Вікіпедія

Пригоріле

село в Польщі
Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Пригоріле[2] (або Погоріле[2][3], Прогоріле[2], пол. Prehoryłe) — село в Польщі, у гміні Мірче Грубешівського повіту Люблінського воєводства. Населення — 349 осіб (2011[1]).

Село
Пригоріле
пол. Prehoryłe

Координати 50°40′ пн. ш. 24°04′ сх. д. / 50.667° пн. ш. 24.067° сх. д. / 50.667; 24.067Координати: 50°40′ пн. ш. 24°04′ сх. д. / 50.667° пн. ш. 24.067° сх. д. / 50.667; 24.067

Країна Польща
Воєводство Люблінське воєводство
Повіт Грубешівський повіт
Гміна Мірче
Населення 349 осіб (2011[1])
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код (+48) 84
Поштовий індекс 22-530
Автомобільний код LHR
SIMC 0895244
GeoNames 761292
OSM ↑2690998 ·R (Ґміна Мірче)
Офіційний сайт prehoryleinformacje.republika.pl
Пригоріле. Карта розташування: Польща
Пригоріле
Пригоріле
Пригоріле (Польща)
Пригоріле. Карта розташування: Люблінське воєводство
Пригоріле
Пригоріле
Пригоріле (Люблінське воєводство)
Мапа

Історія

ред.
 
Греко-католицький цвинтар
 
Православна церква, світлина з пам'ятника на цвинтарі
 
Православні віряни на руїнах церкви, знищеної польською владою 1938 року

За королівською люстрацією 1589 р. до фортеці Крилів Белзького повіту Белзького воєводства належали села Крилів, Пригоріле і Сиховичі та ще налічувалось 11 сіл в околиці.[4]

1632 року вперше згадується церква східного обряду в селі[2].

У 1827 р. були 112 будинків і 737 мешканців.

Від 1867 до 1936 р. Пригоріле було у складі волості (ґміни) Мірче, з 1936 р. — ґміни Ментке.

Українці села були парафіянами місцевої греко-католицької церкви, яка належала до Холмської єпархії, в 1875 р. її відібрала російська влада і віддала Російській православній церкві.

За переписом 1905 р. у Пригорілому було 1181 десятин землі (чорнозем), 201 будинок і 1432 мешканці (758 православних, 648 римо-католиків і 26 юдеїв).[5] У 1905—1908 рр. за указом царя ті греко-католики, які відмовлялися належати до Російської православної церкви, через заборону греко-католицької церкви перейшли до римо-католицької і стали латинниками, у Пригорілому їх налічувалось 63 особи.[6]

У 1907 р. була зведена нова дерев'яна церква (була філією парафії в Крилові) на місці попередньої дерев'яної.

У 1915 р. перед наступом німецьких військ російською армією спалене село і більшість українців були вивезені вглиб Російської імперії, звідки повертались уже після закінчення війни. Натомість поляків не вивозили.[7]

У 1921 р. польський перепис нарахував 163 будинки і 952 жителі, з них 508 римо-католиків, 417 православних, 27 юдеїв.[8]

Польська влада з метою асиміляції українців 8 червня 1938 р. зруйнувала церкву.[9] Під час Другої світової війни українці відбудували церкву[10], але після війни поляки її зруйнували.

У 1943—1944 рр. польські шовіністи з Батальйонів хлопських під командуванням майора Станіслава Басая постійно тероризували українське населення села, 8 березня 1944 р. вони спалили обійстя українців і вбили в селі тих, хто не встиг утекти[3].

16-20 червня 1947 року під час операції «Вісла» польська армія виселила зі села на приєднані до Польщі північно-західні терени 66 українців[11]. У селі залишилося 127 поляків[11]. Ще 13 невиселених українців підлягали виселенню[11].

У 1975—1998 роках село належало до Замойського воєводства.

Сучасність

ред.

Збереглись прикордонний російсько-австрійський стовп і рештки греко-католицького (з 1875 р. — православного) цвинтаря з найстаршою могилою з 1788 р.

Населення

ред.

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][12]:

Загалом Допрацездатний
вік 		Працездатний
вік 		Постпрацездатний
вік
Чоловіки 170 22 116 32
Жінки 179 18 84 77
Разом 349 40 200 109

Особистості

ред.

Народилися

ред.

Примітки

ред.

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Пригоріле

  1. ↑ а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
  2. ↑ а б в г Крип'якевич І., Крип'якевич Р. Матеріали до історії церков Холмщини і Підляшшя // Холмщина і Підляшшя : іст.-етногр. дослідж. — Київ : Родовід, 1997. — С. 147.
  3. ↑ а б Трагедія Холмщини: до 60-ти річчя Холмських подій: статті, спогади, документи / О. Боровик, А. Боровик. — Рівне : Овід, 2007. — С. 125.
  4. ↑ Aleksander Jabłonowski, Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. T. 7. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. Cz. 1, Warszawa 1901, s. 219—220.
  5. ↑ Spis powszechny — 1905 rok.
  6. ↑ Ukaz Tolerancyjny — 1905 r.
  7. ↑ Bieżeństwo — 1915 r.
  8. ↑ Spis powszechny — 1921.
  9. ↑ Б. Жуків «Нищення церков на Холмщині в 1938 р.», Краків, 1940, с. 16
  10. ↑ тижневик «Холмська земля» № 25, 20.06.1943
  11. ↑ а б в Misilo E. Akcja Wisla. Dokumenty. — Warszawa : Archiwum Ukraińskie, 1993. — С. 421. (пол.)
  12. ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.

Література

ред.

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Пригоріле