Ян-Амор Тарновський

державний, політичний, військовий діяч Польського королівства.
(Перенаправлено з Ян Амор Тарновський)

Я́н-Амо́р Тарно́вський, Ян Магнус[1] Тарновський (пол. Jan Amor Tarnowski; січень 1488, м. Та́рнів[2] — 16 травня 1561, родинний маєток Вевюрка[3]) — державний, політичний, військовий діяч Польського королівства. Представник шляхетського роду Тарновських гербу Леліва. Великий гетьман коронний (15271559). Придворний короля (з 1502). Каштелян войницький1522), краківський (з 1536). Воєвода руський (15271535) і краківський1535). Староста сандомирський, жидачівський, сондецький, городельський. Перший граф Священної Римської імперії в родині Тарновських (1547)[4]. Засновник міста Тернополя. Тесть руського магната Констянтина Василя Острозького.

Ян Амор Тарновський
пол. Jan Amor Tarnowski
Jan Amor Tarnowski.PNG
Народився 1488(1488)
Та́рнів
Помер 16 травня 1561(1561-05-16)
Вевюрка
Поховання Тарнів
Країна Польща
Діяльність воєначальник, магнат
Відомий завдяки засновник Тернополя
Знання мов польська
Учасник Московсько-литовська війна 1507—1508, Московсько-литовська війна 1512—1522, Битва під Оршею, Польсько-тевтонська війна, Битва під Обертином, Московсько-литовська війна 1534—1537, Облога Стародуба (1535) і Війна кокоша
Magnum opus Consilium rationis bellicaed
Титул граф[d]
Посада краківський каштелян[d], Воєводи руські, великий гетьман коронний, краківський воєвода[d], сандомирський воєводаd, сандомирський старостаd, castellan of Wojniczd, староста жидачівськийd, городельський cтаростаd, Q66200909?, Староста Хмільницькийd і староста стрийськийd
Військове звання Гетьман великий коронний
Рід Тарновські
Батько Ян Амор Юніор Тарновський
Мати Q9165683?
У шлюбі з Зофія Шидловецька
Діти Софія Тарновськаd і Ян Криштоф Тарновський
Нагороди
лицар Єрусалимського Ордена Святого Гробу Господнього
Герб

РодовідРедагувати

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Рафал з Тарнова
 
 
 
 
 
 
 
Ян з Тарнова
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Дзєржка з Вєловсі
 
 
 
 
 
 
 
Ян Тарновський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Катерина
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ян Амор Юніор Тарновський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
невідомий чоловік
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Єлизавета зі Штернберка
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
невідома жінка
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ян-Амор Тарновський, Воєвода Руський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Завіша Чорний
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ян з Рожнова
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Барбара Виш-Рожновська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Барбара Завішанка
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
невідомий чоловік
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Маргарита Шафранець
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
невідома жінка
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ЖиттєписРедагувати

 
Надгробок Яна Амора та Яна Кшиштофа Тарновських в катедрі Тарнува
 
Ян Тарновський під час Звільнення Стародуба (1535)

Ян Амор Тарновський (Іоанн з Тарнова, Ян Амор ІІ з Тарнова), син Яна Амора молодшого і Барбари Завішанки з Рожнова[4] — онучки Завіші Чорного з Габрова; походив з багатої шляхетської родини, яка мала сенаторський статус.

Виховувався при дворах кардинала Фридерика Яґеллончика, королів Яна I Ольбрахта, Александра I Яґеллончика і Сиґізмунда I Старого. Вчився у Краківській академії, при єпископі Перемишля.[2] Отримав всесторонню класичну гуманітарну, військову освіту.

Бойовий шлях почав у віці 22 років під керівництвом гетьмана литовського Костянтина Острозького. 1509 року учасник облоги Хотинської фортеці.[2] 1512 року: брав участь у поході на Молдовське князівство (керував кавалерійським підрозділом), у битві під Лопушним. У 15171521 роках, щоб покращити свою освіту, здійснив велику подорож по світу: побував у країнах Західної Європи, відвідав Близький Схід — у тому числі Сирію, Палестину, Єгипет, Грецію, Османську імперію.

На боці антиосманської коаліції брав участь у габсбургсько-османській війні у 1521 році. У 1524 році в сутичці під Львовом розбив османсько-татарський загін.

З 1527 р. Великий коронний гетьман. Ввів у вжиток клейнод гетьманської влади Гетьманський знак.

