Відкрити головне меню

Плазмафаре́з (дав.-гр. πλάσμα — плазма, щось формоване; дав.-гр. ἀφαίρεσις — афарезіс, виведення геть; плазмаферез, плазмафорез, плазмоферез, плазмофорез, плазмоцитофорез[1]) — це виведення, обробка(лікувальна) і повернення, або обмін плазми крові чи її компонентів, з- та у кровообіг. Таким чином, це екстракорпоральна терапія (медична процедура, що виконується поза організмом).

Оперативне втручання:
Плазмафарез
Plasmapheresis.jpg
Апарат для плазмафарезу
МКХ-10: ICD10PCS
MeSH: D010956

ІсторіяРедагувати

Плазмафарез був розроблений доктором Д. А. Гріфолсом Лукасом (англ. Dr José A. Grifols Lucas) в 1950 і 1951 роках. Гріфолс виявив, що плазмафарез дозволив донорам частіше дарувати, не порушуючи свого здоров'я, і ​​це дало можливість більш ефективно реагувати на попит щодо плазми. Гріфолс випробував техніку на собі, і, як тільки він підтвердив, що техніка нешкідлива, почав практикувати її на добровольцях і поступово вдосконалював її. Лікар презентував результати своєї роботи в 1951 році на четвертому Міжнародному конгресі з переливання крові в Лісабоні, а в 1952 році опублікував їх у British Medical Journal[2]. Майкл Рубінштейн був першою людиною, яка застосувала плазмафарез для лікування імунного розладу, коли він «врятував життя підліткового хлопчика з тромботичною тромбоцитопенічною пурпурою (англ. TTP) у Cedars-Sinai в Лос-Анджелесі в 1959 році».

Сам процес сучасного плазмафарезу зародився в «Національному інституті раку США 1961—1968, дослідники спиралися на стару технологію сепарації молочних вершків, яка була вперше використана в 1878 році і удосконалена центрифугою Едвіна Кона, котра появилась на ринку в 1953 році".

ВидиРедагувати

Можна виділити три загальні типи плазмафарезу:

  • Аутологічний
  • Обмінний
  • Донорський

Аутологічний, виведення плазми крові, очищення і/чи лікування певним чином і повернення її тій же людині(донору), розглядається як терапія.

Обмінний (замінний), виведення плазми крові та обмін її з продуктами крові, які будуть передані реципієнту. Цей тип називається плазмообмінним (англ. PE, PLEX, PEX) або плазмообмінною терапією (англ. PET). Вилучену плазму відкидають і пацієнт отримує замісну донорську плазму, альбумін або комбінацію альбуміну і фізіологічного розчину (кількісне співвідношення становить зазвичай 70 % альбуміну і 30 % фізіологічного розчину).

Донорський, виведення плазми крові, розділення її компонентів і повернення деяких з них донору, зберігаючи решту, для використання продуктів крові, подарованих донором. У такій процедурі донорства плазми кров виводиться з організму, причому клітини крові та плазма відокремлюються, клітини крові повертаються донору, а плазма збирається і заморожується, щоб зберегти її для можливого використання як свіжозаморожену плазму (кріопреципітату) або як інгредієнт для виробництва різноманітних ліків.[3]

За методикою виконання плазмафарез поділяють на:

  • Фільтраційний
    • звичайне фільтрування
    • каскадне фільтрування
    • мембранне фільтрування
  • Центрифугальний (інколи гравітаційний)

ПротипоказиРедагувати

  • II-III ст анемія
  • Порушення згортання крові
  • Порушення серцевого ритму
  • Передінсультний та постінсультний, постінфарктний стани
  • Тяжка гіпопротеїнемія
  • Гіповолемічний шок
  • Тромбоцитопенія[4]

ПоказиРедагувати

Загальні:


