Михед Олександр Павлович

український письменник

Михед Олександр Павлович (нар. 21 квітня, 1988, Київ) — український письменник, культуролог, куратор мистецьких проєктів.

Михед Олександр Павлович
Oleksandr Myched, 2015.jpg
Народився 1988
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Місце проживання Київ
Діяльність письменник, культуролог
Галузь українська література[1] і культурологія[1]
Alma mater КНУ імені Тараса Шевченка
Науковий ступінь кандидат філологічних наук
Знання мов українська[1]
Заклад Інститут літератури імені Тараса Шевченка НАН України

БіографіяРедагувати

Олександр Михед народився 1988 року. Закінчив Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Кандидат філологічних наук. На сьогодні[коли?] є співробітником Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України.

Автор численних публікацій (понад 150) у провідних українських ЗМІ (від «Дзеркала тижня» й «Кореспондента» до «Українського тижня» і «Сучасності») та виданнях Німеччини, Сербії, Польщі, Чехії.

Живе та працює в Києві.

Мистецька діяльністьРедагувати

Художня книга «АмнезіЯ», що вийшла друком 2013 р. у видавництві «Електрокнига» стала підґрунтям для «АмнезіЯ project: відкрита платформа» — літературно-мистецького мультимедійного проєкту, в якому Олександр Михед був куратором. Проєкт увійшов у сімку найкращих проєктів світу, за версією фестивалю «SOUNDOUT!» (м. Берлін).

Автор нон-фікшн дослідження про історію реаліті-шоу і вплив реального телебачення на стрим-трансляції Майдану «Бачити, щоб бути побаченим: реаліті-шоу, реаліті-роман та революція онлайн», опублікованого у видавництві «ArtHuss» 2016 р.

Гід центру сучасного мистецтва PinchukArtCentre.

Поєднує у своїй багатовимірній діяльності теоретичні дослідження з мистецькими практиками. Ставить за мету створити цілісне бачення сучасної масової культури: література — кінематограф — мистецтво.

БібліографіяРедагувати

 
Письменник Олександр Михед з книгою «Бачити, щоб бути побаченим». Фото Богдана Кутєпова для hromadske.ua

ЦитатиРедагувати

  • «Переконаний, що кожен може написати одну захопливу книжку про своє життя. От питання тільки в тому, чи зможе цей хтось написати другу, третю та наступні.»
  • «Насправді я не бачу особливої різниці у написанні книжки, режисуванні спектаклю чи куруванні виставки. Так чи інакше, це — розповідання історії та розташування знаків у часі і просторі.»
  • «Немає жодної можливості убезпечити себе від „Великого брата“, ми самі ним стали.»[4] 

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати