Герпесвірусні інфекції
Герпесвірусні інфекції (англ. herpesviral infections) — група інфекційних захворювань, які спричиняють віруси родини герпесвірусів (англ. Herpes viruses). Натепер відомо більше 100 герпесвірусів, серед яких для людини патогенними є 8 вірусів (або типів людських вірусів).
| Герпесвірусні інфекції | |
|---|---|
.jpg) Простий герпес в ділянці нижньої губи (позначено стрілкою) | |
| Спеціальність | інфекційні хвороби |
| Причини | герпесвіруси |
| Класифікація та зовнішні ресурси | |
| МКХ-10 | A60, B00, B01, B02, B25, B27 |
| DiseasesDB | 5841 |
| eMedicine | med/1006 |
| MeSH | D006561 |
Термін «Герпесвірусна інфекція» потрібно використовувати відносно всіх нозологічних форм, які спричинюють герпесвіруси. Тоді як термін «Герпетична інфекція» допустимий лише для означення проявів хвороби, яку спричинюють тільки віруси простого герпесу 1 і 2.
У цю групу інфекцій науковці також відносять ринотрахеїт великої рогатої худоби, ринопневмонію коней, хворобу Ауєскі та деякі інші, що відбуваються виключно серед тварин.
Роль герпесвірусів у патології людини
ред.Перший вірус цієї родини відкрив у 1902 році австро-угорський патолог Аладар Ауєскі (вірус псевдосказу). Вивчення ролі герпесвірусів у патології людини почалось у першій чверті XX сторіччя, коли німецький офтальмолог В. Груттер (1912 р.) вперше знайшов вірусні включення у вмісті герпетичних везикул і довів цим вірусну природу герпетичного кератиту. Перша культура in vitro вірусу простого герпесу (ВПГ) була отримана у 1920 році. З того часу відкрито 8 типів герпесвірусів людини і доведено їхню роль в етіології понад 40 хвороб людини. Герпесвірусні інфекції відрізняються тривалим, різноманітним, складним і тяжким перебігом з ураженням багатьох органів і тканин, що дозволяє визначати їх як загальні системні захворювання організму[1].
Етіологія
ред.Герпесвіруси подібні між собою за:
- морфологічними ознаками віріонів,
- типом нуклеїнової кислоти,
- способом репродукції,
- здатністю до довічної персистенції в організмі хазяїна після первинного інфікування.
Усі вони містять двониткову ДНК, покриту двадцятигранним нуклеокапсидом. Між капсидом і зовнішньою оболонкою міститься білковий шар. Ліпопротеїновий шар зовнішньої оболонки вірусу має шипоподібні виступи.
Детальніші відомості з цієї теми ви можете знайти в статті Герпесвіруси.
Класифікація родини герпесвірусів за біологічними властивостями
ред.Поділяються на 3 підродини, куди входять віруси, що спричинюють захворювання у людей:
- α-герпесвіруси:
- герпесвіруси людини 1 та 2 типу (ГВЛ—1 та ГВЛ—2), вони ж віруси простого герпесу 1 та 2 типів (ВПГ—1 і ВПГ—2), Simplexvirus;
- герпесвірус людини 3 типу (ГВЛ-3 — вірус вітряної віспи та оперізуючого герпесу), також Varicellovirus.
Вони швидко поширюються, мають короткий цикл репродукції в клітинах, зумовлюють цитоліз та латентну інфекцію в нейронах[2].
- β-герпесвіруси:
- герпесвірус людини 5 типу (ГВЛ—5, цитомегаловірус — збудник цитомегаловірусної інфекції (ЦМВ-інфекції);
- герпесвірус людини 6 типу (ГВЛ—6), Roseolovirus;
- герпесвірус людини 7 типу (ГВЛ—7).
Повільно розмножуються, спричинюють цитомегалію, мають тропність до епітеліальних клітин слинних залоз, сечових шляхів, шийки матки і нирок.
- γ-герпесвіруси:
- герпесвірус людини 4 типу (ГВЛ-4, EBV, вірус Епштейна-Барр), Lymphocryptovirus;
- герпесвірус людини 8 типу (ГВЛ-8), Phadnovirus.
Інфікують лімфоїдні клітини, мають тропізм до Т- і В-лімфоцитів з тривалою персистенцією в них, спричиняють лімфопроліферативні хвороби.
Варіанти взаємодії герпесвірусів з організмом людини
ред.Варіанти взаємодії є різноманітними:
- Гостра герпесвірусна інфекція — виникає при первинному інфікуванні у 1—20 % випадків.
- Рецидивуюча герпетична інфекція — клінічні прояви загострення персистуючої інфекції (ВПГ 1 та 2 типу), виникає у 5—40 % інфікованих.
- Персистуюча герпесвірусна інфекція — безсимптомна персистенція вірусу, яка супроводжується його виділенням в навколишнє середовище. Персистуючий інфекційний процес лежить в основі латентної інфекції.
- Латентна герпесвірусна інфекція — безсимптомна персистенція вірусу, яка не супроводжується його виділенням в навколишнє середовище. Вірусу не виявляють за допомогою діагностичних методів у зв'язку з тим, що він інтегрований у геном клітини.
