Вікіпедія

Улюра Ганна Анатоліївна

Улюра Ганна (нар. 1977, Миколаїв) — українська літературознавиця, кандидатка філологічних наук, літературна критикиня.

Улюра Ганна
Народилася30 грудня 1977(1977-12-30) (47 років)
Миколаїв
ГромадянствоУкраїна Україна
Діяльністьлітературознавець, літературний критик
Галузьлітературознавство[1], літературна критика[1], документальна література[1] і редагування[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовукраїнська[1] і російська[1] Редагувати інформацію у Вікіданих

Біографія та наукова діяльність

ред.

Ганна Улюра народилася 1977 року в м. Миколаєві. 1999-го закінчила факультет іноземної філології Миколаївського державного педагогічного інституту і того ж року вступила до аспірантури Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАН України. З 2001-го до 2016-го працювала в Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України. 2002-го захистила кандидатську дисертацію «Жіноча творчість як чинник вестернізації в російській літературі XVIII ст.». Авторка близько 200 наукових розвідок із гендерних студій і трьох наукових монографій. Одна з наукових редакторів Шевченківської Енциклопедії (секція «російська література»).

2015 року книжка Улюри «Пострадянська жіноча проза як соціокультурний та естетичний проект» увійшла до десятки найкращих книжок року за версією порталу ЛітАкцент[2].

З 2014 року як літературна критикиня регулярно співпрацює з порталами Збруч[3] (Штука), Лівий берег[4], ЛітАкцент[5], Litcentr[6], дописувачка «Ділової столиці»[7], «Українська правда–Життя»[8], "Повага"[9] , ZN ua[10], "Український тиждень"[11], "Читомо"[12], тощо. Нагороджена Спеціальною відзнакою за внесок у розвиток та просування української книги та читання в Україні і світі від BookForum (2018).

Доцентка Школи журналістики Українського Католицького Університету (2018—2020).

Колумністка газети «День»[13]. Колумністка DW Україна[14]. Одна з авторок антології "Воєнний стан" (Мерідіан Черновіц, 2023) і "Сучасна українська проза та поезія у Vogue Ukraine Edition"[15]. Нарис Улюри про княгиню Ольгу увійшов до книжки "Це зробила вона"[16]

Редакторка літературно-критичного відділу порталу «Litcentr» (2017—2019).

Кураторка львівського літературного фестивалю «BookForum» (2019, 2020).

Уклала збірник малої прози Андрія Бондаря «І тим, що у гробах»[17] (ВСЛ, 2016) і поетичний збірник Юрія Іздрика «Папіроси»[18] (Мерідіан Черновіц, 2017). Кураторка книжкової серії "Відомі та незвідані. Світова література" (РМ)[19] [20].

2018 року у київському видавництві ArtHuss вийшла книжка літературознавчого нон-фікшн Ганни Улюри «365. Книжка на кожен день, щоб справляти враження культурної людини»[21][22]. Книжка була презентована на Книжковому Арсеналі весною 2018 року і на Вінницькому фестивалі «Острів Європа» (того ж літа). Схвально прийнята критикою[23][24]. 2019 року книжка Улюри «365. Книжка на кожен день, щоб справляти враження культурної людини» отримала нагороду «ЛітАкцент року» (номінація: літературознавство) і посіла перше місце Всеукраїнського рейтингу «Книжка року» в номінації «Хрестоматія». 2020 року серію науково-популярної прози від видавницта ArtHuss поповнила книжка Ганни Улюри «Ніч на Венері: 113 письменниць, які сяють у темряві». Книжка отримала спеціальну відзнаку BookForum Best Book Award в 2020 році і перемогла в номінації «Літературознавство/критика» у Всеукраїнському рейтингу «Книжка року»[25]. 2023 року вийшла книжка воєнних студій «Писати війну», що в ній було проаналізована близько двадцяти художніх творів про різні війни ХХІ століття[26]. Книжка мала схвальну критику. 2025 року Видавництво Старого Лева оприлюднило «2-е видання для високосного року», перероблене і доповнене «366. Книжка на щодень, щоби справляти враження культурної людини»[27].

Входила до складу журі Літературної премії імені Джозефа Конрада-Коженьовського (2017), Гоголівської премії (2018) і конкурсу оповідань «Без меж» (Одеса, 2018, 2019), літературної премії «Metaphora» (2019), книжкової премії «Зустріч» (2020), Премії міста літератури ЮНЕСКО (2019, 2020 — голова журі). Одна з запрошених спікерів Львівського Медіафоруму — 2018.

Увійшла до рейтингу «25 найкращих письменників України» від журналу Фокус (червень, 2019). Посіла восьме місце.

