Фокін Вітольд Павлович

Перший прем'єр міністр України

Фо́кін Віто́льд Па́влович (нар. 25 жовтня 1932(19321025), с. Новомиколаївка, тодішня Дніпропетровська область, УСРР) — український радянський державний діяч, Прем'єр-міністр України (23 жовтня 1990 — 1 жовтня 1992). Депутат Верховної Ради УРСР 10—11-го скликань. Народний депутат України 1-го скликання (у 1991—1994 роках). Член Ревізійної комісії КПУ в 1976—1981 роках. Член ЦК КПУ в 1981—1991 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 11-го скликання (у 1988—1989 роках). Народний депутат СРСР у 1989—1991 роках. Кандидат технічних наук, професор.

Вітольд Павлович Фокін
Вітольд Павлович Фокін
1-й Прем'єр-міністр України
23 жовтня 1990 — 1 жовтня 1992
Президент Леонід Кравчук
Попередник Масол Віталій Андрійович
(як Голова РM УРСР)
Самійленко Іван Матвійович
(як Голова Уряду УНР в екзилі)
Наступник Валентин Симоненко
Народився 25 жовтня 1932(1932-10-25) (88 років)
с. Новомиколаївка, Запорізька область, Українська СРР
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Національність росіянин
Дружина Таміла Григорівна Фокіна
Діти син Ігор і дочка Наталія
Рідня Маша Фокіна
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Ювілейна медаль «25 років незалежності України»
Орден Трудового Червоного Прапора Орден Трудового Червоного Прапора Орден «Знак Пошани»
Нагрудний знак «Шахтарська слава»
Нагрудний знак «Шахтарська слава»
Нагрудний знак «Шахтарська слава»
Знак «Шахтарська доблесть»
Знак «Шахтарська доблесть»
Знак «Шахтарська доблесть»
Премії
Державна премія України в галузі науки і техніки
Підпис [[Зображення:|128px]]

БіографіяРедагувати

Народився в родині учителів. 1954 року закінчив гірничий факультет Дніпропетровського гірничого інституту за спеціальністю «розробка родовищ корисних копалин» й дістав призначення на шахти Луганщини. Від серпня 1954 до серпня 1963 року працював помічником начальника і начальником дільниці на шахті «Центральна-Боківська» (1954—1957), заступником головного інженера та головним інженером шахти № 32—32 біс, начальником шахтоуправління № 32 тресту «Боковоантрацит» (1957—1963) у місті Боково-Антрацит Луганської області. Член КПРС з 1967 року.

Від серпня 1963 до вересня 1971 року працював заступником начальника комбінату «Донбасантрацит» у Красному Лучі, керуючим тресту «Первомайськвугілля» в Первомайську, головним інженером комбінату «Ворошиловградвугілля» в Стаханові, начальником комбінату «Свердловантрацит» у Свердловську Ворошиловоградської області (нині Довжанськ Луганської області).

У 1971 році направлений на роботу до Держплану УРСР: начальник відділу (1971—1972), заступник голови (1972—1979), перший заступник голови (1979—1987), заступник голови Ради міністрів — голова Держплану УРСР (21 липня 1987 — серпень 1990), заступник голови Ради міністрів — голова Державного комітету УРСР з економіки (серпень 1990 — жовтень 1990).

У жовтні 1990 р. на Вітольда Фокіна було покладено виконання обов'язків голови Ради Міністрів України. У листопаді того ж року був затверджений на цій посаді. З березня 1991 року — прем'єр-міністр України. 30 вересня 1992 року подав у відставку.

Фокін один з тих, хто підписав Угоду урядів Білорусі, Росії та України про впровадження узгодженої економічної політики. У цьому документі передбачалося проведення скоординованих реформ з послідовним впровадженням ринкових механізмів, продумана трансформація форм власності, забезпечення вільного підприємництва. Було, зокрема, записано: «… підприємці трьох країн будуть утримуватися від заподіяння шкоди один одному». В цьому документі містилася домовленість — будувати економічні відносини на базі існуючої грошової одиниці — карбованця (рубля), а перехід, у перспективі, на національну валюту вимагав попереднього сповіщення. Глави урядів зобов'язувалися проводити політику обмеження грошової емісії, впроваджувати механізми ефективного контролю над грошовою масою, удосконалювати систему взаємозаліків, проводити узгоджену політику скорочення дефіциту бюджетів, координувати ставки податку на додану вартість.

З 1991 року Фокін на громадській роботі: депутат Верховної Ради СРСР 12-го скликання від Лисичанського територіального округу Луганської області, народний депутат Верховної Ради України 12-го (1-го) скликання (1991—1994 рр.) від Дарницького виборчого округу № 6 міста Києва. У групи і фракції не входив.

