Видавництво Анетти Антоненко

Видавництво Анетти Антоненко
	Логотип
Тип	Товариство з обмеженою відповідальністю
Галузь	видавництво
Спеціалізація	видавнича справа
Засновано	2013
Засновник(и)	Анетта Антоненко
Штаб-квартира	м. Київ, вул. Гоголівська 32-Б/12
Територія діяльності	Україна
Продукція	книга
anetta-publishers.com
	Видавництво Анетти Антоненко у Вікісховищі

«Видавництво Анетти Антоненко» — українське видавництво, засноване 2013 року у Львові Анеттою Антоненко. Спеціалізується на виданні сучасної української (права та промоція в Україні та світі) і світової літератури, знакових праць сучасних філософів, соціологів та політологів світу.

Історія ред.

«Видавництво Анетти Антоненко» засновано Анеттою Антоненко у жовтні 2013 року.

Видавництво спеціалізується на сучасній українській літературі (зокрема займається правами та промоцією в Україні та світі), сучасній світовій літературі, знакових працях сучасних філософів, соціологів та політологів світу. Впродовж року незмінна команда видавництва обирає для видання не більш ніж кілька десятків авторів, надаючи насамперед виданням так званої високої полиці.

«Видавництво Анетти Антоненко» — активний учасник та ініціатор міжнародних проєктів у видавничій сфері (Австралія, Австрія, Аргентина, Бельгія, Бразилія, Грузія, Ірландія, Іспанія, Італія, Канада^[1], Литва, Мексика, Норвегія, Португалія, Словенія, США, Франція, Чехія, Швайцарія та інші).

Анетта Антоненко ред.

Анетта Антоненко на прийнятті «Французької весни — 2019»

Власник і директор видавництва — Анетта Антоненко (нар. 28 січня 1962(19620128), Мукачево Закарпатської області). Батько — військовий, інженер, мати — педіатр. Навчалася у Львівській школі № 50 ім. А. С. Макаренка, фізико-математичний спецклас, закінчила з відзнакою і Львівську державну музичну школу № 2 ім. Миколи Колесси по класу фортепіано. Після закінчення з червоним дипломом факультету прикладної математики Національного університету «Львівська політехніка», де отримала фах «інженер-математик», працювала в обчислювальному центрі Науково-дослідного інституту матеріалів у Львові, вела проєкти перших кооперативів^[2].

З 1995 року — співвласник та директор львівського видавництва «Кальварія». За час своєї професійної кар'єри познайомила українського читача з українськими письменниками (Любко Дереш, Юрко Іздрик, Василь Шкляр, Василь Кожелянко, Євгенія Кононенко, Марія Матіос, Юрко Покальчук, Олесь Ульяненко, Ігор Римарук та ін.), та з українськими перекладами світових авторів (Френсіс Фукуяма, Семюел Гантінґтон, Сьюзен Зонтаґ, Жан Бодріяр, Антуан де Сент-Екзюпері, Ерік-Емманюель Шмітт, Федеріко Гарсія Лорка, Хорхе Луїс Борхес, Ентоні Берджес, Іен Мак'юен та багато інших).

У 2013 року заснувала «Видавництво Анетти Антоненко», яке спеціалізується на сучасній українській літературі, документальній прозі, сучасній світовій літературі, знакових працях філософів, соціологів та політологів світу, а також займається правами та промоцією українських письменників за кордоном. Вважає книговидання покликанням і що видавати варто тільки вартісну літературу^[3]:

	Видавнича справа ніколи не була надприбутковою, бо це швидше покликання. І так у всьому світі. Окрім навчальної літератури. Я б зарахувала до маржинальної комерційної літератури ще й дитячу і виключила б її з системи державної підтримки. Адже батьки завжди купують своїм чадам книжки і ніколи не відмовляють. А от собі часто-густо відмовляють у книжці… Тому підтримувати потрібно дорослих читачів. Бо чому навчать нечитаючі батьки своїх дітей?
— Анетта Антоненко, ^[4].

У 2019 році отримала звання Кавалера Ордена Мистецтв та літератури (фр. L'Ordre des Arts et des Lettres) — відомчої нагороди Франції «за особистий внесок у популяризацію сучасної французької та франкомовної літератури, зокрема в рамках діяльності як директора видавництва, організатора культурних подій навколо книги та зустрічей з фахівцями в галузі літератури та книговидання»^[5].

Серед улюблених авторів — письменники, яких видає у власному видавництві: Хуліо Кортасар, Габрієль Гарсія Маркес, Хорхе Луїс Борхес, Сьюзен Зонтаґ та інші^[6]. Серед улюблених тварин — кицьки Мілка та Ася^[2].

Неодружена. Живе і працює в Києві.

Персональні гранти та нагороди ред.

Орден Мистецтв та літератури (Франція) — «за особистий внесок у популяризацію сучасної французької та франкомовної літератури» (2019)

2004 — STEP beyond’ Mobility Fund, European Cultural Foundation (м. Амстердам, Нідерланди)
2005 — Програми сприяння видавничій справі в Україні «Сковорода» та Посольства Франції в Україні (м. Київ, Україна)
2008 — «Open Ukraine» Cultural Horizons Program (м. Київ, Україна)
2009 — Arctic Paper East award (м. Гетеборг, Швеція)
2010 — FILI-Finnish Literature Information Centre (м. Гельсінкі, Фінляндія)
2014 — NORLA — Norwegian Literature Abroad (м. Осло, Норвегія)
2017 — Книжкова виставка (м. Бейрут, Ліван)
2017–19 — Montréal littéraire — Монреаль літературний (м. Монреаль, Канада)
2019 — Книжкова виставка «Più libri più liberi». Invitation Program (м. Рим, Італія)
2019 — Кавалер Ордена Мистецтв та літератури (фр. L'Ordre des Arts et des Lettres) (м. Париж, Франція) — «за особистий внесок у популяризацію сучасної французької та франкомовної літератури, зокрема в рамках діяльності як директора видавництва, організатора культурних подій навколо книги та зустрічей з фахівцями в галузі літератури та книговидання»^[5]

Діяльність ред.

Обкладинка українського видання п'єси «Саломея» Оскара Вайлда із ілюстрацією Обрі Бердслі в оформленні (2018)

Серед книжок, виданих за роки існування видавництва Анетти Антоненко — «Лабіринт самотності» Октавіо Паса, «Спогади вигнанця, фізика, громадянина світу» Жоржа Шарпака, книжки оповідань «Ми дуже любимо Гленду» та «Поза часом» Хуліо Кортасара, «Століття» Алена Бадью, «Оповідки Еви Луни», «Японський коханець», «Там, за зимою» Ісабель Альєнде, «Час зірки», «Сімейні узи» Кларісе Ліспектор, романи й повісті українських авторів — Тимофія Гавриліва, Євгенії Кононенко, Любка Дереша, Олександра Михеда, Ігоря Астапенка та інших.

2015 року видавництво започаткувало драматургічну серію «Колекція театральна». Першою в серії вийшла книга Ясміни Рези «Божество різанини» — лауреат Tony Award 2009 року. За однойменною п'єсою, поставленою в Бельгії, США, Канаді, Іспанії, Японії, Росії та Лівані, Роман Полянський зняв стрічку «Різанина» (2011). Наступна книжка серії, яка з'явилася у квітні 2016 року — Ерік-Емманюель Шмітт, «Зрада Айнштайна», до якої увійшли п'єси «Зрада Айнштайна» (2014) та «Готель між двох світів» (1999).

З 2015 року спільно із видавництвом «Ніка-Центр» запустили нон-фікшн серію «Колекція. Два кольори». Серед виданих: «Сон. Наука сну, або Пробудження після неспокійної ночі», «Сміх. Біологія, психіка, культура», «Їсти. Потреба, бажання, одержимість», «Смаки раю. Соціальна історія прянощів, збудників та дурманів», «Голі чи покриті: Світова історія одягання та оголення», «Темна матерія. Лайно: Історія лайна» тощо^[7]^[8].

Лідерами продажів видавництва у 2020 році стали книжки Арі Турунен «Ознаки добра і зла. Забобони. Історія забобонних звичаїв» (1 500 примірників), Ален Бадью «Століття» (1 300 примірників), Мартін Мак-Дона «Королева краси з Лінана. Людина-подушка. Усікновення руки в Спокані» (1 200 примірників)^[9].

Книжкові серії ред.

2015 — «Колекція театральна» — взірці світових драматичних творів.

2015 — «Колекція. 2 кольори» — нон-фікшн (спільно з «Ніка-центр»)

Книжкова серія «Колекція. Два кольори»

2018 — «PRINCEPS-NATIO-TEMPUS» — колекція біографій лідерів-ідеологів (спільно з «Ніка-центр»)
2019 — «Writers on Writing» — колекції книжок вибраної есеїстики

Автори ред.

Перекладачі ред.

Лариса Андрієвська
Сергій Борщевський
Галина Грабовська
Ярослав Губарев
Ганна Залевська
Наталя Іваничук
Лідія Кіцила
Наталія Климчук
Любов Котляр
Євгенія Кононенко
Олесь Кульчинський
Катерина Міхаліцина
Олекса Негребецький
Ростислав Нємцев
Наталія Пнюшкова
Юрій Покальчук
Іван Рябчій
Андрій Савенко
Олександр Юдін

Дизайнери ред.

Вадим Карасьов — цифровий дизайнер, який працює переважно в техніці колаж^[10]
Вітя Кравець — художник, ілюстратор, художник-постановник; працює в техніці графіки, офорту, гравюри та ін.

Проєкти ред.

Проект «Особливі прикмети: 10 бесід про ідентичність»

2019 — «Особливі прикмети: 10 бесід про ідентичність» — серія з 10 книжок 10 різних авторів (як класики XX століття, так і найновітніші зірки) 9 різних країн (за підтримки програми The European Commission Education, Audiovisual and Culture Executive Agency (EACEA) Culture, Креативна Європа)^[11]:
- «Люба моя Лісистрато» Андоніс Георгіу (переклад — Андрій Савенко)
- «Диво в чорному будинку. Комедія на дві дії» Мілан Ухде (переклад — Лідія Кіцила)
- «Королева краси з Лінана. Людина-подушка. Усікновення руки в Спокані» Мартіна МакДони (переклад — Олекса Негребецький)
- «Тектоніка почуттів» Ерік-Емманюель Шмітт (переклад — Іван Рябчій)
- «Книжконюх» Тьєррі Дебру (переклад — Іван Рябчій)
- «Звільніть золоте лоша. Ковзанка» Лаури Сінтії Черняускайте (переклад — Беатріче Белявців)
2020 — «Книжка на сцені» — видавничо-театральна серія перформативних читань у Києві та Львові упродовж серпня-вересня 2020 року (кураторка проєкту — Лариса Андрієвська, за підтримки Українського культурного фонду). У вигляді відеоверсії режисерських читок вийшли чотири вистави^[12]:
- «Книжконюх» Тьєррі Дебру (переклад — Іван Рябчій, режисерка — Ганна Турло, Малий театр, м. Київ)^[13]
- «Людина Подушка» Мартіна МакДони (переклад — Олекса Негребецький, режисерка — Олена Апчел, Малий театр, м. Київ)^[14]^[15]
- «Оперета» Вітольда Ґомбровича (переклад — Лариса Андрієвська, режисер — Дмитро Захоженко, Театр Лесі, м. Львів)^[16]
- «Ковзанка» Лаури Сінтії Черняускайте (переклад — Беатріче Белявців, режисер — Дмитро Захоженко, Театр Лесі, м. Львів)^[17]

Відзнаки та нагороди ред.

