Вікіпедія

Ален Бадью

Ален Бадью (фр. Alain Badiou; 17 січня 1937, Рабат, Марокко) — французький філософ, математик, письменник, драматург, політичний мислитель. Професор Вищої нормальної школи, керівник Міжнародного філософського колежу. Представник постмаоїстської групи «Політична організація», що захищає права робітників-нелегалів. Серед найвідоміших його книг: «Теорія суб'єкта» (1982), «Буття та подія» (1988), «Етика» (1993), «Святий Павло» (1997), «Століття» (2005), «Логіки світів» (2006), «Республіка Платона» (2012).

Ален Бадью
фр. Alain Badiou
Ален Бадью в 2010 році
Народження 17 січня 1937(1937-01-17) (87 років)
Рабат
Громадянство (підданство)  Франція
Знання мов
  • французька[1][2]
    • Діяльність
  • прозаїк-романіст, драматург, редактор, викладач університету, соціолог
    • Викладав Європейська вища школаd, Університет Париж VIII, Вища нормальна школа і University of Reimsd
    Член Organisation politiqued
    Alma mater Вища нормальна школа і ліцей Людовика Великого
    Зазнав впливу
  • Жан-Поль Сартр, Луї Альтюссер, Платон, Карл Маркс, Мао Цзедун, Жак Лакан, Жиль Делез, Ґеорґ Вільгельм Фрідріх Геґель, Стефан Малларме, Семюел Беккет і Пол Джозеф Коен
    • Історичний період Філософія XX століття
    Партія Об'єднана соціалістична партіяd і Q3117408?
    Батько Raymond Badioud
    alain-badiou.jimdofree.com
    CMNS: Ален Бадью у Вікісховищі

    Життєпис ред.

    Бадью — син математика Раймона Бадью (1905–1996), учасника Опору у Франції під час Другої світової війни. Ален Бадью навчався в ліцеї Людовика Великого, а потім у Вищій нормальній школі (1955–1960).[3] У 1960 році він написав diplôme d'études supérieures (приблизно еквівалент магістерської дисертації) про Спінозу для Жоржа Канґієма (тема була «Структури демонстрації в перших двох книгах „Етики“ Спінози», «Structures démonstratives dans les deux premiers livres de l'Éthique de Spinoza»).[4] З 1963 року він викладав у ліцеї в Реймсі, де став близьким другом драматурга (і філософа) Франсуа Рено,[5] і опублікував два романи, перш ніж перейти спочатку на літературний факультет Реймського університету (collège littéraire universitaire)[6], а потім до Університету Париж VIII (Венсен-Сен-Дені) в 1969 році.[7] Бадью дуже рано долучився до політичного життя і був одним із засновників Об'єднаної соціалістичної партії (PSU). Особливо активною була боротьба PSU за деколонізацію Алжиру. Свій перший роман «Альмагест» Бадью написав у 1964 році. У 1967 році він приєднався до дослідницької групи, організованої Луї Альтюссером, потрапив під дедалі більший вплив Жака Лакана і став членом редакційної колегії журналу Cahiers pour l'Analyse[7]. На той час він «вже мав ґрунтовну підготовку з математики та логіки (разом із лаканівською теорією)»,[7] а дві його власні статті на сторінках Cahiers «передбачають багато характерних проблем його пізньої філософії»[7].

    Студентські повстання у травні 1968 року посилили симпатії Бадью до лівого крила, і він брав участь у все більш войовничих групах, таких як Союз марксистсько-ленінських комуністів Франції (фр. Union des communistes de France marxiste-léniniste, UCFml). За словами самого Бадью, UCFml — це «маоїстська організація, заснована наприкінці 1969 року Наташею Мішель, Сильвеном Лазаром, мною та великою кількістю молодих людей»[8]. У цей час Бадью вступив на факультет новоствореного Університету Париж VIII (Венсен-Сен-Дені), який був бастіоном контркультурної думки. Там він вступив у запеклі інтелектуальні дебати з колегами-професорами Жилем Дельозом та Жан-Франсуа Ліотаром, чиї філософські праці він вважав нездоровими відхиленнями від альтюссерівської програми наукового марксизму.

    У 1980-х роках, коли і альтюссерівський структурний марксизм, і лаканівський психоаналіз занепали (після смерті Лакана і потрапляння Альтюссера до психіатричної лікарні), Бадью публікує більш технічні та абстрактні філософські праці, такі як «Теорія суб'єкта» (1982) та його magnum opus «Буття і подія» (1988). Тим не менш, Бадью ніколи не відмовлявся від Альтюссера чи Лакана, і симпатичні посилання на марксизм та психоаналіз не є рідкістю в його останніх роботах (особливо в «Кишеньковому пантеоні-портреті»).[9][10]

    Він обійняв свою нинішню посаду в ВНШ у 1999 році. Він також пов'язаний з низкою інших установ, таких як Міжнародний коледж філософії. Він був членом L'Organisation politique[ru], яку, як згадувалося вище, він заснував у 1985 році разом з деякими товаришами з маоїстської UCFml. Ця організація розпалася у 2007 році, згідно зі статтею у французькій Вікіпедії (посилання на яку міститься у попередньому реченні). У 2002 році він став співзасновником Міжнародного центру вивчення сучасної французької філософії разом з Івом Дюру та його колишнім студентом Квентіном Мейясу[11]. Бадью також мав успіх як драматург з такими п'єсами, як Ahmed le Subtil.

    У 2014–15-х роках Бадью був почесним президентом Глобального центру перспективних досліджень[12].

    Твори ред.

    • Альмагести. Протилежна траєкторія 1 (роман) (Almagestes. Trajectoire inverse I, Paris, éd. Seuil, 1964)
    • Портулани. Протилежна траєкторія 2 (роман) (Portulans. Trajectoire inverse II, Paris, éd. Seuil, 1967)
    • Концепт моделі. Вступ до матеріалістичної епістемології математики (Le Concept de modèle. Introduction à une épistémologie matérialiste des mathématiques. — Paris: Maspero, 1969.)
    • Теорія суперечності (Théorie de la contradiction. — Paris: Maspero, 1975)
    • Про ідеологію (разом із Ф. Бальме; De l’idéologie / avec F. Balmès. — Paris: Maspero, 1976)
    • Актуальна ситуація на філософському фронті (разом із Сильвеном Лазарю; avec Sylvain Lazarus; La situation actuelle sur le front de la philosophie, Paris, Cahiers Yenan n⁰ 4, Maspero, 1977)
    • Раціональне зерно геґелівської діалектики (разом із Л. Мосо и Ж. Беласаном; Le Noyau rationnel de la dialectique hégélienne / en collaboration avec L. Mossot et J. Bellassen. — Paris: Maspero, 1977)
    • Червоний шалик (романопера) (L'Écharpe rouge (romanopéra), Paris, éd. Maspero, 1979)
    • Ахмед-витончений (комедія) (Ahmed le subtil, éd. Actes Sud, 1984)
    • Теорія суб’єкта (Théorie du sujet. — Paris: Seuil, 1982. Coll. L’ordre philosophique.)
    • Чи можливо мислити політику? (Peut-on penser la politique? — Paris: Seuil, 1985.)
    • Буття і подія (L’Etre et l'Événement. — Paris: Seuil, coll.L’ordre philosophique, 1988.)
    • Маніфест на захист філософії (Маніфест філософії; Manifeste pour la philosophie. — Paris: Seuil, coll.L’ordre philosophique, 1989.)
    • Рапсодія для театру (Rhapsodie pour le théâtre, Paris, Imprimerie nationale, 1990)
    • Число і числа (Le Nombre et les nombres. — Paris: Seuil 1990. Coll. Des travaux.)
    • Умови (Conditions. — Paris: Seuil, 1992. Coll. L’ordre philosophique.)
    • Ніцше. Розбити навпіл історію світу? (Nietzsche. Casser en deux l'histoire du monde? Paris: Les Conférences du Perroquet, 1992)
    • Політика і модерність (колективна монографія; Politique et modernité / Badiou et al. — Bordeaux: Osiris, 1992.)
    • Етика. Нарис про усвідомлення зла (L'Éthique. Essai sur la conscience du mal. — Paris: Hatier, 1993. Перевидання: Cean: Nous, 2003.)
    • Беккет: невичерпне бажання (Beckett, l’increvable désir, Paris, éd. Hachette, 1995)
    • Ахмед-філософ; Ахмед розлютився (комедії) (Ahmed philosophe, suivi de Ahmed se fâche, éd. Actes Sud, 1995)
    • Жан Борей: Розум іншого (колективна монографія; Jean Borreil: La raison de l’autre. Badiou et al. — Paris: L’Harmattan, 1995. Coll. La philosophie en commun.)
    • Дельоз: Шум буття (Deleuze. — Paris: Hachette, 1997.)
    • Святий Павло. Засновки універсалізму (Saint Paul. La fondation de l’universalisme. — Paris: PUF, 1997.)
    • Спокійний континент на цьому світі (роман) (Calme bloc ici-bas, éd. P.O.L., 1997)
    • Гарбузи (комедія) (Les Citrouilles (comédie), éd. Actes Sud, 1996)
    • Темна катастрофа: Про кінець державної істини (D’un désastre obscur: Sur la fin de la vérité d'État. — Paris: l’Aube, 1998.)
    • Короткий трактат перехідної онтології (Court Traité d’ontologie transitoire. — Paris: Seuil, 1998.)
    • Невеликий посібник з інестетики (Petit Manuel d’inesthétique. — Paris: Seuil, 1998.)
    • Короткий виклад метаполітики (Abrégé de métapolitique. — Paris: Seuil, 1998.)
    • Про любов (колективна монографія; De l’amour. Badiou et al. École de la Cause freudienne. — Paris: Flammarion, 1999.)
    • Обставини, 1: Косово, 11 вересня, Ширак/Ле Пен (Circonstances, 1: Kosovo, 11 septembre, Chirac/Le Pen. — Paris: Éditions Léo Scheer, 2003)
    • Обставини, 2: Ірак, куфія, Німеччина/Франція (Circonstances, 2. Irak, foulard, Allemagne/France, Lignes & Manifeste, 2004)
    • Обставини, 3: Значення слова "єврей" (Circonstances, 3. Portées du mot « juif », Lignes & Manifeste, 2005)
    • Століття (Le Siècle. — Paris: Seuil, 2005)
    • Логіки світів. Буття і подія 2 (Logiques des mondes. L’Être et l’Événement, 2, Paris, éd. Seuil, 2006)
    • Обставини, 4: Що називає ім’я Саркозі? (Circonstances, 4. De quoi Sarkozy est-il le nom ?, Éditions Lignes, 2007)
