Вікіпедія

Ольшана (Україна)

село в Прилуцькому районі Чернігівської області
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Ольшана.

Ольшана (із 1962 по 2007 рік  — Вільшана[1]) — село в Україні, у Прилуцькому районі Чернігівської області. Населення становить 511 особи. Входить до Ічнянської ОТГ[2].

село Ольшана
Країна Україна Україна
Область Чернігівська область
Район Прилуцький район
Тер. громада Ічнянська міська громада
Код КАТОТТГ UA74080030380013309
Облікова картка картка 
Основні дані
Засноване 1600
Населення 511
Площа 4,169 км²
Густота населення 168,87 осіб/км²
Поштовий індекс 16763
Телефонний код +380 4633
Географічні дані
Географічні координати 50°44′7″ пн. ш. 32°26′54″ сх. д. / 50.73528° пн. ш. 32.44833° сх. д. / 50.73528; 32.44833
Водойми річка Вільшанка
Місцева влада
Адреса ради 16703, Чернігівська обл., Прилуцький р-н, м. Ічня, площа Т. Г. Шевченка, 1
Карта
Ольшана. Карта розташування: Україна
Ольшана
Ольшана
Ольшана. Карта розташування: Чернігівська область
Ольшана
Ольшана
Мапа
Мапа

CMNS: Ольшана у Вікісховищі

Географія

ред.

Село розташоване на півдні району, на березі правої притоки Смошу — річки Вільшанка.

Відстань від Чернігова — 170 км[3], від Ічні — 16 км[3]. Найближча залізнична станція — Коломійцеве на лінії Бахмач — Прилуки за 7 км.

Площа села близько 4 км²[4]. Висота над рівнем моря — 138 м[5].

На південний схід від села розташований лісовий заказник місцевого значення «Городище».

Історія

ред.

Перші поселення

ред.

Поблизу села виявлено два городища періоду Київської Русі (IX-XIII століття): одне в межах лісового урочища Чернявщина, а друге — безпосередньо на території сучасного села (біля ставу) — ці городища були, фактично, Праольшаною. Обидва городища знайдені та описані українським археологом і музеєзнавцем Миколою Омеляновичем Макаренком. На першому з них у 1928 році він провів і детальні розкопки.

Заснування

ред.

Село засноване у першій половині XVII століття коронним гетьманом Станіславом Конєцпольським. Перша документальна згадка про Ольшану датується 1632 роком. Після смерті у 1646 році Станіслава Конєцпольського село до 1648 року належало його синові Олександру. В цей період воно входило до складу Чернігівського воєводства Малопольської Провінції Корони Польської.

З 1648 року, у Козацько-Гетьманській державі — полкова сотня Прилуцького полку. У 1654 році, прямуючи з Сирії до двору московського царя Олексія, через Ольшану проїжджав Патріарх Антіохійський Макарій III зі своїм сином, архідияконом Павлом Алепським. У своїх подорожніх нотатках він описує Ольшану як «красиве, впорядковане поселення, що все потопає в садах і палісадниках».

У селі діяла Михайлівська церква.[6][7]

У складі Московської та Російської держав

ред.

У 1665 року, грамотою царя Олексія I, Ольшана з 50 дворами селян і двома млинами передана прилуцькому полковнику Лазарю Горленку. У 1666 році — розграбоване кримською ордою. Після смерті у 1687 році Лазаря Горленка Ольшана перейшла у спадок до його вдові Єфросинії, а потім у 1690 році, його середньому синові Степану. Пізніше Ольшана перейшла у володіння молодшого сина Горленка — Дмитра. Під час Північної війни він приєднався до гетьмана Мазепи, а після розгрому шведсько-козачого війська під Полтавою за наказом російського царя Петра І усі маєтності у Горленків були відібрані: у 1712 році Ольшана була пожалувана царському генерал-фельдмаршалу Борису Шереметьєву. Після смерті фельдмаршала селом кілька років володіла його вдова, а потім молодший син Петро.

