Красноставський повіт (Російська імперія)

Красноставський повіт (рос. Красноставский уезд, пол. Powiat krasnostawski) — історична адміністративно-територіальна одиниця Люблінської губернії Російської імперії та Люблінського воєводства Другої Речі Посполитої. Утворений у 1867 році. Повітовий центр — місто Красностав.

Красноставський повіт
Lublin Governorate Krasnostavsky uezd.svg
Губернія Люблінська губернія
Центр Красностав
Створений 1867
Скасований 1939
Площа 1329,3 (1885)
Населення 100 655[1] осіб (1897)
Найбільші міста Красностав
Наступники Красноставський повіт

Адміністративний поділРедагувати

При утворенні до повіту входили 1 місто (Красностав) і 4 містечка (Горжків, Жовківка, Ізбиця, Туробин) та 14 сільських волостей.

В 1911 р. повіт поділявся на 13 волостей:

 
Красноставський повіт 1907

Ухвалою другої Думи від 9 травня 1912 (закон 23 червня 1912) заселена переважно українцями частина Красноставського повіту передана з Люблінської губернії до новоутвореної Холмської: села Добринів (Dobryniów), Лопенник Руський (Łopiennik Ruski (Dolny)) і Стужиця (Stężyca) волості Лопенник (Łopiennik); села Бзіте (Bzite), Вінцентів (Wincentów), Крупець (Krupiec), Крупе (Krupe), Загороди (Zagroda), Костунин (Kostunin), Жданне (Żdżanne) і Верховини (Wierzchowiny) волості Рудка (Rudka); села Олександрівський Краснічин (Kraśniczyn Aleksandrowski), Анельполь (Anielpol), Березини (Brzeziny), Бонча (Bończa), Вілька Красничинська (Wólka Kraśniczyńska), Деревники (Drewniki), Залісся (Zalesie), Красничин (Kraśniczyn), Вільшанка (Olszanka) і Стара Весь (Stara Wieś) волості Чайки (Czajki).

У листопаді 1918 р. новопосталою польською адміністрацією відновлено попередній територіальний поділ (до 1912 р.), а 14 серпня 1919 р. повіт включений до новоутвореного Люблінського воєводства.

РозташуванняРедагувати

Повіт розташовувався в центрі губернії. Межував на сході — з Грубешівським, на півночі — з Люблінським і Холмським повітом, на заході — з Янівським повітом, а на півдні — з Замостським повітом.

НаселенняРедагувати

1877 р. з 66 375 осіб населення повіту: 53 767 римокатоликів, 6 578 юдеїв, 6 013 православних (у волостях Лопенник, Рудка, Туробин і Високе; до 1875 р. — греко-католики), 27 євангелісттів.

За переписом населення Російської імперії 1897 року в повіті проживало 100 655 осіб. З них 80 794 ос. (80,3 %) — поляки, 5 576 ос. (5,5 %) — українці, 10 985 ос. (10,9 %) — євреї, 2 799 ос. (2,8 %) — росіяни[2].

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати