Відкрити головне меню

Таращук Петро Всеволодович
Таращук Петро Всеволодович.jpg
Народився 22 червня 1956(1956-06-22) (63 роки)
місто Вінниця
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Діяльність перекладач, публіцист
Alma mater Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Мова творів українська
Роки активності 1988 — до сьогодні
Напрямок переклад з англійської, іспанської, французької, німецької, польської, російської та каталонської мов
Жанр переклади
Magnum opus


Нагороди Лауреат літературної премії імені Григорія Сковороди (2010) та Премії імені Максима Рильського (2012)

Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Таращук Петро Всеволодович (22 червня 1956(19560622), Вінниця)  — український перекладач, публіцист, редактор, колумніст, член Національної спілки письменників України, лауреат Літературної премії імені Григорія Сковороди та Премії імені Максима Рильського.

Зміст

БіографіяРедагувати

Після закінчення середньої школи в місті Василькові (Київської області), навчався у Київському медичному училищі № 2 та Київському інституті фізкультури — з обох навчальних закладів пішов за власним бажанням.

З 1977 по 1979 рік служив в армії, виконуючи службу електрика на ядерних ракетоносцях[1], почав інтенсивно вивчати іноземні мови.

Після армії Таращук навчався в Київському педагогічному інституті, звідки його 1982 року відрахували за читання виданого в Парижі «Архіпелагу ГУЛАГ» Солженіцина.

1989 року закінчив Київський університет імені Тараса Шевченка за спеціальністю «українська філологія».

Після університету працював спершу науковим співробітником Державного музею Тараса Шевченка в Києві, потім редактором видавництва «Дніпро».

Від 1993 року на творчій роботі.

Член Національної спілки письменників України з 1998 року.

Перекладацька творчістьРедагувати

«Що легше — написати достойний текст чи гідно перекласти його? Хтозна… Іноді здається, що світові письменники ледве встигають писати для Петра Таращука: на його „бойовому рахунку“ понад 90 перекладів, і за жоден йому поки що не довелося червоніти». (відома письменниця Люко Дашвар про перекладацьку діяльність Петра Таращука)[2]

Петро Таращук переклав на українську мову твори таких відомих зарубіжних письменників, публіцистів, учених як Е. Сміт, А. Тойнбі, Й. Шумпетер, Р. Стівенсон, Б. Рассел, З. Фройд, Е. Шухардт, А. Камю, П. Лейленд, С. Цвайґ, Л.-Ф. Селін, Ф. Ніцше, Ф. Кафка, Е. Йонеско, С. Лем, Б. Віан та інші.

Інтерпретував українською низку наукових праць: «Історія західної філософії» Б. Рассела, «Національна ідентичність» Е. Сміта, «Вступ до психоаналізу» З. Фройда, «Сексуальна політика» К. Мілет, твори А. Тойнбі, Й. Шумпетера, П. Лейленда.

 
З дітьми

П'єсу «Калігула» А. Камю в перекладі Таращука ставили на сцені декілька театрів України, з вересня 2014 року в театрі імені Івана Франка (Київ) ставлять п'єсу «Носороги» Е. Йонеско в його перекладі.

Найбільше Таращук перекладає з французької мови (Селін, Л. Ф. «Подорож на край ночі» (Київ: Юніверс, 2000) та ін.), а також німецької (Франц Кафка «Процес» (видавництво «Універс», 1998), Стефан Цвайґ «Марія Антуанетта» (Київ: Дніпро, 1991) та «Жозеф Фуше» (Київ: Основи, 2000), З. Фройд «Вступ до психоаналізу» та ін.) і англійської (Дейвіс Норман «Європа: Історія» (Київ: Основи, 2000) та ін.).

Критики відзначають[3], що Петро Таращук блискуче й до нюансів розуміє оригінал, користується найновішими принципами перекладацької теорії та практики. Говорять про його системність у виборі праць для перекладання, перекладацьку культуру, високі вимоги до підбору потрібного слова. В перекладах йому вдається зберегти стилістичну особливість оригіналу — переклад читається невимушено, мова звучить по-сучасному.[4]

Кількість перекладених Таращуком творів зарубіжних письменників вже давно більша за 100.

У 2010 році Петро Таращук одержав премію ім. Григорія Сковороди — відзнаку Посольства Франції в Україні за найкращий переклад із французької мови на українську Самюеля Беккета «Малон умирає. Несказанний» (Юніверс, 2009) і Антуана де Сент-Екзюпері «Цитадель» (Видавництво Жупанського, 2010), а в 2012 став лауреатом премії ім. Максима Рильського за переклад із французької книжок Антуана де Сент-Екзюпері «Записники» і «Цитадель» (Київ: Видавництво Жупанського,2009-2010 рр.).

Улітку 2016 року перебував у німецькому центрі для перекладачів "Європейський колегіум перекладачів" у Штралені[de] (нім. Europäisches Übersetzer-Kollegium, EÜK), де переклав збірку новел Стефана Цвайґа "Зоряні митті людства".[5].

Узимку 2017 Таращук був одним з 11 переможців конкурсу на здобуття резидентського гранту «Написи. Перекладач у русі» (нім. „Schriftzüge. Übersetzer in Bewegung“) у розмірі 2000 CHF від Інституту Ґете в Москві.[6]. Відповідно до умов цього гранту з 27 листопада по 22 грудня 2017 року Таращук працював над українським перекладом роману німецького письменника Альфреда Дебліна «Гори, океани та велетні» в Будинку перекладачів Лорен у швейцарському селі Вернетхаузен поблизу від Цюриха.[6].

Бібліографія перекладів[7]Редагувати

З англійської мовиРедагувати

 
Переклад Таращука на українську англомовної книги Дейвіса «Європа: Історія»
 
Книги, із серії «Лауреати нобелівських премій», перекладені Петром Таращуком
  • Сміт Е. Національна ідентичність. — К.: Основи, 1994
  • Тойнбі А. Дослідження історії. — Т. 2. — К.: Основи, 1995. (65% твору)
  • Шумпетер Й. Капіталізм, соціалізм і демократія.— К.: Основи, 1995. (29% твору).
  • Стівенсон Р. Л. Діамант Раджі // Стівенсон Р. Л. Острів скарбів. Нові арабські ночі. — К.: Українознавство, 1995
  • Рассел Б. Історія західної філософії.— К.: Основи, 1995. (50% твору)
  • Лейленд П. Кримінальне право. — К.: Основи, 1996
  • Мілет К. Сексуальна політика. — К.: Основи, 1998. (67% твору)
  • П'юзо М. Останній дон // «Всесвіт». — 1997. — № 11-12; 1998. — № 1—4. (50% твору).
  • Шеклі Р. Прохач у космосі. — Дипломатичний імунітет // «Всесвіт». — 1998. — № 7
  • Дейвіс Н. Європа: Історія. — К.: Основи, 2000. (90% твору)
  • Сміт Е. «Національна ідентичність» // Націоналізм (антологія). — К.: Смолоскип, 2000. (Фрагмент твору)
  • Дейвіс Н. Європа: Історія. — 2 вид. — К.: Основи, 2001
  • Зонтаґ С. Про фотографію. — К.: Основи, 2002. (Окремі розділи)
  • Дайсон Е. Життя за доби інтернету. — К.: Альтернативи, 2002
  • Лібералізм (антологія; почасти). — К.: Смолоскип, 2002. (Уривки творів багатьох авторів).
  • Пріцак О. Походження Русі. ― Т. II ― К.: Обереги, 2003. (Почасти).
  • Долімор Дж. Сексуальне дисидентство ― К.: Основи, 2004. (70% твору)
  • Шкандрій М. В обіймах імперії. ― К.: Факт, 2004.
  • Оксфордський короткий політичний словник ― К.: Основи, 2005. (Почасти)
  • Демократія (антологія). ― К.: Смолоскип, 2005. (Уривки творів багатьох авторів).
  • Берн Р. Л. Становлення американця. Біографія винахідника Володимира Джуса. ― К.: Рада, 2005
  • Б'юкенен А. Моральність політичного відокремлення від Форта-Самтера до Литви і Квебеку. ― К.: Смолоскип, 2006.
  • Дейвіс Н. Європа: Історія. ― 3 вид. ― К.: Основи, 2006.
  • Філософія права, ред. Дж. Файнберг, Дж. Коулмен. ― К.: Основи, 2007.
  • Грейсинг Д. Я б хотів, щоб світ купував кока-колу (життя Роберто Гойсуєти). ― К.: Основи, 2007.
  • Дейвіс Н. Боже ігрище: Історія Польщі. ― К.: Основи, 2008.
  • Клінтон Г. Р. Жива історія. ― К.: Основи, 2008.
  • Консерватизм (антологія; почасти). ― К.: Простір ― Смолоскип, 2008. (Уривки творів багатьох авторів).
  • Едвард Лукас. Нова холодна війна. ― К.: Темпора, 2009.
  • Костік Конор. Епік. ― К.: Махаон, 2009.
  • Ентоні Д. Сміт. Культурні основи націй. Ієрархія, заповіт і республіка.― К.: Темпора, 2010.
  • Набоков В. Оригінал Лаури. ― Х.: Фоліо, 2009.
  • Б'юкенен Ален. Моральність відокремлення // Націоналізм (Антологія).― К.: Простір ― Смолоскип, 2010.
  • Сміт Е. «Національна ідентичність» (фрагмент твору) // Націоналізм (антологія). ― К.: Простір ― Смолоскип, 2010.
  • Фріц Олгоф (ред). Вино і філософія. Симпозіум думки і келиха.― К.: Темпора, 2010.
  • Гейлз Стівен Д. (ред.). Пиво і філософія. Невивчене пиво не варто пити. ― К.: Темпора, 2010
  • Фенбі Джонатан. Альянс. Розповідь про те, як Рузвельт, Сталін і Черчілль виграли одну війну і почали іншу. ― К.: Темпора, 2010.
  • Фріц Олгоф (ред.). Їжа і філософія. ― К.: Темпора, 2010.
  • Блер Тоні. Шлях. — К.: Темпора, 2011.
  • Коваль Ірена. Балерина без пуантів. ― Дуліби, 2011.
  • Конрад Джозеф. Молодість // Конрад Джозеф. Зроби або помри. ― К.: Темпора, 2011
  • Ґібернау Монтсеррат. Ідентичність націй. ― К.: Темпора, 2012.
  • Кутзее Дж. М. Дитинство. Юність. Літня пора. ― Х.: Фоліо, 2012.
  • Маклафлін Донал. Або Джоконда (оповідання) // «Київ». ― 2012. ― № 3―4.
  • Маклафлін Донал. Алергічна реакція на національні гімни // «Київ». ― 2012. ― № 9.
  • Райнерт Ерік С. Як багаті країни забагатіли… і чому бідні країни лишаються бідними. ― К.: Темпора, 2014.
  • Коваль Ірена. Незаземлені. ― К.: Анетта Антоненко, 2016.
  • Голслах Йонатан. Сила раю. Як Європа може бути попереду в азійському сторіччі. ― К.: Темпора, 2016.
  • Стіґліц Джозеф. Ціна нерівності. Як теперішнє поділене суспільство загрожує нашому майбутньому. ― К.: Темпора, 2017.

З іспанської мовиРедагувати

  • Кортасар Х. Читанка для Мануеля. ― Х.: Фоліо, 2009
  • Серкас Хав'єр. Воїни Саламіну. ― Х.: Фоліо, 2013.

З німецької мовиРедагувати

  • Кафка Ф. Голодомайстер // «Молодь України».— 1990.— 23 жовтня.
  • Цвейг С. Марія Антуанетта // Цвейг С. Марія Антуанетта. Магеллан.— К.: Дніпро, 1991.
  • Ніцше Ф. Жадання влади // «Людина і світ». — 1991.— № 7—12.
  • Ніцше Ф. Жадання влади // Ніцше Ф. Так казав Заратустра. Жадання влади.— К.: Основи—Дніпро, 1993.
  • Фройд З. Вступ до психоаналізу (фрагменти) // «Слово і час».— 1995.— № 5-6, 7-8.
  • Шухардт Е., Копелєв Л. Голоси дітей Чорнобиля.— К.: Либідь, 1996.
  • Фройд З. Вступ до психоаналізу.— К.: Основи, 1998.
  • Кафка Ф. Голодомайстер // «Кур'єр Кривбасу».— 1998.— № 2.
  • Кафка Ф. Перше горе.— Жіночка.— Співачка Жозефіна, або Мишачий народ // «Всесвіт».— 1998.— № 5-6.
  • Кафка Ф. Процес (роман плюс чотири раніше вже опубліковані оповідання).— К.: Юніверс, 1998.
  • Цвайґ С. Жозеф Фуше. — К.: Основи, 2000.
  • Адорно Т. Теорія естетики. — К.: Основи, 2002.
  • Ніцше Ф. Жадання влади // Ніцше Ф. Жадання влади. — К.: Основи, 2003.
  • Кафка Ф. Процес // Кафка Ф. Вибране. — К.: Генеза, 2003.
  • Геґель Ґ. В. Ф. Феноменологія духу. ― К.: Основи, 2004.
  • Шлінк Б. Читець.― К.: Основи, 2005.
  • Домер Елізабет. Максі з серцем домовика.― К.: Пульсари, 2006.
  • Кафка Ф. Процес (роман). Голодомайстер, Жіночка, Співачка Жозефіна, або Мишачий народ, Перше горе (оповідання).― Харків: Фоліо, 2006.
  • Цвайґ С. Марія Антуанетта. ― К.: Основи, 2007.
  • Функе К. Чорнильна смерть.― Вінниця: Теза, 2009.
  • Макс Фріш. Нехай мене звуть Гантенбайн. ― Х.: Фоліо, 2010.
  • Яусс Ганс-Рудольф. Досвід естетичного сприйняття і літературна герменевтика. ― К.: Основи, 2011 (50% твору).
  • Кафка Ф. Процес (роман), Голодомайстер, Жіночка, Співачка Жозефіна, або Мишачий народ, Перше горе (оповідання) // Кафка Ф. Твори.― К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2012.
  • Рільке Райнер-Марія. Нотатки Мальте Лаурідса Бріґе.― Х.: Фоліо, 2013 (67% твору).
  • Райнгардт Фолькер. Історія Швейцарії.― К.: Темпора, 2013.
  • Ґлаузер Фрідріх. Чаювання трьох літніх дам.― Х.: Фоліо, 2014.
  • Келлер Ґотфрід. Мартін Заландер. ― Х.: Фоліо, 2014.
  • Кафка Ф. Процес, Голодомайстер, Жіночка, Співачка Жозефіна, або Мишачий народ, Перше горе (оповідання).― Х.: Фоліо, 2014.
  • Фройд Зіґмунд. Вступ до психоаналізу. ― Х.: КСД, 2015.
  • Ельсберґ Марк. Blackout. ― К.: Рідна мова, 2016.
  • Рот Йозеф. Сто днів. Левіафан. ― Х.: Фоліо, 2016.
  • Шлінк Бернґард. Читець. ― Х.: Фоліо, 2016.
  • Сарацин Тіло. Німеччина сама себе руйнує. ― К.: Темпора, 2016.
  • Штіфтер Адальберт. Вітіко. ― Х.: Фоліо, 2017.
  • Цвейг Стефан. Зоряні миті людства // Цвейг Стефан. Зоряні миті людства. Новели. ― Х.: Фоліо, 2017.
  • Цвейг Стефан. Жозеф Фуше. ― Х.: Фоліо, 2017.
  • Цвейг Стефан. Марія Антуанетта. ― Х.: Фоліо, 2017.
  • Цвейг Стефан. Марія Стюарт. ― Х.: Фоліо, 2017.

З польської мовиРедагувати

  • Лем. С. Голем XIV // Лем С. Кіберіада. — К.: Дніпро, 1990. (50% твору).

З російської мовиРедагувати

  • Набоков В. Лоліта. ― Харків: Фоліо, 2008.

З французької мовиРедагувати

  • Камю А. Калігула // «Всесвіт». — 1988. — № 7.
  • Робесп'єр М. Про представницьке урядування // «Всесвіт». — 1989. — № 7.
  • Камю А. Ренегат, або Збурений розум // «Київ». — 1991. — № 1.
  • Камю А. Калігула // Камю А. Вибрані твори.— К.: Дніпро, 1991
  • Сувестр П., Аллен М. Фантомас. Порожня труна // «Всесвіт». — 1992. — № 7. (50% твору).
  • Йонеско Е. Носороги // Французька п'єса XX століття. — К.: Основи, 1993.
  • Камю А. Калігула // Французька п'єса XX століття. — К.: Основи, 1993.
  • Камю А. Непорозуміння.― Калігула // Камю А. Твори: У 3 т.— Т. 2.— Х.: Фоліо, 1996.
  • Фуко М. Наглядати й карати. — К.: Основи, 1998.
  • Віан Б. Шумовиння днів // Віан Б. Вибрані твори.— Х.: Фоліо, 1998.
  • Гарран Г. Ф. Про українських козаків // «Всесвіт».— 1998.— № 3.
  • Селін Л.-Ф. «Подорож на край ночі» (скорочено на 27%). // «Всесвіт».— 1999.— № 8 і далі.
  • Селін Л.-Ф. Mea culpa // «Всесвіт».— 1999.— № 7.
  • Селін Л.-Ф. Подорож на край ночі.— К. — Х.: Юніверс—Фоліо, 2000.
  • Йонеско Е. Носороги // Хрестоматія-посібник з зарубіжної літератури для 10―11 класів.— К.: Генеза, 2000.
  • Сартр Ж.-П. Буття і ніщо.— К.: Основи, 2001. (50% твору).
  • Йонеско Е. Носороги (уривок) // Посібник з зарубіжної літератури для 11 класу.— К.: Генеза, 2003.
  • Йонеско Е. Носороги.— К.: Генеза, 2003.
  • Кристева Ю. Полілог.— К.: Юніверс, 2004.
  • Селін Л.-Ф. Подорож на край ночі. ― Харків: Фоліо, 2006.
  • Камю А. Чужий. Падіння. ― Харків: Фоліо, 2006.
  • Бекет С. Молой.― К.: Юніверс, 2006.
  • Бекет С. Малон умирає // Всесвіт.― 2008.― № 1―2.
  • Блан Елен. Родом із КГБ. Система Путіна.― К.: Темпора, 2009.
  • Сент-Екзюпері А. Записники.― К.: Жупанського, 2009.
  • Бекет С. Малон умирає. Неназванний. ― К.: Юніверс, 2009.
  • Сент-Екзюпері А. Цитадель. ― К.: Видавництво Жупанського, 2010.
  • Керролл Льюїс. Аліса в країні чудес (із французької).― К.: Махаон, 2011.
  • Камю А. Чужий, Падіння // Камю А. Чума. ― Х.: Фоліо, 2012.
  • Куртуа Стефан. Більшовизм à la française. ― К.: Темпора, 2012.
  • Шаландон Серж. Повернення в Кіллібеґс.― К.: Темпора, 2012.
  • Сент-Екзюпері А. Воєнні записи. ― К.: Жупанського, 2014.
  • Брюкнер Паскаль. Тиранія каяття. ― К.: Темпора, 2014.
  • Ерік Орсенна. Порив до Індії.- К.: Темпора, 2014.
  • Баржавель Рене. Чарівник (фрагмент) // « Київ». ― № 5-6. ― 2015.
  • Ґавальда Анна. Розрада. ― Х.: Фоліо, 2015.
  • Леру Ґастон. Привид Опери (50% твору). ― К.: Знання, 2015.
  • Сент-Екзюпері Антуан. Маленький принц (двомовний текст) . ― Х.: Фоліо, 2015.
  • Пань Рітхі, Батай Крістоф. Ліквідація. ― К.: Темпора, 2016.
  • Рижка Роман. Чорна наречена. ― К.: Темпора. 2016.
  • Сансаль Буалем. 2084. Кінець світу. ― К.: Жупанського, 2016.
  • Сент-Екзюпері Антуан. Цитадель. ― Х.: Фоліо, 2016.
  • Сент-Екзюпері Антуан. Маленький принц // Сент-Екзюпері А. Маленький принц. Листи та публіцистика. ― Х.: Фоліо, 2016.
  • Сент-Екзюпері Антуан. Маленький принц. ― Х.: Фоліо, 2017.
  • Сент-Екзюпері Антуан. Поштовий на південь // Сент-Екзюпері А. Художні твори. ― К.: Жупанського, 2017.

З каталанської мовиРедагувати

  • Кабре Жауме. Моє каяття. ― Х.: Фоліо, 2017.

Вибрані публіцистичні статтіРедагувати

Вибрані дописи як колумніста про мовуРедагувати

НагородиРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Ракетоносець - бойовий надводний корабель, підводний човен або літак, що мають на своєму борту ракети з необхідним для їхнього запуску обладнанням. (Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 445.)
  2. Атанайя-Та. Перекладач Петро Таращук: «Не можу стверджувати, ніби я жрець у храмі набоковіани…» //Друг читача.- 2010.- № 1.- С. 6.
  3. ЛітАкцент: Круглий стіл на тему «Український переклад сьогодні: стихія проти системи?» (Частина ІІ). Архів оригіналу за 20 вересень 2016. Процитовано 20 вересень 2016. 
  4. Володимир Криворучка (2002). Перекладацька майстерня 2000-2001. Рецензії ПМ. Львівський національний університет ім. І.Франка. Архів оригіналу за 2012. Процитовано 27 вересня 2017. 
  5. Übersetzungsprojekte im EÜK im Sommer 2016 - The Europäisches Übersetzer-Kollegium (нім.)
  6. а б Schriftzüge-Aufenthaltsstipendien 2017 - Übersetzerhaus Looren (нім.)
  7. У випадку, коли переклад твору іноземного письменника публікували в Україні кілька видавництв, ім'я та прізвище письменника подано згідно з прийнятими в даному видавництві нормами правопису.
 
Ці книги — майже всі є перекладами Петра Таращука

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати

nbsp;— з обох навчальних закладів пішов за власним бажанням.

З 1977 по 1979 рік служив в армії, виконуючи службу електрика на ядерних ракетоносцях