Об'єктивність

приналежність до об'єкта, незалежність від суб'єкта

Об'єкти́вність — філософське поняття, що означає характеристику предмета, зміст знання чи спосіб існування (дійсності), яка полягає в їхній незалежності від людської свідомості (суб'єкта пізнання).

Розрізняють такі форми об'єктивності:

  • онтологічну,
  • гносеологічну,
  • методологічну,
  • професійну.

Об'єктивність як риса характеру — здатність розглянути питання, що є предметом дискусії, відсторонено, незважаючи на особисті уподобання чи вигоду.

Об'єктивна істина — уявлення і думки, зміст яких відповідає об'єктам, відображуваним свідомістю, адекватний цим об'єктам і тому не залежний ні від людини, ні від людства.[1]

Об'єктивний світ — зовнішній світ, природа, буття.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. Інститут філософії АН СРСР (1962). "Основи марксистської філософії" (українська) . Київ: Державне видавництво політичної літератури УРСР. с. 127.

Література

ред.

Посилання

ред.