Українські видання Хуліо Кортасара у Видавництві Анетти Антоненко

2014 — Рейтинг «Книга року 2014»: Книга «Століття» Алена Бадью — перемога у номінації «Софія», Переклад книжок оповідань Хуліо Кортасара — ТОР-7 лідерів номінації
2015 — ТОП-20 українських видавничих брендів за версією «Forbes Україна» — 6-те місце^[18]
2015 — Премія імені Максима Рильського — Іван Рябчій за переклад з французької мови книжки «Двоє добродіїв із Брюсселя» Еріка-Емманюеля Шмітта^[19]^[20]
2015 — XVII Всеукраїнський рейтинг «Книжка року'2015» — п'ять книжок з восьми, виданих видавництвом 2015 року, увійшли до списку «Лідери літа»
2017 — Премія за найкращий переклад твору, який спочатку написаний баскською мовою (Баскський інститут Etxepare і Laboral Kutxa) — «Мемуари корови» Бернардо Ачаґа^[en] («Видавництво Анетти Антоненко» та перекладач Ярослав Губарев)^[21]
2020 — Премія «Сковорода» Посольства Франції в Україні — Іван Рябчій за переклад твору «Шахтоємці» Жослін Сосьє^[22]
2021 — Премія «Сковорода» Посольства Франції в Україні — Євгенія Кононенко за переклад твору «Прогулянка пропащих» Томаса Сандоза^[23]

Бібліографія видавництва ред.

2014

Любко Дереш. «Миротворець». — Львів : «Видавництво Анетти Антоненко», 2014. — 191 с. — ISBN 978-617-719-204-5.
Хуліо Кортасар. «Поза часом». — Львів : «Видавництво Анетти Антоненко», 2014. — 280 с. — («Колекція. Культура. Класика модерна») — ISBN 978-617-719-211-3. (переклад з іспанської — Сергій Борщевський)

2015

Хуліо Кортасар. «Поза часом» (видання друге). — Львів : «Видавництво Анетти Антоненко», 2015. — 224 с. — («Колекція. Культура. Класика модерна») — ISBN 978-617-719-234-2. (переклад з іспанської — Сергій Борщевський)
Ясміна Реза. «Божество різанини» = Le dieu du carnage. — Львів : «Видавництво Анетти Антоненко», 2015. — 104 с. — («Колекція. Театральна») — ISBN 978-617-719-228-1. (переклад з французької — Іван Рябчій)
Іван Рябчій. «Двічі по десять: обличчя і голоси». — Львів : «Видавництво Анетти Антоненко», 2015. — 240 с. — («Колекція. Популярна наука») — ISBN 978-617-719-237-3.
Ерік-Емманюель Шмітт. «Двоє добродіїв із Брюсселя» = Les deux messieurs de Bruxelles. — Львів : «Видавництво Анетти Антоненко», 2015. — 192 с. — ISBN 978-617-719-218-2. (переклад з французької — Іван Рябчій)^[24]

2016

Остап Дроздов під час Форум видавців у Львові (2017)

Ізабель Альєнде. «Оповідки Еви Луни» = Cuentos de Eva Luna. — Львів : «Видавництво Анетти Антоненко», 2016. — 256 с. — ISBN 978-617-719-243-4. (переклад з іспанської — Сергій Борщевський)
Остап Дроздов. «№ 1. Роман-вибух». — Львів : «Видавництво Анетти Антоненко», 2016. — 256 с. — ISBN 978-617-719-252-6.^[25]
Клариса Ліспектор. «Час зірки» = A Hora da Estrela. — Львів : «Видавництво Анетти Антоненко», 2016. — 108 с. — («Колекція. Культура. Класика модерна») — ISBN 978-617-719-246-5. (переклад з португальської — Ярослав Губарев, передмова і редакція — Інна Корнелюк)^[26]
Ерік-Емманюель Шмітт. «Зрада Айнштайна» = La Trahison d'Einstein. — Львів : «Видавництво Анетти Антоненко», 2016. — 192 с. — («Колекція. Театральна») — ISBN 978-617-719-245-8. (переклад з французької — Іван Рябчій)^[27]

2017

Бернардо Ачаґа. «Мемуари корови». — Львів : «Видавництво Анетти Антоненко», 2017. — 144 с. — ISBN 978-617-7192-61-8.
Мішель Марк Бушар^[en]. «Том на фермі» = Tom à la ferme théâtre. — Львів : «Видавництво Анетти Антоненко», 2017. — 96 с. — («Колекція. Театральна») — ISBN 978-617-719-260-1. (переклад з французької — Ростислав Нємцев)
Любко Дереш. «Спустошення». — Львів : «Видавництво Анетти Антоненко», 2017. — 448 с. — ISBN 978-617-719-274-8.
Ізабель Альєнде. «Японський коханець» = El amante japonés. — Львів : «Видавництво Анетти Антоненко», 2017. — 288 с. — ISBN 978-617-719-272-4. (переклад з іспанської — Сергій Борщевський)
Остап Дроздов. «№ 2». — Львів : «Видавництво Анетти Антоненко», 2017. — 288 с. — ISBN 978-617-719-273-1.
Ерік-Емманюель Шмітт. «Концерт пам’яті янгола» = Concerto à la mémoire d'un ange. — Львів : «Видавництво Анетти Антоненко», 2017. — 160 с. — («Колекція. Проза життя») — ISBN 978-617-719-278-6. (переклад з французької — Іван Рябчій)

2018

Оскар Вайлд. «Саломея». — Львів : «Видавництво Анетти Антоненко», 2018. — 80 с. — («Колекція. Театральна») — ISBN 978-617-719-297-7. (переклад з англійської — Катерина Міхаліцина)^[28]
Хуліо Кортасар. «Усі вогні — вогонь» = Todos los fuegos el fuego. — Львів : «Видавництво Анетти Антоненко», 2018. — 160 с. — («Колекція. Культура. Класика модерна») — ISBN 978-617-719-296-0. (переклад з іспанської — Сергій Борщевський, Юрій Покальчук)
Клариса Ліспектор. «Сімейні узи» = LAÇOS DE FAMÍLIA. — Львів : «Видавництво Анетти Антоненко», 2018. — 144 с. — («Колекція. Культура. Класика модерна») — ISBN 978-617-719-287-8. (переклад з португальської — Наталія Пнюшкова)^[26]

2019

Хорхе Луїс Борхес. «Сім вечорів» = SIETE NOCHES. — Львів : «Видавництво Анетти Антоненко», 2019. — 128 с. — («Колекція Writers on Writing») — ISBN 978-617-765-419-2. (переклад з іспанської — Сергій Борщевський)^[29]
Мішель Марк Бушар. «Христина, дівчина-король» = CHRISTINE, LA REINE-GARÇON. — Львів : «Видавництво Анетти Антоненко», 2019. — 96 с. — ISBN 978-617-7654-15-4. (переклад з французької — Ростислав Нємцев)
Торґні Ліндґрен. «Пьольса» = PÖLSAN. — Львів : «Видавництво Анетти Антоненко», 2019. — 192 с. — ISBN 978-617-765-414-7. (переклад зі шведської — Наталя Іваничук)^[30]
Клариса Ліспектор. «Записки для молоді: про написане і пережите» = DE ESCRITA E VIDA. — Львів : «Видавництво Анетти Антоненко», 2019. — 96 с. — («Колекція Writers on Writing») — ISBN 978-617-765-410-9. (переклад з португальської — Наталія Пнюшкова)^[26]
Ільбер Ортайли. «Османи на трьох континентах» = Üç Kıtada Osmanlılar. — Львів : «Видавництво Анетти Антоненко», 2019. — 208 с. — ISBN 978-617-765-417-8. (переклад з турецької — Олесь Кульчинський)^[31]
Ерік-Емманюель Шмітт. «Мадам Пилінська і таємниця Шопена» = Madame Pylinska et le secret de Chopin. — Львів : «Видавництво Анетти Антоненко», 2019. — 96 с. — («Колекція Writers on Writing») — ISBN 978-617-765-406-2. (переклад з французької — Іван Рябчій)^[32]

2020

Хорхе Луїс Борхес. «Повідомлення Броуді» = EL INFORME DE BRODIE. — Львів : «Видавництво Анетти Антоненко», 2020. — 96 с. — ISBN 978-617-765-449-9. (переклад з іспанської — Галина Грабовська)
Флоріан Вернер^[de]. «Темна матерія. Лайно: Історія лайна» = Dunkle Materie. Die Geschichte der Scheiße. — Львів : «Видавництво Анетти Антоненко», 2020. — 216 с. — («Колекція. Два кольори») — ISBN 978-617-765-450-5. (переклад з німецької — Олександр Юдін)
Марк Еліот. «Рейган: Роки в Голлівуді» = REAGAN: The Hollywood Years. — Львів : «Видавництво Анетти Антоненко», 2020. — 368 с. — ISBN 978-617-765-454-3. (переклад з англійської — Наталія Климчук)
Каролін Жорж. «Із Синтезу» = De synthèse. — Львів : «Видавництво Анетти Антоненко», 2020. — 160 с. — («Колекція. Проза життя») — ISBN 978-617-765-429-1. (переклад з французької — Ростислав Нємцев)^[33]
Алессандро Кампі. «Муссоліні» = Mussolini. — Львів : «Видавництво Анетти Антоненко», 2020. — 200 с. — («Колекція біографій лідерів-ідеологів „PRINCEPS-NATIO-TEMPUS“») — ISBN 978-617-765-438-3. (переклад з італійської — Ганна Залевська)^[34]
Мартін Мак-Дона. «Королева краси з Лінана. Людина-подушка. Усікновення руки в Спокані» = The Beauty Queen of Leenane Methuen Drama, A Behanding in Spokane, The Pillowman; Faber and Faber Limited. — Львів : «Видавництво Анетти Антоненко», 2020. — 196 с. — («#Особливі прикмети») — ISBN 978-617-765-437-6. (переклад з англійської — Олекса Негребецький)^[35]^[36]
Хуліо Кортасар. «Таємна зброя» = Las armas secretas. — Львів : «Видавництво Анетти Антоненко», 2020. — 176 с. — ISBN 978-617-765-440-6. (переклад з іспанської — Галина Грабовська)
Мілан Ухде. «Диво в чорному будинку. Комедія на дві дії» = Zázrak v černém domě Komedie o dvou dílech. — Львів : «Видавництво Анетти Антоненко», 2020. — 104 с. — («#Особливі прикмети») — ISBN 978-617-765-448-2. (переклад з чеської — Лідія Кіцила)^[37]

