Облога Стародуба (30 липня — 29 серпня 1535 р.) — епізод Стародубської війни (1534—1537). 29 серпня 1535 року після місячної облоги війська Великого князівства Литовського захопила Стародуб під час війни між Московською державою та Великим князівством Литовським, раніше захопленим Москвою в 1503 році.

Облога Стародуба
Стародубська війна (1534—1537)
Гетьман Ян Тарновський під час облоги Стародуба 1535 року, ксилографія з хроніки цілого світу Марціна Бєльського

Гетьман Ян Тарновський під час облоги Стародуба 1535 року,
ксилографія з хроніки цілого світу Марціна Бєльського
Дата: 30 липня29 серпня 1535 року
Місце: Стародуб
Результат: Взяття міста військами Королівства Польського та Великого Князівства Литовського
Сторони
Coat of Arms of Sigismund I of Poland (Order of the Golden Fleece).svg Королівство Польське
Coat of arms of the Grand Duchy of Lithuania.svg ВКЛ
Coat of Arms of Russia 1577.png Московське царство
Командувачі
Юрій Радзивілл (Геркулес)
Ян-Амор Тарновський
Федір Васильович Овчина Телепнев-Оболенський
Втрати
~ 13 000

ПередумовиРедагувати

В ході кампанії 1534 року литовці вже облягали Стародуб, однак ця спроба була безрезультатною. У відповідь московські сили взимку 1535 року здійснили кілька рейдів вглиб Литви, доходячи до Вільна і Новогрудка. Після цього Литві довелося звернутися за військовою допомогою до Польщі. У літню кампанію 1535 року польські і литовські війська на чолі з Яном Тарновським і Юрієм Радзивіллом вирішили не йти на добре укріплений Смоленськ і завдали удару на південному напрямку. Звільнивши 16 липня Гомель, вони через 15 днів підійшли до Стародуба. Одночасно союзні з Литвою кримські татари напали на Рязанську землю, відтягнувши на себе деякі сили Московської держави.

Хід битвиРедагувати

Облогою керував майбутній засновник міста Тернополя — Ян Тарновський. Стародубський гарнізон під командуванням князя Федора Телепнєва-Оболенського відбив кілька нападів, перш ніж польсько-литовські війська підірвали частину стіни. Гарнізон відбив ще 2 напади, але місто було взяте.

МінуванняРедагувати

Стародубська міна (в старому значенні підкопу з установленням вибухівки) вважається першим успішним досвідом мінування, здійсненим русько-польським військом. Крім впливу на дух захисників, наслідки вибуху були катастрофічними і для дерево-земляних укріплень, старомодних у порівнянні з кам'яними.[1]

Московський літопис так описав подію: чаклуни підійшли до замку, підрилися, посипали поганою травою, підпалили її, і сильний грім розірвав стіну.[2]

Розправа над московитамиРедагувати

Після захоплення міста Тарновський наказав стратити уцілілих захисників. За деякими даними загинуло 13000 чоловік[3]. Знатних московитів не вбивали, а брали в полон. Телепнєв-Оболенський і князі Сицькі також потрапили у полон. Пізніше про це масове вбивство московитів бідкався Іван IV Грозний на переговорах з литовськими послами[4].

Російські історики називають ці події «різаниною». За словами історика Крома, жорстокість Я. Тарновського виділялася з тодішньої практики. Польські історики говорять про військову доцільність знищення московитських військових[5].

НаслідкиРедагувати

Після Стародуба військо Великого князівства Литовського захопило Почеп, спалений гарнізоном після відступу[3], і Радогощ і опанувало практично всією Сіверською землею. Однак втримати її Велике князівство Литовське не змогло. Московська держава, оговтавшись від поразок 1535 року, у квітні — червні наступного року відбудувала Стародуб[5].

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Стародубская война: осада. warspot.ru (рос.). Процитовано 29 серпня 2020. 
  2. 3 lutego - "Dzień bez Smoleńska". salon24.pl (пол.). Процитовано 29 серпня 2020. 
  3. а б ТОМ ШЕСТОЙ ГЛАВА ПЕРВАЯ ПРАВЛЕНИЕ ВЕЛИКОЙ КНЯГИНИ ЕЛЕНЫ. www.magister.msk.ru. Процитовано 29 серпня 2020. 
  4. Кром М. М. Стародубская война… С. 80.
  5. а б Стародубская война: «слава» Яна Тарновского и пушки. warspot.ru (рос.). Процитовано 29 серпня 2020. 

ЛітератураРедагувати

  • Кром М. М. Стародубская война. 1534—1537. Из истории русско-литовских отношений / М. М. Кром. — М.: Рубежи XXI, 2008. — 140 с. — (Забытые войны России). — 1000 экз. ISBN 978-5-347-00004-3