Валері Жискар д'Естен

Валері Жискар д'Естен (фр. Valéry Giscard d'Estaing; 2 лютого 1926, Кобленц, Німеччина — 2 грудня 2020, Отон, Франція) — президент Французької республіки (П'ята республіка), 1974—1981. Правоцентристський політик.

Валері Жискар д’Естен
фр. Valéry Giscard d'Estaing
Валері Жискар д’Естен
20-й президент Французької республіки
27 травня 1974 — 21 травня 1981
Попередник Ален Поер (тимчасовий)
Наступник Франсуа Міттеран
Співкнязь Андорри
27 травня 1974 — 21 травня 1981
Народився 2 лютого 1926(1926-02-02)
Кобленц, Німеччина
Помер 2 грудня 2020(2020-12-02) (94 роки)
Отон, Франція
Похований Отон
Відомий як державний діяч
Місце роботи Inspection générale des financesd
Країна Франція
Освіта Політехнічна школа, ліцей Людовика Великого, Національна школа адміністрації (1951) і ліцей Жансон-де-Саї
Політична партія UMP (з 2002)
Батько Edmond Giscard d'Estaingd[1]
Мати May Bardouxd[1]
У шлюбі з Анн-Еймон Соваж де Брант
Діти Louis Giscard d'Estaingd, Valérie-Anne Giscard d'Estaingd, Henri Giscard d'Estaingd і Jacinte Giscard d'Estaingd
Релігія Католицька церква
Нагороди
Підпис Valéry Giscard d'Estaing signature.svg

Життєпис та політична діяльністьРедагувати

Після кончини Жоржа Помпіду вибраний президентом республіки і знаходився на цій посаді один повний семирічний термін. Під час правління Жискара були зроблені масштабні державні проєкти (зокрема, спорудження швидкісних залізниць TGV і будівництво АЕС). Лауреат премії Нансена 1979 року. Проте в другій половині його терміну почалася значна економічна криза, що зупинила стабільне зростання французької економіки і закінчила «славне тридцятиліття».

Жискар д'Естен, що не належав до голлістських партій, почав переглядати деякі аспекти зовнішньої політики голлізму. При ньому Франція поступово почала повертатися у військові структури НАТО, підтримавши рішення Ради НАТО розвернути в Європі американські ракети середньої і малої дальності. Прем'єр-міністр Франції Раймон Барр проголосив «політику жорсткої економії», що призвело до скорочення програм фінансування французького впливу за кордоном, зокрема — в країнах Тропічної Африки. Наприкінці правління Жискара критики звинувачували його в авторитаризмі, відмові від компромісів і прагненні фактично перетворити уряд на своє «ближнє коло». Це відштовхнуло від нього багатьох правих.

1981 року балотувався на другий термін, але в другому турі програв Франсуа Міттерану. Жискар звинуватив в цій поразці свого експрем'єра голліста Жака Ширака (попередника Барра), який виставив свою кандидатуру на цих виборах, відібравши у президента частину голосів і, не пройшовши в другий тур, не закликав своїх прихильників голосувати за Жискара. Згодом, коли Ширак вже став сам президентом (1995), Жискар завжди критикував його політику.

2003 року обраний членом Французької академії, з 2004 брав участь у засіданнях Конституційної ради Франції (хоча її членом був довічно ще з 1981 як експрезидент, але до цього займав виборні пости, несумісні згідно зі законом із місцем у Раді).

Учасник розробки Європейської конституції. Супротивник прийняття Туреччини до Євросоюзу. Перед виборами 2007 року підтримав Ніколя Саркозі, що викликало дискусію, оскільки Жискар як член Конституційної ради має деякі обмеження на публічні висловлювання (аналогічна критика була пов'язана і з його виступами на підтримку Європейської конституції перед референдумом).

Французи називають його l'Ex (Екс) — упродовж чверті століття, з 1981 до 2007 року, він був єдиним експрезидентом, що жив (за винятком декількох місяців у 1995—1996, між відходом Міттерана з свого поста і його кончиною). 2004 року Жискар побив рекорд Еміля Лубе з найдовшого перебування в статусі експрезидента (Лубе прожив 23 роки після того, як покинув посаду).

Постійний член Більдерберзької групи.

2020 року 37-літня німецька журналістка подала скаргу до прокуратури Парижу на Валері, вона звинуватила його в тому, що тоді 92-літній політик під час інтерв'ю поклав руку їй на сідницю. Подібні дії за законом Франції караються позбавленням волі до двох років та штрафом у 30 тис. євро[2].

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Кривонос Р. А., Маковський С. О. В. Жискар Д'Естен // Європейський Союз: економіка, політика, право: енциклопедичний словник / редкол.: В. В. Копійка (голова), О. І. Шнирков (заст. голови), В. І. Муравйов та ін. — К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2011. — С. 162—163.
  • Р. Л. Кривонос. Жискар д'Естен // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
Попередник: Президент Франції
Наступник:
Жорж Помпіду
Франсуа Міттеран