Замостський повіт (Російська імперія)
Замо́стський повіт (рос. дореф. Замостскій уѣздъ, пол. Powiat zamojski) — історична адміністративно-територіальна одиниця Люблінської (1867—1912) і Холмської (1912—1918) губерній Російської імперії та Люблінського воєводства Другої Речі Посполитої. Утворений у 1867 році. Повітовий центр — місто Замостя.
| Замостський повіт | ||||
 | ||||
| Губернія | Люблінська губернія, Холмська губернія | |||
|---|---|---|---|---|
| Центр | Замостя | |||
| Створений | 1867 | |||
| Скасований | 1939 | |||
| Площа | 1569,6 (1885) | |||
| Населення | 119 783[1] осіб (1897) | |||
| Найбільші міста | Замостя | |||
| Наступники | Замостський повіт | |||
Волості ред.
При утворенні до повіту входили 2 міста (Замостя, Щебрешин) і 3 містечка (Горай, Краснобрід, Фрамполь) та 16 сільських волостей.
В 1911 р. повіт поділявся на 15 волостей:
- Високе — с. Високе,
- Горай — с. Горай,
- Замостя — м. Замостя,
- Звіринець — с. Звіринець,
- Краснобрід — с. Підкліштор,
- Лабуні — с. Лабуні,
- Мокре — с. Мокре,
- Неліш — с. Неліш,
- Радечниця — с. Радечниця,
- Скербешів — с. Скербешів,
- Старе Замостя — с. Старе Замостя,
- Сулів — с. Сулів,
- Суховоля — с. Потічок,
- Терешпіль — с. Терешпіль,
- Фрамполь — м. Фрамполь.
Ухвалою другої Думи від 9 травня 1912 (закон 23 червня 1912) значна частина Замостського повіту заселена переважно українцями передана з Люблінської губернії до новоутвореної Холмської: місто Замостя і волості Високе, Замостя (за винятком села Жданова), Звіринець, Краснобрід, Лабуні, Скербешів, Суховоля, Щебрешин; села Вишенька, Забитів, Монастирок (Monastyrek) і Сульмичі волості Старе Замостя; села Воля Чорностоцька, Дільці, Радечниця, Радечницький монастир, Трясини і Чорностік волості Радечниця; село Розлопи волості Сулів; села Біловоля, Вілька Вепрецька і Липськ волості Мокре; села Липовець, Сохи, Терешпіль і Шозди волості Терешпіль.
Розташування ред.
Повіт розташовувався на півдні губернії. Межував на півночі — з Красноставським, на сході — з Грубешівським і Томашівським повітом, а на заході — з Янівським повітом, а на півдні — з Білгорайським повітом. Площа повіту становила 1569,6 версти[1].
Населення ред.
За даними етнографічної експедиції 1869—1870 років під керівництвом Павла Чубинського, у повіті проживало 9 317 українськомовних: 6 948 українськомовних греко-католиків, 2 369 українськомовних римо-католиків, 3 533 польськомовних греко-католиків[2].
В 1892 р. з 107 937 осіб населення повіту крім римокатолицької більшості були 20 256 православних (до 1875 р. — греко-католики) і 13 486 юдеїв.
За переписом населення Російської імперії 1897 року в повіті проживало 119 783 осіб (61 190 чоловіків і 58 593 жінок)[1]. Найбільші міста — Замостя (14705 осіб) і Щебрешин (6122 осіб)[1]. Розподіл населення за мовою згідно з переписом 1897 року[3]:
| Мова | Осіб | Відсоток |
|---|---|---|
| польська | 88 486 | 73,87 % |
| єврейська | 14 666 | 12,24 % |
| українська | 9 221 | 7,70 % |
| російська | 6 713 | 5,60 % |
| інші | 697 | 0,58 % |
| Разом | 119 783 | 100 % |
Примітки ред.
- ↑ а б в г Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г. Наличное население в губерниях, уездах, городах Российской Империи (без Финляндии). Люблинская губерния. www.demoscope.ru. Демоскоп Weekly - Приложение. Справочник статистических показателей. Архів оригіналу за 6 жовтня 2016. Процитовано 4 грудня 2016.
- ↑ Труды этнографическо-статистической экспедиціи въ Западно-Русскій Край / собран. П. П. Чубинскимъ. — С.-Петербургъ, 1872. — Т. 7: Евреи. Поляки. Племена немалорусскаго происхожденія. Малоруссы (статистика, сельскій бытъ, языкъ). — С. 362. (рос. дореф.)
- ↑ Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г. Распределение населения по родному языку. Замостский уезд. www.demoscope.ru. Демоскоп Weekly - Приложение. Справочник статистических показателей.
Джерела ред.
- Энциклопедический Словарь Ф. А. Брокгауза и И. А. Ефрона [Архівовано 24 січня 2012 у WebCite](рос.)
- Zamojski powiat // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1895. — Т. XIV. — S. 381. (пол.) (пол.)