Віллі Брандт

німецький політик, лауреат Нобелівської премії миру (1971)

Ві́ллі Бра́ндт (нім. Willy Brandt, ім'я при народженні Герберт-Ернст-Карл Фрам, нім. Herbert Ernst Karl Frahm; 18 грудня 1913(19131218), Любек — 8 жовтня 1992, Ункель) — німецький та європейський політик, соціал-демократ, державний діяч, лауреат Нобелівської премії миру (1971) («На знак визнання конкретних ініціатив, що призвели до ослаблення напруженості між Сходом і Заходом»).

Віллі Брандт
нім. Willy Brandt
Віллі Брандт
Федеральний канцлер ФРН
21 жовтня 1969 — 7 травня 1974
Попередник Курт Георг Кісінгер
Наступник Гельмут Шмідт
Народився 18 грудня 1913(1913-12-18)
Любек, Німецька імперія
Помер 8 жовтня 1992(1992-10-08) (78 років)
Ункель, Рейнланд-Пфальц, Німеччина
Похований Waldfriedhof Zehlendorfd
Відомий як журналіст, політик, письменник-документаліст, автобіограф
Місце роботи Берлін
Країна Німецька імперія, Норвегія[1][2] і ФРН
Освіта Університет Осло
Політична партія Socialist Workers' Party of Germanyd, Соціал-демократична партія Німеччини і Соціал-демократична партія Німеччини
Мати Martha Frahmd
У шлюбі з Brigitte Seebacherd, Rut Brandtd і Anna Carlotta Thorkildsend
Діти Peter Brandtd, Lars Brandtd, Matthias Brandtd і Ninja Frahmd
Релігія Євангелічна церква Німеччини
Нагороди Nobel prize medal.svg Нобелівська премія миру (1971)
Кавалер Великого хреста ордена Пія IX
Medal of the 25th Century of the Monarchy.gif
Підпис Willy Brandt signature.svg
Поштова марка ФРН присвячена В. Брандту, 1993 (Scott 1819)

Дитинство та молоді рокиРедагувати

Сім'яРедагувати

Віллі Брандт народився 18 грудня 1913 року на півночі Німеччини у передмісті Любека, при народженні отримавши ім'я Герберт Фрам. Брандт був позашлюбною дитиною. Його мати — Марта Фрам (1894—1969), яка також була позашлюбною дитиною,[3] працювала продавчинею у споживчій спілці Любека. Батько Брандта — Йон Гайнріх Меллер — був гамбурзьким вчителем († 1958),[4] який з 1912 по 1913 роки тимчасово працював у реальній школі Любека. Марта Фрам не дала Віллі Брандту прізвище батька, коли реєстувала народження сина у міських органах. 26 лютого 1914 року хлопець був охрещений у протестантській церкві св. Лоренца у Любеку; на той час заборонялося хрещення дітей, народжених поза шлюбом, у власній парафіяльній церкві.

Віллі Брандт ніколи не знав свого батька, хоча з 1947 року йому була відома його особа.[5] Хлопець з дитинства був у неблизьких та холодних відносинах зі своєю матір'ю. Згадуючи минуле, він називав її «жінка, яка була моєю матір'ю».[6]

На початках Брандт жив у матері, яка працювала та у робочі дні віддавала його на догляд до сусідки. З 1919 року Людвіґ Фрам (1875—1935) — вітчим Марти Фрам — зайнявся вихованням внука. Ім'я Людвіґа Фрама було вказане як ім'я батька Віллі Брандта в атестаті хлопця.[7] У вересні 1927 року мати Віллі Брандта вийшла заміж за полірувальника Еміля Кульманна, у 1928 році народився його молодший напівбрат Ґюнтер Кульманн. З того часу Брандт бачився з своєю матір'ю «лише зрідка».[6] Брандт описує свою молодість як «бездомну»,[5] а сімейні відносини як хаотичні.

