Марк Рібу
Marc Riboud
Marc Riboud.jpg
Народився 24 червня 1923(1923-06-24)
Ліон, Франція
Помер 31 серпня 2016(2016-08-31) (93 роки)
Париж
·хвороба Альцгеймера[1]
Громадянство Франція Франція
Національність француз
Діяльність фотограф, фотокореспондент
Сфера роботи фотографія
Alma mater Центральна школа Ліону (1948)
Мова творів французька[2][3]
Жанр репортажна, художня зйомка
Членство Magnum Photos
Брати, сестри Antoine Riboudd і Jean Riboudd
У шлюбі з Barbara Chase-Riboudd[4] і Catherine Chained[5]
Нагороди
Сайт: marcriboud.com

CMNS: Марк Рібу у Вікісховищі

Марк Рібу́ (фр. Marc Riboud; 24 червня 1923, Ліон, Франція — 31 серпня 2016, Париж) — французький фотограф, фотокореспондент, один з найкращих представників французької школи фотографії та один з найкращих фоторепортерів у світі. Його вважають патріархом французької фотографії[6]. Здобувши освіту інженера, останні 60 років свого життя Марк Рібу присвячує фотомистецтву. Був двічі нагороджений престижною премією Overseas Press Club Award у 1966 та 1970 роках[7], а також отримав численні нагороди у США та Європі. Його роботи визнані одними з найбільш знакових фотографій XX століття. Більшість його знімків — це чорно-білі фотографії.

Фотографії Марка Рібу експонувалися на численних виставках у США, Європі, Японії. Найвідомішими з них є виставка 2004 року «Марк Рібу — 50 років фотографії» (Європейський дім фотографії — Maison européenne de la photographie, — Париж) та експозиція в музеї сучасного мистецтва в Парижі 2009 року. Фотографії майстра знаходяться в колекціях таких відомих музеїв, як музей сучасного мистецтва MoMA в Нью-Йорку, художньому інституті в Чикаго (Art Institute of Chicago), в національній бібліотеці в Парижі, та ін.

БіографіяРедагувати

Рібу і ФранціяРедагувати

Марк Рібу народився в Ліоні, Франція у 1923 році. Коли Марку виповнилося 13 років, батько подарував йому свою камеру Vest Pocket Kodak часів Першої світової війни. Саме за допомогою цієї фотокамери Рібу зробив перші знімки. За легендою найперші знімки Марка Рібу відразу потрапили на всесвітню виставку в Парижі у 1937 році. Тоді йому було лише 14 років[8]. Невдовзі прийшла війна. З 19431945 Рібу — активний учасник Французького Опору. В 1944 році він брав участь у бойових діях в Веркор. Коли закінчилась Друга світова війна, Марк Рібу вступив до центральної школи в Ліоні (École centrale de Lyon), де навчався інженерній справі з 1945 по 1948 рік. Потім до 1951 року працює на заводі інженером. У 1951 році Марк Рібу отримує премію за фотографію на Ліонському фестивалі — саме тоді він вирішив, що буде вільним фотографом. Пішов із заводу і з Ліону поїхав в Нью-Йорк, де фотографію вже визнали мистецтвом і виставляли в музеях. В 1952 році приїжджає в Париж, де зустрічається з Анрі Картьє-Брессоном і Робертом Капою. Завдяки цьому знайомству Рібу входить до складу агентства «Магнум Фото» (Magnum Photos) — перше у світі фотоагентство, що славилось репортажними знімками. Робота в «Магнум» — одне з вищих визнань діяльності фотографів. За словами самого Марка Рібу, «Магнум» мав суттєвий вплив на його погляди і життєві позиції. Анрі Картьє-Брессон став наставником для фотографа-початківця, радив йому, які книги читати, які музеї відвідувати, яких політичних течій дотримуватися, які фотографії вважати вдалими, а які ні.

  Його надзвичайна пристрасть до культури, його жага до життя - все це було для мене уроком і прикладом для наслідування.[9]  

Пізніше він дослужився до посади президента агентства «Магнум», і це не випадковість. Марк Рібу став втіленням репортерських принципів знаменитого фотокооперативу, які полягали в тому, що репортер — це очевидець події і які не визнавали постановних кадрів або маніпуляцій з відзнятою плівкою. Марка Рібу прославила перша публікація в 1953 році. Це була публікація в журналі Life — його фотографію «Маляр на Ейфелевій вежі» розмістили на обкладинці. Невдовзі окрім Life Рібу почали друкувати такі відомі журнали як Geo та National Geographic.