2021

Жорж Батай. «Історія еротизму» = L`HISTOIRE DE L`ÉROTISME. — Львів : «Видавництво Анетти Антоненко», 2021. — 176 с. — ISBN 978-617-765-455-0. (переклад з французької — Іван Рябчій)
Томас Сандоз^[fr]. «Прогулянка пропащих» = LA BALADE DES PERDUS. — Львів : «Видавництво Анетти Антоненко», 2021. — 160 с. — ISBN 978-617-765-451-2. (переклад з французької — Євгенія Кононенко)
Ізабель Альєнде. «Жінки душі моєї. Про нетерплячу любов, довге життя і добрих чаклунок» = MUJERES DEL ALMA MÍA. Sobre el amor impaciente, la vida larga y las brujas buenas. — Львів : «Видавництво Анетти Антоненко», 2021. — 176 с. — ISBN 978-617-765-458-1. (переклад з іспанської — Галина Грабовська)

2022

Маріо Варгас Льйоса. «Поклик племені» = La llamada de la tribu. — Львів : «Видавництво Анетти Антоненко», 2022. — 272 с. — (Колекція «Writers on Writing») — ISBN 978-617-765-479-6. (переклад з іспанської — Галина Грабовська)
Ненсі Г'юстон. «Розколини» = Lignes de faille. — Львів : «Видавництво Анетти Антоненко», 2022. — 272 с. — («Колекція. Книжки без кордонів») — ISBN 978-617-765-480-2. (переклад з французької — Іван Рябчій)
Чо Намджу. «Кім Джійон, 1982 року народження» = 조남주 82년생 김지영. — Львів : «Видавництво Анетти Антоненко», 2022. — 160 с. — ISBN 978-617-765-481-9. (переклад з корейської — Джан Йонджін, Ольга Шестакова)
Клаудіо Лаґомарсіні. «По тих, хто вижив, стрілятимемо ще» = Ai sopravvissuti spareremo ancora. — Львів : «Видавництво Анетти Антоненко», 2022. — 192 с. — ISBN 978-617-765-483-3. (переклад з італійської — Любов Котляр)
Джон Данмор^[en]. «Навздогін за мрією. Розкриваючи загадки Тихого океану» = CHASING A DREAM. The exploration of the Imaginary Pacific. — Львів : «Видавництво Анетти Антоненко», 2022. — 208 с. — ISBN 978-617-765-484-0.
Ізабель Альєнде. «Віолета» = VIOLETA. — Львів : «Видавництво Анетти Антоненко», 2022. — 336 с. — ISBN 978-617-765-486-4. (переклад з іспанської — Галина Грабовська)^[38]
Пер Улоф Енквіст. «Янгол, скинутий з небес» = Nedstörtad ängel. — Львів : «Видавництво Анетти Антоненко», 2022. — 144 с. — ISBN 978-617-765-491-8. (переклад зі шведської — Наталія Іваничук)
Ясміна Реза. «Bella Figura» = Bella Figura. — Львів : «Видавництво Анетти Антоненко», 2022. — 80 с. — («Колекція. Театральна») — ISBN 978-617-765-492-5. (переклад з французької — Іван Рябчій)
Жак Атталі. «Історії про море» = HISTOIRES DE LA MER. — Львів : «Видавництво Анетти Антоненко», 2022. — 212 с. — («VIAE HUMANAE», вип. 12) — ISBN 978-966-521-775-6.

2023

Костянтин Дорошенко. «За київським часом» (передмова Олеся Донія). — Львів : «Видавництво Анетти Антоненко», 2023. — 512 с. — ISBN 978-617-553-029-0.

Див. також ред.

Видавництва України

Примітки ред.