У 1746 році імператриця Єлизавета дала дарчу грамоту на Ольшану бунчуковому товаришу Власу Климович (Будлянському), який був самого простого походження (неграмотний ткач), проте був одружений з сестрою графа Розумовського. У 1748–1749 роках село, як і вся округа, пережило страшну посуху, яка супроводжувалася нашестям сарани.

Після смерті на початку 1760-х Власа Будлянського Ольшана до 1775 року належала його вдові Агафії Григорівні, а потім до 1780 року — їх синові, таємному раднику, камергеру Михайлу Будлянському, а потім онукові — флігель-ад'ютанту Олексію Будлянському аж до його смерті у 1819 році.

Олексій Будлянській спадкоємців не залишив і в Ольшані з'явилося відразу кілька нових поміщиків: спершу графиня Владиславич-Рагузінська і майорша Страховська, потім штаб-ротмістрша В. Ф. Булацель (з 1832 р.), майорша Н. Ф . Конфінгінова і поручик С. М. Тріфановський (обидва з 1834 р.), київський губернатор В. С. Катеринін і поміщиця А. Ф. Бедригіна (обидва з 1835 р.), а також генерал-майор П. П. Лешкевич (з 1837 р.). У ці ж роки на край обрушився шестирічний (1830–1836 роки) неврожай, який призвів до голоду й великої смертності в селі.

У 1844 році більшу частину ольшанських земель, а з ними і кріпаків, викупив штабс-капітан А. А. Фон-Ріхтер. У середині XIX століття селяни Вільшани були закріпачені також поміщиками Тишкевичем, Трегубовим і Стаховичем, але незабаром і вони перейшли у володіння Фон-Ріхтера. Слід зазначити, що на відміну від усіх своїх попередників, які ніколи не бували в Ольшані, або чиє перебування там було короткочасним, Фон-Ріхтер там оселився.

 
Обеліск жертвам розстрілу мирної делегації 1905 року

На момент скасування кріпосного права у 1861 році в Ольшані значилося три поміщики: Фон-Ріхтер, Яновський і Булацель. До того часу в Ольшані малися цукровий і цегельний заводи, а також винокурня і сукновальня. У результаті реформи 1861 року в Ольшані було створено два волосних правління: одне для приватновласницьких селян, друге — для селян у відомстві Палати державних маєтностей. Першому підпорядковувалися 6 сільських громад (1252 ревізьких душі), другому — 3944. Після реорганізації волостей Ольшана у 1867 році стала центром нової Ольшанської волості Прилуцького повіту Полтавської губернії.

У 1886 році в селі налічувалося 126 дворів козаків та 396 дворів селян, які входили в 3 громади: Фон-Ріхтера, Демкова та Булацеля. Було ще 10 дворів міщан та інших. У селі було 2 шинки, 2 магазини, 3 кузні, 47 діючих вітряків, 4 олійниці.

Незабаром в Ольшані з'явився новий поміщик — А. Я. Єфремов, який скупив усе майно Фон-Ріхтера, що до цього було за борги передане Прилуцькій земській управі. На кінець XIX століття в Ольшані було три землевласники: А. Я. Єфремов, П. О. Персицький і В. Булацель. У 1900 році А. Я. Єфремов передав свій маєток середньому сину В. А. Єфремову. У листопаді 1905 року сільськогосподарські експерименти останнього, агронома за освітою, призвели до двотижневого страйку. А 15 листопада 1905 року у дворі поміщицької садиби була розстріляна мирна демонстрація: загинуло 6 селян. Усі вони поховані біля церкви в центрі села.

Радянські часи

ред.

Після Жовтневого перевороту 1917 року в Ольшані діяв волосний ревком. У 1918 році збройний загін ольшанців брав участь у битві за захопленні більшовиками міста Прилуки та Пирятин.

Громадянська війна призвела до господарського занепаду села — у 1929 році у Ольшані нараховувалося лише 26 вітряних млинів. Найбільші з них — Симоротів і Данилів вітряк. На сьогодні зберігся один — Данилів вітряк.