    • Маленький портативний пантеон (Petit panthéon portatif, Paris, éd. La Fabrique, 2008)
    • Мао. Про практику і суперечність (разом із С. Жижеком; Mao. De la pratique et de la contradiction, avec Slavoj Žižek, Paris, éd. La Fabrique, 2008)
    • Другий маніфест філософії (Second manifeste pour la philosophie, Paris, éd. Fayard, 2009)
    • Антифілософія Вітґенштайна (L'Antiphilosophie de Wittgenstein, Paris, éd. Nous, 2009)
    • Хвала любові (Éloge de l'amour, Paris, Flammarion, 2009)
    • Обставини, 5: Комуністична гіпотеза (Circonstances, 5. L’Hypothèse communiste, Éditions Lignes, 2009)
    • Кіно (Cinéma, Paris, Nova éditions, 2010)
    • Гайдеґґер. Нацизм, жінки, філософия (разом із Барбарою Касен; Heidegger. Le nazisme, les femmes, la philosophie, avec Barbara Cassin, Paris, éd. Fayard, 2010)
    • Сексуальних зв’язків немає. Дві лекції про Лаканівського "Шаленця" (разом із Барбарою Касен; Il n’y a pas de rapport sexuel. Deux leçons sur « L’Étourdit », de Lacan, avec Barbara Cassin, Paris, éd. Fayard, 2010)
    • Філософія та подія (La Philosophie et l'Événement, entretiens avec Fabien Tarby, éd. Germina, 2010)
    • П’ять лекцій про Ваґнера (Cinq leçons sur le cas Wagner, Nous, 2010)
    • Скінченне та нескінченне (Le Fini et l'Infini, Bayard, 2010)
    • Пояснення, розмова з Аленом Фінкелькротом (L’Explication, conversation avec Aude Lancelin, avec Alain Finkielkraut, Éditions Lignes, 2010)
    • Антисемітизм повсюдно: сьогодні у Франції (разом із Ериком Азаном; L’antisémitisme partout : aujourd’hui en France , d’Alain Badiou & Éric Hazan, La Fabrique, 2011)
    • Загадковий зв’язок між політикою та філософією (La Relation énigmatique entre politique et philosophie, éd. Germina, 2011)
    • Обставини, 6: Пробудження Історії (Circonstances, 6. Le Réveil de l'Histoire, Éditions Lignes, 2011)
    • Бесіди 1, збірка інтерв’ю 1981-1996 (Entretiens 1, série d'entretiens 1981-1996, Editions NOUS, 2011)
    • Республіка Платона (La République de Platon, Fayard, 2012)
    • Червоні роки (перевидання "Теорії суперечності", "Про ідеологію" і "Раціонального ядра геґелівської діалектики" з новою передмовою) (Les Années rouges, Les Prairies ordinaires, 2012 (réédition de Théorie de la contradiction, De l'idéologie et Le noyau rationnel de la dialectique hégélienne)
    • Обставини, 7: Саркозі: гірше, ніж припускали; Інші: передбачати гірше (Sarkozy : pire que prévu ; Les autres : prévoir le pire, Éditions Lignes, 2012)
    • Жак Лакан: минуле в теперішньому (разом із Елізабет Рудинеско; Jacques Lacan, passé présent. Dialogue, par Elisabeth Roudinesco, Alain Badiou, Seuil, 2012)
    • Контроверза, розмова з Жаном-Клодом Мільнером (Controverse, avec Jean-Claude Milner, Le Seuil, 2012)
    • Пригода французької філософії (L'aventure de la philosophie française, La fabrique éditions, 2012)
    • Випадок в Антиохії (трагедія) (L'Incident d'Antioche: Tragedie en trois actes, New York, Columbia University Press (2013, écrite en 1982))
    • Порнографія теперішнього часу (Pornographie du temps présent, Fayard, 2013)
    • Хвала театру (Éloge du théâtre, Flammarion, 2013)
    • Семінари про Лакана (Le Séminaire - Lacan, Fayard, 2013)
    • Семінари про Мальбранша (Le Séminaire - Malebranche, Fayard, 2013)
    • Семінар - Буття, Парменід: Онтологічна фігура (1983), Том 1 (Le séminaire - L'être, Parménide: Figure ontologique (1983), Volume 1, Fayard, 2014)
    • Що таке народ? (Qu'est-ce qu'un peuple ?, avec Pierre Bourdieu, Judith Butler, Georges Didi-Huberman, Sadri Khiari, Jacques Rancière, La Fabrique, 2013)
    • Що робити? (діалог із Марселем Ґоше)(Que faire?, avec Marcel Gauchet, philosophie édition, 2014)
    • У пошуках втраченого реального (À la recherche du réel perdu, Fayard, 2015)
    • Платонівська бесіда (Entretien platonicien, avec Maria Kakogianni, Éditions Lignes, 2015)
    • Метафізика реального щастя (Métaphysique du bonheur réel, PUF, 2015)
    • Другий суд над Сократом (Le second procès de Socrate, éd. Actes Sud, 2015)