↑ Канада та Україна: чи можливий вихід на закордонний ринок, якщо між вами — океан?. Архів оригіналу за 1 грудня 2020. Процитовано 8 січня 2021.
↑ ^а ^б Інна КОРНЕЛЮК (18 серпня 2020). «Розумна людина може дозволити собі сказати, що вона чогось не знає» (ua) . Ж-л «Країна». Архів оригіналу за 10 січня 2021. Процитовано 2021-1-08.
↑ Анетта Антоненко: "Видавати тільки вартісну перекладну літературу". ЛітАкцент - світ сучасної літератури (укр.). 11 квітня 2016. Архів оригіналу за 11 січня 2021. Процитовано 14 січня 2021.
↑ Видавчиня Анетта Антоненко: «Я живу у світі того, чим займаюсь й тому роботою це назвати неправильно». womo.ua (рос.). Архів оригіналу за 29 листопада 2020. Процитовано 13 січня 2021.
↑ ^а ^б Анетта Антоненко отримала орден мистецтв та літератури Франції (ua) . «Читомо». 24 вересня 2019. Архів оригіналу за 9 січня 2021. Процитовано 2021-1-08.
↑ Улюблені книги: Анетта Антоненко (ua) . «Chytay UA». 03 вересня 2017. Архів оригіналу за 10 січня 2021. Процитовано 2021-1-08.
↑ Видавництво Анетти Антоненко: на що чекати (укр.). Портал «Читай». 21 лютого 2018. Архів оригіналу за 16 січня 2021. Процитовано 21 січня 2021.
↑ Тетяна ГОНЧЕНКО (8 жовтня 2020). Один у полі — не воїн. Три успішні колаборації українських видавців (укр.). Портал «Читай». Процитовано 11 лютого 2023.
↑ Наталя КОРНІЄНКО (13 січня 2021). Стус, пірати й Піноккіо: українські бестселери 2020 (укр.). Портал «Читомо». Архів оригіналу за 17 січня 2021. Процитовано 17 січня 2021.
↑ Видавчиня Анетта Антоненко: «Я живу у світі того, чим займаюсь й тому роботою це назвати неправильно» (укр.). «Womo.ua». 21 ноября 2013. Архів оригіналу за 29 листопада 2020. Процитовано 3 березня 2020.
↑ Особливі прикмети: 10 бесід про ідентичність. Архів оригіналу за 9 жовтня 2020. Процитовано 7 січня 2021.
↑ Альона ЯРУШЕВСЬКА (30 грудня 2020). Лариса Андрієвська: «В ідеальному проєкті суть – у назві, а цілі й результати – в першому абзаці». Керівниця проєкту «Книжка на сцені» Лариса Андрієвська про його заснування, очікування та реальність, про команду проєкту та сценічні читання, про взаємодію видавництва з театром та майбутнє партнерство, про результати цього року та плани на наступний (укр.). Портал «Teatre.love». Архів оригіналу за 30 грудня 2020. Процитовано 10 січня 2021.
↑ Проєкт «Книжка на сцені»: «Книжконюх» Тьєррі Дебру. Архів оригіналу за 26 жовтня 2020. Процитовано 7 січня 2021.
↑ Сергій ВИННИЧЕНКО (13 вересня 2020). «Людина-подушка» Олени Апчел (укр.). Портал «Театральна риболовля». Архів оригіналу за 20 жовтня 2020. Процитовано 18 січня 2021.
↑ Проект «Книжка на сцені»: «Людина-подушка» Мартіна МакДона. Архів оригіналу за 27 жовтня 2020. Процитовано 7 січня 2021.
↑ Проєкт «Книжка на сцені»: «Оперета» Вітольда Ґомбровича. Архів оригіналу за 13 листопада 2020. Процитовано 7 січня 2021.
↑ Проєкт «Книжка на сцені»: Перформативне читання «Ковзанка» Лаури Сінтія Черняускайте
↑ Рейтинг брендів видавництв. Архів оригіналу за 2 березня 2016. Процитовано 22 лютого 2016.
↑ Видавництво Анетти Антоненко. «Двоє добродіїв із Брюсселя». Архів оригіналу за 1 березня 2016. Процитовано 13 лютого 2016.
↑ Стало відоме ім’я лауреата премії імені Максима Рильського-2016 (ua) . «Українська літературна газета». 03 лютого 2016. Архів оригіналу за 24 січня 2021. Процитовано 2021-1-08.
↑ ТОП-5 сучасних книжок, які здобули літературні премії. Архів оригіналу за 12 січня 2021. Процитовано 9 січня 2021.
↑ Посол Франції в Україні Етьєн де Понсен вручив Премії ім. Григорія Сковороди 2020. La France en Ukraine (укр.). Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 5 грудня 2020.
↑ НАШ лауреат Премії ім.Сковорода Посольства Франції в Україні. Архів оригіналу за 13 вересня 2021. Процитовано 13 вересня 2021.
↑ Сергій ВИННИЧЕНКО (17 вересня 2020). Ерік-Емманюель Шмітт. Український зріз 2020 (укр.). Портал «Театральна риболовля». Архів оригіналу за 27 листопада 2021. Процитовано 2021-1-09.
↑ Ведучий ZIKy Остап Дроздов презентує роман-вибух [Архівовано 23 вересня 2017 у Wayback Machine.] // ZIK, П'ятниця, 12 серпня 2016, о 14:15
↑ ^а ^б ^в Еванілду да СІЛВЕЙРА (14 грудня 2020). Уродженка України, яка стала найвідомішою бразильською письменницею (укр.). «BBC News Brasil». Архів оригіналу за 11 січня 2021. Процитовано 2021-1-09.
↑ Дар'я КУЧЕРЕНКО (04 січня 2016). «Видавництво Анетти Антоненко» видасть низку літературних хітів (укр.). «Друг читача». Архів оригіналу за 11 січня 2021. Процитовано 2021-1-09.
↑ Татьяна ГОРДИЕНКО (2018). Найкраще та найцікавіше: 10 чудових книжок Форуму видавців (укр.). «Womo.ua». Архів оригіналу за 11 січня 2021. Процитовано 2021-1-09.
↑ Українською вийде збірка публічних лекцій Хорхе Луїса Борхеса (укр.). «ТСН». 09 липня 2019. Архів оригіналу за 11 січня 2021. Процитовано 2021-1-09.
↑ Наталія ГОШИЛИК (2 жовтня 2020). «Переклад сто першої книжки – у натхненній роботі». Наталя ІВАНИЧУК — про вплив батька, запоруку майстерності та роботу аташе (укр.). Г-та «День» № 186-187. Архів оригіналу за 20 жовтня 2021. Процитовано 2021-1-09.
↑ Віктор МЕЛЬНІК (17 квітня 2020). «Третій Рим» і джерела турецької ідентичності (укр.). Г-та «Українська літературна газета». Архів оригіналу за 11 січня 2021. Процитовано 2021-1-09.
↑ Людмила ЧЕЧЕЛЬ (15 вересня 2020). Мадам вчить Еріка: у «Сузір’ї» вперше показали виставу «Таємниця Шопена» (укр.). «Україна молода». Архів оригіналу за 11 січня 2021. Процитовано 2021-1-09.
↑ Ганна УЛЮРА (11 вересня 2020). До обличчя першої жінки (укр.). Г-та «Збруч». Архів оригіналу за 11 січня 2021. Процитовано 2021-1-09.
↑ «Людина, що не має померти». Міф про Муссоліні. Зачарованість італійців своїм дуче тривала довго, але вщент розбилася через руйнівний результат воєнних операцій (укр.). «Історична правда». 15 вересня 2020. Архів оригіналу за 11 січня 2021. Процитовано 2021-1-09.
↑ Ігор БОНДАР–ТЕРЕЩЕНКО (11 вересня 2020). Роман про скелетів у шафі, історія вбивці дітей і зашморг для УПА — 5 бестселерів осені (укр.). «Еспресо TV». Архів оригіналу за 6 березня 2021. Процитовано 2021-1-09.
↑ Анастасія ГЕРАСИМОВА (10 серпня 2020). 13 нових книг серпня. «Нормальні люди», Френсіс Фукуяма, новий Фергюсон і багато іншого (укр.). «The Villadge». Архів оригіналу за 11 січня 2021. Процитовано 2021-1-09.
↑ Ірина ЗАБІЯКА (23 листопада 2020). Що ми знаємо про чеську драматургію? (укр.). «ЛітАкцент». Архів оригіналу за 20 жовтня 2021. Процитовано 2021-1-09.
↑ Анастасія ГЕРАСИМОВА (2 червня 2022). 11 книжок червня. Що нового читати в перший місяць літа (укр.). «The Village». Процитовано 2022-6-29.

