політики та продовольства   Олексій Павленко Безпартійний з 2 грудня 2014
Міністр енергетики та вугільної промисловості   Володимир Демчишин Безпартійний з 2 грудня 2014
Міністр внутрішніх справ   Арсен Аваков Народний фронт з 2 грудня 2014
Міністр оборони   Степан Полторак Безпартійний з 2 грудня 2014
Міністр регіонального розвитку, будівництва
та житлово-комунального господарства
  Геннадій Зубко Безпартійний з 2 грудня 2014
Міністр інфраструктури   Андрій Пивоварський Безпартійний з 2 грудня 2014
Міністр фінансів   Наталія Яресько Безпартійна з 2 грудня 2014
Міністр інформаційної політики   Юрій Стець Блок Петра Порошенка з 2 грудня 2014
Міністр Кабінету Міністрів   Ганна Онищенко Безпартійна з 2 грудня 2014

Результати діяльностіРедагувати

10 грудня 2014 року Кабінет Міністрів України з подачі ЄБРР затвердив Альгірдаса Шемету українським бізнес-омбудсменом[1]. Президент ЄБРР Сума Чакрабарті назвав це «справжнім прогресом», оскільки ЄБРР лобіював введення такої посади протягом тривалого часу, наштовхуючись на саботаж попередньої влади в Україні.[2]

За час діяльності другого уряду Арсенія Яценюка:

  • Зменшено загальну кількість податків, але збільшено податковий тиск на конкретного громадянина.[джерело?]
  • Забезпечено енергетичну незалежність України. Диверсифікація поставок вугілля: імпорт з РФ в 2015 році склав 628 тис. тонн, що на 69 % менше, ніж в 2014 році. Імпорт з ПАР в 2015 році виріс на 139 % і склав 897 тис. тонн (в 2014 році — 376 тис. тонн).[3]
  • Здійснено перехід до ринкових тарифів на газ та електроенергію і введено систему субсидій.[3]
  • Створено кіберполіцію, поліцію охорони, підрозділи з протидії наркозлочинності, внутрішньої безпеки, захисту економіки. [3]
  • Скасовано спеціальні пенсії міністрам, народним депутатам, чиновникам, суддям, прокурорам (крім військовослужбовців та науковців). З червня 2015 р. запроваджено призначення всіх видів пенсій за нормами єдиного закону.[3]
  • Впроваджено реформу системи державних закупівель.[3]
  • Підписано Угоду про «відкрите небо» між Україною та США.[3]

ОцінкиРедагувати

Схвальні оцінкиРедагувати

У червні 2015 року президент ЄБРР сер Сума Чакрабарті високо оцінив прогрес, що його досягнув уряд Арсенія Яценюка у таких сферах, як енергетична безпека, газові тарифи, фіскальні реформи, верховенство права, державні закупівлі та очищення фінансової системи.[4] Він також назвав цей уряд в Україні «найбільш орієнтованим на реформи» та «однією з найпрофесійніших адміністрацій, з якою ЄБРР коли-небудь працював».[2]

У травні 2015 року американський економіст Лоуренс Саммерс висловив думку, що: «Україна за 12 місяців зробила більше для реформування системи субсидування ніж більшість країн роблять за 12 років».[5]

КритикаРедагувати

Екс Міністр аграрної політики та продовольства України в уряді Арсенія Яценюка Ігор Швайка зазначає, що 24 лютого прем'єр-міністр Арсеній Яценюк ініціював службове розслідування роботи керівництва Державної фіскальної служби не для вирішення проблеми чи боротьби з корупцією, а виключно для відводу уваги громадськості від відсутності реформ і навіть відсутності уявлення якими мають бути реформи в Уряді.[6]

Спроба відставкиРедагувати

16 лютого 2016 року парламент здійснив спробу висловити недовіру уряду Яценюка. Відповідний проєкт постанови було внесено головою фракції БПП Юрієм Луценком[7]. Втім проєкт не набрав необхідної кількості голосів. Зокрема із фракції БПП проголосувало лише 97 із 136 депутатів. Не підтримали відставку й більшість депутатів з опозиційних фракцій[7].

ВідставкаРедагувати

Влітку 2015 року Шевченка попросили піти після того, як його звинуватили у зв’язках з олігархом-регіоналом Олександром Онищенком, і літав на його літаку з Європи до Києва. Ця історія серйозно вдарила по Юлії Тимошенко, яку звинуватили у тому, що вона продала свою квоту одіозному "регіоналу". В результаті, Верховна Рада проголосувала за відставку Ігоря Шевченка, який став першим "відставником" уряду Яценюка.