Рібу і світРедагувати

Марк Рібу був очевидцем багатьох історичних подій. З 1955 року подорожує по Африці та Азії. У 1957 він — чи не першим з європейських фотографів — відправився в маоїстський Китай і потім не раз туди повертався, зафіксувавши всі стадії культурної революції. Побував в СРСР, у 1960 і 1968 роках, і щось особливе розгледів в обличчях московських двірників: здається заметіль, що замітає Червону площу, замітає і хрущовську відлигу[8]. У 1968 ,1972 і 1976 роках їздив до В'єтнаму, але прославився не тільки знімками жахів війни, звірств в'єтконгівців і звірств американських морських піхотинців, а й кадрами з антивоєнних демонстрацій у Вашингтоні восени 1967 року. Особливо кількома кадрами — з дівчиною-студенткою, що вийшла з квіткою в руках проти шеренги солдатів з автоматами «Марш заради миру у В'єтнамі» (Washington, DC, 1967. March for Peace in Vietnam)[10]. Був у воюючому за незалежність Алжирі і в Ірані часів ісламської революції. Туреччина і Камбоджа, Афганістан і Японія, Мексика і Нігерія, Індія і Аляска — Рібу об'їздив майже весь світ. І весь світ побачив себе, як у дзеркалі, в його репортажах на сторінках Life, Geo, National Geographic, Paris-Match і Stern[7]. В 1959 році стає віце-президентом агентства «Магнум». З 1975 року Марк Рібу — президент «Магнум». У 19801998 роках він відвідує Тибет, Камбоджу, Центральну Азію, Китай. Живе і працює у Франції.

ТворчістьРедагувати

ФотографіяРедагувати

  Бачити можна по-різному. Для мене бачити і фотографувати гарне обличчя або туманний пейзаж викликає такі відчуття, неначе я слухаю музику. Це допомагає мені жити.  

Репортажні знімкиРедагувати

Марк Рібу відоміший як політичний фоторепортер, що роз'їжджає по всьому світу і робить репортажі. Марк Рібу робив кадри важливих історичних подій. Його фотографії розкривають пристрасть до пізнання світу, до вираження істинного співчуття людині в його життєвій боротьбі, сильну спрагу розуміти й осмислювати. Але водночас Марк Рібу — це «скромний» фотограф, який шукає притулку за об'єктивом камери: він хоче бачити, не бажаючи бути побаченим. Сам майстер говорив:

  Я розривався між страхом надто наблизитися до людей, але щось інше примушувало мене підійти ближче, щоб придивитися.  

Рібу подорожував по всьому світу, фіксуючи на плівці і в пам'яті людей гармонію пейзажів і красу образів. Він став одним з перших західних фотографів, які потрапили в Китай після Культурної революції. Його ранні фотороботи укупі зі знімками, зробленими під час наступних поїздок до Китаю, малюють унікальну, захоплюючу картину країни, яка переживає кардинальні зміни. При цьому фотографії ніколи не втрачають свого поетичного погляду на світ, що чітко простежується в циклі фотографій мальовничої місцевості Хуаншань.

  Район Хуаншань в Китаї. І це теж одна з відмінних рис стилю Рібу - затуманений, трохи неясний краєвид, що йде перспективою вдалину. Дуже глибокий, при цьому дуже романтичний і викликає в нас якісь найвищі почуття.  

 — Олександр Певак, мистецтвознавець[11].

І так з кожною країною, яку відвідував і фотографував Рібу: кожна серія фотографій відображає не тільки важливу і визначну подію, а й унікальну культуру. Майстер помічає щось особливе у кожній культурі, притаманне саме цьому народу в певній країні, він розповідає історію у фотографіях. Його знімки всеосяжні, вони представляють детальну картину життя людини, її місця існування. Ніякої героїзації, в центрі — просто людина, разом з тим кожен персонаж — індивідуальність з власною долею, з власними переживаннями, наче мікрокосм в навколишньому макросвіті. У своїх фотографіях він не лише спіймав фотокамерою та зафіксував найважливіші події планети, але й передав дух часу, емоційний і чуттєвий світ, створив чудові портрети, міські і природні пейзажі, жанрові знімки, що відрізняються витонченістю вибраних ракурсів та композицій[12]. Пройшовши свого часу майже крізь усі гарячі точки планети, Марк Рібу примудрявся залишатися поетом і ліриком.

Художні знімкиРедагувати

Марк Рібу є не лише визначним фоторепортером, а й майстерним фотохудожником. Його об'єктив запам'ятовував також моменти повсякденного життя, гру сонячних променів, красу дитячих ігор на вулицях Парижа та інших міст різних континентів, працю простих людей[12]. Його найвідоміший знімок — «Маляр на Ейфелевій вежі», — який приніс йому світову популярність, був зроблений, як не парадоксально, в самому серці Парижа — на Ейфелевій вежі. У кадрі — робітник-маляр, що безтурботно балансує з пензлем у руці на металевих конструкціях символу Франції на висоті декількох десятків метрів. Зі спогадів Марка Рібу:

  Маляр, якого звали Зазу, був дуже веселий і працював собі у задоволення, наспівуючи пісеньку. Я вважаю, що фотограф повинен працювати так само... з мінімумом спорядження. Але в мене починалося запаморочення, і я закривав очі щоразу, коли він нахилявся, щоб занурити пензель у фарбу.  