Посилання ред.

Видавництво Анетти Антоненко. Офіційний сайт [Архівовано 15 лютого 2016 у Wayback Machine.]
Видавництво Анетти Антоненко. Офіційний телеграм-канал [Архівовано 28 січня 2021 у Wayback Machine.]
Видавництво Анетти Антоненко. Офіційна сторінка у Facebook
Анетта Антоненко: «Видавати тільки вартісну перекладну літературу» [Архівовано 11 січня 2021 у Wayback Machine.] (ЛітАкцент, 11.04.2016)

[1] Канада та Україна: чи можливий вихід на закордонний ринок, якщо між вами — океан?. Архів оригіналу за 1 грудня 2020. Процитовано 8 січня 2021.

[Антоненко_Країна-2] а ^б Інна КОРНЕЛЮК (18 серпня 2020). «Розумна людина може дозволити собі сказати, що вона чогось не знає» (ua) . Ж-л «Країна». Архів оригіналу за 10 січня 2021. Процитовано 2021-1-08.

[3] Анетта Антоненко: "Видавати тільки вартісну перекладну літературу". ЛітАкцент - світ сучасної літератури (укр.). 11 квітня 2016. Архів оригіналу за 11 січня 2021. Процитовано 14 січня 2021.

[4] Видавчиня Анетта Антоненко: «Я живу у світі того, чим займаюсь й тому роботою це назвати неправильно». womo.ua (рос.). Архів оригіналу за 29 листопада 2020. Процитовано 13 січня 2021.

[Орден_Мистецтв-5] а ^б Анетта Антоненко отримала орден мистецтв та літератури Франції (ua) . «Читомо». 24 вересня 2019. Архів оригіналу за 9 січня 2021. Процитовано 2021-1-08.

[Антоненко_Chytay_UA-6] Улюблені книги: Анетта Антоненко (ua) . «Chytay UA». 03 вересня 2017. Архів оригіналу за 10 січня 2021. Процитовано 2021-1-08.

[Два_кольори_Читай-7] Видавництво Анетти Антоненко: на що чекати (укр.). Портал «Читай». 21 лютого 2018. Архів оригіналу за 16 січня 2021. Процитовано 21 січня 2021.

[Читомо_20201008-8] Тетяна ГОНЧЕНКО (8 жовтня 2020). Один у полі — не воїн. Три успішні колаборації українських видавців (укр.). Портал «Читай». Процитовано 11 лютого 2023.

[Українські_бестселери_2020_Читомо-9] Наталя КОРНІЄНКО (13 січня 2021). Стус, пірати й Піноккіо: українські бестселери 2020 (укр.). Портал «Читомо». Архів оригіналу за 17 січня 2021. Процитовано 17 січня 2021.

[Антоненко_Womo-10] Видавчиня Анетта Антоненко: «Я живу у світі того, чим займаюсь й тому роботою це назвати неправильно» (укр.). «Womo.ua». 21 ноября 2013. Архів оригіналу за 29 листопада 2020. Процитовано 3 березня 2020.

[11] Особливі прикмети: 10 бесід про ідентичність. Архів оригіналу за 9 жовтня 2020. Процитовано 7 січня 2021.

[Книжка_на_сцені_Teatre.love-12] Альона ЯРУШЕВСЬКА (30 грудня 2020). Лариса Андрієвська: «В ідеальному проєкті суть – у назві, а цілі й результати – в першому абзаці». Керівниця проєкту «Книжка на сцені» Лариса Андрієвська про його заснування, очікування та реальність, про команду проєкту та сценічні читання, про взаємодію видавництва з театром та майбутнє партнерство, про результати цього року та плани на наступний (укр.). Портал «Teatre.love». Архів оригіналу за 30 грудня 2020. Процитовано 10 січня 2021.

[13] Проєкт «Книжка на сцені»: «Книжконюх» Тьєррі Дебру. Архів оригіналу за 26 жовтня 2020. Процитовано 7 січня 2021.

[Людина_Подушка_Риболовля-14] Сергій ВИННИЧЕНКО (13 вересня 2020). «Людина-подушка» Олени Апчел (укр.). Портал «Театральна риболовля». Архів оригіналу за 20 жовтня 2020. Процитовано 18 січня 2021.

[15] Проект «Книжка на сцені»: «Людина-подушка» Мартіна МакДона. Архів оригіналу за 27 жовтня 2020. Процитовано 7 січня 2021.

[16] Проєкт «Книжка на сцені»: «Оперета» Вітольда Ґомбровича. Архів оригіналу за 13 листопада 2020. Процитовано 7 січня 2021.

[17] Проєкт «Книжка на сцені»: Перформативне читання «Ковзанка» Лаури Сінтія Черняускайте

[18] Рейтинг брендів видавництв. Архів оригіналу за 2 березня 2016. Процитовано 22 лютого 2016.

