Обговорення:Збройні сили України

Ця стаття є частиною Проєкту:Військова історія (рівень: 2, важливість: висока)
	Мета проєкту — створення якісних та інформативних статей на теми, пов'язані з війною. Ви можете покращити цю статтю, відредагувавши її, а на сторінці проєкту вказано, чим ще можна допомогти. Учасники проєкту будуть вам вдячні.
II (розвинута)	Ця стаття за шкалою оцінок статей Проєкту:Військова історія має рівень «розвинута стаття».
Висока	Важливість цієї статті для проєкту Військова історія: «висока»
	Чим допомогти: Запрошуємо Вас взяти участь у написанні статей про війну, військову справу! Додайте, будь ласка, шаблон {{Стаття проєкту Військова історія}} до всіх обговорень нових і старих статей, а також категорій з даної тематики. Актуальні завдання:  Україна: Перенести матеріали з населених пунктів у війні на Донбасі Методична робота:  Україна: Червоні посилання на необхідні статті про війну на сході України  Сирія: Червоні посилання на необхідні статті про війну у Сирії Статистика відвідуваності статті «Збройні сили України»

	Ця стаття належала до вибраних статей. Див. сторінку обговорення. Вибрана 18 березня 2006 року. Після подальшого обговорення стаття була позбавлена статусу.
Обговорення номінації: Пропонує: --Bryndza 13:51, 18 березня 2006 (UTC) Підтримують: --rosty 04:27, 19 березня 2006 (UTC) Проти: Рішення: Пропозиція отримала максимальну підтримку на день вибору. --rosty 04:27, 19 березня 2006 (UTC) |
Обговорення номінації на позбавлення статусу: Збройні сили України 3—0

Правонаступництво від Збройних Сил УНР

Шановне товариство!

Маю пропозицію: зробити виноску в цій статті про те, що Збройні сили України є правонаступником Збройних Сил УНР. Враховуючи факт того, що 22 серпня 1992 Президент УНР в екзилі Микола Плав'юк передав грамоту Державного центру УНР Президентові України Леоніду Кравчуку про правонаступництво сучасної української незалежної держави, проголошеної 24 серпня 1991 року, Української Народної Республіки.

З цього виходить, що Збройні Сили України є правонаступником Збройних Сил УНР.

--Stanislavovich 18:46, 17 грудня 2011 (UTC)

Помилуйте, какая же это избранная статья?

Помилуйте, какая же это избранная статья? Вы видели, что такое избранная статья в других разделах??? 77.52.208.200 19:30, 24 листопада 2008 (UTC)

Помилуем. Аминь. А если серьезно, то есть проект ВП:ВС-ПС для лишения статуса избранной. Вот туда и пишите.--Анатолій (обг.) 20:41, 24 листопада 2008 (UTC)

Офіційна назва: український правопис чи конституція України?

Згідно з чинною редакцією українського правопису (§ 38, п.13) правильно писати "Збройні сили України". Але у конституції України (стаття 17) говориться про "Збройні Сили України". Назва з великою літерою також вживається у законах України (наприклад, "Про Збройні Сили України").

Таким чином маємо, що формальна назва ЗСУ не відповідає нормам українського правопису. Чи є доречним змінювати назву сторінки через конфлікт чинних конституції та законів з правописом? -- Gefreiter 20:59, 14 червня 2009 (UTC)

Питання неоднозначне - з одного боку Конституція і текст закону, з іншого - правопис (і то і то - важковаговики серед АД). Я б трооошечки схилявся у бік Конституція+закон, вважаючи, що правопис встановлює загальні правила, з яких бувають винятки, а в законодавчому документі якщо прописано xYz, то так і пиши (не розмірковуючи :) ). Крім того, я так розумію, що правопис вимагає писати, наприклад, Президент (чи, до речі, Конституція) не за лінгвістичними фундаментальними законами, а тому, що в Конституції так написано, тобто примат ("керівна та спрямовуюча роль" :) ) законодавства над правописом має прецеденти.
Давайте зберемо якомога більше голосів. Для того рекомендую виставити це питання ще й в Кнайпі (підберіть відповідний розділ), можливо, у більш широкій постановці (тобто ЗСУ - лише приклад однієї з багатьох, вважаю за логічне припустити, аналогічних ситуацій). Оскільки проблема ця явно того типу, що "не горить" (одна і друга назви не створюють жодних нагальних проблем для будь-кого), то, вважаю, можна до 3-4 тижнів збирати голоси.
--pavlosh ^҉ 22:21, 14 червня 2009 (UTC)

На мій погляд, наші парламентарі не дотримуються жодних законів. Тож правопис тут не є винятком . У царині правопису чинний «Український правопис» є найвищим законом. До компетенції Верховної Ради не входить внесення змін до правопису. Тому, на мій погляд, Вікіпедія має дотримуватися правопису. Звісно, якщо Вікіпедія має намір працювати у правовому полі, а не переймати передовий досвід депутатів щодо порушення законів . --OlegB 22:46, 14 червня 2009 (UTC)

Щодо інших Видів Збройних сил України

Те ж питання стосується інших Видів:

• Повітряні Сили Збройних Сил України
• Сухопутні війська Збройних Сил України
• Військово-Морські Сили Збройних Сил України
• Сили спеціальних операцій Збройних Сил України

У всіх цих випадках Сили та Морські мають писатися з малої літери відповідно до правопису:

• § 38, п.13 // pravopys.net
• § 38, п.13 // litopys.org.ua
• § 38, п.13 // pravopys.mova.info

--VoidWanderer (обговорення) 19:02, 14 жовтня 2017 (UTC)

Ahonc, ви можете пояснити причину відкоту перейменування? Попередні перейменування проходили зазвичай без ВП:ПС. Моє перейменування — це де-факто лиш повернення до статусу-кво, що був обговорений давно тут. --VoidWanderer (обговорення) 20:09, 14 жовтня 2017 (UTC)

Див. Вікіпедія:Перейменування статей/Військово-Морські Сили Збройних Сил України → Військово-морські сили Збройних сил України.--Анатолій (обг.) 20:17, 14 жовтня 2017 (UTC)