- Повільні герпесвірусні інфекції характеризуються тривалим інкубаційним періодом, прогресуючим перебігом і неминучою смертю.
Первинна інфекція або первинне інфікування розвивається при першому контакті вірусу з макроорганізмом. При нормальній імунній відповіді герпесвірус елімінується з усіх органів і систем організму за винятком клітин-мішеней, в яких він зберігається протягом усього життя у латентному стані. За певних умов частина вірусів активується, наслідком чого є реактивація інфекційного процесу з клінічною маніфестацією (вторинна інфекція). Таким чином, латентна персистуюча інфекція перетворюється у хронічну латентну інфекцію з періодами загострення та ремісії.
Класифікація герпесвірусних інфекцій
ред.| Віруси | Первинна інфекція | Реактивація |
|---|---|---|
| ГВЛ—1 (HSV—1 або HHV—1) | Гінгівостоматит, кератокон'юнктивіт, пневмонія, менінгоенцефаліт, неонатальна, генітальна герпетична інфекція | Рецидивуючий орально—лабіальний герпес, аногенітальний, енцефаліт, езофагіт, гепатит, кератокон'юнктивіт |
| ГВЛ—2 (HSV—2 або HHV—2) | Генітально—ректальний, неонатальний герпес, менінгоенцефаліт, поперековий радикуліт, субклінічна інфекція, дисемінований герпес | Генітальний герпес, менінгіт, енцефаліт, хронічний шкірно-слизовий герпес, кератит |
| ГВЛ—3 (VZV або HHV—3) | Вітряна віспа | Оперізуючий герпес, дисемінована вітряна віспа при імунодефіциті |
| ГВЛ—4 (ВЕБ, EBV або HHV—4) | Інфекційний мононуклеоз, енцефаліт новонароджених, лімфоїдна інтерстиціальна пневмонія у дітей, В—клітинна лімфопроліферація | Лімфопроліферативний синдром, лімфома Беркітта, назофарингеальний рак, В—клітинна лімфома, лімфопроліферативні розлади |
| ГВЛ—5 (ЦМВ, CMV або HHV—5) | Субклінічна інфекція, мононуклеоз, вади розвитку, генералізовані форми, ураження різних органів та систем, цитомегалія при імунодефіциті | Ретиніт, гепатит, коліт, пневмонія, порушення функції кісткового мозку, цитомегаловірусна інфекція у хворих після трансплантації, нейроінфекція при СНІДі |
| ГВЛ—6 (HHV—6) | Раптова екзантема дітей (6-а хвороба), патологія сполучної тканини, гематологічні зміни | Гепатит, злоякісні лімфоми, інтерстиціальна пневмонія, енцефаломієліт, гістіоцитарний некротичний лімфаденіт, імунодефіцит |
| ГВЛ—7 (HHV—7) | Раптова екзантема дітей | Вторинний імунодефіцит, синдром хронічної втоми |
| ГВЛ—8 (HHV—8) | Асоціація з ВІЛ-інфекцією, саркома Капоші | Асоціація з саркомою Капоші, лімфома порожнин тіла, один з варіантів хвороби Каслмена |
Ураження, зумовлені різними типами герпесвірусів людини
ред.Детальніші відомості з цієї теми ви можете знайти в статті Герпес простий.
Детальніші відомості з цієї теми ви можете знайти в статті Вітряна віспа.
Детальніші відомості з цієї теми ви можете знайти в статті Оперізуючий герпес.
Детальніші відомості з цієї теми ви можете знайти в статті Інфекція, яку спричинює вірус Епштейна — Барр.
Детальніші відомості з цієї теми ви можете знайти в статті Інфекційний мононуклеоз.
Детальніші відомості з цієї теми ви можете знайти в статті Цитомегаловірусна інфекція.
Детальніші відомості з цієї теми ви можете знайти в статті Синдром хронічної втоми.
Детальніші відомості з цієї теми ви можете знайти в статті Інфекція, яку спричинює герпесвірус людини 6-го типу.
Детальніші відомості з цієї теми ви можете знайти в статті Інфекція, яку спричинює герпесвірус людини 7-го типу.
Детальніші відомості з цієї теми ви можете знайти в статті Інфекція, яку спричинює герпесвірус людини 8-го типу.
Детальніші відомості з цієї теми ви можете знайти в статті Саркома Капоші.
Примітки
ред.- ↑ Liesegang T. Herpes simplex // Cornea. −1999. — V. 18, No. 6. — P.739.
- ↑ З укусом від мавп до людей може зрідка передаватися вірус герпесу B, який також входить до цієї підродини, що здатний спричинювати тяжку нейроінфекцію, нерідко із смертельним наслідком. Англійська буква B в назві цього вірусу походить від прізвища людини, в якої вперше був виділений такий вірус, та яка померла від тяжкого менінгоенцефаліту після укусу макаки-резус
Джерела
ред.- Інфекційні хвороби (підручник) (за ред. О. А. Голубовської). — Київ: ВСВ «Медицина». — 2012. — С. 778 — 12с. кольор. вкл. (О. А. Голубовська, М. А. Андрейчин, А. В. Шкурба та ін.) ISBN 978-617-505-214-3 / С. 294—295