Томашівський повіт

повіт Люблінської губернії Російської імперії

Томашівський повіт (рос. дореф. Томашовскій уѣздъ, пол. Powiat tomaszowski) — історична адміністративно-територіальна одиниця Люблінської (1867—1912) і Холмської (1912—1918) губерній Російської імперії, України (1918—1919) та Люблінського воєводства міжвоєнної Польщі. Утворений у 1867 році. Повітовий центр — місто Томашів.

Томашівський повіт
Губернія Люблінська губернія, Холмська губернія
Центр Томашів
Створений 1867
Скасований 1939
Площа 1213,4 (1885)
Населення 98 783[1] осіб (1897)
Найбільші міста Томашів
Наступники Томашівський повіт

Волості ред.

 
Томашівський повіт, 1907
 
Холмська губернія в 1914 році

При утворенні до повіту входили 1 місто (Томашів) і 3 містечка (Комарів, Тишівці, Ярчів) та 13 сільських волостей.

В 1911 р. повіт поділявся на 13 волостей:

Ухвалою другої Думи від 9 травня 1912 (закон 23 червня 1912) Томашівський повіт переданий з Люблінської губернії до Холмської.

Розташування ред.

Повіт розташовувався на південному сході губернії. Межував на заході — з Білгорайським і Замостським, на півночі — з Грубешівським, на сході — з Володимир-Волинським повітом Волинської губернії, а на півдні — з Галичиною (Сокальський, Равський і Чесанівський повіти). Площа повіту становила 1213,4 версти[1].

Населення ред.

За даними етнографічної експедиції 1869—1870 років під керівництвом Павла Чубинського, у повіті проживало 35 260 українськомовних: 23 921 українськомовних греко-католиків, 11 339 українськомовних римо-католиків, 3 019 польськомовних греко-католиків[2].

В 1889 р. в повіті нараховувалось 86 806 осіб, з них 4 309 осіб тимчасового проживання. За віровизнанням: 49 000 православних (до 1875 р. — греко-католики), 35 870 римокатоликів, 10 620 юдеїв, 14 протестантів.

За переписом населення Російської імперії 1897 року в повіті проживало 98 783 осіб (49 230 чоловіків і 49 553 жінок)[1]. Найбільше місто — Томашів (6233 осіб)[1]. Розподіл населення за мовою згідно з переписом 1897 року[3]:

Мова Осіб Відсоток
українська 48 940 49,54 %
польська 36 043 36,49 %
єврейська 10 947 11,08 %
російська 2 449 2,48 %
інші 404 0,41 %
Разом 98 783 100 %

Внаслідок указу[ru] російського імператора Миколи II від 17 квітня 1905 року, який проголошував релігійну терпимість та дозволив змінювати конфесію, у 1905—1906 роках у повіті 5125 осіб перейшли з православ'я на римо-католицизм[4]. У 1906/1907 роках у повіті налічувалося 42 921 православний і 56 284 римо-католиків[4].

Інфраструктура ред.

У 1906/1907 роках у повіті діяло 66 православних церков і 12 римо-католицьких костелів[4]. На 1908 рік у повіті працювало 150 шкіл (55 звичайних і 96 прицерковних)[4].

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. а б в г Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г. Наличное население в губерниях, уездах, городах Российской Империи (без Финляндии). Люблинская губерния. www.demoscope.ru. Демоскоп Weekly - Приложение. Справочник статистических показателей. Архів оригіналу за 6 жовтня 2016. Процитовано 4 грудня 2016.
  2. Труды этнографическо-статистической экспедиціи въ Западно-Русскій Край / собран. П. П. Чубинскимъ. — С.-Петербургъ, 1872. — Т. 7: Евреи. Поляки. Племена немалорусскаго происхожденія. Малоруссы (статистика, сельскій бытъ, языкъ). — С. 362. (рос. дореф.)
  3. Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г. Распределение населения по родному языку. Томашовский уезд. www.demoscope.ru. Демоскоп Weekly - Приложение. Справочник статистических показателей.
  4. а б в г Wiercieński H.[pl]. Znaczenie historyczne i wartość naukowa referatu złożonego w Izbie Państwowej w sprawie wydzielenie Chełmszczyzny przez D.N.Czychaczewa. — Kraków, 1913. — С. 5-7, 9-10, 18. (пол.)

Джерела ред.