Ще одним "літуном", став Зорян Шкіряк, який будучи головою Держслужби з надзвичайних ситуацій, влаштував в квітні минулого року епічну операцію з евакуації українських громадян з постраждалого від землетрусу Непалу. Виявилося, що під шумок Шкіряк прихопив з собою свою даму серця Катерину Храмову. Протягом евакуації двічі ламався літак, і замість доби українців "рятували" протягом тижня. Причому, в підсумку українці були вивезені рейсовим бортом. В результаті, Шкіряку довелося звільнитися з посади керівника ДСНС.

Окремо варто вказати на скандали всередині урядової команди. Так, першою "ластівкою" стало звільнення з уряду Олександра Боровика, який звинуватив керівництво Кабміну у тому, що воно заважало його роботі. Далі пішли звільнення міністрів, які, щоправда, окрім випадку з Ігорем Шевченком, не були проголосовані Верховною Радою. Мова про міністра інфраструктури Андрія Пивоварського, міністра інформаційної політики Юрія Стеця, міністра охорони здоров'я Олександра Квіташвілі, міністра аграрної політики і продовольства Олексія Павленка.

Всі вони заявили про відставку, але після перемовин президента та американських партнерів синхронно дали задню. В результаті, Павленко, який зайшов до уряду за квотою "Самопомічі", перестав слухати керівництво своєї партії, відмовившись уходити у відставку. Аналогічна історія відбулася з міністром молоді та спорту Ігорем Ждановим, якого відкликала Юлія Тимошенко. В результаті, міністр-політолог демонстративно порвав відносини з "Батьківщиною". Несподівано повернувся Стець, який подав заяву про відставку ще восени минулого року. Ніяк не міг вирішити свою майбутню долю Андрій Пивоварський, який також відкликав заяву про відставку, але вже в березні все ж таки пішов у "довічну" відпустку, з якої повертатися у Кабмін вже не збирається.

На цьому фоні виділився міністр економіки Айварас Абромавичус, звинувативши в протягуванні корупційних схем заступника голови фракції БПП, одного з найближчих людей президента Ігоря Кононенка. Він – єдиний, хто відмовився повертатися у Кабмін після масового повернення міністрів. Втім, керівництво НАБУ, яке відкрило справу щодо діяльності Кононенко, оперативно заявило про відсутність будь-яких доказів кримінальних дій, після чого цю історію успішно зам’яли[8].

14 квітня 2016 року другий уряд Арсенія Яценюка було відправлено у відставку[9]. Замість нього на посаду призначено Володимира Гройсмана[10].

ПриміткиРедагувати

  1. Бізнес-омбудсменом України став Альгірдас Шемета / Espreso.tv, 10 грудня 2014, 19:15. Архів оригіналу за 24 березня 2015. Процитовано 9 червня 2015. 
  2. а б Speech transcript: the way forward for Ukraine [Архівовано 17 березня 2018 у Wayback Machine.] — EBRD, 09.06.2015. (англ.)
  3. а б в г д е Урядовий портал. Архів оригіналу за 27 вересня 2017. 
  4. Президент ЕБРР приветствует реформы в Украине [Архівовано 1 червня 2016 у Wayback Machine.] — ЕБРР, 09.06.2015. (рос.)
  5. Lawrence Summers. Reform-minded Ukraine merits debt reduction [Архівовано 31 травня 2015 у Wayback Machine.] // Financial Times, May 17, 2015. (англ.)
  6. Зачем Арсений Яценюк устроил показательную порку налоговикам [Архівовано 1 травня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
  7. а б Проект Постанови про відповідальність Кабінету Міністрів України (щодо прийняття резолюції недовіри Кабінету Міністрів України). Архів оригіналу за 20 лютого 2016. Процитовано 16 лютого 2016. 
  8. Чим запам’ятається другий уряд Яценюка: скандали року. Волинські новини. Архів оригіналу за 31 липня 2016. Процитовано 8 травня 2022. 
  9. Проект Постанови про звільнення з посад членів Кабінету Міністрів України. w1.c1.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 14 квітня 2016. Процитовано 14 квітня 2016. 
  10. Проект Постанови про Кабінет Міністрів України. w1.c1.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 25 квітня 2016. Процитовано 14 квітня 2016. 

ПосиланняРедагувати