У травні 1924 року створено перший колгосп. Ольшана, як і решта України, пережила насильницьку колективізацію та Голодомор. Нині є пам'ятний знак про Голодомор.

 
Ольшанська лікарня в 1970 році

Під час німецько-радянської війни Ольшана була окупована німцями. Окупація тривала рівно два роки — з 18 вересня 1941 по 18 вересня 1943 року. 9 вересня 1943-го, за дев'ять днів до звільнення силами 42-ї гвардійської стрілецької дивізії, в Ольшані проведено каральну операцію — в Панському яру розстріляно 76 мирних жителів Ольшани, Тарасівки та Жовтневого та інших навколишніх сіл.

На фронтах Другої світової війни билися 527 жителів Ольшани, 200 з них за мужність і відвагу, проявлені в боях, нагороджені орденами і медалями СРСР, 274 — загинули. В селі встановлені пам'ятники на честь радянських воїнів, які загинули в боях за село і обеліск Слави воїнам-односельцям, полеглим на фронтах війни[8].

У повоєнний період у селі знаходилася центральна садиба колгоспу імені Ілліча, за яким було закріплено 3913 гектарів сільськогосподарських угідь, у тому числі 2952 га орної землі. Це були багатогалузеві господарства, де вирощували зернові і технічні культури, займалося м'ясо-молочним тваринництвом.

Новітня історія

ред.

Згідно з Постановою Верховної ради України № 1154-V від 07.06.2007 «Про уточнення найменування села Вільшана Ічнянського району Чернігівської області» з 2007 року селу повернуто історичну назву "Ольшана"[1].

До 2017 року орган місцевого самоврядування — Ольшанська сільська рада. Ольшанській сільській раді були підпорядковані 2 хутори: Тарасівка та Жовтневе (з 2016 року село Нова Ольшана).

У селі є загальноосвітня школа, клуб (на 250 місць), ФАП, 5 магазинів, дитячий садочок.

Населення

ред.

Мова

ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[9]:

Мова Кількість Відсоток
українська 687 97.59%
російська 16 2.27%
білоруська 1 0.14%
Усього 704 100%

Динаміка чисельності населення

ред.
  • 1665 — 50 дворів селян і ? дворів козаків.
  • 1712—120 дворів (152 будинки) селян і 23 дворів (30 будинків) козаків
  • 1764—1281 осіб.
  • 1784—2175 осіб.
  • 1811—2480 осіб.
  • 1829—2361 осіб. (3 дворян, 15 осіб духовного звання (включаючи дружин), 34 військових (в тому числі дружин з дітьми), 553 козаки (з дітьми і дружинами), 19 казенних селян, 1533 кріпаків, 16 дворових)
  • 1863—2420 осіб. (468 дворів)[10]
  • 1886—2817 осіб.
  • 1902 — 3238 осіб. дорослого населення (1672 чоловік і 1566 жінок; 551 двір з них 129 козацьких і 402 селянських)
  • 1910 — 3123 осіб.
  • 1925 — 3268 осіб. (739 дворів)
  • 1930 — 3067 осіб. (682 дворів)
  • 1983—1198 осіб.
  • 1996—802 осіб. (351 двір)
  • 2006—684 осіб. (295 дворів)
  • 2007—660 осіб. (291 двір)
  • 2008—653 осіб. (284 дворів)
  • 2016—511 осіб[11]

Головні події

ред.
  • 1632 — перший відомий архівний запис про Ольшану
  • 1665 — Ольшана царською грамотою передана у володіння Л. Горленко
  • 1712 — універсалом гетьмана Ольшана передана фельдмаршалу Шереметьєву
  • 1746 — дарча грамота на Ольшану передана В. Будлянському
  • 1844 — відкрилася церковно-приходська школа
  • 1844 — велика частина Ольшанських земель скуплена Фон-Ріхтером
  • 1867 — Ольшана стала центром волості
  • 1878 — Ольшана куплена А. Я. Єфремовим
  • 1886 — відкрилося 4-х класне земське училище
  • 1905 — розстріл мирної демонстрації селян
  • 1910 — проведено телефон
  • 1924 — створено перший колгосп
  • 1941—1943 — німецька окупація
  • 1959 — проведено електрику
  • 1962 — офіційну українську назву змінено на Вільшана
  • 2007 — повернуто історичну назву Ольшана

Відомі особи

ред.

