Гутцайт Вадим Маркович
Вади́м Ма́ркович Гутца́йт[1] (6 жовтня 1971, Київ) — Міністр молоді та спорту України (2020—2023), український фехтувальник, шабліст, олімпійський чемпіон. Президент Федерації фехтування України з 2017 по 2023 рік[2].
| Вадим Гутцайт | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||
| Президент Національного олімпійського комітету України | ||||||
Нині на посаді | ||||||
| На посаді з | 17 листопада 2022 | |||||
| Попередник | Сергій Бубка | |||||
| Міністр молоді та спорту України | ||||||
| 4 березня 2020 — 9 листопада 2023 | ||||||
| Президент | Володимир Зеленський | |||||
| Прем'єр-міністр | Денис Шмигаль | |||||
| Попередник | Володимир Бородянський (як міністр культури, молоді та спорту) | |||||
| Наступник | Матвій Бідний (в. о.) | |||||
| Президент національної федерації фехтування України | ||||||
| 2017 — 2023 | ||||||
| Попередник | Сергій Міщенко | |||||
| Наступник | Михайло Ілляшев | |||||
| Народився | 6 жовтня 1971 (53 роки) Київ | |||||
| Відомий як | фехтувальник, політик | |||||
| Громадянство |  Україна | |||||
| Alma mater | Національний університет фізичного виховання і спорту України і Харківська державна академія фізичної культури | |||||
| У шлюбі з | Оксана Гутцайт | |||||
| Діти | Еліна Вадимівна Гутцайт, Марк Вадимович Гутцайт | |||||
| Нагороди |
| |||||
 Медіафайли у Вікісховищі | ||||||
Життєпис
ред.Народився у 1971 році в м. Києві.
У 1986—1988 роках працював інструктором по спорту, інструктором з фізичної культури та спорту (фехтування) Київської міської ради «Динамо».
З 1988—1991 роках був інструктором фізичної культури Державного комітету УРСР по фізичній культурі та спорту.
У 1991 році був спортсменом-інструктором збірної команди СРСР з фехтування Державного комітету УРСР у справах молоді, фізичної культури та спорту; спортсменом-інструктором збірної команди СРСР з фехтування Київського міськспорткомітету. у тому ж році, на світовому чемпіонаті з фехтування Гутцайт був третім в індивідуальному заліку, чим допоміг Об'єднаній команді завершити змагання на другому місці.
Має вищу освіту. У 1993 році закінчив Київський державний інститут фізичної культури.
У 1992—1995 роках — спортсмен-інструктор штатної збірної команди України з фехтування Київського міськспорткомітету. В 1992 році, виступаючи в складі Об'єднаної команди він завоював командне золото.
У 1993—2002 роках — проходив військову службу у Збройних Силах України.
З 2002 року до 2010 був головним тренером збірної команди України з фехтування Держкомспорту України. У 2010 році працював генеральним директором Державного підприємства «Олімпійський навчально-спортивний центр».
У 2004 році отримав почесне звання «Заслужений працівник фізичної культури і спорту України», нагороджений орденами «За заслуги» III (1997), «За заслуги» II (2008), «За заслуги» І (2012) ступенів.[3]
Був наставником української команди шаблісток, яка завоювала золоті олімпійські медалі на пекінській Олімпіаді.
З 2006 по 2012 рік був помічником-консультантом на громадських засадах депутата Верховної Ради (ВР) V скликання (2006—2007 рр, № 103 за списком «Партії регіонів») та VI скликання (2007—2012 рр, № 132 за списком «Партії регіонів») Ельбруса Тедеєва.[4]
У 2010—2017 роках працював виконавчим директором Державного підприємства «Олімпійський навчально-спортивний центр» Державного підприємства «Об'єднання спортивно-господарських споруд»; генеральним директором Державного підприємства "Олімпійський навчально-спортивний центр «Конча-Заспа».
У 2017—2018 роках — заступник директора департаменту освіти та науки, молоді та спорту — начальник управління молоді та спорту департаменту освіти та науки, молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
З 26 червня 2018 року працював директором департаменту молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)[5].
У 2018 році був одним зі співвласників російського ТОВ «Альтаир» (СТО «Чемпіон» в Лубні під Москвою) разом з двома російськими фехтувальниками Ільгаром Мамедовим та Станіславом Поздняковим (президент Олімпійського комітету Росії). Історія змін в російських реєстрах вказує, що свою частку він передав Ільгару Мамедову — багаторічному головному тренеру збірної Росії з фехтування, який має звання полковника Збройних Сил РФ[6][7].
