Антуан де Сент-Екзюпері

французький письменник, військовий льотчик

Антуан де Сент-Екзюпері
Antoine de Saint-Exupéry
Saint-Exupéry 4.png
Ім'я при народженні фр. Antoine Jean-Baptiste Marie Roger de Saint-Exupéry[1]
Народився 29 червня 1900(1900-06-29)
Ліон, Французька республіка
Помер 31 липня 1944(1944-07-31) (44 роки)
Тірренське море
·авіаційна катастрофа
Країна Flag of France (1794–1815, 1830–1958).svg Франція[2]
Національність французи
Діяльність письменник, авіатор
Alma mater Ліцей Сент-Луїd
Мова творів французька
Роки активності 1926 - 1944
Жанр роман, наратив і казка[d]
Magnum opus «Маленький принц»
Конфесія католицтво
Рід Saint-Exupéry familyd
Брати, сестри Marie-Madeleine de Saint Exupéryd і Simone de Saint-Exupéryd
У шлюбі з Consuelo de Saint Exupéryd[3]
Автограф Antoine de Saint-Exupéry signature.svg
Премії Премія Феміна, Гран-прі Французької академії в номінації «Роман», Національна книжкова премія

CMNS: Антуан де Сент-Екзюпері у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
S:  Роботи у  Вікіджерелах

Антуа́н де Сент-Екзюпéрі (фр. Antoine Marie Roger de Saint-Exupéry, серед друзів відомий як Сент-Екзюпері; 29 червня 1900, Ліон — 31 липня 1944, Тірренське море) — французький письменник і авіатор, граф. Автор твору «Маленький принц».

БіографіяРедагувати

Народився у старовинній прованській аристократичній родині. Батько помер, коли Антуану було 4 роки, і вихованням 5 дітей займалася мати, графиня Марі де Сент-Екзюпері.

Антуан закінчив школу єзуїтів у Монтре. Його рідні готували йому блискуче майбутнє, але доля хлопчика визначилася, коли в місті Амберьє 12-річного Антуана взяв із собою в демонстраційний політ льотчик Жюль Ведрін[4]. В ті роки, на світанку ери повітроплавання, професія льотчика була рідкісною та романтичною. Вона цілком відповідала характеру й прагненням юнака, закоханого в небо.

З початком Другої світової війни повернувся до французької військової авіації, а після капітуляції Франції, наприкінці 1940 року, емігрував до США.

У Нью-Йорку 1943 року вийшов друком «Маленький принц». Сент-Екзюпері власноруч ілюстрував його акварелями. Це єдине видання, яке побачило світ за життя автора.

 
Сент-Екзюпері в кабіні свого останнього літака

Із 1943 року служив військовим льотчиком у французькій армії у Північній Африці. Нагороджений Воєнним хрестом Французької Республіки.

Друзі згадували, що в останній його рік небезпека була йому потрібна, «як таблетка знеболювального». Перед своїм останнім польотом залишив записку: «Якщо мене зіб'ють, я абсолютно ні про що не жалкую…»

 
Браслет Сент-Екзюпері, знайдений у морі біля Марселя

У свої 44 роки він був занадто старий для військової авіації. Увага й реакція підводили його. За роки польотів він отримав стільки поранень та понівечень, що був навіть не в змозі без сторонньої допомоги натягти комбінезон. Він насилу втискав у тісну кабіну літака своє обважніле, поламане в численних катастрофах тіло. На землі страждав від 40-градусної алжирської спеки, а в небі, на висоті 10 тисяч метрів, — від болю у погано зрощених кістках. Його розсіяність стала легендарною. Він і замолоду літав не «за правилами», а за інстинктом, забував прибрати шасі, підключав порожній бензобак і сідав «не туди». Але тоді його виручало внутрішнє чуття, яке допомагало врятуватися навіть у найбезвихідніших ситуаціях. А тепер він був немолодий і нездоровий, і кожна дрібничка перетворювалася для нього на випробування.

31 липня 1944 року вирушив у бойовий виліт, з якого не повернувся. До кінця XX століття Екзюпері вважали зниклим безвісти, однак з 1998 року появилося підтвердження його смерті.

 
На зображені є частина залишків Lockheed P-38 Lightning, яким літав Сент-Екзюпері, коли зник над Середземним морем, і які були знайдені та підтверджені в 2004 році. Модель його P-38 підвішена, вгорі, зліва.

У 1998 році у сіті рибалки Жан-Клода Б'янко потрапив браслет Антуана, який став ключем до його смерті. У травні 2000 дайвер Люк Ванрел знайшов рештки літака Антуана Lockheed P-38 Lightning на глибині 70 метрів. Зараз ці уламки зберігаються у музеї авіації та космонавтики в паризькому передмісті Ле Бурже.

Восени 2003 поруч з ним знайшли рештки іншого літака, збитого за рік до Екзюпері. Пілотом у ньому був Принц Алексіс фон Бентайм[de], молодий німецький хлопець, який розбився під час свого першого і останнього польоту[5]. Екзюпері таки помер поруч із Принцем.

1945 року «Маленького принца» надрукували у Франції. У розпорядженні французького видавця не було малюнків Сент-Екзюпері, тому їх копіювали з американського видання і, як з'ясувалося значно згодом, іноді зі значними помилками. Французька публікація 1945 року стала джерелом усіх наступних. Деякі помилки вкралися і в текст.

1948 — опубліковано незакінчену повість «Цитадель».

СмертьРедагувати

Існує кілька версій смерті Антуа́н де Сент-Екзюпері́ в авіакатастрофі 31 липня 1944 р.:

- технічна несправність літака Екзюпері - Lockheed P-38 Lightning;

- самогубство Екзюпері через депресію;

- збиття його літака німецьким винищувачем [6].

Консуело де Сент-Екзюпері (дружина)Редагувати

 
Консуело де Сент-Екзюпері Consuelo de Saint Exupéry. (дружина письменника)

Зі своєю красунею-дружиною Екзюпері зустрівся 1930 року, під час праці в Буенос-Айресі. Консуело Гомес Карільйо, якій не було й 22 років, устигла вже двічі побувати у шлюбі. Її другий чоловік, гватемальський дипломат і письменник Енріко Гомес Карільйо, наклав на себе руки.

Вона чудово розумілася на живописі, непогано ліпила, дружила зі Сальвадором Далі та Максом Ернстом. Була відома своєю ексцентричністю: на світський прийом графиня де Сент-Екзюпері могла прийти у лижному костюмі та гірських черевиках.

Вона внесла в життя Антуана поезію, фантазію, легкість. Троянда з «Маленького принца» була списана саме з Консуело.

Роман «Нічний політ», розпочатий у період їхніх палких стосунків, було написано фактично завдяки твердій стійкості Консуело: Сент-Екзюпері одержував доступ до спальні лише тоді, коли в щілину під дверима просовував чергові 5-6 списаних аркушів рукопису.

У розлуках Сент-Екзюпері дуже сумував за Консуело. За два дні до того, як вирушити на війну, він заздалегідь написав розгорнуте любовне послання дружині: «Виткай для мене плащ із твого кохання, Консуело, і жодна куля не зачепить мене!».

БібліографіяРедагувати

Назва твору українською мовою Назва твору французькою мовою Рік публікації Примітка
Авіатор L'Aviateur 1926 Новела стане матеріалом для "Південного поштового"
Південний поштовий Courrier Sud 1929 Український переклад: Петро Таращук
Нічний політ Vol de nuit 1931 Український переклад: Анатоль Перепадя
Планета людей Terre des hommes 1939 Українські переклади:

1981 - А. Перепадя, А. Жаловський;

2000-ті - А. Жаловський

Переліт в Аррас Pilote de guerre 1942
Маленький принц Le Petit Prince 1943 Українські переклади:

1976 - Анатоль Перепадя

2010-ті - Олег Жупанський

Лист до заручника Lettre à un otage 1944 Український переклад: Анатоль Перепадя
Цитадель Citadelle 1948 Український переклад: Петро Таращук
Листи юності Lettres de jeunesse 1953
Записники Carnets 1953 Український переклад: Петро Таращук
Листи до матері Lettres à sa mère 1955
Військові записки Écrits de guerre 1982
Манон, танцівниця Manon, danseuse 2007
Листи до невідомого Lettres à l'inconnue 2008


ГалереяРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати

  • Сент-Екзюпері, Антуан Марі Роже де // Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2006. — Т. 2 : Л — Я. — С. 512. — ISBN 966-692-744-6.