Як я люблю бюрократію. Шановні Словесник, ɪ, PsichoPuzo, Ветер, NickK, VictorAnyakin, Mediafond, що ви думаєте з приводу цих великих та малих літер? Мені справді не хотілося б зайвий раз створювати запит на ВП:ПС, щоб не випробовувати на міцність правила, тому хотілося б знати думку спільноти попередньо. Згадане обговорення 2013 року на сторінці ВП:ПС виглядає аж надто нерепрезентативно — висловились 4 користувачі, і голоси розподілилися як 2:2. Взагалі, своє питання адресую усім, не тільки тим кого я згадав — відгуки вітаються. --VoidWanderer (обговорення) 20:43, 14 жовтня 2017 (UTC)

Рішення ВП:ПС звичайним обговорення перекрити не можна. Тут треба хіба правило нове прийняти (що правопис вищий за НПА) (новий запит подавати не можна, бо нових аргументів нема, так само до АК позов подавати не можна, сплинув термін давності, отже вихід єдиний).--Анатолій (обг.) 21:18, 14 жовтня 2017 (UTC)

А я й не збираюся обговоренням перекривати те рішення. Мені цікаво вислухати думки інших користувачів в першу чергу. Аргумент також є новий:

Слід розуміти, що українська Вікіпедія не є власністю держави Україна, веб-ресурсом України чи ресурсом, що прямо підпорядкований її законодавству. Українська Вікіпедія — це насправді україномовна версія веб-ресурсу, що належить організації із офісом у Сан-Франциско, США. І в плані підпорядкованості чи залежності від українського законодавства тут можуть діяти лише ті обмеження, що можуть потягнути кримінальну відповідальність внаслідок порушення законів України. Тому розглядаючи Вікі саме як україномовну версію в першу чергу, ми не є обмежені жодними законами України, а лише правилами української мови. І саме такими міркуваннями я пропоную керуватися, коли пропоную заголовок для статті Військово-морські сили Збройних сил України замість Військово-Морські Сили Збройних Сил України та повторний розгляд для ВП:ПС. --VoidWanderer (обговорення) 22:03, 14 жовтня 2017 (UTC)

+1. Правила української мови — якщо не йдеться про коректне відтворення шрифтових викрутасів зареєстрованого комерційного бренда — понад усе. Спеціально для ЗСУ їх ніхто не скасовував. З Усією Повагою До. — ɪ 22:00, 15 жовтня 2017 (UTC)

Приєднуюсь щодо пріоритету правил мови. Щодо підпорядкованості законодавству вважаю, що якби українська вікіпедія розроблялась і наповнювалась виключно громадянами США - вона мала б слідувати вимогам законодавства США, але, оскільки вона наповнюється переважно громадянами України, вона має (скажемо так) поважати законодавство України. В іншому разі Уряд України буде мати повне право заборонити функціонування проекту в Україні. --Ветер (обговорення) 07:48, 15 жовтня 2017 (UTC)

Власне додержуюся висловленої раніше думки, зокрема, що треба ще прибрати з назви ланцюг підпорядкування, тобто: додавання Збройні сили України до назв видів/родів військ. Таким чином це гармонізує загальний підхід прийнятий обговоренням на сторінці проекту, щодо використання уточнення структури в назвах інших формувань окрім збройних сил, і то лише за потреби (коли це назви окремих з'єднань/підрозділів, які здебільшого дуже схожі й можуть перегукуватися з структурами збройних сил, зокрема, тобто: до морської охорони не додаємо що це ДПСУ).--PsichoPuzo (обговорення) 08:06, 15 жовтня 2017 (UTC)

Див. Вікіпедія:Перейменування статей/Військово-Морські Сили Збройних Сил України → Військово-морські сили України.--PsichoPuzo (обговорення) 08:12, 15 жовтня 2017 (UTC)

На жаль не маю великого бажання заглиблюватись в ньюанси, але вважаю за необхідне дотримуватись офіційних назв, навіть якщо вони комусь здаються невірними з точки зору правопису.--vityok (обговорення) 07:03, 16 жовтня 2017 (UTC)

VictorAnyakin, у мене є краща пропозиція. Я пропоную дотримуватися в першу чергу правил про Авторитетність джерел. Попередні учасники обговорення (у 2009 році) помилково, на мій погляд, припускали, ніби Конституція і правила української мови вступають в суперечку. Насправді це абсолютно не так — ось декілька ключових тверджень з правил:

Наукові ступені означають авторитет тільки в тій галузі, у якій вони були отримані

[при оцінці джерел] Також запитайте себе: ... Як дане джерело узгоджується з іншими фактами?

The reliability of a source depends on context. Each source must be carefully weighed to judge whether it is reliable for the statement being made in the Wikipedia article and is an appropriate source for that content. [...] Information provided in passing by an otherwise reliable source that is not related to the principal topics of the publication may not be reliable

Іншими словами, якщо у чинних правилах української мови чорним по білому вказано, що правильно писати:

У словосполученнях — назвах державних, партійних, громадських, профспілкових та інших установ і організацій як України, так і інших держав з великої літери пишеться тільки перше слово, що входить до складу назви: ..., Збройні сили України, ...

.. а в Конституції по-іншому: Збройні Сили України, то це не означає конфлікт.

Це означає, що авторитетність Конституції працює в тому розрізі, що Україна має саме Збройні сили — не Сили самооборони, не Національну армію, чи Народне військо. Авторитет же правил української мови працює у іншому розрізі — правильності написання, тобто Збройні сили України, а не Збройні Сили України.

Таким чином, ми можемо зробити висновок, що Закони і Конституція не є достатньо авторитетними для диктування норм правопису — на прикладі Збройних Сил України ми бачимо, що вони можуть містити неточності. А отже і у випадку ВМС ми маємо притримуватися в першу чергу норм правопису, а не форми запису у офіційних документах. --VoidWanderer (обговорення) 11:46, 16 жовтня 2017 (UTC)

Можливо що і так, але я не вважаю за потрібне нав'язувати свою точку зору МОУ та ЗСУ зокрема. Називають себе Збройні Сили України, значить хай так і буде.--vityok (обговорення) 13:09, 16 жовтня 2017 (UTC)

А ми й не в змозі щось комусь нав'язати. Вікіпедія за характером є третинним джерелом, ми не маємо жодного прямого впливу на МОУ та ЗСУ. --VoidWanderer (обговорення) 14:16, 16 жовтня 2017 (UTC)

Кадровані частини.

Наскільки мені відомо існують військові частини, що є готовими до бою, і ті, що є кадрованими, і які планується розгортати у разі необхідності. То які в нас, чи є й ті й ті, якщо так, то чи можна їх вказати?