4 березня 2020 року був призначений на посаду Міністра молоді та спорту України[8].
З 17 листопада 2022 року — президент НОК України[9].
9 листопада 2023 року пішов у відставку з посади Міністра молоді та спорту[10][11].
Політика
ред.Кандидат у народні депутати від партії «Слуга народу» на виборах 2019 року, № 81 у списку[12].
Розслідування
ред.Фігурант у кримінальній справі щодо розкрадання 2,25 млн грн державних коштів на закупівлях човнів для київських спортсменів. У справі він вказаний як директор департаменту молоді та спорту КМДА (попередня посада)[13].
Державні нагороди
ред.- Орден «За заслуги» I ст. (15 серпня 2012) — за значний особистий внесок у розвиток олімпійського руху, підготовку спортсменів міжнародного класу, забезпечення високих спортивних результатів національної збірної команди України на ХХХ літніх Олімпійських іграх у Лондоні[14]
- Орден «За заслуги» II ст. (4 вересня 2008) — за значний особистий внесок у розвиток олімпійського руху, підготовку спортсменів міжнародного класу, забезпечення високих спортивних результатів національною збірною командою України на XXIX літніх Олімпійських іграх в Пекіні[15]
- Орден «За заслуги» III ст. (10 вересня 1997) — за видатні спортивні досягнення, вагомий особистий внесок в утвердження авторитету України в світі[16]
- Заслужений працівник фізичної культури і спорту України (18 вересня 2004) — за вагомий особистий внесок у підготовку та забезпечення високих спортивних досягнень національної збірної команди України на XXVIII Олімпійських іграх у Афінах[17]
- Відзнака Президента України — ювілейна медаль «25 років незалежності України» (2016)[18].
Сім'я
ред.Дружина — українська журналістка, радіо- і телеведуча Оксана Гутцайт. Подружжя виховує доньку Еліну (2002 р.н.) і сина Марка (2010 р.н.).
Примітки
ред.- ↑ Спорт поза політикою? Інтерв‘ю з міністром Вадимом Гутцайтом / Мокрик По Живому
- ↑ NFFU » Михайла Ілляшева обрано Президентом Федерації фехтування України! (укр.). Процитовано 3 березня 2023.
- ↑ Гутцайт Вадим Маркович. LB.ua. 13 травня 2024. Процитовано 3 липня 2024.
- ↑ Досье: Гутцайт Вадим Маркович. kievvlast.com.ua (укр.). 6 липня 2018. Процитовано 18 грудня 2023.
- ↑ Департамент молоді та спорту КМДА очолив Вадим Гутцайт[недоступне посилання] kreschatic.kiev.ua
- ↑ Кандидат у міністри мав спільний бізнес з президентом НОК Росії
- ↑ Міністр Гутцайт — про бізнес у Росії: Не маю бажання бути причетним до компанії з країни-агресора
- ↑ Гутцайт Вадим Маркович
- ↑ Гутцайт став президентом НОК. Також обрано нових членів комітету: подробиці. РБК-Украина (укр.). Процитовано 17 листопада 2022.
- ↑ Міністр молоді та спорту Гутцайт подав заяву про відставку. 08.11.2023, 14:37
- ↑ Рада звільнила міністра спорту Гутцайта. РБК-Украина (укр.). Процитовано 10 листопада 2023.
- ↑ У першій десятці партії Зеленського люди зі штабу, борець і гендиректор 1+1 [Архівовано 10 червня 2019 у Wayback Machine.] Українська правда (9 червня 2019)
- ↑ Новопризначений міністр спорту фігурує у справі про мільйонні розкрадання. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 10 серпня 2021. Процитовано 7 березня 2020.
- ↑ Указ Президента України від 15 серпня 2012 року № 474/2012 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Указ Президента України від 4 вересня 2008 року № 804/2008 «Про відзначення державними нагородами України спортсменів, тренерів та фахівців національної збірної команди України на XXIX літніх Олімпійських іграх»
- ↑ Указ Президента України від 10 вересня 1997 року № 997/97 «Про нагородження відзнакою Президента України - орденом "За заслуги"»
- ↑ Указ Президента України від 18 вересня 2004 року № 1105/2004 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Указ Президента України від 19 серпня 2016 року № 336/2016 «Про нагородження відзнакою Президента України — ювілейною медаллю «25 років незалежності України»»
Посилання
ред.
Вадим Гутцайт у соцмережі «Facebook»
