Жорж Помпіду

Жорж Помпіду́ (повне ім'я: Жорж Жан Раймон Помпіду, фр. Georges Jean Raymond Pompidou; 5 липня 1911(19110705), Монбудіф, департамент Канталь, Овернь — 2 квітня 1974, Париж) — французький державний діяч, прем'єр-міністр (1962–1968) і президент (1969–1974) П'ятої республіки, лідер правих (голлістів).

Жорж Жан Раймон Помпіду
фр. Georges Pompidou
Президент Французької республіки
20 червня 1969 — 1974
Попередник	Шарль де Голль Ален Поер (в.о.)
Наступник	Ален Поер (в.о.) Валері Жискар д'Естен
Прем'єр-міністр Франції
14 квітня 1962 — 10 липня 1968
Президент	Шарль де Голль
Попередник	Мішель Дебре
Наступник	Моріс Кув де Мюрвіль
Співкнязь Андорри
20 червня 1969 — 1974
Народився	5 липня 1911(1911-07-05) Монбудіф, Канталь
Помер	2 квітня 1974(1974-04-02) (62 роки) Париж, лейкоз
Похований	Орвільє
Відомий як	політик, банкір
Місце роботи	N M Rothschild & Sonsd
Країна	Франція
Alma mater	ліцей Людовика Великого, Вища нормальна школа, Інститут політичних досліджень, lycée Pierre-de-Fermatd і Le Collège-Lycée Cévenol Internationald
Політична партія	UNR
Батько	Léon Pompidoud
У шлюбі з	Клод Каур
Діти	Alain Pompidoud
Релігія	католицька церква
Нагороди	Великий магістр ордена Почесного легіонуd Конкур женераль (1927)
Підпис
Висловлювання у Вікіцитатах
Медіафайли у Вікісховищі

Його прем'єрство і президентство ознаменувалися економічним підйомом і технічною модернізацією Франції, а також подальшим розвитком європейських структур.

Літературознавець, викладач літератури й класичних мов, поціновувач мистецтва, Помпіду був засновником паризького музею сучасного мистецтва — Центру Помпіду, а також укладачем антології французької поезії з власними коментарями.

Біографія

Жорж Помпіду син Леона Помпіду (1887—1969), вчителя іспанської, та Марії Луїзи Шаваньяк (1886—1945), шкільної вчительки. Також він мав молодшу сестру Мадлен Помпіду.

Жорж пішов у школу в Альбі, куди призначили його батька. Він чудово вчився і навіть 1927 року переміг у Всефранцузькій олімпіаді з грецької мови. Потім вчився у ліцеї Альби в Тулузі та у Ліцеї Людовика Великого у Парижі. Після чого вступив 1931 року до Вищої нормальної школи Парижа. Після Вищої нормальної школи, Жорж почав викладати французьку, латину та грецьку у Марсельському ліцеї Святого Карла, а далі перевівся у паризький Ліцей Генріха IV.

29 жовтня 1935 року одружився з Клод Помпіду. Вони не мали власних дітей, лише усиновленого Алена Помпіду. Жорж був викликаний до військової частини у 1940 і демобілізований після Французької кампанії.

Політична кар'єра

Після звільнення Франції 1944 року, Жорж Помпіду з допомогою свого друга голліста Рене Брує зайняв пост чиновника з національної освіти у Тимчасовому уряді генерала Шарля де Голля. А пізніше був призначений доповідачем при Державній раді. Після відставки де Голля він відійшов у тінь, щоб потім, при поверненні генерала до влади, обійняти посаду прем'єр-міністра Франції.

У період з 1962 до 1968 Жорж Помпіду очолював чотири Уряди при президенті де Голлі.

Президентство 1969—1974

Першою ініціативою нового президента було зламати дипломатичну ізоляцію Франції на міжнародній арені. Саме тому він брав активну участь у створенні нового європейського об'єднання — Європейської економічної спільноти.

Внутрішня політика Жоржа Помпіду була спрямована на економічну модернізацію та індустріалізацію Франції (розроблялися великі французькі та європейські проєкти, як-от консорціуми Airbus чи TGV). За його президентства французькі міста почали пристосовувати до автомобільного транспорту, чисельність якого швидко зростала. Він також сприяв механізації в агропромисловості та її інтенсифікації за допомогою використання добрив та пестицидів.

Див. також

• Список президентів Франції

Література

• П. Ігнатьєв. Помпіду Жорж // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4

Посилання

• Georges Pompidou (1911—1974) [Архівовано 4 лютого 2018 у Wayback Machine.] (фр.)
• L'Institut Georges Pompidou [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.] (фр.)

Попередник:	Президент Франції	Наступник:
Шарль де Голль		Валері Жискар д'Естен