Це може бути корисним

Федосова К.С., Тележенко Л.М. Порівняння раціонів харчування в українській армії і в арміях інших країн // Харчова наука і технологія. Науково-виробничий журнал. - 2009 № 4. ISSN: 2073-8684

Правонаступництво Збройних Сил України

На службі 1917 - 1921, відновлені 6 грудня 1991 року. А попередні 70 років у нас не було Збройних сил чи як? З розпадом СРСР сучасна Україна успадкувала військовий потенціал Української Радянської Соціалістичної Республіки.--Ragnarok (обговорення) 16:36, 12 жовтня 2013 (UTC)

Керівництво у картці

Законом України "Про Збройні Сили України" визначено (розділ III): "Президент України - Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України; Міністр оборони України здійснює військово-політичне та адміністративне керівництво Збройними Силами України, а також інші повноваження, передбачені законодавством; Начальник Генерального штабу - Головнокомандувач Збройних Сил України здійснює безпосереднє військове керівництво Збройними Силами України" --Reader85 (обговорення) 07:08, 11 березня 2014 (UTC)

Микола Міхновський — перший організатор українського війська (національної армії)

В історичній довідці жодного слова про це. Ось, наприклад, сильна монографія Турченка, щодо нашого питання читати можна звідси. --Jurwolf (обговорення) 23:34, 11 липня 2014 (UTC)

Зміна шаблону

В статті використовується шаблон Шаблон:Військовий підрозділ, але чи не варто було б Шаблон:Картка:Збройні сили? --Mir4ik (обговорення) 20:05, 13 листопада 2014 (UTC)

Пропоную використати

Пропоную використати емблему розвідки для додаткової ілюстрації статті --ХЕндрюХ (обговорення) 00:51, 1 березня 2015 (UTC)

Структура статті

Перш ніж перероблювати статтю, варто обговорити її структуру. Отже, на мою думку, вона має бути такою: 1) Історія (за основу взяти розділ Історія цієї версії статті, можливо трохи зменшити)
2) Правове поле (військова доктрина, законодавство, відносини зі ЗС інших країн, входження до військових блоків, бюджет)
3) Організаційна структура з коротким описом окремих родів військ
4) Військова освіта
5) Військова медицина
6) Виховна робота
7) Персонал + чисельність
8) Військові свята
9) Техніка та озброєння
10) Вплив на суспільство, культуру
11) Інші воєнізовані формування
--Mir4ik (обговорення) 12:45, 7 березня 2015 (UTC)

Як візьметеся знову створювати свого карлика не забудьте вписати до розділу Історія ЗСУ скіфів-орачів. Це ж енциклопедична стаття чи не так? --Pohorynsky (обговорення) 13:15, 7 березня 2015 (UTC)

<sarcasm>Справді, ЗСУ ж постали з вакууму на початку 90-х. Цікаво тільки чому в них скільки радянської техніки, а 24 бригада називається на честь якогось Данила Галицького</sarcasm>--Mir4ik (обговорення) 13:30, 7 березня 2015 (UTC)

Символіка

Не слід у розділі символіка викладати усю символіку. Потрібно дати її загальний опис складових і зробити посилання на окрему статтю на тему. Вистачить і одного зображення. Але в статті неодноразово й без того зустрічається сиволіка ЗСУ тому потреба в зображеннях відсутня. --Pohorynsky (обговорення) 13:12, 7 березня 2015 (UTC)

Пропозиції до структури

1. Історія (обов'язково додати окрему статтю за темою, в якій торкнутися стародавніх часів, УНР, ЗУНР тощо)
2. Правове основі (законодавство, бюджет)
3. Керівництво Збройними силами
4. Військова доктрина
5. Організаційна структура
6. Система комплектування, проходження військової служби
7. Склад ЗСУ та укомплектованість
8. Техніка та озброєння
9. Миротворча діяльність
10. Відносини зі ЗС інших країн, співробітництво з НАТО, входження до військових блоків
11. Військова освіта
12. Виховання у ЗСУ
13. Загальні відомості

• Військові звання, форма одягу
• Військова медицина
• Військові свята
• ЗСУ у суспільстві

1. Інші воєнізовані формування

Чим вас не влаштовує нинішня структура статті? --Pohorynsky (обговорення) 14:09, 7 березня 2015 (UTC)

Вважаю, що теперішня структура статті, запропонована паном Pohorynsky, цілком нормальна, але вважаю що всеодно потрібно додати розділ про військові звання. Також вважаю, що опис історії ЗСУ треба починати з 1991 року. --Парус (обговорення) 14:40, 7 березня 2015 (UTC)

Ця структура непогана, а щодо історії, мінімально є офіційна спадковість від УНР (передача клейнодів уряду у екзилі у 1992 році). Звання створені, потім ще про форму і усі знаки розрізнення треба буде зробити PsichoPuzo (обговорення) 10:28, 16 серпня 2015 (UTC)

Ще можна вписати у структуру реформу 2015 PsichoPuzo (обговорення) 10:34, 16 серпня 2015 (UTC)

Колір емблем ЗСУ

Перемалював більшість емблем зсу, аби привести їх до єдиного вигляду. Тепер цікавит питання, який "малиновий" колір використовувати? Чи є офіційне значення кольору? Inkscape'r (обговорення) 22:14, 14 липня 2016 (UTC)

Ще й хотілося би знати про жовтий колір. Який його відтінок використовувати?--Inkscape'r (обговорення) 15:28, 5 грудня 2016 (UTC)

Історія

@VoidWanderer: Тут доповнили розділ, проте наприкінці в описі початку XX століття напхали радянських кліше. Я трохи виправив та розширив, проте пропоную попрацювати спільними силами щоб привести це в скільки-небудь пристойний вигляд. Залишати в тому вигляді неприпустимо.--PsichoPuzo (обговорення) 15:40, 6 жовтня 2017 (UTC)

Тут я з вами абсолютно згоден. Я навіть схиляюся до думки спершу закоментувати переважну частину тексту, дійти згоди з автором правок тут — тобто встановити що саме доречно зазначити у цій статті, а вже потім спільно оформити. Шановний Роман Днепр, долучайтесь, будь-ласка, до обговорення. Перше питання на яке ми мали б тут відповісти — з якого історичного періоду є взагалі сенс говорити про Збройні сили України. Все решта буде точно зайвим, і якщо й зазначеним, то дуже побіжно. --VoidWanderer (обговорення) 16:00, 6 жовтня 2017 (UTC)

Коротенька преамбула в 1-2 абзаци цілком нормально. Там охоплення давньої історії. ВКЛ - Річ Посполита - запорізькі козаки (Хмельниччина), теж за обсягом +\- нормально. Трохи про війни у складі імперій після втрати державності теж можна, особлива увага до Кримської війни, мабуть. Основна частина якраз має бути про Перші визвольні змагання - Другі визвольні змагання, а потім сучасний етап. Проте загалом це має бути на цій сторінці дуже стисло.--PsichoPuzo (обговорення) 16:10, 6 жовтня 2017 (UTC)

Ось тут я заперечу. У цей розділ є велика спокуса напхати згадки про абсолютно всі історичні формування, які традиційно вважаються прото-українськими. Не варто цього робити, на мою думку. Поясню.

