Відкрити головне меню

Маніакальний синдром

Психічний стан
(Перенаправлено з Манія)

Маніакальний синдром, також маніячний синдром, маніакальний епізод, манія  — афективний стан психіки та поведінки, який являє собою фазу манії, куди належать гіпоманічні або маніакальні епізоди у осіб, які мали один або декілька попередніх афективних епізодів (депресивних, гіпоманій, маніакальних або змішаних), є одною з фаз біполярного афективного розладу. Виникає як окремі епізоди, так і в поєднанні з афективною хворобою у повторюваних рецидивах. У певному сенсі є протилежністю депресії. Це синдром з різноманітними причинами. Незважаючи на те, що переважна більшість випадків виникає в контексті біполярного розладу, він є ключовим компонентом інших психічних розладів (таких як шизоаффективні розлади, біполярний розлад типу I) і може також стати вторинним при різних загальних захворюваннях, таких як розсіяний склероз. Для цього психічного розладу характерна так звана «маніакальна трійка» основних симптомів: патологічно підвищений настрій (гіпертимія), підвищення розумової (тахіпсихія) і рухової активності. Цей піднесений загалом стан не спричинено ніякими об'єктивними причинами  — саме це відрізняє патологію від фізіологічно обумовленого психоемоційного піднесення.

Маніакальний епізод
Класифікація та зовнішні ресурси
Friern Hospital, London; a woman suffering from mania, with Wellcome V0029627.jpg
Фото жінки з проявами манії
МКХ-10 F30, F30.1, F30.2, F30.8, F30.9, F31.1, F31.2
MeSH D001714

Під час манії потреба у сні зменшується. Виникає надмірне напруження областей головного мозку, яке, коли не обробляється, може спричинити психотичні прояв. Знижена форма манії, яка все ще явно перевищує звичайні коливання настрою, називається гіпоманія.

Зміст

ПричиниРедагувати

ВидиРедагувати

Маніакальні стани проявляються безпричинно підвищеним настроєм, руховим збудженням: настрій у хворих пречудовий, вони відчувають незвичайну бадьорість, приплив сил, беруться за масу справ і не доводять жодну з них до кінця, говорять без упину, співають, читають вірші, переоцінюють власну особистість, будують грандіозні плани на майбутнє.[1]

У залежності від переважання в картині манії тих чи інших розладів, виділяють окремі її форми:

  1. весела (сонячна) манія  — за неї проявляються усі симптоми тріади — підвищено-оптимістичний настрій з помірним мовним і руховим збудженням;
  2. гнівна манія  — на додаток до компонентів тріади характерні агресивність, дратівливість, спалахи гніву та люті
  3. непродуктивна манія  — спостерігаються усі характерні симптоми окрім потягу до діяльності, тобто підвищення фізичної активності не супроводжується збільшенням якоїсь осмисленої діяльності
  4. манія з маренням  — манія, що супроводжуєься маренням на тему власної величі, при цьому марення за маніакального синдрому логічно послідовні, не є повністю безглуздими чи абсолютно фантастичними і найчастіше пов'язані з професійною діяльністю хворого
  5. маніакально-параноїдна манія  — манія з маренням на тему переслідування
  6. дитяча манія  — манія що супроводжується грайливістю, дитячістю в поведінці, манерністю, дурнуватими «дитячими» жартами
  7. гіпоманія  — манія зі слабко вираженими симптомами. Це легкий варіант маніакального стану — більш легка версія манії. Основні симптоми такі ж, як і в манії, але вони більш обмежені і не пов'язані з істотною функціональною недостатністю. Гіпоманія включена в біполярний розлад типу II.

Клінічні проявиРедагувати

Зазвичай, хоч і не завжди, при маніакальному синдромі спостерігається посилення інстинктивної діяльності  — покращується апетит, збільшується статевий потяг, посилюються самозахисні реакції, також хворі переоцінюють себе, що часом доходить до манії величі. Найчастіше маніакальний синдром спостерігається в межах маніакально-депресивного психозу як його маніакальна фаза, однак часом трапляється і при інших захворюваннях  — різноманітних психозах (інфекційних, токсичних, органічних та інших), органічних ураженнях головного мозку тощо.

Хворі на маніакальний синдром знаходяться в постійно піднесеному настрої. Усе сприймається позитивно в тому числі й негативні події. При цьому для них характерна крайня поверхневість у судженнях та оцінках реальності. Такі хворі повні оптимізму  — життя для них прекрасне й безпроблемне, вони відчувають постійну бадьорість, приплив сил. Вони не втомлюються і як їм здається не слабують на хвороби. У цьому стані люди зазвичай беруться одночасно за безліч справ, але через властиву синдромові нездатність до зосередження, схильність до відволікання та перескакування (втрати) інтересу майже ніколи не доводять розпочате до кінця. Як правило хворі виглядають молодше за свій вік, мають радісний вираз обличчя, в них блищать очі, а з губ не сходить посмішка. Вони переоцінюють свою зовнішність і вважають себе красенями та красунями, часто зловживають яскравою косметикою. Для таких осіб характерна гіперактивність  — вони весь час знаходяться в русі, ні хвилини не можуть всидіти на місці, постійно співають, танцюють, хапаються за якусь роботу.

Окрім фізичної активності прискорюється також розумова  — мислення прискорене, характерні «стрибки ідей». Спостерігається виражене мовленнєве збудження, хворі постійно голосно та швидко говорять. Часто через перенапруження голосових зв'язок за деякий час голос хрипне чи навіть пропадає, але це ніяк не відбивається на поведінці хворих які продовжують говорити і співати «голосним шепотом». Для мовлення характерне перескакування з однієї теми до іншої, часто не договоривши одну думку людина вже починає іншу. При маніакальному синдромі може відмічатись загострення пам'яті (гіпермнезія).

Для хворих на маніакальний синдром характерне підвищення соціальної активності. Вони легко заводять нові знайомства і прагнуть до постійного розширення кола спілкування. Хворі схильні до необдуманих вчинків, легко витрачають гроші. На піку маніакального стану можуть виникнути ідеї марення про свої необмежені фізичні та психічні можливості, про наявність особливих здібностей, таланту, геніальності. Однак подібна переоцінка та пов'язані з нею висловлювання зазвичай не доходять до рівня повного марення і не відрізняються стійкістю. Внаслідок переоцінки себе та зменшення здатності до критичного мислення хворі часто не сприймають зауважень та заперечень, діють не зважаючи на інших, безтактні, легко йдуть на конфлікти.

Виразність симптомів тріади може бути різною в різних хворих, а також змінюватися з плином часу у хворого в міру розвитку захворювання наприклад залежати від стадії розвитку маніакальної фази маніакально-депресивного психозу.

Для виявлення маніакального синдрому використовується тест на манію, так звана шкала Альтмана[2]

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Мартинюк І. А. Патопсихологія. Навчальний посібник. — К.: Центр учбової літератури, 2008. — 208 с. ISBN 978-966-364-742-5 (стор. 27)
  2. Altman E. G., Hedeker D., Peterson J. L., Davis J. M. The Altman Self-Rating Mania Scale. — Biol Psychiatry. 1997 Nov 15;42(10):948-55. (англ.)

ДжерелаРедагувати