Ведмідь

рід ссавців
(Перенаправлено з Ursus)

Ведмі́дь (Ursus) — центральний рід у родині Ведмедеві (Ursidae).

Ведмідь
Період існування: 5.333–0 млн р. т. пліоценнаш час
Бурий ведмідь
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клада: Синапсиди (Synapsida)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Хижі (Carnivora)
Родина: Ведмедеві (Ursidae)
Підродина: Ursinae
Триба: Ursini
Рід: Ведмідь (Ursus)
Linnaeus, 1758
Види
Вікісховище: Ursus (genus)

Рід об'єднує найбільш типових та знаних представників родини, і на його основі сформовані загальні систематичні критерії віднесення тварин до неї.

Відповідно до палеонтологічних відомостей, рід Ведмідь з'явився 5-6 мільйонів років тому. Першим його представником на теперішній час вважають ведмедя малого, Ursus minimus — відносно невелику тварину, чиї викопні рештки знайдені на території Франції.

Всі сучасні чотири види роду, а також ряд вимерлих (таких, наприклад, як печерний ведмідь (Ursus spelaeus) походять від етруського ведмедя (Ursus etruscus), який жив 2-1 мільйони років тому.

Наймолодшим видом роду є ведмідь білий (Ursus maritimus), який відокремився від бурого ведмедя приблизно 200 тисяч років тому.

Етимологія

ред.

Українська назва цієї тварини співзвучна її назвам в інших слов'янських мовах: болг. медве́д, серб. мѐдвjед/medvjed, словен. médvẹd, чеськ. medvěd, nedvěd, пол. niedźwiedź, діал. miedźwiedź, в.-луж. mjedwjédź, н.-луж. mjadwjeź. Праслов'янське *medvědь утворене зі слів *medъ («мед») та *ěd- («поїдач», «їд») і являє собою заміну питомо слов'янської назви, яка була похідною від праіндоєвропейського *h₂ŕ̥tḱos[1][2], пов'язаною з давньою забороною (табу) на вимову його уголос. Українське «ведмідь» утворилося від *medvědь у результаті метатезидіалектах засвідчена також форма «медвідь»)[3][1].

Ранньопраслов'янська незбережена назва походить від праіндоєвропейської назви ведмедя *h₂ŕ̥tḱos, яка буквально значить «руїнівник». Похідні від неї збереглися у багатьох індоєвропейських мовах: алб. ari («ведмідь») і arushë («ведмедиця»), хет. ḫartaggas («танцівник у шкурі ведмедя»), вірм. արջ, «арж» («ведмідь»)‎, лит. irštva («барліг»), грец. άρκτος та αρκούδα («ведмідь», звідси й «Арктика»), санскритське ऋक्ष, ṛkṣá (ведмідь), циг. rish, перс. خرس «хірс», тадж. хирс, осет. арс, авест. arša-, согд. ašša, лат. ursus («ведмідь») та ursa («ведмедиця») — від давніших форм *orssos < *orksos. У деяких індоєвропейських мовах питома назва ведмедя була, аналогічно ранньопраслов'янській назві, табуйована: лит. lokys походить від klakis і буквально значить «тупотун»; нім. Bär та англ. bear буквально значать «бурий»[4], дав.-інд. madhuvád також значить «медоїд», «поїдач солодкого», а лит. mėsė̃dis — «м'ясоїд».

Незважаючи на те, що слово «ведмідь» саме є за походженням евфемізмом, воно надалі теж піддалося певній табуїзації: цю тварину уникали звати «ведмедем», заміняючи це слово різними іносказаннями. Українці уживали слова «вуйко»[5], «великий»[6][7] (Карпати), «бурмило»[8], «Михайло». Деякі припускають, що поширене найменування ведмедя — «Мишко», «Міша» утворилося від слова «мѣхъ» і пов'язане з тим, що його масивне тіло нагадує формою мішок[9].

Класифікація

ред.

Рід включає кілька видів, а саме:

"За останнім зведенням «Види ссавців світу» (2005), в межах цього роду розрізняють такі 4 сучасні види і підвиди роду Ursus:

  • рід Ведмідь — Ursus
    • вид Ведмідь барибал — Ursus americanus (підвиди americanus, altifrontalis, amblyceps, californiensis, carlottae, cinnamomum, emmonsii, eremicus, floridanus, hamiltoni, kermodei, luteolus, machetes, perniger, pugnax, vancouveri)
    • вид Ведмідь бурий — Ursus arctos (підвиди arctos, alascensis, beringianus, californicus, collaris, crowtheri, dalli, gyas, horribilis, isabellinus, lasiotus, middendorffi, pruinosus, sitkensis, stikeenensis, syriacus)
    • вид Ведмідь білий — Ursus maritimus
    • вид Ведмідь гімалайський — Ursus thibetanus (підвиди thibetanus, formosanus, gedrosianus, japonicus, laniger, mupinensis, ussuricus)

Хутро та шкіра усіх видів віддавна вважається знаним трофеєм та використовується при пошитті одягу чи як прикраса у цільному вигляді, зокрема у Коменешті є традиційним одягом під час параду[10].

Харчування

ред.

Склад їжі ведмедя залежить від сезону і урожаю тих чи інших кормів. Одразу після сплячки тварини харчуються мурахами, пагонами осики, бігають за лосями, але в основному живуть за рахунок жиру, який залишився після зимової сплячки. Коли сходить сніг, ведмеді їдять ягоди, які перезимували, молоду траву, трохи пізніше — молоді листя осики, різні трави, а також дрібних тварин і пташині яйця. В середині літа харчуються різноманітними ягодами в міру їх дозрівання. Суттєвим кормом слугують ліщина, жолуді, каштани, плоди диких фруктових дерев (на Камчатці ведмеді їдять лососеву рибу, яка йде на нерест, в тайзі полюбляють кедрові горіхи).

Примітки

ред.
  1. а б Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 3 : Кора — М / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 552 с. — ISBN 5-12-001263-9.
  2. Медведь // Этимологический словарь русского языка. — М.: Прогресс М. Р. Фасмер 1964—1973. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 14 грудня 2016.
  3. Медвідь // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  4. Гардарики, Русь и Биармия. Архів оригіналу за 12 вересня 2015.
  5. Вуйко // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  6. Великий // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  7. М. М. Коцюбинський «Тіні забутих предків». Архів оригіналу за 6 березня 2017. Процитовано 5 березня 2017.
  8. Бурмило // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  9. Н. М. Хрустик. Дещо про асоціативність у найменуваннях тварин (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 12 вересня 2015.
  10. Жителі румунського міста вийшли на парад у ведмежих шкурах. Архів оригіналу за 31 грудня 2016. Процитовано 30 грудня 2016.

Література

ред.

Джерела

ред.