Самі Збройні сили — це поняття вже модерної, новітньої історії. Так само і Україна у заголовку мається наувазі як держава, державне утворення, теж новітнього часу. До 20 століття на наших теренах не було таких понять як збройні сили України — були імператорські, королівські, гетьманські і царські армії, військо запорозьке, тощо. Це не означає що ми маємо їх забути, зовсім ні — у розділі Геральдики чи Символіки ми маємо чітко вказати, що з різних історичних періодів, аж з часів Русі, сучасні українські Збройні Сили взяли ряд символів, і у певному сенсі продовжують їх спадок. Якщо цього розділу немає, його варто створити.

На мій погляд, нинішня версія статті абсолютно адекватно починає відлік саме Збройних сил України — на початку 20 століття з'явилася така держава, і вона мала свої Збройні сили. Абсолютно гармонійно виглядає посилання на Історія українського війська — там доцільно викласти історії військових формувань різних епох, народів та цивілізацій, об'днаних тим, що вони діяли на теренах сучасної України, чи на території етнічного поширення українців. --VoidWanderer (обговорення) 20:02, 6 жовтня 2017 (UTC)

Власне саме малося на увазі, що все що до Перших визвольних змагань, побіжно - дуже стисло (як невелика преамбула, хоча вона невелика теж вийде, мабуть, досить об'ємною), а починається трохи розлогіше вже з них. Власне і в картці відлік йде від зібрання полуботківців. Й спадковість визначена відповідними нормативними актами, не кажучи про відзначення періоду 100-річних ювілеїв. Те що розлога історія, з посиланнями на ще докладніші окремі матеріали має бути окремою статтею, це й так очевидно. Якщо ж без вступу, то такий матеріал буде виглядати трохи відірваним від реальності.--PsichoPuzo (обговорення) 06:59, 7 жовтня 2017 (UTC)

PsichoPuzo, матеріал ажніяк відірваним не виглядає. Він виглядає абсолютно гармонійним — Збройні сили України справді з'явилися на початку 20 століття, коли Російська імперія невдало вийшла з Першої світової війни, і це прискорило політичні процеси всередині імперії. Проте якщо ви викладете, який період було б доречно і органічно вписати як преамбулу чи вступ до історії Збройних сил України — поділіться, звісно.

Бо я це бачу ось як: так і так, Російська імперія переживала кризу, в результаті український національно-визвольний рух отримав шанс на реалізацію. Офіцери та культурні діячі звернулися до часів Гетьманщини, беручи на знамена імена славетних полководців козацького періоду — Полуботка, Хмельницького, Сагайдачного і т.д. — ось така історія виглядає саме як історія Збройних сил України, без потуг провести рівність між Збройними силами України та історією військ на теренах України. Тобто історія створення зовсім не є тотожною історичним символам. --VoidWanderer (обговорення) 20:16, 7 жовтня 2017 (UTC)

Так, згоден, Збройні сили України (модерної) починають свою історію з 1991 або 1917 р., однак вони, як і сама сучасна Україна не виникли з нізвідки. Тому і починався (ще вчора) вступ словами «історія збройних формувань» (а не «історія Збройних сил України»). Збройні сили сучасної України мають свою яскраву і героїчну передісторію. До того ж всі офіцери створеної 1991 р. (точніше і створення не було як процесу окрім законодавчого акту, було перейменування частини Радянської армії) – це колишні офіцери Радянської армії. Так само і у 1917 р. – більшість офіцерів армії УНР, Червоної армії – це колишні офіцери російської імператорської армії, ЗУНР (УГА ) – офіцери австро-угорської армії. А багато офіцерів російської армії – вихідці з козацьких родів (той же П.Скоропадський). Як було зазначено, багато російських полків було створено на основі козацьких (особливо слобідських) – тільки командирів поставили росіян. Також, якщо відлічувати з 1991 року, пропадає визначальна роль України і українців як вояків в війнах і перемогах Російської імперії, особливо над Османською імперією, а також в перемозі у Другій світовій війні, коли мільйони загиблих солдат-українців своєю кров’ю забезпечили подальше існування як сучасної України, так і її ворога – Росії (всупереч висловлюванням путіна про те, що росія і самотужки виграла б ту війну). Збройні сили – невід’ємна частина будь-якої держави, тому якщо ми не мислимо історію України без давнього Києва, ВКЛ, козацтва – то і згадуючи її сучасні Збройні сили, слід хоч одним словом згадати і про її славетних попередників, а то зовсім незрозуміло, чому прапор сучасних Збройних сил саме малинового кольору. Зважаючи на вищезазначене, пропоную редакторам повернути первійсний вигляд вступної частини (хоча б основне). Дякую за увагу і дякую PsichoPuzo (обговорення) за підтримку!) --Роман Днепр (обговорення) 08:01, 7 жовтня 2017 (UTC)

Роман Днепр, по пунктам:

1. я не пропонував відлічувати з 1991.
2. роль українців у війнах, які вела Російська імперія, справді надзвичайно вагома. Тому якщо ми зацікавлені у акцентуванні цього, ми маємо в першу чергу доопрацювати відповідні статті — про завоювання Криму від османів, тощо. І саме там чітко виписати роль і здобутки українських вояків і офіцерів. А вже після того перейти до черги другої: описати як саме це стосується Збройних сил України. І найдостовірніше, що ми можемо зробити — це справді вказати, що офіцерами та військами Збройних сил України стали українці, що тоді були у російській імператорській армії.
3. я й не пропонував забути про славетних попередників, ви, можливо, неуважно читали мій попередній пост. Я прямо писав про Символіку та Геральдику, що має пояснювати з яких епох у нас тризуб, козацький хрест, малинові кольори тощо.