Плазмафарез має бути складовою комплексного лікування при:Редагувати

  • ANCA-асоційований швикопрогресуючий гломерулонефрит (в т.ч.гранулематоз Вегенера, гранулематоз з поліангіїтом)
  • Синдром Гудпасчера (антитіла до гломерулярної базальної мембрани)
  • Атиповий гемолітико-уремічний синдром (мутація гена комплементу, антитіла до фактору Н)
  • Гостра запальна демієлінізуюча полінейропатія (синдром Гієна — Барре), після внутрішньовенного застосування імуноглобуліну
  • Міастенія (гравіс, перед тимектомією)
  • Парапротеїнемічні демієлінізуючі полінейропатії (IgG/IgA, IgM, множинна мієлома ІgG/IgA/IgM)
  • Сімейна гіперхолестеринемія
  • Трансплантація нирки: несумісна за АВ0 (десенсибілізація, відторгнення), сумісна за АВ0 (десенсибілізація, відторгнення)
  • Трансплантація печінки: несумісна за АВ0 з метою десенсибілізації або при відторгненні
  • Тромботична мікроангіопатія обумовлена лікарськими засобами (тиклопідин, клопідогрель, циклоспорин/такролімус)
  • Тромботична тромбоцитопенічна пурпура (англ. ТТР) / гемолітико—уремічний синдром
  • Рецидивуючий фокальний і сегментарний гломерулосклероз у трансплантованій нирці (релапс у нирковому трансплантаті)
  • Хвороба Вільсона (фульмінантний перебіг)
  • Хронічна демієлінізуюча полірадикулопатія
  • Гострий розсіяний енцефаломієліт (англ. ADEM)
  • Хронічна демієлінізуюча поліневропатія
  • Хвороба Грейвса у немовлят і новонароджених (дифузний токсичний зоб)
  • Нейропатія, пов'язана з ВІЛ
  • Синдром PANDAS (педіатричні аутоімунні нейропсихічні розлади асоційовані з стрептококовою інфекцією), хорея Cіденгама
  • HELLP-синдром
  • Синдром підвищеної в'язкості крові при моноклональних гаммапатіях (симптоматична або перед застосуванням ретуксимабу)
  • Синдроми гіперв'язкості:
  • Синдром Ламберта-Ітона (LEMS)
  • Синдром Міллера-Фішера
  • Синдром Opsoclonus-Myoclonus
  • Антифосфоліпідний синдром (англ. APS або англ. APLS) та катастрофічний антифосфоліпідний синдром
  • Синдром Бехчета
  • Ідіопатичний фіброз легень
  • Мікрополіангіїт
  • Розсіяний склероз
  • Нейромієліт оптичного нерва
  • Пухирчатка звичайна
  • Хвороба Рефсума (Синдром лейкодистрофії Рефсума)
  • Рабдоміоліз
  • Токсичний епідермальний некроліз (англ. TEN), синдром Лаєлла
  • Поперечний мієліт

Додатково, застосовують плазмафарез за неефективності основних методик лікування при:Редагувати

Плазмафарез можна застосовувати, з мінімальною ефективністю при:Редагувати

Побічні ефектиРедагувати

Пацієнти можуть скаржитись на: запаморочення, нудота, оніміння кінцівок та слабкість різного ступеня.

Об'єктивно, можливі:

  • Артеріальна гіпотензія
  • Кровотеча або гематома в місці введення голки чи катетера
  • При довготривалому застосуванні однієї венозної голки чи катетера, можливе інфікування
  • При замінному плазмафарезі, трансфузійні реакції, ризик інфікування гемоконтактними інфекційними хворобами (вірусні гепатити В, С, Д, ВІЛ-інфекція тощо)
  • Пригнічення загального імунного статусу

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. (рос.)плазмофорез
  2. Grífols-Lucas, JA (1952). Use of plasmapheresis in blood donors. British Medical Journal 1 (4763): 854. PMID 14916171. 
  3. Why Donate Plasma. Архів оригіналу за 25 листопад 2011. Процитовано 26 September 2011. 
  4. ПЛАЗМАФЕРЕЗ

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати