Потуржин (інколи Потурчин[2], пол. Poturzyn) — село українського Закерзоння (в історичному Надсянні), що перебуває тепер у Польщі[3], розташоване в Люблінському воєводстві Томашівського повіту, ґміни Телятин[4]. Населення — 591 особа (2011[1]).

Село
Потуржин
пол. Poturzyn
Poturzyn - pomnik pamięci Fryderyka Chopina - (1).jpg

Координати 50°34′ пн. ш. 23°57′ сх. д. / 50.567° пн. ш. 23.950° сх. д. / 50.567; 23.950Координати: 50°34′ пн. ш. 23°57′ сх. д. / 50.567° пн. ш. 23.950° сх. д. / 50.567; 23.950

Країна Польща
Воєводство Люблінське воєводство
Повіт Томашівський повіт
Гміна Телятин
Населення 591 осіб (2011[1])
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код (+48) 84
Поштовий індекс 22-652
Автомобільний код LTM
SIMC 0901690
GeoNames 761352
Офіційний сайт poturzyn.pl
Потуржин. Карта розташування: Польща
Потуржин
Потуржин
Потуржин (Польща)
Потуржин. Карта розташування: Люблінське воєводство
Потуржин
Потуржин
Потуржин (Люблінське воєводство)

Одразу по 2-й світовій війні польський уряд заповзявся позбутися українського населення краю, внаслідок етнічних чисток Надсяння та операції Вісла майже всі українці були вбиті поляками або ж репатрійовані за межі села[5], вже з роками незначна частина селян повернулася, а інші залишилися розсіяними по світу.

ІсторіяРедагувати

Первісним населенням Потуржина були русини-лемки, які компактно проживали на своїх історичних землях[6]. Після анексії Галичини Польщею була почата колоніальна політика латинізації і полонізації українських земель[7]. Проте навіть у ХХ столітті в селі ще проживали греко-католики, які належали до місцевої парафії.

У 1921 році село входило до складу гміни Потуржин Томашівського повіту Люблінського воєводства Польської Республіки[8].

Після Другої світової війни село опинилось на теренах Польської Народної Республіки[9]. 28 лютого 1943 був вбитий поляками війт села Потуржин Франц Борис, колишній сотник Армії УНР, похований на місцевому цвинтарі. Остаточним актом винищення української людності на теренах Холмщини та Засяння стали каральні експедиції польських загонів по решткам українських поселень з метою остаточного придушення українства[10]. Так, з кінця 1946 року, загони Польської народної армії здійснювали акції пацифікації та руйнування українських поселень Холмщини, зокрема й в селі Потуржин.

У 1975—1998 роках село належало до Замойського воєводства.

ПриналежністьРедагувати

Українсько-польське порубіжжя має свою історії єднань та розмежувань, порозумінь та нищень, адже все зводилося до одного знаменника - домінування якоїсь одної нації.

Якщо за часів князювання слов'янських еліт ця лінія розмежування мала лише господарську складову й дозволила більш мобільним та розкутішим[11] предкам українців оволодіти цими теренами (Холмщиною та Підляшшям). Додатковим фактором став натиск степовиків (кочових народів та монголо-татар) на терени Київської Руси, відтак їх мешканцям доводилося тікати й обживати нові землі, одними з яких виявилося українсько-польське порубіжжя. Уже за формування Галицько-Волинського князівства на теренах Холмщини склалася домінуюча громада русів/русинів.

Навіть ослаблення князівської влади й посилення Польського королівства - не змогли розсіяти домінування русів на цих теренах. Впродовж 500 років польські магнати намагалися вкоренитися та ополячити місцевий люд, та їм мало що вдавалося. Українці-русини множилися, як і множилися їх поселення. Саме в ті часи й постав Потуржин, українсько-польське поселення на теренах Холмщини.

Релігійні унії та повстання частково міняли етнічну складову поселень Холмщини, але переважання українців це не порушило. Відтак царським можновладцям довелося навіть сформувати в окрему адміністративну одиницю українські поселення, виділивши дві українські губернії на теренах захопленої Польщі: Холмська губернія та Підляська[12] До їх числа ввійшли всі населені пункти де проживало більше 50 % українців, серед цих поселень був і Потуржин[13].

Після 1-ї світової війни, за умовами Брестського мирного договору УНР з державами Четверного союзу, 9 лютого 1918, Холмщина і Підляшшя мали відійти Україні. Від лютого 1918 ці території підпорядковувалися управі, якою керував губернський комісар Олександр Скоропис-Йолтуховський. Відтак Потуржин підпорядковане було українській владі, але подальша воєнна експансія та чистка етнічних земель поляками змінила складову українських поселень Холмщини[14].

Друга світова війна докорінно не змінила адміністративну приналежність Холмщини та українських поселень, натомість етнічні чистки суттєво змінили національну складову поселень, у яких побільшало польських переселенців-загарбників та ополячених народностей соціалістичної Польщі. Наразі село Потуржин, у теперішній час, як Холмщина і Підляшшя є частиною Польщі[15].

СьогоденняРедагувати

На початку 3-го тисячоліття, з 2000-х років, у Польщі прискорилися об'єднавчі процеси із загальноєвропейською спільнотою. Особливо після 11 травня 2004 року, коли Польщу долучили до числа країн Євросоюзу[16]. Внаслідок об'єднання та відкриття кордонів проявилися неминучі фактори депопуляції серед поляків, які остаточною хвилею еміграції, трудової та культурної, покинули свої обжиті чи захоплені місцини - заради кращих економічних дивідендів в економічно-розвинутих країнах Європи, зокрема Німеччини та Англії. «Польський сантехнік» заполонив терени Європи, натомість зубожіли, кількісно, польські етнічні міста й села, а особливо захоплені ними в інших народностей поселення. Відтак, через кілька років Польща постала перед дилемою депопуляції та браку робочих місць, зокрема в сільській місцевості й довкола українсько-білоруського порубіжжя. Ця ж доля спіткала й мешканців Новосілок, які теж виїхали на заробітки.

Внаслідок економічних та політичних криз в Україні, на початку 2000-х років, чимало українців подалися на закордоння задля покращення свого економічного стану. Невдовзі чимала їх кількість залишилася там на постійне помешкання і з кожним роком українців, робочих емігрантів та простих поселенців, там ставало все більше. В 2007 році польські урядовці навіть прийняли програму лібералізації ринку робочих місць, за рахунок долучення саме українців[17]. Нова хвиля українців, після Революції Гідності та війни з Росією, остаточно утвердила їх другою за кількістю, після домінуючої польської, нацією на теренах Польщі, адже тільки трудових мігрантів налічується більше 4 мільйонів й щороку їх все більшає та більшає і чимало, згодом, осідає на постійне місце проживання в Польщі[18]. Таким чином в Потуржині знову залунала українська мова, тепер уже від українців, що приїхали сюди на заробітки.

Відтак чимала кількість українців почала заселяти колишні українські поселення. А частина із колишніх ополячених українців також навертається до своїх корінь та місцин. Потуржин теж не оминула хвиля повернення українських поселенців.

ДемографіяРедагувати

Станом на 10 вересня 1921 року в селі налічувалося 136 будинків та 912 мешканців, з них[8]:

  • 432 чоловіки та 480 жінок;
  • 696 православних, 133 римо-католики, 83 юдеї;
  • 667 українців (русинів), 185 поляків, 60 євреїв.

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][19]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 298 53 210 35
Жінки 293 52 172 69
Разом 591 105 382 104

ПриміткиРедагувати

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Потуржин

  1. а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018. 
  2. Рудницький С. Л. «Карта України». — Відень: Фрейтаг і Берндт, 1918.
  3. Wykaz urzędowych nazw miejscowości i ich części 2015
  4. Гміна Телятин з описом сіл а їх статистикою
  5. Акція «ВІСЛА»: Список виселених сіл і містечок
  6. Мапа розселення українства в межах Холмщини та Засяння
  7. Наприкінці Другої світової війни і в перші повоєнні роки українці, які жили на старих західних етнічних землях упродовж багатьох століть, були депортовані на схід колишнього СРСР, а також насильно розсіяні серед поляків на колишніх німецьких землях
  8. а б Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej opracowany na podstawie wyników pierwszego powszechnego spisu ludności z dn. 30 września 1921 r. i innych źródeł urzędowych. Tom IV, Województwo Lubelskie. Warszawa: Główny Urząd Statystyczny. 1924. 108.  (пол.)
  9. Переселення лемків у 1940—1946 роках як трагедія найзахіднішої гілки українства. Загалом, під час проведення акції, було переселено 482 109 осіб (122 454 українських родин). Архів оригіналу за 4 березень 2016. Процитовано 26 листопад 2017. 
  10. Метою масових депортацій, як і згодом операції «Вісла», було прагнення «остаточно розв'язати українську проблему в Польщі», і з цією метою, як сказано в офіційних документах, «планувалося здійснити евакуацію всіх осіб української національності», очистити південно-східні терени від слідів українства, приборкати бунтівне населення прикордоння, яке не давало спокою владі, та ліквідувати українське підпілля
  11. консервативність польської спільноти зумовлювали гіпертрофічні прояви й насадження католицизму
  12. Утворена 4 травня 1912 за законом «Об образовании из восточных частей Люблинской и Седлецкой губерний особой Холмской губернии, с изъятием её из управления варшавского генерал-губернатора», ухваленим 3-ю Держ. думою Рос. імперії, який 23 червня 1912 був затверджений рос. імп. Миколою II.
  13. Решта поселень, де було менше 50 % українців залишилося в Люблінській губернії, незважаючи, що раніше в них також переважали українці
  14. За доби Української Держави місцеве управління реорганізували в Холмське губерніальне староство на чолі зі Скорописом-Йолтуховським. У листопаді 1918 польські війська окупували територію староства, а в грудні 1918 — ліквідували українську адміністрацію. У серпні 1919 територія колишньої Холмської губернії була включена до складу Люблінського воєводства
  15. Якщо говорити про теперішній час, то, цілком зрозуміло, Холмщина і Підляшшя є невід’ємною складовою частиною Польщі. Одначе нашим палким бажанням залишається збереження історичної пам’яті,... Архів оригіналу за 12 грудень 2017. Процитовано 23 грудень 2017. 
  16. 1 травня 2004 року, разом із 9-а іншими державами, Польща стала членом Спільноти. Ґроно країн ЄС збільшилося з 15 до 25 країн. Це було найбільше розширення в історії ЄС. Нині до Євросоюзу належать 28 країн.
  17. Польський уряд через зрослу нестачу робітників змушений лібералізувати ринок робочих місць. Польське міністерство праці готує чергові закони, які відкриють польський ринок громадянам України….за останні два роки близько двох мільйонів поляків виїхало працювати до країн Західної Європи
  18. За даними прикордонної служби Польщі за 4 місяці до введення безвізу (лютий-травень) країну відвідало 3,36 мільйони громадян України, а за 4 місяці після (червень-вересень) — вже 3,65 мільйони. За оцінками експертів, у Польщі живуть і працюють уже на постійній основі 1,3 мільйона громадян України.
  19. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.