Знімок став одним з легендарних зображень Парижа[13].

ВиставкиРедагувати

КнигиРедагувати

Марк Рібу опублікував численні книги, які були визнані класикою художньої фото-журналістики[14].

Оригінальна назва книги. Видавництво Переклад українською
I comme Image. Editeur Les TRos Ourses et Gallimard Jeunesse «Я» як зображення
Algérie Indépendance. Editeur Le Bec en l'Air Незалежний Алжир
Les Tibétains. Editeur Imprimerie Nationale Тибетці
Catalogue de l'exposition «L'instinct de l'instant». Musée de la Vie Romantique / Paris Musées Каталог виставки «Інстинкт моменту»
Sous les pavés… Editeur: La Dispute Під камінням…
Marc Riboud, 50 ans de photographie. Editeur: Flammarion Марк Рібу: 50 років фотографії
Demain Shanghaï : Shanghai Tomorrow. Editeur: Delpire Шанхай завтра
Quarante ans de photographie en Chine. Editeur: Nathan Сорок років фотографії в Китаї
Marc Riboud in China — Forty years of photography. Editeur: Harry N. Abrams Марк Рібу в Китаї — сорок років фотографії
Photopoche: Marc Riboud, numéro 37. Editeur: Cnp Кишенькове Фото: Марк Рібу, номер 37
Istanbul, 1950—2000. Editeur: Imprimerie Nationale Стамбул, 1950—2000
Huang Shan, Les montagnes célestes. Editeur Flammarion Хуан Шань, небесні гори
Capital of Heaven. Editeur: Doubleday Столиця Раю
Angkor: The Serenity of Buddhism. Erditeur: Thames & Hudson Ангкор: безтурботність буддизму
Visions of China. Editeur: Travelling Light Бачення Китаю
Photographs at Home and Abroad. Editeur: Harry N. Abrams Фотографії вдома і за кордоном
The Face Of North Vietnam. Editeur: Holt, Rinehart and Winston Обличчя Північного В'єтнаму

ФільмографіяРедагувати

Оригінальна назва Переклад українською
Marc Riboud: un œil sur Shanghai, de Jean-Yves Huchet, François. Cauwel, Pierre-Yves Lochon et Mathias Lavergne, coproduction Arte / Hikari Films / Sinapse Conseils, 2010 Марк Рібу: погляд на Шанхай
Instants d'année, film de Philippe Séclier, Riff Production, 2004 Моменти року
L'homme qui marche, film de Jean-Michel Vecchié, Arte, 2001 Людина, що йде
Marc Riboud, Série Contact, coproduction CNP / Arte / Riff Production, réalisation Alain Taïeb, 1989 Марк Рібу

Персоналії у кадрі РібуРедагувати

Діячі культуриРедагувати

Політичні діячіРедагувати

Цікаві фактиРедагувати

  • У віці 86 Марк Рібу використовує фотоапарат Canon EOS 300 та щоранку вішає його на шию[15].
  • Рібу був одним з перших західних фотографів, що побачили Китай під час культурної революції, він водив машину від Аляски до Мексики, а в 1960-х роках він відвідав не лише Африку, але й зони військових дій у Камбоджі, Північний і Південний В'єтнам.

ВиноскиРедагувати

  1. http://www.nytimes.com/2016/09/01/world/europe/marc-riboud-photographer-dies.html
  2. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. Czech National Authority Database
  4. Paris MatchHachette Filipacchi Médias, Hachette, 1949. — ISSN 0397-1635
  5. Polka magazine — 2008. — ISSN 1962-3488
  6. Марк Рибу и Владимир Лагранж. Фотография. digicam.ru [Архівовано 14 липня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
  7. а б Марк Рибу. photographer.ru [Архівовано 14 липня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
  8. а б Марк Рибу, Анна Толстова. Журнал «Коммерсантъ Weekend», № 13 [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  9. Школа "Магнума", Мария Голицина. Портал "Культура (рос.)
  10. Офіційний сайт Марка Рібу [Архівовано 13 жовтня 2011 у Wayback Machine.] (англ.)
  11. «Война и мир» в объективе Марка Рибу, Александра Черепнина. «Вести» [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  12. а б Выставка фотографии Марка Рибу и Владимира Лагранжа, АИрина Филатова. Российская академия художеств[недоступне посилання з липня 2019] (рос.) Помилка цитування: Некоректний тег <ref>; назва «Российская академия художеств» визначена кілька разів з різним вмістом
  13. Одна фотография. Париж. Маляр на Эйфелевой башне. rosphoto.com [Архівовано 5 жовтня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
  14. Marc Riboud, Ulrich Clewing. culturebase.net [Архівовано 15 червня 2010 у Wayback Machine.] (англ.)
  15. Marc Riboud, photographer of the 'golden era', Sam Whiting. sfgate.com [Архівовано 16 серпня 2010 у Wayback Machine.] (англ.)