Головне, що для себе треба абсолютно чітко усвідомити — історія Збройних сил України, історія українців у військах та історія військ на території України — це три близькі, проте не тотожні поняття, які було б помилкою повністю змішувати. Замість цього варто детально й ретельно розписати, що двозуб на петлицях та рукавах ССО — це данина пошани Святославу, київському князю, величному воїну та володарю Київської Русі, яку ми вважаємо колискою нашої української державності. Тут немає навіть натяків на спроби змішати військові історії Русі та ЗСУ, проте ясно звідкіля спадковість. Чи не так? --VoidWanderer (обговорення) 20:55, 7 жовтня 2017 (UTC)

Шановні опоненти! Я так розумію, якщо не вдаватися до деталей, - дискусія точиться навколо питання: чи правомірно/правильно згадувати у статті "Збройні сили України" їх історичних попередників, які існували невідривно від давньоруських/староукраїнських державних утворень. Особисто я вважаю що так, а хтось навпаки.

І ще наведу такий сумнівний (на мій погляд) момент. Ще 5 жовтня розділ "Історія..." починався з серпня 1991 р. Але у 1991 р. Збройні сили України з'явились лише формально, фактично це була лише зміна кокард на кашкетах (навіть не всієї форми!). Відгомоном такого "утворення" (не вдаємось зараз правильно це було чи ні) були події 2014 р. у Криму, коли більша частина розташованих там Збройних сил України не тільки не вчинила жодного опору загарбникам, а й перейшла на його бік, порушивши присягу (можливо, аналогічна ситуація чекала б нас і на Донбасі у лютому 2014 за наявності там військових частин). Так що якщо підходити строго формально - тоді да, треба починати з 1991 р. (навіть не з 1917 - бо ніякої спадкоємності від армій УНР/ЗУНР до сучасних ЗСУ окрім суто формальної, немає), а якщо все ж не відривати ЗСУ від української державності в широкому сенсі - то треба хоча б просто пригадати і давні періоди. З повагою, --Роман Днепр (обговорення) 09:16, 8 жовтня 2017 (UTC)

• Пропоную зробити один-максиму 2 абзаци з вступом згадки відповідних періодів, для того щоб посилання на окрему статтю про детальну історію (й інші окремі) були органічними. Якщо вже максимально стисло. А далі, оскільки відлік ведемо від Перших визвольних, акцентувати на зібранні Полуботківців, як початку творення національного війська, військових з'їздах, придушення більшовицьких заколотів, організаційні особливості, гетьманський переворот, військове будівництво за часів Гетьманату (обов'язково згадка Чорноморського коша), Директорія, подальша війна - стислий перебіг. Галицька армія (окремим розділом? з особливостями військового будівництва там), військове будівництво Кубанської Народної Республіки, військове будівництво Кримської Народної Республіки (теж окремими розділами?). Поразка, перехід до підпільної боротьби, далі Другі визвольні, Карпатська Україна, ОУН-УПА, інші. Відновлення незалежності! Приблизний нарис структурування бачиться десь так.--PsichoPuzo (обговорення) 10:28, 8 жовтня 2017 (UTC)

Я загалом не проти згадки про інші історичні періоди. Моє головне питання було у тому — як це зробити грамотно, без надмірного спрощення рівня підручника для середньої школи? Мені вважається, що допустимим були б якісь такі форми:

Східноєвропейські рівнини та північне Причорномор'я, що є територією сучасної України, були місцем, за яке у різні епохи боролися численні войовничі племена, народи й цивілізації ... (без особливих уточнень)

↑ після цього йдуть посилання на головні статті, які ще треба суттєво переробити: Історія українського війська та Військова історія України (адже всерйоз говорити про кіммерійців як історію українського війська — нонсенс).

Саме поняття Збройних сил з'явилося у новітній період історії, що збігся з розпадом великих європейський імперій. І саме в цей час український народ разом з іншими європейськими народами здійснив спробу національного самовизначення, під керівництвом військової, політичної і культурної еліти створивши власні збройні сили. .. і т.д.

Як органічно вплести період Русі, Гетьманщини і Російської імперії я поки що не придумав. Тому у якості пропозицій учасників дискусії прошу викладати форму, а не намір того, як ми могли б долучити ці періоди до статті. --VoidWanderer (обговорення) 11:23, 8 жовтня 2017 (UTC)

Намір був попередньо узгодити структуру, щоб потім працювати над формою.

Формування національних збройних сил в сучасному розумінні припадає на початок ХХ століття й збігається з формуванням сучасної української нації. В офіційній історіографії цей період позначається як «Українська революція» або «Перші визвольні змагання». Цей процес припав на кінець Першої світової війни та подальший розпад великих європейських імперій, які були сформовані протягом попередніх століть. Провісником цього процесу було формування національних військових формувань в складі Цісарської та Королівської армії Австро-Угорщини, а саме легіону Українських січових стрільців, основою для формування якого слугували українські парамілітарні організації Галичини: спортивно-пожежно-руханкове товариство «Січ», тіловиховне товариство «Сокіл» та національна скаутська організація «Пласт». В Наддніпрянській Україні, яка на той час перебувала в складі Російської імперії, подібний процес припав на кінець війни й розпочався лише в березні 1917 року після створення Військового клубу імені гетьмана Павла Полуботка, який став основним провідником початку процесу формування українських національних військових частин в складі Російської імператорської армії. Тут першою національною військовою частиною став 1-й український козацький імені гетьмана Богдана Хмельницького полк, який було сформовано з добровольців київського етапно-розподільного пункту, проте російське військове командування активно протидіяло цьому процесу, хоча згодом під тиском революційних обставин було змушене на нього погодитися. Для координації діяльності спрямованої на формування національного війська було скликано три військові з'їзди делегатів. За результатами І-го при Центральній Раді було створено Український генеральний військовий комітет (УГВК), діяльність якого була спрямована на створення нових добровольчих (охочекомонних) українських військових частин, навіть усупереч забороні російського командування. Активна російська протидія змусила УГВК скликати ІІ-й з'їзд за результатами якого, його склад було розширено, а також було обрано Тимчасову військову раду у складі 130 осіб, котрі ввійшли до складу Центральної Ради. Тверда позиція військовиків змусила українських політиків урешті наважитися на проголошення автономії: Центральна Рада ухвалила свій І Універсал. 15 (28) червня УЦР сформувала свій виконавчий орган, фактично автономний уряд — Генеральний секретаріат. Серед інших відомств у його складі було створено й Генеральний секретаріат з військових справ під проводом С. Петлюри, голови Українського генерального військового комітету. Незважаючи на це, шляхом політичних маніпуляцій делегації міністрів Тимчасового уряду, яка прибула до Києва в розпал боїв «наступу Керенського», вдалося домогтися від Центральної Ради поступок і фактично відмовитися від керівництва процесом українізації війська, який стрімко набирав обертів. За результатами переговорів 3 (16) липня УЦР оприлюднила ІІ Універсал, за яким, УЦР повністю передала росіянам справу формування українських частин. Це викликало обурення серед особового складу розквартированого в Києві 2-го Українського полку імені гетьмана П. Полуботка, радикально налаштовані вояки якого в ніч з 4 (17) на 5 (18) липня підняли збройне повстання, однак виступ був невдалим. Здебільшого шляхом переговорів, але подекуди й силою діячі УЦР і УГВК з допомогою штабу Київської військової округи через два дні повернули заколотників до казарм, а потім дуже швидко під конвоєм відправили їх на Румунський фронт. Слідом за цим 26 липня (8 серпня) за наказом штабу округу на Південно-Західний фронт вирушив і 1-й Український козацький імені гетьмана Б. Хмельницького полк, проте дорогою ешелон богданівців обстріляли з кулеметів солдати-росіяни 2-го гвардійського кірасирського та 17-го донського козацького полків. Після того як богданівці вирушили на фронт, у їхніх казармах з тих вояків, які з різних причин залишилися на місці, почалося формування 1-го українського запасного полку, котрому невдовзі було присвоєне почесне ім'я гетьмана П. Дорошенка. Цей полк тривалий час був єдиною українською військовою частиною в Києві. В останніх боях на фронті російські дивізії виявилися цілковиту ненадійність. Деморалізовані та охоплені пацифістською пропагандою солдати не хотіли воювати, постійно мітингували, жорстоко розправлялися зі своїми командирами. На тлі дедалі глибшої деградації армії укомплектовані за національно-територіальним принципом частини виглядали значно краще, були більш вмотивованими, дисциплінованими, керованими, а отже й більш боєздатними. Це переконало російське командування вдатися до «націоналізації», сподіваючись, що це зможе вберегти армію від загального розкладення і дозволить їй продовжувати війну. Серед інших заходів Ставка верховного головнокомандування дала «добро» й на українізацію, тобто виділення вояків-українців, солдатів і офіцерів в окремі національні частини й з'єднання. Однак українізація відбувалася виключно за наказами й під контролем російської влади, оскільки 4 (17) серпня Тимчасовий уряд своєю інструкцією ліквідував у складі українського автономного уряду окреме військове відомство, Генеральний секретаріат військових справ. Таким чином, «українізація багнета», як тоді говорили, поступово набирала дедалі ширших масштабів. Більшою або меншою мірою, вона охопила на фронті 16 армійських корпусів, 6 піхотних і 6 кавалерійських дивізій; у тилу — 50 запасних полків, технічні частини та низку навчальних закладів, зокрема два Київські, Віленське (в Полтаві), Чугуївське військові, Єлизаветградське кавалерійське та Сергіївське артилерійське (в Одесі) училища. 25 жовтня (7 листопада) 1917 р. більшовики в Петрограді здійснили державний переворот, скинули Тимчасовий уряд, проголосили Росію республікою Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів та сформували новий уряд, Раду народних комісарів на чолі з В. Леніним. Українська влада негативно відреагувала на ці події. 27 жовтня (9 листопада) Генеральний Секретаріат виступив із відозвою, в якій заявив, що «криваві події загрожують погубити здобутки революції», а тому він буде «рішуче боротися з усіма спробами підтримки цього повстання в Україні». Проте більшовики, які мали мали в Києві близько 6 тис. своїх озброєних прихильників, не звернули уваги на це попередження. Уже 29 жовтня (11 листопада) вони намагалися силою захопити владу, але швидко зазнали поразки в сутичках із російськими військовими частинами, котрі все ще зберігали вірність поваленому Тимчасовому урядові. Проте й росіянам не вдалося закріпитись у місті. На заклик Центральної Ради, дізнавшись про більшовицький заколот, до Києва з фронту швидко прибули три українські козацькі полки — імені Б. Хмельницького, П. Полуботка та М. Грушевського. Крім того, у вирішальний момент на бік Центральної Ради перейшов 1-й георгіївський піхотний запасний полк чисельністю майже 1000 вояків (90 % з них були українцями), котрі, усунувши всіх росіян, оголосили себе 4-м Сердюцьким імені полковника І. Богуна полком. Нарешті, в Києві тоді відбувався ІІІ Всеукраїнський військовий з'їзд, на якому було близько 2,5 тис. делегатів. З огляду на серйозність ситуації вони сформували 1-й український полк охорони революції на чолі з Ю. Капканом. Таким чином, сили Центральної Ради стрімко зросли. Бачачи їхню перевагу, росіяни, які вирішили продовжувати боротьбу з більшовиками, без бою залишили місто і виїхали на Дон. Київ повністю перейшов під контроль української влади. Придушивши виступ більшовиків і витіснивши росіян, делегати ІІІ Всеукраїнського військового з'їзду повернулися до роботи. Вони висловили цілковиту довіру Центральній Раді, але зажадали від неї «негайно проголосити повну незалежність України і приступити до створення Української армії». У військових питаннях з'їзд вимагав від Українського генерального військового комітету, аби той домагався негайного виділення всіх українців на фронті в окремі частини, цілковитої українізації всіх гарнізонів на території України, призначення своїх комісарів до всіх українізованих дивізій, створення українських частин усіх родів війська. Рішення з'їзду підштовхнули Центральну Раду 7 (20) листопада оприлюднити ІІІ Універсал, яким проголошено Українську Народну Республіку (УНР). Після ІІІ Універсалу відносини між Центральною Радою і ленінським Раднаркомом почали швидко загострюватись. Конфлікту було не уникнути. За цих умов в Києві починається інтенсивна робота, спрямована на створення власних збройних сил, здатних захистити щойно проголошену республіку від зазіхань політичних узурпаторів-більшовиків. Із цією метою в листопаді 1917 р. Український генеральний військовий комітет було реорганізовано в Генеральний секретаріат військових справ, головою якого став С. Петлюра, а його помічником — В. Кедровський. Це була не просто зміна назви установи. Для військового відомства це означало збільшення компетенції, розширення кола обов'язків, підвищення правового статусу до рівня інших секретаріатів уряду. Одним із перших кроків С. Петлюри на цій посаді стало заснування Українського генерального військового штабу, начальником якого став генерал Б. Бобровський, а його помічниками — генерал В. Пащенко і підполковник О. Сливинський. Таким чином, було засновано головні органи центрального військового управління УНР. 23 листопада (6 грудня) 1917 р. С. Петлюра видав наказ про об'єднання військ Південно-Західного і Румунського фронтів у новий Український фронт, який буде підпорядкований не російській більшовицькій, а українській владі. Командувачем фронту, за наполяганням С. Петлюри було призначено генерала Д. Щербачова, котрий до того очолював Румунський фронт. Наступним кроком стало розпорядження С. Петлюри про демобілізацію всіх солдатів-росіян Українського фронту, а також усіх офіцерів, які не хотіли служити Центральній Раді. Також він закликав роззброїти збільшовичені частини, але в цьому питанні зустрів категоричну відмову В. Винниченка, котрий закликав боротися з більшовиками виключно ідейними методами. Продовжувалося й створення нових військових частин. У листопаді 1917 р. з полонених вояків австро-угорської армії української національності, а також біженців і виселенців із західно-українських земель у Києві починається формування Галицько-Буковинського куреня січових стрільців, який початково ввійшов до складу 1-го українського запасного імені гетьмана П. Дорошенка полку. Так само в листопаді новий, уже український командувач Київської військової округи полковник В. Павленко з подання С. Петлюри ініціював створення двох Сердюцьких дивізій, котрі замислив як розквартировані в столиці елітні з'єднання, аналог російської гвардії. В усіх дивізіях запроваджено сувору військову дисципліну, єдність управління, заборонено діяльність виборних комітетів, а для залучення вояків навіть введено новий, мальовничий однострій. Невдовзі сердюки виправдали покладені на них сподівання. 1-ша дивізія підполковника Ю. Капкана зірвала плани більшовиків удруге захопити владу в Києві. Вранці 30 листопада (12 грудня) 1917 р. вона роззброїла збільшовичені частини київського гарнізону й робітничі загони «червоної гвардії» заводу «Арсенал» та інших підприємств — усього майже 7 тис. осіб, які збиралися підняти повстання проти Центральної Ради. Вояків-росіян залізничними ешелонами під охороною відправлено до Росії, а українців демобілізовано й розпущено по домівках. Тоді ж збільшовичені частини було роззброєно ще в 10 містах України. Водночас 1-й український корпус генерала П. Скоропадського, узявши під свій контроль залізниці Жмеринка — Козятин і Шепетівка — Вапнярка — Козятин, успішно зупинив просування на Київ розагітованих солдатів 2-го гвардійського корпусу під командуванням Євгенії Бош. При цьому вояків-росіян так само під конвоєм висилали до Росії. Після двох невдалих спроб здійснити державний переворот і повалити владу Центральної Ради більшовики врешті вдаються до відкритої агресії проти УНР. 4 (17) грудня УЦР одержала радіограму з Петрограда від уряду радянської Росії (її автором був Л. Троцкий, а В. Ленін з Й. Сталіним редагували написаний текст). У ній ішлося про те, що Раднарком підтверджує право всіх націй, пригноблених російським самодержавством, на самовизначення й відокремлення від Росії, визнає Народну Українську Республіку, її право цілком відокремитися від Росії «негайно, без обмежень та безумовно». Однак за цим ішло звинувачення Центральної Ради в тому, що, «прикриваючись національними фразами, вона веде двозначну буржуазну політику, яка давно вже виявляється в невизнанні Радою… радянської влади на Україні», а тому Раднарком не може вважати її «повноважним представником трудових і експлуатованих мас Української Республіки». Далі автори телеграми висували Центральній Раді чотири вимоги ультимативного характеру. Телеграма Раднаркому надійшла саме в той момент, коли в Києві розпочав роботу Всеукраїнський з'їзд рад, який місцеві більшовики планували використати для того, щоб усунути від влади Центральну Раду. Однак на з'їзді вони опинилися в меншості й не змогли провести потрібне їм рішення. Натомість делегати підтримали УЦР і 7 (20) грудня рішуче відкинули ленінський ультиматум. Тоді більшовицька фракція в повному складі залишила Київ і переїхала до Харкова, де влаштувала власний Всеукраїнський з'їзд рад, котрий 12 (25) грудня проголосив Україну Республікою Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів, визнав її федеративною частиною радянської Росії, поширив на неї чинність усіх ленінських декретів. Зрозуміло, що петроградський Раднарком визнав саме «харківську» радянську Україну справжнім виразником інтересів «трудових мас» українського населення й був готовий надати їй необхідну допомогу в боротьбі проти «буржуазної» Центральної Ради. Уже 13 (26) грудня російські «червоні» війська, що впродовж тривалого часу концентрувалися в Харкові нібито для подальшого руху на Дон для придушення виступу генерала О. Каледіна, несподівано напали на станцію Лозова, а через два дні на місто Чугуїв. 15 (28) грудня відбулося засідання Генерального Секретаріату УНР. Голова уряду В. Винниченко не вірив у реальність справжньої війни і запропонував спочатку «запитати Раду Народних Комісарів, воює вона чи ні… вимагати припинити воєнні дії в Україні, відкликати з України російські війська». Натомість, С. Петлюра пропонував негайно почати наступ на Харків, переконуючи, що в нього вистачить сил узяти цей оплот більшовиків і захистити кордони УНР. Ще за три дні до того він уже віддав розпорядження перекинути українські частини на схід, щоб узяти там під контроль станції Лозова, Синельникове, Олександрівськ (нині Запоріжжя), Ясинувата й інші важливі транспортні вузли. Однак замість того щоб боротися з ворогом, уряд УНР вирішив 18 (31) грудня відправити у відставку генерального секретаря військових справ С. Петлюру, прихильника рішучих дій. Офіційне формулювання — «за перевищення повноважень». Справжньою причиною була особиста неприязнь до С. Петлюри голови уряду В. Винниченка, котрий заздрив його популярності у військах, звинувачував у «бонапартизмі», прагненні до встановлення військової диктатури і вважав його головним винуватцем у конфлікті з ленінським Раднаркомом. Він сподівався, що відставкою С. Петлюри вдасться уникнути масштабної війни з радянською Росією. З усуненням С. Петлюри було покладено край його починанням, спрямованим на будівництво регулярних збройних сил. Так, було звільнено з посади командувача Київського військового округу полковника В. Павленка, та розформовано створені за його ініціативою Сердюцькі дивізії. 24 грудня (6 січня) через незгоду з політикою Центральної Ради подав у відставку й командир 1-го українського корпусу генерал П. Скоропадський. Його вихід призвів до кризи управління і швидкої дезорганізації доти дисциплінованого з'єднання, вояки якого в січні 1918 р. піддалися загальній хвилі демобілізації.

