Грубешівський повіт (Російська імперія)
Грубешівський повіт (рос. Грубѣшовский уѣздъ, пол. Powiat hrubieszowski) — адміністративно-територіальна одиниця Люблінської (1867—1912) і Холмської (1912—1918) губерній Російської імперії (до 1918), УНР (1918) та Люблінського воєводства Польщі. Утворений у 1867 році. Повітовий центр — місто Грубешів.
| Грубешівський повіт | ||||
 | ||||
| Губернія | Люблінська губернія (1867—1912), Холмська губернія (1912—1918) | |||
|---|---|---|---|---|
| Центр | Грубешів | |||
| Створений | 1867 | |||
| Скасований | 1939 | |||
| Площа | 1291,3[1] (1885) | |||
| Населення | 101 392[2] осіб (1897) | |||
| Найбільші міста | Грубешів | |||
| Наступники | Грубешівський повіт | |||
Положення ред.
Повіт лежав у південно-східній частині Люблінської губернії[1]. Обіймав площу 1291,3 верст²[1]. Межував на півночі — з Холмським повітом, а на заході — зі Замостським і Красноставським повітами, на півдні — з Томашівським повітом, а на сході по річці Західний Буг — з Володимир-Волинським повітом Волинської губернії[3].
У північній та східній частині Грубешівського повіту було багато озер, боліт, торфовищ з дрібною рослинністю, через що вона була подібна до сусіднього волинського Полісся та заболоченої річкової долини Західного Бугу[4][3]. Далі на південь починалася горбиста місцевість із глинистим, частково чорноземним ґрунтом, що має спільні риси з прилеглою Волинню[3]. Серед ґрунтів переважав чорнозем[4].
Адміністративний поділ ред.
На 1882 рік у повіті налічувалося 13 гмін[3]. До повіту входили 2 міста (Грубешів, Дубенка) і 2 містечка (Городло, Крилів)[2][5]. За судовим поділом повіт поділявся на 4 округи з центрами в Ярославці, Грабовці, Дяконеві та Модринці[3].
У 1901 році повіт складався з 13 гмін, налічувалося 161 поселення, в яких було 9510 дворів (з них 7473 селянські)[1].
Станом на 1913 рік повіт складався з 14 гмін/волостей (додалась Довгобичівська волость)[5]:
- Білополе — с. Білополе,
- Вербковичі — с. Вербковичі,
- Городло — пос. Городло,
- Грабовець — с. Дворисько,
- Грубешів — с. Дяконів,
- Довгобичів — с. Довгобичів,
- Крилів — пос. Крилів,
- Ментке — с. Сагринь,
- Мірче — с. Мірче,
- Мячин — с. Мячин,
- Молодятичі — с. Молодятичі,
- Монятичі — с. Монятичі,
- Міняни — с. Міняни,
- Ярославець — с. Ярославець.
Історія ред.
У 1866 році з Грубешівського повіту виділено Томашівський повіт[3].
Ухвалою другої Думи від 9 травня 1912 року (закон 23 червня 1912) Грубешівський повіт переданий з Люблінської губернії до новоствореної Холмської.
Населення ред.
Населення повіту переважно становили українці[4]. Місцеве населення здебільшого займалося землеробством[1].
За даними етнографічної експедиції 1869—1870 років під керівництвом Павла Чубинського, у повіті проживало 40 622 греко-католики, які розмовляли українською мовою[6].
Близько 1882 року в повіті налічувалося 78 226 осіб[3].
За переписом 1892 року в повіті проживало 101 852 особи (50 820 чоловіків і 51 032 жінки)[1]. У 1890 році наслення повіту становило 92 806 осіб, з них за волостями[7]:
| Волость | Усе населення | Православних | Євреїв | Католиків |
|---|---|---|---|---|
| Грубешів (місто) | 9406 | 3259 | 5264 | 1074 |
| Дубенка (місто) | 5177 | 792 | 2833 | 1500 |
| Білополе | 6594[8] | 4243 | 95 | 1756 |
| Грабовець | 7843 | 1886 | ||
| Ярославець | 8057 | 3381 | 1613 | |
| Городло | 8575 | 5200 | 1021 | |
| Грубешів (без міста) | 6433 | 6026 | ||
| Крилів | 7451 | 4517 | 1412 | |
| Мячин | 5434 | 4095 | ||
| Ментке | 4200 | 2856 | ||
| Міняни | 4402 | 3980 | ||
| Молодятичі | 5413 | 3581 | ||
| Монятичі | 4818 | 3313 | ||
| Вербковичі | 6696 | 5758 |
За переписом населення Російської імперії 1897 року в повіті проживало 101 392 особи[2]. Найбільші міста — Грубешів (10 639 осіб) і Дубенка (4 799 осіб)[2]. Розподіл населення за мовою згідно з переписом 1897 року[9]:
| Мова | Осіб | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 60 413 | 59,58 % |
| польська | 23 387 | 23,07 % |
| єврейська | 14 745 | 14,54 % |
| російська | 1 889 | 1,86 % |
| інші | 958 | 0,94 % |
| Разом | 101 392 | 100 % |
У 1899 році було укладено 658 шлюбів, народилося 4230 дітей (1964 хлопчиків і 2266 дівчаток), померло 2136 осіб, природний приріст становив 2094 осіб[1]. У 1900 році в повіті проживало 115 488 осіб[7]. Близько 1901 року в повіті налічувалося 10 793 безземельних осіб (2441 родина)[1]. За переписом 1905 року у повіті було 14 сільських волостей, 2 міста, 4 селища, 176 сіл, 37 колоній, 150 фільварків і 7 окремих адміністративних одиниць, налічувалось 14 408 будинків і 124 590 мешканців, з них 65 359 православних, 34 279 римо-католиків (латинників і поляків), 20 276 юдеїв, 663 лютеран і 13 інших[10]. У 1906/1907 роках у повіті налічувалося 65 105 православних і 48 238 римо-католиків[11].
Промисловість ред.
Станом на 1880 рік, площа лісів становила 57 632 моргів (з них 4617 задіяні у лісовому господарстві), 3182 моргів землі було незаліснені, у селянській власності було 195 моргів, сервітутових земель — 2588 моргів, міські поселення обіймали 622 морги[3]. Близько 1901 року землі перебувало у приватній власності — 73 156 десятин, селянських наділів — 50 320 десятин, державні — 2314 десятин, міські — 5441 десятина[1]. Орних — 74 391 десятина, сінокосних і пасовищних — 20 656 десятин, лісних — 26 561 десятин, незручних — 2659 десятин[1].
Засівали озиму та яру пшеницю, жито, овес, ячмінь, гречку та особливо картоплю, яка слугувала основним продуктом харчування місцевого населення[1]. У 1899 році зібрано 388 000 четв. зерна та 436 270 четв. картоплі[1]. Фабрично-заводська промисловість була розвинена слабо через відсутність міст і торговельних шляхів[4]. Станом на 1882 рік, у повіті діяло є 20 заводів (загальна сума продукції 413 тис. рублів), з них 9 ґуралень (з вартістю виробництва 306 тис. рублів), один цукрозавод (62 тис. рублів), один паровий млин у Побережанах (28 тис. рублів), 6 малих броварень, одна дистилярня та дві медоваварні[4]. Близько 1901 року налічувалося 157 фабрик і заводів, на яких працювало 1072 осіб, виробництва становила до 2 млн рублів[1]. Найбільшим підприємством був цукровий завод[1]. Великого поширення мало візництво[4].
Інфраструктура ред.
Станом на 1882 рік у Грубешівському повіті діяло 72 початкові школи[3]. У 1901 році початкових шкіл державних було 73, церковних шкіл — 20, у яких навчалося 5020 учнів[1] На 1908 рік у повіті працювало 142 шкіл (92 державні та 50 прицерковних)[11]. Через повіт проходило відгалудження державного шосе[4].
Релігія ред.
У 1863 році на території повіту налічувалося 18 парафій Грубешівського деканату Холмської дієцезії Греко-католицької церкви: у Хижевичах, Черничині (філія в Масломичах), Городку-Надбужному, Голуб'ї, Гостинному, Грубешеві, Крилові (філія в Пригорілому), Мірчому, Модриню, Молодятичах, Неледові, Павловичах, Пересоловичах (філіїя в Богутичах та Гдешині), Підгірцях (філія в Гоздові), Сліпчому (філії в Чомові та Мінянах), Шиховичах (філія в Малкові), Теребіні та Вербковичах[3]. Пізніше Грубешівський деканат переведений у православну церкву[3]. Станом на 1882 рік до Грубешівського деканату Люблінської дієцезії Римо-католицької церкви належало 8 парафій: у Дубенці, Грабовці, Городлі, Грубешеві, Крилові, Монятичах, Тріщанах і Уханях[3]. 1901 року в повіті налічувалося 37 православних церков, 7 римо-католицьких костелів і декілька єврейських синагог[1]. У 1906/1907 роках у повіті діяло 63 православних церков і 8 римо-католицьких костелів[11].
Див. також ред.
- Грубешівський повіт — сучасна адміністративна одиниця у складі Люблінського воєводства Польщі.
Посилання ред.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т Грубѣшовский уѣздъ // Большая энциклопедия. — 1901. — Т. 7: Глаз — Гюго. — С. 643. (рос.)
- ↑ а б в г Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г. Наличное население в губерниях, уездах, городах Российской Империи (без Финляндии). Люблинская губерния. www.demoscope.ru. Демоскоп Weekly - Приложение. Справочник статистических показателей. Архів оригіналу за 6 жовтня 2016. Процитовано 4 грудня 2016.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н Hrubieszów. Powiat Hrubieszowski // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 186. (пол.)
- ↑ а б в г д е ж Люблинская губерния // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- ↑ а б Волостныя, станичныя, сельскія, гминныя правленія и управленія, а также полицейскіе станы всей Россіи съ обозначеніем мѣста ихъ нахожденія. — Кіевъ : Изд-во Т-ва Л. М. Фишъ, 1913. — С. 147. (рос. дореф.)
- ↑ Труды этнографическо-статистической экспедиціи въ Западно-Русскій Край / собран. П. П. Чубинскимъ. — С.-Петербургъ, 1872. — Т. 7: Евреи. Поляки. Племена немалорусскаго происхожденія. Малоруссы (статистика, сельскій бытъ, языкъ). — С. 364-365. (рос. дореф.)
- ↑ а б Hrubieszów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 591. (пол.)
- ↑ З них 500 протестантів.
- ↑ Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г. Распределение населения по родному языку. Грубешовский уезд. www.demoscope.ru. Демоскоп Weekly - Приложение. Справочник статистических показателей.
- ↑ Spis powszechny - 1905 rok. Архів оригіналу за 8 березня 2016. Процитовано 18 лютого 2018.
- ↑ а б в Wiercieński H.[pl]. Znaczenie historyczne i wartość naukowa referatu złożonego w Izbie Państwowej w sprawie wydzielenie Chełmszczyzny przez D.N.Czychaczewa. — Kraków, 1913. — С. 5-7, 9-10. (пол.)
Література ред.
- Hrubieszów. Powiat Hrubieszowski // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 186. (пол.)
- Hrubieszów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 591. (пол.)