1531 р. очолив польське військо в битві під Обертином у війні з Молдавським господарем Петру IV Рарешем за владу над Покуттям. 1533 року очолив опозицію в Сеймі, згодом відійшов від політики. 1534 року: за його сприяння обнесено валом та зміцнено замок у Хмільнику;[5] керував польсько-литовсько-українським військом у війні проти Московії. Уславився здобуттям Гомеля, облогою і взяттям Стародуба (1535 р.). Під час звільнення Стародуба, він застосував мінування стіни, що вважається першим успішним використанням мін у середньовічній війні.[6] Після захоплення міста наказав знищити усіх полонених московитів.[7]

У 1537 році став на сторону короля під час «кокошої війна». Брав участь у придушенні виступу мешканців Гданська проти влади короля.[8]

Рояліст у внутрішній політиці; виступав проти зростання шляхетських привілеїв. Видатний адміністратор.
1540 року заснував місто Тернопіль. Видав грамоту про права та обов'язки міщан, рівність латинського та грецького обрядів.[2]
1547 року: отримав титул графа Священної Римської імперії;[4] агент Яна Амора Тарновського Йоб Братфуш (Претфус) купив у львівських міщан Вольфа та Януша Шольців, Георга Ґансборна «pro sua necessitate» 21 віз «січної» зброї, 17 возів «залізива», 115 штук вогнепальної зброї, аркебузу, ручні мушкети[9]

«Протектор» православного львівського єпископа Макарія Тучапського.[10]

Ян-Амор Тарновський — автор праці «Рада воєнної справи» (лат. Consilium rationis bellicae) (1558 р.), яка виклала досягнення польської військової думки і техніки того часу, на ній виховувалось декілька поколінь полководців Речі Посполитої. Володів великою бібліотекою, колекцією творів мистецтва.[2]

Помер 16 травня 1561 року в родинному маєтку Вевюрка (перед смертю за присутності кам'янецького єпископа Леонарда Слоньчевського ствердив, що помирає римо-католиком[11]). У латинській катедрі Тарнова коштом зятя, князя Василя Костянтина Острозького, наприкінці XVI ст. встановлено виготовлений майстром Паллавіні надгробок батьку Янові Аморові (верхній ярус) та сину Янові Кшиштофові (нижній) Тарновським[12] з епітафією.[13]

МаєтностіРедагувати

Посідав дідичним правом міста Тарнів, Тернопіль (обидва міста фортифікував), Ярослав (спорудив новий замок замість старого, який перетворювався на руїни).[11] 1528 року у Івана (Яна) Дідушицького купив село Пустомити (нині місто), які пізніше відкупив син Івана (Яна) Микола Дідушицький.[14]

ВшануванняРедагувати

Історична назва вулиці у Львові за Австро-Угорщини та Польщі (1907—1943) (тепер вулиця генерала Мирона Тарнавського).

У місті Тернополі є ресторан «Леліва», який вшановує герб Тарновського, на вулиці С. Качали, 18.

РодинаРедагувати

 
Зофія Шидловецька

Батько: Ян Амор Юніор Тарновський. Матір: Барбара Завішанка з Рожнова. Дружини:

ПриміткиРедагувати

  1. Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności… — T. 4. — S. 326.
  2. а б в г д Окаринський В., Ханас В. Тарновський Ян ІІ Амор… — С. 385.
  3. Вевірка[неавторитетне джерело]
  4. а б в г Tarnowscy (01) Архівовано 19 жовтень 2013 у Wayback Machine. (пол.)
  5. Chmielnik // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 589. (пол.) — S. 589. (пол.)
  6. Стародубская война: осада. warspot.ru (ru). Процитовано 2020-08-29. 
  7. Стародубская война: «слава» Яна Тарновского и пушки. warspot.ru (ru). Процитовано 2020-08-29. 
  8. Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności… — T. 4. — S. 327.
  9. Łoziński W. Patrycyat i mieszczaństwo lwowskie w XVI i XVII wieku. — Lwów : Gubrynowicz i Schmidt, 1890. — S. 33. (пол.)
  10. Грушевський М Історія України-Руси. — Т. V. — С. 438.
  11. а б Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności… — T. 4. — S. 328.
  12. Tarnów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1892. — Т. XII. — S. 198. (пол.) — S. 198. (пол.)
  13. Starovolscius S. Monumenta Sarmatarum. — Cracoviae : in Officina Viduae et Haeredum Francisci Caesarij, 1655. — S. 646. (лат.)
  14. Pustomyty z Wolicą // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1888. — Т. IX. — S. 312. (пол.) — S. 312. (пол.)

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати


Попередник
Отто Ходецький
  Воєвода Руський
1527-1535
  Наступник
Ян Тенчинський