Зипразидон

хімічна сполука

Зипразидон (англ. Ziprasidone, лат. Ziprasidonum) — синтетичний лікарський засіб, що є похідним бензізотіазоліла піперазину[1], та належить до групи антипсихотичних препаратів.[2][3][4] Зипразидон може застосовуватися як перорально, так і внутрішньом'язово.[5] Зипразидон є структурним аналогом іншого антипсихотичного препарату рисперидону[6][7], та уперше синтезований у 1987 році в лабораторії компанії «Pfizer».[8] Уперше зипразидон схвалений для клінічного застосування в Швеції в 1998 році[9], у США у зв'язку з підозрою на збільшення ймовірності подовження інтервалу QT на ЕКГ при застосуванні препарату та проведення у зв'язку із цим додаткових клінічних досліджень зипразидон схвалений FDA у 2001 році.[10][11][12]

Зипразидон
Систематизована назва за IUPAC
5-{2-[4-(1,2-benzisothiazol-3-yl)-1-piperazinyl]ethyl}-6-chloro-1,3-dihydro-2H-indol-2-one
Класифікація
ATC-код N05AE04
PubChem 60854
CAS 146939-27-7
DrugBank
Хімічна структура
Формула C21H21ClN4OS 
Мол. маса 412,936 г/моль
Фармакокінетика
Біодоступність 60% (перор.), 100% (в/м)
Метаболізм Печінка
Період напіввиведення 6-7 год.
Екскреція фекалії (66%), Нирки (20%)
Реєстрація лікарського засобу в Україні
Назва, фірма-виробник, країна, номер реєстрації, дата ЗЕЛДОКС®,
«Пфайзер Менюфекчуринг Дойчленд ГмбХ»,Німеччина
UA/2595/01/01
19.08.2014-19/08/2019

Фармакологічні властивості ред.

Зипразидон — синтетичний антипсихотичний препарат, що є похідним бензізотіазоліла піперазину. Механізм дії препарату полягає у блокуванні дофамінових рецепторів D2-типу, а також блокуванні серотонінових 5-HT2A-рецепторів, частково також 5-HT2C, 5-HT1D і альфа-1-адренорецепторів, а також у частковій стимуляції 5-HT1A-рецепторів. Зипразидон лише незначно взаємодіє з м-холінорецепторами і гістаміновими рецепторами. Наслідком дії препарату є зменшення продуктивної психіатричної симптоматики, а також часткове зниження симптомів депресії та маніакальних симтомів.[3][4][2] Зипразидон також може застосовуватися внутрішньом'язово для лікування гострого збудження при шизофренії або біполярному афективному розладі.[5] При застосуванні зипразидону спостерігається менше побічних ефектів, пов'язаних із підвищенням рівня пролактину в крові, та менша ймовірність збільшення маси тіла[2], проте при його застосуванні вищий ризик сонливості та ортостатичної гіпотензії, а також подовження інтервалу QT на ЕКГ.[5]

Фармакокінетика ред.

Зипразидон добре, але повільно всмоктується після перорального застосування, біодоступність препарату становить 60 % при пероральному застосуванні і 100 % при внутрішньом'язовому введенні. Максимальна концентрація препарату досягається протягом 6—8 годин після прийому препарату. Зипразидон майже повністю (на 99 %) зв'язується з білками плазми крові. Препарат проходить через гематоенцефалічний бар'єр, через плацентарний бар'єр та виділяється в грудне молоко. метаболізується в печінці з утворенням малоактивних метаболітів. Виводиться препарат із організму переважно з калом (66 %), частково із сечею (20 %). Період напіввиведення препарату становить 6—7 годин, цей час незначно збільшується при важких порушеннях функції печінки.[3][4][2]

Покази до застосування ред.

Зипразидон застосовують для лікування шизофренії та маніакальних та змішаних епізодів у хворих на біполярний афективний розлад.[3][4]

Побічна дія ред.

При застосуванні зипразидону найчастішими побічними ефектами є сонливість, ортостатична гіпотензія, безсоння, акатизія, подовження інтервалу QT на ЕКГ.[5] Іншими побічними ефектами при застосуванні препарату є[3][4]:

Протипокази ред.

Зипразидон протипоказаний при підвищеній чутливості до препарату, недавно перенесеним інфарктом міокарду, аритмією, що потребує прийому антиаритмічних препаратів, декомпенсованою серцевою недостатністю, вродженим подовженням інтервалу QT, а також при сумісному застосуванні з препаратами, які подовжують інтервал QT (зокрема хінідин, аміодарон, соталол, дофетилід, тіоридазин, гатіфлоксацин, моксифлоксацин, терфенадин, астемізол, триоксид миш'яку, галофантрин, левометадилу ацетат, мезоридазин, пімозид, спарфлоксацин, доласетрон, мефлохін, сертиндол, хлорпромазин, дроперидол, пентамідин, пробукол, такролімус або цизаприд), вагітності та годуванні грудьми.[3][4]

Форми випуску ред.

Зипразидон випускається у вигляді желатинових капсул по 0,02; 0,04; 0,06 і 0,08 г; ліофілізату для приготування розчину для ін'єкцій по 30 мг у комплекті з розчинником по 1,4 мл.[5][3]

Примітки ред.

  1. Ziprasidone [Архівовано 27 грудня 2011 у Wayback Machine.] (англ.)
  2. а б в г Зипразидон в лечении шизофрении (рос.)
  3. а б в г д е ж ЗЕЛДОКС® капсули. Архів оригіналу за 21 вересня 2019. Процитовано 21 вересня 2019.
  4. а б в г д е https://www.vidal.ru/drugs/molecule/1318 [Архівовано 21 вересня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
  5. а б в г д "Зипрасидон в Справочнике Машковского". Архів оригіналу за 23 березня 2016. Процитовано 21 вересня 2019. (рос.)
  6. Farah, A (2005). Atypicality of atypical antipsychotics. Prim Care Companion J Clin Psychiatry. 7 (6): 268—74. doi:10.4088/pcc.v07n0602. PMC 1324958. PMID 16498489. (англ.)
  7. Lemke, Thomas L; Williams, David A (24 січня 2012). Foye's Principles of Medicinal Chemistry. ISBN 9781609133450. (англ.)
  8. Second Generation Antipsychotics: Pharmacodynamics, Therapeutic Effects Indications and Associated Metabolic Side Effects: Review of Articles (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 5 серпня 2020. Процитовано 6 червня 2019. (англ.)
  9. First Approval For Pfizer's Zeldoxs. The Pharma Letter. Архів оригіналу за 18 серпня 2016. Процитовано 15 жовтня 2016. (англ.)
  10. FDA Background On ZeldoxTM (ziprasidone hydrochloride capsules) Pfizer, Inc. PsychoPharmacological Drugs Advisory Committee (PDF). FDA. 19 липня 2000. Архів оригіналу (PDF) за 17 травня 2017. Процитовано 22 вересня 2019. (англ.)
  11. Inc, Pfizer. Pfizer to Launch Zeldox in 9 European Union Countries Beginning Next Month. prnewswire.com. Архів оригіналу за 18 вересня 2017. Процитовано 16 жовтня 2016.
  12. Approval Package For: Application Number 20-919 (PDF). FDA Center For Drug Evaluation And Research. 26 травня 1998. Архів оригіналу (PDF) за 3 серпня 2016. Процитовано 22 вересня 2019.

Посилання ред.