Цікаві факти

ред.
  • Існує така легенда: З півночі, біля лісу на березі Ольшанки жив козак Покотило, а з півдня на теперішній Нехаївці (на Ворочку) — жив козак Нехай. Вся територія між цими двома господарями була вкрита лісом і вони між собою майже не спілкувалися. Покотилові двори існують ще й тепер, але старі нащадки повимирали, а молоді роз'їхалися. Із Нехаїв же нікого немає, лишилася одна назва кутка — Нехаївка, та й то в переказах, нині рідко вживана. Село Ольшана ділиться на багато кутків (назва кутків походила від прізвищ або прізвиськ людей): Засула або Сула (можливо, річка звалась Сулою), Роликівка, Кудлаївка, Шматківка, Лоївка, Мостовівка, Драганівка, Мізинівка, Ковалівка, Ворочок, Нехаївка, Бондарівка та інші.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ а б Постанова Верховної ради України № 1154-V від 07.06.2007 «Про уточнення найменування села Вільшана Ічнянського району Чернігівської області»
  2. ↑ Ічнянська. ОТГ.cn.ua (укр.). Процитовано 2 квітня 2018.
  3. ↑ а б Маршрут від Чернігова до Ольшани. [Архівовано 2018-01-13 у Wayback Machine.] Розрахунок Карта Онлайн [Архівовано 2012-11-07 у Wayback Machine.]
  4. ↑ Станом на 2012 рік. Облікова картка населеного пункту на сайті Верховної Ради
  5. ↑ Інформація про населений пункт. Прогноз погоди в селі Ольшана
  6. ↑ Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів (укр.). Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України).
  7. ↑ Зведений каталог метричних книг що зберігаються в державних архівах України т.10, кн..1, ст. 86, 538, 611 (PDF) (укр.). Український науково-дослідницкий інститут архівної справи та документознавства.
  8. ↑ Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
  9. ↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  10. ↑ ИнфоРост, Н. П. ГПИБ | [Вып.] 33 : Полтавская губерния. - 1862. elib.shpl.ru. Процитовано 17 грудня 2021.
  11. ↑ Паспорт Ічнянського району (PDF). http://ichniarada.org.ua (українська) . Архів оригіналу (PDF) за 5 грудня 2016.

Література

ред.

Джерела

ред.
  • Записки Императорского русского географического общества. Том 11. 1856 г., с. 368: «Поселение: Ольшана. В нём: м.п. 1176, ж. 1280, всего 2456».
  • Географическо-статистический словарь Российской Империи. Том 3. 1867 г., с. 638: «Ольшана: село, Полтавской г-нии, Прилукскаго у-да, на транспортной дороге из г. Прилук в г. Ромны, в 15 вер. от у-дного г-да, при безымянном пруде. Ч. жителей, малороссов, 2,429 об. п.; 468 дв. Церковь правосл. 1, сельск. ущилище, заводы сахарный и винокуренный».
  • Россия. В. П. Семёнов-Тян-Шанский. 1903 г., с. 361: «Верстах в 5 на восток от станции [Левки] расположено волостное село Прилуцкаго у. Ольшана, имеющее около 3½ тыс. жителей, церковь, несколько лавок, до 50 ветр. мельниц и несколько маслобойных заводиков».
  • Энциклопедический словарь Ф. А. Брокгауза и И. А. Ефрона. Петербург, 1890—1907 гг.: «Ольшана, село Полтавской губернии, Прилукского уезда, в 5 верстах от железнодорожной станции Левки. 3500 жителей; лавки, маслобойные заводы кустарного характера».

Посилання

ред.


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ольшана_(Україна)&oldid=43664421