Бібліографія

ред.
  • «Женское вторжение» в русской культуре и литературе XVIII века (Наукова думка, 2001).
  • Женская проза постсоветской России: производство репутаций и канонов (2012).
  • Пострадянська жіноча проза як соціокультурний та естетичний проект (на матеріалі російської літератури) (Ніка-центр, 2015).
  • 365. Книжка на кожен день, щоб справляти враження культурної людини (ArtHuss, 2018).
  • Ніч на Венері: 113 письменниць, які сяють у темряві (ArtHuss, 2020).
  • Бог на 60 відсотків: есе (Фабула, 2021).
  • Писати війну: есе (Темпора, 2023).
  • 366. Книжка на щодня, щоб справляти враження культурної людини. Видання 2-е для високосного року (Видавництво Старого Лева, 2025).

Примітки

ред.
  1. ↑ а б в г д е Чеська національна авторитетна база даних
  2. ↑ Найкращі книжки 2015 року за версією "Літакценту". bukvoid.com.ua. Процитовано 29 квітня 2016.
  3. ↑ Пошук | Збруч (укр.). Процитовано 13 липня 2018.
  4. ↑ Ганна Улюра - Кабинет автора на портале новостей LB.ua. LB.ua. Процитовано 13 липня 2018.
  5. ↑ Ганна Улюра. ЛітАкцент - світ сучасної літератури (укр.). Процитовано 13 липня 2018.
  6. ↑ Улюра - Поиск. litcentr.in.ua. Процитовано 13 липня 2018.
  7. ↑ Поиск на сайте. www.dsnews.ua (рос.). Процитовано 13 липня 2018.
  8. ↑ Ганна Улюра | Українська правда _Життя. life.pravda.com.ua. Процитовано 13 липня 2018.
  9. ↑ You searched for улюра. Повага (укр.). 16 липня 2024. Процитовано 25 лютого 2025.
  10. ↑ Ганна Улюра - ZN.ua. Зеркало недели | Дзеркало тижня | Mirror Weekly (укр.). Процитовано 25 лютого 2025.
  11. ↑ Ганна Улюра | Український тиждень (укр.). Процитовано 25 лютого 2025.
  12. ↑ Ганна Улюра Архіви | Читомо | Культура читання і мистецтво книговидання | Усе про книги. chytomo.com (укр.). Процитовано 25 лютого 2025.
  13. ↑ Ганна Улюра. Всеукраїнська газета "День". Процитовано 13 липня 2018.
  14. ↑ Ганна Улюра – DW. dw.com (укр.). Процитовано 25 лютого 2025.
  15. ↑ Презентація книжки "Сучасна українська проза та поезія у Vogue Ukraine Edition" на "Книжковому Арсеналі". vogue.ua (укр.). 27 червня 2023. Процитовано 25 лютого 2025.
  16. ↑ політиці "Повага", Кампанія проти сексизму в медіа й (19 січня 2021). Княгиня Ольга. «Вона - насправді пам'ятник». Повага (укр.). Процитовано 25 лютого 2025.
  17. ↑ Андрій Бондар презентує «І тим, що в гробах» у Києві. Видавництво Старого Лева. Процитовано 13 липня 2018.
  18. ↑ “Папіроси”: 3 вірші з нової поетичної збірки Юрія Іздрика. Українська правда _Життя. Процитовано 13 липня 2018.
  19. ↑ Видавничі плани: світова література в серії «Відомі та незвідані». Видавництво «РМ» (ua) . Процитовано 25 лютого 2025.
  20. ↑ Книгарня "Є" (17 грудня 2023), Презентація серії класики. Розмова з Ганною Улюрою про класичні книжки, процитовано 25 лютого 2025
  21. ↑ Ганна Улюра: «Хороші читачі — це сноби. Треба уміти цим насолоджуватись» | CHERNOZEM.INFO. CHERNOZEM портал визуальной культуры (укр.). Процитовано 13 липня 2018.
  22. ↑ Ганна Улюра: «Глибоке повільне читання – стан зміненої свідомості» - Блог Yakaboo.ua. Блог Yakaboo.ua (укр.). 9 липня 2018. Процитовано 13 липня 2018.
  23. ↑ «365. Книжка на кожен день, щоб справляти враження культурної людини». K.Fund Media (укр.). 7 липня 2018. Процитовано 13 липня 2018.
  24. ↑ Книжка Катаріни Маренгольц «Література! Мандрівка світом книжок» відкриє неповторний світ слова. Club-tourist (амер.). Процитовано 13 липня 2018.
  25. ↑ рейтинг’2020 – Книжка Року (укр.). Архів оригіналу за 11 квітня 2021. Процитовано 24 лютого 2021.
  26. ↑ sensor (3 листопада 2024). Рецензія на збірку есеїв «Писати війну» Ганни Улюри. Sensormedia (укр.). Процитовано 25 лютого 2025.
  27. ↑ Високосне перевидання: «366. Книжка на щодень, щоб справляти враження культурної людини» Ганни Улюри - Культ Критики (амер.). 20 лютого 2025. Процитовано 25 лютого 2025.

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Улюра_Ганна_Анатоліївна&oldid=45093387