З 1993 року науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин, Президент Міжнародного Фонду гуманітарних і економічних зв'язків України з Російською Федерацією, член Вищої економічної Ради при Президенті України (1997—2001). З 1999 року президент Луганського земляцтва в м. Києві (зараз — Почесний Президент).

Перший заступник глави української делегації в ТКГ (з 18 серпня 2020 року)[1][2]. На цій посаді відзначився участю в спробах легалізації російсько-терористичних формувань на окупованій території Донбасу, за що був занесений до бази Центру Миротворець[3].

30 вересня 2020 року Президент України Володимир Зеленський підписав указ щодо виведення Вітольда Фокіна зі складу делегації України в Тристоронній контактній групі по Донбасу та увільненив від обов'язків першого заступника глави делегації[4].

РодинаРедагувати

  • дружина Таміла Григорівна Фокіна[5]
  • син — Ігор Вітольдович Фокін колишній заступник голови правління СП «Девон», ведучий проектів Україно-дагестанських економічно-гуманітарних відносин, а також займається банковсько-фінансовою інвестиційній діяльністю[5][6], ще й поет[7].
  • дочка Наталія Вітольдівна.
  • Онук — Олег Ігоревич Замалдінов. Має приватний бізнес у галузі страхування.
    • Дружина онука — Марія. Займається рослинництвом.
    • Правнук — Олексій Олегович. Школяр.

Скандальні політичні заявиРедагувати

  • Після призначення в ТГК, заявив, що Росія змушена була забрати Крим, оскільки його б забрали американці [1]
  • Свою посаду в ТГК, за даними ЗМІ, пан Фокін отримав завдяки внучці Марії, яка товаришує з Андрієм Єрмаком [2].
  • Стосовно війні з Росією на Донбасі Фокін 29 вересня 2020 на засіданні комітету Верховної Ради з державного будівництва заявив, що «не бачить ніякого підтвердження того, що там ведеться війна між Україною і Росією». Тоді ж він заявив, що «на Донбасі слід провести місцеві вибори, оголосити загальну амністію, тому що вона "деморалізує супротивника"»[10] На що Глава Офісу президента України Андрій Єрмак заявив, що перший заступник глави делегації України в ТКГ Вітольд Фокін має піти з Тристоронньої контактної групи.[11]. А міністр внутрішніх справ Арсен Аваков закликав відправити першого заступника глави делегації України в ТКГ Вітольда Фокіна "знову на пенсію"[12].

Цікаві фактиРедагувати

В. П. Фокін зробив віршовий переказ-переклад поеми О. С. Пушкіна «Руслан і Людмила» українською мовою; вона вийшла у харківському видавництві «Фоліо».

Державні нагородиРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Указ Президента України від 18 серпня 2020 року № 327/2020 «Питання делегації України для участі у Тристоронній контактній групі»
  2. Президент України призначив Вітольда Фокіна першим заступником глави української делегації в ТКГ. Офіс Президента України. 18 серпня 2020. Процитовано 18 серпня 2020. 
  3. Вітольда Фокіна внесли в базу "Миротворця"
  4. Вітольда Фокіна, який не побачив війни з Росією, вигнали з української делегації у ТКГ. Ukrainian Military Pages. 2020-09-30. 
  5. а б в г Маша Фокина: «Я вся в дедушку, унаследовала жесткий характер» | Новости Украины | Дедушка певицы Маши Фокиной два года — с 1990 по 1992 год — возглавлял Кабинет министров Укра…
  6. «<Девон>» стал объектом безопасности[недоступне посилання з липня 2019]
  7. Фокин Игорь Витольдович. ifokin
  8. Внучка украинского экс-премьера обиделась на Vertu — Светская хроника и культура | KP.UA
  9. Биография :: Маша Фокина (Masha Fokina)
  10. Українська правда: Фокін заявив, що не бачить війни між Україною і Росією на Донбасі
  11. Українська правда: Фокін має піти з ТКГ – Єрмак
  12. Українська правда: "Махрового ідіота не можна сховати за старістю": Аваков закликав гнати Фокіна
  13. Указ Президента України № 612/2012 від 25 жовтня 2012 року «Про нагородження В. Фокіна орденом князя Ярослава Мудрого»
  14. Указ Президента України № 942/2002 від 22 жовтня 2002 року «Про нагородження орденом князя Ярослава Мудрого»
  15. Указ Президента України від 19 серпня 2016 року № 336/2016 «Про нагородження відзнакою Президента України — ювілейною медаллю «25 років незалежності України»»

ПосиланняРедагувати

ДжерелаРедагувати

ЛітератураРедагувати

Попередник: 1-й Прем'єр-міністр України
23 жовтня 19901 жовтня 1992
Наступник:

Симоненко Валентин Костянтинович