[19] Видавництво Анетти Антоненко. «Двоє добродіїв із Брюсселя». Архів оригіналу за 1 березня 2016. Процитовано 13 лютого 2016.

[Премія_Рильського_2016-20] Стало відоме ім’я лауреата премії імені Максима Рильського-2016 (ua) . «Українська літературна газета». 03 лютого 2016. Архів оригіналу за 24 січня 2021. Процитовано 2021-1-08.

[21] ТОП-5 сучасних книжок, які здобули літературні премії. Архів оригіналу за 12 січня 2021. Процитовано 9 січня 2021.

[22] Посол Франції в Україні Етьєн де Понсен вручив Премії ім. Григорія Сковороди 2020. La France en Ukraine (укр.). Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 5 грудня 2020.

[23] НАШ лауреат Премії ім.Сковорода Посольства Франції в Україні. Архів оригіналу за 13 вересня 2021. Процитовано 13 вересня 2021.

[Шмітт_Риболовля-24] Сергій ВИННИЧЕНКО (17 вересня 2020). Ерік-Емманюель Шмітт. Український зріз 2020 (укр.). Портал «Театральна риболовля». Архів оригіналу за 27 листопада 2021. Процитовано 2021-1-09.

[25] Ведучий ZIKy Остап Дроздов презентує роман-вибух [Архівовано 23 вересня 2017 у Wayback Machine.] // ZIK, П'ятниця, 12 серпня 2016, о 14:15

[Ліспектор_BBC-26] а ^б ^в Еванілду да СІЛВЕЙРА (14 грудня 2020). Уродженка України, яка стала найвідомішою бразильською письменницею (укр.). «BBC News Brasil». Архів оригіналу за 11 січня 2021. Процитовано 2021-1-09.

[Видавництво_2016_Друг_читача-27] Дар'я КУЧЕРЕНКО (04 січня 2016). «Видавництво Анетти Антоненко» видасть низку літературних хітів (укр.). «Друг читача». Архів оригіналу за 11 січня 2021. Процитовано 2021-1-09.

[Форуму_видавців_2018_Womo-28] Татьяна ГОРДИЕНКО (2018). Найкраще та найцікавіше: 10 чудових книжок Форуму видавців (укр.). «Womo.ua». Архів оригіналу за 11 січня 2021. Процитовано 2021-1-09.

[Сім_вечорів_ТСН-29] Українською вийде збірка публічних лекцій Хорхе Луїса Борхеса (укр.). «ТСН». 09 липня 2019. Архів оригіналу за 11 січня 2021. Процитовано 2021-1-09.

[Іваничук_День-30] Наталія ГОШИЛИК (2 жовтня 2020). «Переклад сто першої книжки – у натхненній роботі». Наталя ІВАНИЧУК — про вплив батька, запоруку майстерності та роботу аташе (укр.). Г-та «День» № 186-187. Архів оригіналу за 20 жовтня 2021. Процитовано 2021-1-09.

[Третій_Рим_УЛГ-31] Віктор МЕЛЬНІК (17 квітня 2020). «Третій Рим» і джерела турецької ідентичності (укр.). Г-та «Українська літературна газета». Архів оригіналу за 11 січня 2021. Процитовано 2021-1-09.

[Мадам_Пилінська_Сузір'я-32] Людмила ЧЕЧЕЛЬ (15 вересня 2020). Мадам вчить Еріка: у «Сузір’ї» вперше показали виставу «Таємниця Шопена» (укр.). «Україна молода». Архів оригіналу за 11 січня 2021. Процитовано 2021-1-09.

[Із_Синтезу_Улюра-33] Ганна УЛЮРА (11 вересня 2020). До обличчя першої жінки (укр.). Г-та «Збруч». Архів оригіналу за 11 січня 2021. Процитовано 2021-1-09.

[Муссоліні._Історична_правда-34] «Людина, що не має померти». Міф про Муссоліні. Зачарованість італійців своїм дуче тривала довго, але вщент розбилася через руйнівний результат воєнних операцій (укр.). «Історична правда». 15 вересня 2020. Архів оригіналу за 11 січня 2021. Процитовано 2021-1-09.

[Мак-Дона_Еспресо-35] Ігор БОНДАР–ТЕРЕЩЕНКО (11 вересня 2020). Роман про скелетів у шафі, історія вбивці дітей і зашморг для УПА — 5 бестселерів осені (укр.). «Еспресо TV». Архів оригіналу за 6 березня 2021. Процитовано 2021-1-09.

[Мак-Дона_The_Villadge-36] Анастасія ГЕРАСИМОВА (10 серпня 2020). 13 нових книг серпня. «Нормальні люди», Френсіс Фукуяма, новий Фергюсон і багато іншого (укр.). «The Villadge». Архів оригіналу за 11 січня 2021. Процитовано 2021-1-09.

[Чеська_драматургія-37] Ірина ЗАБІЯКА (23 листопада 2020). Що ми знаємо про чеську драматургію? (укр.). «ЛітАкцент». Архів оригіналу за 20 жовтня 2021. Процитовано 2021-1-09.

[Віолета_Village-38] Анастасія ГЕРАСИМОВА (2 червня 2022). 11 книжок червня. Що нового читати в перший місяць літа (укр.). «The Village». Процитовано 2022-6-29.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]

[11]

[12]

[13]

[14]

[15]

[16]

[17]

[18]

[19]

[20]

[21]

[22]

[23]

[24]

[25]

[26]

[27]

[28]

[29]

[30]

[31]

[32]

[33]

[34]

[35]

[36]

[37]

[38]