    Українські переклади ред.

    Книжки ред.

    • Концепт моделі. Вступ до матеріалістичної епістемології математики / З французької переклав Андрій Рєпа — Київ: Ніка-Центр, 2009. — 232 с.
    • Французька мова: Про французьку мову як прочищення. — В кн.: Європейський словник філософій: Лексикон неперекладностей. Т. 1. — Київ: Дух і літера, 2009. — С. 48—54.
    • Століття / З французької переклав Андрій Рєпа. — Львів: Кальварія; К.: Ніка-Центр, 2014. — 304 c.
    • Бадью, Ален. Етика. Нарис про розуміння зла / З французької переклали Володимир Артюх та Андрій Рєпа. — К.: Комубук, 2016. — 192 с.
    • Бадью, Ален. Похвала політиці. — К.: Ніка-Центр, 2019. — 224 с.
    • Елізабет Рудинеско й Ален Бадью. Жак Лакан: сучасність минулого. / пер. з фр. Павла Шведа. – Київ: Комубук, 2020.

    Статті ред.

    Література ред.

    • Павло Швед: Ален Бадью. Давайте знайомитись
    • Славой Жижек: Про можливість Істини. Психоаналіз та пост-марксизм. Випадок Алена Бадью
    • Пітер Голвард: Бадью vs. Лакан
    • Ігор Самохін: Концепт моделі (рецензія)
    • Jason Barker, Alain Badiou: A Critical Introduction, London, Pluto Press, 2002.
    • Peter Hallward, Badiou: A Subject to Truth, Minneapolis, University of Minnesota Press, 2003.
    • Peter Hallward (ed.), Think Again: Badiou and the Future of Philosophy", London, Continuum, 2004.
    • Paul Ashton (Editor), A. J. Bartlett (Editor), Justin Clemens (Editor): The Praxis of Alain Badiou; (Melbourne: re.press, 2006).
    • Adam Miller, Badiou, Marion, and St. Paul: Immanent Grace, London, Continuum, 2008.
    • Bruno Bosteels, Badiou and Politics, Durham, Duke University Press, 2011.
    • Oliver Feltham, Alain Badiou: Live Theory, London, Continuum, 2008.
    • Sam Gillespie, The Mathematics of Novelty: Badiou's Minimalist Metaphysics, (Melbourne, Australia: re.press, 2008) (details on re.press website) (Open Access)
    • Adrian Johnston, Badiou, Žižek, and Political Transformations: The Cadence of Change, Evanston, Northwestern University Press, 2009, forthcoming.
    • Gabriel Riera (Editor), Alain Badiou: Philosophy and its Conditions, Albany: New York, SUNY Press, 2005.
    • Christopher Norris, Badiou's Being and Event: A Reader's Guide, London, Continuum, 2009.
    • A.J. Bartlett & Justin Clemens (eds) "Badiou: Key Concepts", London, Acumen, 2010.
    • Alex Ling, Badiou and Cinema, Edinburgh, Edinburgh University Press, 2010.
    • Ed Pluth, Badiou: A Philosophy of the New, Malden, Polity, 2010.
    • A. J. Bartlett, "Badiou and Plato: An education by truths", Edinburgh, Edinburgh University Press, 2011.
    • P. M. Livingston, The Politics of Logic: Badiou, Wittgenstein, and the Consequences of Formalism, New York, Routledge, 2011.
    • Charles Ramond (éd), Penser le multiple, Paris, Éditions L'Harmattan, 2002.
    • Fabien Tarby, La Philosophie d'Alain Badiou, Paris, Éditions L'Harmattan, 2005.
    • Fabien Tarby, Matérialismes d'aujourd'hui : de Deleuze à Badiou , Paris, Éditions L'Harmattan, 2005.
    • Eric Marty, Une Querelle avec Alain Badiou, philosophe, Paris, Editions Gallimard, coll. L'Infini, 2007.
    • Bruno Besana et Oliver Feltham (éd), Écrits autour de la pensée d'Alain Badiou, Paris, Éditions L'Harmattan, 2007.

    Примітки ред.

    1. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    2. ↑ CONOR.Sl
    3. ↑ Tzuchien Tho, Giuseppe Bianco, Badiou and the Philosophers: Interrogating 1960s French Philosophy, A&C Black, 2013, pp. xvii.
    4. ↑ Tzuchien Tho, Giuseppe Bianco, Badiou and the Philosophers: Interrogating 1960s French Philosophy, A&C Black, 2013, pp. xviii–xix.
    5. ↑ François Regnault Homepage at Cahiers pour l'Analyse [Архівовано 18 August 2010 у Wayback Machine.]
    6. ↑ La chronobiographie. alain-badiou (fr-FR) . Процитовано 24 лютого 2018.
    7. ↑ а б в г Badiou Homepage at Concept and Form: The Cahiers pour l'Analyse and Contemporary French Thought [Архівовано 17 April 2010 у Wayback Machine.]
    8. ↑ Badiou, Alain (2010). Part I: "We Are Still the Contemporaries of May '68". The Communist Hypothesis (pbk). translated by David Macey and Steve Corcoran. Verso. с. 58. ISBN 978-1-84467-600-2.
    9. ↑ Badiou, Alain. "Jacques Lacan." Pocket Pantheon. Trans. David Macey. London: Verso, 2009
    10. ↑ Badiou, Alain. "Louis Althusser." Pocket Pantheon. Trans. David Macey. London: Verso, 2009
    11. ↑ Quentin Meillassoux. CIEFPC. Архів оригіналу за 8 September 2011. Процитовано 24 January 2014.
    12. ↑ Alain Badiou. Member Page. The Global Center for Advanced Studies. Архів оригіналу за 28 March 2016. Процитовано 23 April 2016.

    Посилання ред.

    Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ален Бадью
    Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ален_Бадью&oldid=41959985