--PsichoPuzo (обговорення) 12:58, 8 жовтня 2017 (UTC)

• Розкішно. Прекрасний матеріал, який прямо зараз можна розміщувати у Історія українського війська. Єдина претензія до нього — він так добре написаний, що важко щось вирізати і скоротити для саме цієї статті. --VoidWanderer (обговорення) 15:20, 8 жовтня 2017 (UTC)

  Ось саме в тому проблема, важко утискати. А власне це трохи стиснене вже з Українізація військових частин російської армії в 1917 році. Лише пару перших абзаців достатньо стиснені. Якось треба другу частину вмістити в 1-2 абзаци.--PsichoPuzo (обговорення) 16:47, 8 жовтня 2017 (UTC)

Статті з військової історії до переробки

Знайшов ще одну статтю, що тісно переплітається з двома іншими, які вже були згадані. Отже, у нас вже є:

• Збройні конфлікти в історії України
• Історія українського війська
• Військова історія України

Як я вже згадував раніше, треба добре подумати що зберегти, а що злити докупи, а також чітко встановити рамки для тематик, які ці статті розкриватимуть. --VoidWanderer (обговорення) 19:01, 10 грудня 2017 (UTC)

До PsichoPuzo

Шановний користувач, Ви прочитали мій коментар? По-перше, вже у наступному абзаці йде мова Після проголошення 24 серпня 1991 року незалежності України, вона успадкувала. По-друге, Україна не відновила незалежність, а проголосила її. Прочитати текст Акту проголошення незалежності можна тут http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1427-12. Відновіть мою правку.--Ragnarok (обговорення) 04:17, 12 жовтня 2017 (UTC)

УРЯД ЗАТВЕРДИВ ПЛАН ЗАХОДІВ З ВІДЗНАЧЕННЯ 100-РІЧЧЯ ПОДІЙ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ 1917 – 1921 РОКІВ, Президент України (в екзилі), Невідома Україна. "Повернута самостійність". Фільм 108 Національна кінематека України. 1993, 1992: останній президент УНР передає Кравчуку клейноди Кістяк командування Залізної дивізії УНР, чий прапор пронесуть на параді у День Незалежності, складали черкащани --PsichoPuzo (обговорення) 10:34, 12 жовтня 2017 (UTC)

Влада сьогодні каже одне, завтра інше. Головний документ і головне джерело - це «Про проголошення незалежності України». У нас навіть стаття в Вікіпедії називається Акт проголошення незалежності України. Припиніть займатися оригінальними дослідженнями. Ваші джерела є або неавторитетними або малоавторитетними.--Ragnarok (обговорення) 15:31, 12 жовтня 2017 (UTC)

Ну звісно ж: Олеся Ісаюк (21 вересня 2015). Незалежність. Проголошена чи відновлена?. http://www.pravda.com.ua/. Українська правда. Процитовано 12 жовтня 2017..--PsichoPuzo (обговорення) 16:27, 12 жовтня 2017 (UTC)

Ragnarok, PsichoPuzo, давайте спробуємо переформулювати заголовок розділу без подробиць про відновлення/проголошення/набуття. Є маса вагомих аргументів до кожного варіанту, але давайте спробуємо замість цього знайти такий варіант, що не виключав би жодне з них. --VoidWanderer (обговорення) 17:56, 12 жовтня 2017 (UTC)

Можна просто назвати розділ Доба незалежності. Але цьому користувачеві треба пояснити, що таке ВП:ОД і ВП:АД.--Ragnarok (обговорення) 06:07, 13 жовтня 2017 (UTC)

Парад до 14 жовтня

У кого буде змога зайти на Майдан і зняти це: Сцена // Фейсбук, нам би ці фото дуже стали в нагоді. --VoidWanderer (обговорення) 17:52, 12 жовтня 2017 (UTC)

Order of Battle graphics

I created a few graphics of the order of battle some of the higher commands of the Armed Forces of Ukraine. (Always per the best available sources). Below are the six graphics created so far. If anyone has information as to corrections/additions/changes/errors/etc. Please let me know on my English wikipedia talkpage: en:User talk:Noclador. Noclador (обговорення) 23:45, 11 листопада 2017 (UTC)

Десантно-штурмові війська України Десантно-штурмові війська України  Оперативне командування «Захід» Оперативне командування «Захід»  Оперативне командування «Північ» Оперативне командування «Північ»  Оперативне командування «Південь» Оперативне командування «Південь»  Оперативне командування «Схід» Оперативне командування «Схід»  Військово-Морські Сили Збройних Сил України Військово-Морські Сили Збройних Сил України

Правки Kisnaak

Шановний Kisnaak, що саме ви додали/оновили? Ви могли б не змінювати наявну розмітку у картці? Скасував ваш допис. --VoidWanderer (обговорення) 17:15, 26 квітня 2018 (UTC)

постійний нейтралітет України з 1990 року.

постійний нейтралітет України з 1990 року. У своїй Декларації про суверенітет, 1990, Україна заявила, що вона «має намір стати постійно нейтральною державою, яка не бере участі у військових блоках і дотримується трьох без'ядерних принципів» (стаття 9).

Нейтралітет був потім додатково закріплений в Конституції України 1996 року, заснованої на Декларації незалежності від 24 серпня 1991 року, що містить основні принципи не коаліції і майбутнього нейтралітету.

Така політика неприєднання держави була ще раз підтверджена законом в 2010 році.

як видно нейтралітет України це ясна і чітка політика сучасної України. в статті про це ні слова?

Несвітський символ

Правило більшості не дозволяє націоналізацію особистих переконань.

Релігія повинна бути окремою від держави.

Щодо виведення ССО та ДШВ у окремі рода військ та сили ЗСУ.

Вітаю, шановне панство.

Пропоную вивести ССО у Окремі рода сил ЗСУ, також внести туди Сили Логістики, Сили підтримки та Медичні сили, які з 1 січня 2022 року набули статусу окремого роду сил.

Також, пропоную перевести Десанто-штурмові війська та додати Війська зв’язку та кібербезпеки у Окремі роди військ ЗСУ

Відповідні зміни у Закон України «Про Збройні Сили України» внесені Законом «Про основи національного спротиву». --UASOF (обговорення) 10:07, 23 червня 2022 (UTC)