Відкрити головне меню

Пантео́н (фр. Panthéon) — пам'ятка культури неокласичного стилю в Латинському кварталі Парижа. Побудований у XVIII столітті як церква святої Женев'єви, сьогодні Пантеон є усипальницею видатних особистостей Франції. Неодноразова зміна призначення будівлі, її оздоблення, написів і символів, дозволяють простежити шлях становлення французької нації.

Пантеон
Pantheon of Paris 007.JPG
48°50′46″ пн. ш. 2°20′45″ сх. д. / 48.846111111138775° пн. ш. 2.3458333333610777° сх. д. / 48.846111111138775; 2.3458333333610777Координати: 48°50′46″ пн. ш. 2°20′45″ сх. д. / 48.846111111138775° пн. ш. 2.3458333333610777° сх. д. / 48.846111111138775; 2.3458333333610777
Тип споруди Мавзолей і церква[1][2]
Розташування Flag of France.svg Франція[1][2]Sorbonne[d][2]
Архітектор Жак-Жермен Суффло
Кін. будівництва 1789
Стиль Архітектура класицизму[d]
Стан пам'ятка історії класифікована[d][1] і пам'ятка історії класифікована[d][1]
Адреса place du Panthéon[d]
Оригінальна назва фр. Panthéon
Епонім апостол
Веб-сайт paris-pantheon.fr
Пантеон (Париж). Карта розташування: Франція
Пантеон (Париж)
Пантеон (Париж) (Франція)
Пантеон у Вікісховищі?

Зміст

ІсторіяРедагувати

 
Площа пантеону

В 1744 році король Франції Луї XV присягнувся побудувати церкву, присвячену покровительці Парижа святій Женев'єві, якщо він одужає від тяжкої хвороби. Одужавши, він доручає маркізу де Маріні побудувати церкву на місці руїн абатства святої Женев'єви. Архітектором був обраний Жак-Жермен Суффло. Взявши за взірець римський Пантеон, Суфло розробив амбіційний проект храму завдо́вжки 110 м, завши́ршки 84 м і 83 м заввишки, з масивним портиком коринфського ордеру і величезною криптою.

Будівництво почалося в 1758 році, але через брак коштів і смерть архітектора воно було завершено учнями Суфло лише в 1790 році. Завершення будівлі збіглося з початком французької революції і новий революційний уряд зробив з ще не освяченої церкви некрополь для видатних людей Франції, що отримав назву Французького Пантеону. На фронтоні з'явився напис «Великим людям вдячна вітчизна» (Aux grands hommes, la patrie reconnaissante). Двічі після цього Пантеон ставав церквою, а з 1885 року, коли в ньому був похований Віктор Гюго, базиліка святої Женев'єви остаточно стала усипальницею.

1851 року фізик Леон Фуко підвісив під центральним куполом Пантеону 67-метровий маятник, що став відомим як Маятник Фуко, і довів цим експериментом обертання Землі навколо своєї осі.

 
Панорама інтер'єру Пантеону

ПохованняРедагувати

ПосиланняРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Le Panthéon, Temple de la nation, éditions du Patrimoine, coll. " Itinéraires du Patrimoine " ISBN 2-85822-342-4.
  • Mona Ozouf, " Le Panthéon ", dans Les lieux de mémoire, t. I : La République, Gallimard, Paris, 1984.
  • Jean-François Decraene, Petit dictionnaire des Grands Hommes du Panthéon. (У цьому виданні є повний список похованих у Пантеоні з біо- та бібліографічними даними)
  • Le Panthéon : Livre avec un CD Édition en braille, Pierre Wachenheim & Hoëlle Corvest, collection Sensitinéraires, éditeur Patrimoine Eds Dun ISBN 2-85822-904-X.
  • Denis Bocquet, Panthéon ou église Sainte-Geneviève: les ambiguités d'un monument (1830—1885), Paris Sorbonne, 1992[1]