ОсвітаРедагувати

Спочатку Брандт відвідував середню школу св. Лоренца для хлопчиків, з 1927 року реальну школу, а з 1928 року він перейшов до гімназії св. Йогана в Любеку[3], де склав випускні іспити у 1932 році. У заяві на дозвіл для здачі іспитів Брандт вказав, що хоче стати журналістом. Брандт мав можливість отримати стипендію на навчання в університеті від Соціал-демократичної партії. Та після того як Брандт з скандалом залишив партію, він утратив цю можливість. Натомість у 1932 році він розпочав волонтаріат у корабельній маклерській фірмі Reederei und Spedition F. H. Bertling KG у Любеку.

Політична діяльність у часи Веймарської республікиРедагувати

В 1929 році ще юнаком він вступає до спілки Соціалістичної Робочої Молоді (нім. Sozialistischen Arbeiter-Jugend, SAJ) а роком пізніше у Соціал-демократичну партію Німеччини (СДПН, нім. Sozialdemokratische Partei Deutschlands, SPD). В 1931 році він переходить до Соціалістичної Робочої партії, (СРП, нім. Sozialistischen Arbeiterpartei Deutschlands, SAP), однієї з ліво-соціалістичної груп.

Після приходу до влади у Німеччині нацистів у 1933 році СРП було заборонено. Партія вирішує продовжити боротьбу проти націонал-соціалізму у підпіллі. В березні 1933 року Брандт отримує партійне завдання — організувати виїзд лідера СРП-партії Пауля Фреліха (Paul Frölich) в Осло (Норвегія). Однак Фреліха було перед виїздом заарештовано і Брандт бере на себе його завдання — організувати у Норвегії партійний осередок. Брандт через Данію потрапляє до Норвегії і розпочинає в Осло відвідувати штудію з історії. Там він очолює раду молодіжної спілки Соціалістичної Робочої партії та очолює заодно Комітет молодіжного союзу соціалістів (нім. SAP-Jugendverbandes, SJVD). У 1934—1937 роках він заочно представляє Інтернаціональне Бюро революційних молодіжних організацій в «Лондонському бюро».

У 1934 році він бере собі псевдонім «Віллі Брандт», котрий з 1947 року стає його офіційним ім'ям.

1937 року Брандт бере участь у громадянській війні в Іспанії.

Політична кар'єраРедагувати

У стислому викладі:

Його політика була спрямована на пом'якшення напруги між країнами східної і західної Європи. За внесок у поліпшення міжнародних відносин нагороджений Нобелівською премією Миру 10 грудня 1971 року. У 1977—1983 рр. був головою Незалежної комісії «Північ — Південь». Очолював фонд «Мир і розвиток». У 1987 році після відходу у відставку з поста голови СДПН вибраний почесним головою партії.

З серпня 1992 року стан здоров'я Брандта почав дуже погіршуватися. Помер 8 жовтня 1992 року о 16:35.

НагородиРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Norsk biografisk leksikonKunnskapsforlaget.
  2. http://deutschland.no/no/institusjoner/den-norsk-tyske-willy-brandt-stiftelsen/
  3. а б Noack, Hans-Joachim (2013). Willy Brandt : ein Leben, ein Jahrhundert (de) (вид. 1. Aufl). Berlin: Rowohlt. с. 27. ISBN 3871346454. OCLC 856791588. 
  4. „John Möller aus Hamburg“. LN - Lübecker Nachrichten (de). Процитовано 2019-07-20. 
  5. а б Brandt, Willy (1997). Erinnerungen (de) (вид. Neuausg). Berlin: Ullstein. ISBN 3548265189. OCLC 45050469. 
  6. а б Noack, Hans-Joachim (2013). Willy Brandt: ein Leben, ein Jahrhundert (de) (вид. 1. Aufl). Berlin: Rowohlt. с. 18, 20. ISBN 3871346454. OCLC 856791588. 
  7. Wein, Martin (2003). Willy Brandt : das Werden eines Staatsmannes (de) (вид. 1. Aufl). Berlin: Aufbau Taschenbuch. ISBN 3746619920. OCLC 53332323. 
  8. dolf-sternberger.de. www.dolf-sternberger.de (de). Процитовано 2019-07-20. 

ДжерелаРедагувати

  • Кривонос Р. А. Брандт Віллі // Політична енциклопедія. Редкол. : Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К. : Парламентське видавництво, 2011. — С. 73.
  • А. Субботін. «Нова східна політика» ФРН // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4

ПосиланняРедагувати