Центр Жоржа Помпіду

Центр Жоржа Помпіду (фр. Centre Georges-Pompidou; повна назва Національний центр мистецтва й культури імені Жоржа Помпіду (фр. Centre national d'art et de culture Georges-Pompidou); розмовна назва: Бобур) — культурний центр у кварталі Бобур 4-го округу Парижа між кварталами Ле-Аль та Маре. Відкритий з 1977 року, створений за ініціативою французького президента Жоржа Помпіду.

Центр Жоржа Помпіду Pictogram infobox palace.png
Le logo du Centre Pompidou redessiné en 2019 (5 bandes).svg
Paris Montmartre Blick aufs Centre Georges-Pompidou.jpg
48°51′38″ пн. ш. 2°21′08″ сх. д. / 48.86065300002777434° пн. ш. 2.352411000027777810° сх. д. / 48.86065300002777434; 2.352411000027777810Координати: 48°51′38″ пн. ш. 2°21′08″ сх. д. / 48.86065300002777434° пн. ш. 2.352411000027777810° сх. д. / 48.86065300002777434; 2.352411000027777810
Тип художня галерея і національний музей[d]
Статус спадщини Remarkable Contemporary Architectured[1]
Склад Національний музей сучасного мистецтва, IRCAM і Public Information Libraryd
Країна Flag of France.svg Франція[2]
Розташування Париж
Адреса 75191

Centre Pompidou

75191 Paris cedex 04
Стиль хай-тек
Архітектор Річард Роджерс і Ренцо Піано
Засновано 1977
Відкрито 31 січня 1977[3]
Оператор Служба музеїв Франціїd
Відвідувачі
Директор Serge Lasvignesd[6]
Сайт centrepompidou.fr/Pompidou/
Центр Жоржа Помпіду. Карта розташування: Франція
Центр Жоржа Помпіду
Центр Жоржа Помпіду (Франція)
Нагороди

CMNS: Центр Жоржа Помпіду у Вікісховищі

Центр включає Музей сучасного мистецтва, велику бібліотеку, концертні та виставкові зали, Інститут дослідження та координації акустики й музики. Широкий майдан перед Центром Помпіду облюбували художники, бродячі артисти, музиканти й циркачі. Праворуч від Центру Помпіду на площі Стравінського знаходиться однойменний екстравагантний фонтан.

Короткий описРедагувати

Будівля футуристичного стилю й дуже великих, як для центру Парижа, розмірів має в довжину 166 м, завширшки 60 м і у висоту 42 м. Побудована за новаторськом проектом Ренцо П'яно та Річарда Роджерса, який переміг серед 680 конкурсних робіт. Оригінальна ідея архітекторів полягала в розташуванні всіх технічних конструкцій (арматурні з'єднання, всі трубопроводи, ліфти та ескалатори) зовні будівлі, що дозволило максимально вивільнити корисну площу до 40 тис. м ². Арматурні з'єднання пофарбовано білим кольором, вентиляційні труби — синім, водопровідні — зеленим, електроподводка — жовтим, а ескалатори та ліфти — червоним.

ЛітератураРедагувати

Центр Жоржа ПомпідуРедагувати

  • Jean Baudrillard, L'Effet Beaubourg, implosion et dissuasion, Galilée, 1977
  • Bernadette Dufrêne, La Création de Beaubourg, préface de Pontus Hulten, Presses universitaires de Grenoble, 2000
  • Jean Lauxerois, L'Utopie Beaubourg, vingt ans après, Paris, Éditions de la Bibliothèque publique d'information / Centre Pompidou, 1996
  • Marie Leroy, Le Phénomène Beaubourg, Paris, Syros, 1977
  • Claude Mollard, L'Enjeu du Centre Georges Pompidou, Paris, Union générale d'éditions, Coll. 10/18, 1976
  • Bernadette Dufrêne, Centre Pompidou : trente ans d'histoire, Editions du Centre Pompidou, Paris, 2007

Жорж Помпіду і культураРедагувати

  • Jean-Claude Groshens et Jean-François Sirinelli (dir.), Culture et action chez Georges Pompidou, Paris, Presses universitaires de France, coll. Politique d'aujourd'hui, 2000 (ISBN 2-13-050908-8)
  • Georges Pompidou, homme de culture, Paris, Éditions du Centre Georges-Pompidou, 1995 (ISBN 2-85850-817-8)
  • Georges Pompidou et la modernité, Paris, Éditions du jeu de Paume et éditions du Centre Pompidou, 1999 (ISBN 2-84426-018-7)

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати