Замостський повіт (Російська імперія)

Замо́стський повіт (пол. Powiat zamojski) — історична адміністративно-територіальна одиниця Люблінської (1867—1912) і Холмської (1912—1918) губерній Російської імперії та Люблінського воєводства Другої Речі Посполитої. Утворений у 1867 році. Повітовий центр — місто Замостя.

Замостський повіт
Lublin Governorate Zamostsky uezd.svg
Губернія Люблінська губернія, Холмська губернія
Центр Замостя
Створений 1867
Скасований 1939
Площа 1569,6 (1885)
Населення 119 783[1] осіб (1897)
Найбільші міста Замостя
Наступники Замостський повіт

ВолостіРедагувати

При утворенні до повіту входили 2 міста (Замостя, Щебрешин) і 3 містечка (Горай, Краснобрід, Фрамполь) та 16 сільських волостей.

 
Замостський повіт 1907

В 1911 р. повіт поділявся на 15 волостей:

Ухвалою другої Думи від 9 травня 1912 (закон 23 червня 1912) значна частина Замостського повіту заселена переважно українцями передана з Люблінської губернії до новоутвореної Холмської: місто Замостя і волості Високе (Wysokie), Замостя (Zamość) (за винятком села Жданова (Żdanów)), Звіринець (Zwierzyniec), Краснобрід (Krasnobród), Лабуні (Łabunie), Скербешів (Skierbieszów), Суховоля (Suchowola), Щебрешин (Szczebrzeszyn); села Вишенька (Wiszenki), Забитів (Zabytów), Монастирок (Monastyrek) і Сульмиця волості Старе Замостя (Stary Zamość); села Воля Чорностоцька (Wólka Czarnostocka), Дільці (Dzielce), Радечниця (Radecznica), Радечницький монастир (klasztor Radecznicki), Трясини (Trzęsiny) і Чорносток (Czarnystok) волості Радечниця (Radecznica); село Розлопи (Rozłopy) волості Сулів (Sułów); села Біловоля (Białowola), Вілька Вепрецька (Wólka Wieprzecka) і Липськ (Lipsko) волості Мокре (Mokre); села Липовець (Lipowiec), Сохи (Sochy), Терешпіль (Tereszpol) і Шодзи (Szozdy) волості Терешпіль (Tereszpol).

РозташуванняРедагувати

Повіт розташовувався на півдні губернії. Межував на півночі — з Красноставським, на сході — з Грубешівським і Томашівським повітом, а на заході — з Янівським повітом, а на півдні — з Білгорайським повітом.

НаселенняРедагувати

В 1892 р. з 107 937 осіб населення повіту крім римокатолицької більшості були 20 256 православних (до 1875  р. — греко-католики) і 13 486 юдеїв.

Згідно з переписом населення Російської імперії 1897 року в повіті проживало 119 783 особи. З них 88 486 ос. (73,9 %) — поляки, 9221 ос. (7,7 %) — українці, 14 666 ос. (12,2 %) — євреї, 6 713 ос. (5,6 %) — росіяни[2].

ДжерелаРедагувати

Див. такожРедагувати

ПосиланняРедагувати