Андре Мальро
фр. André Malraux
Ім'я при народженні фр. Georges André Malraux[1]
Народився 3 листопада 1901(1901-11-03)
Париж
Помер 23 листопада 1976(1976-11-23) (75 років)
Кретей[2][3][1]
·злоякісна пухлина
Поховання Пантеон
Країна  Франція[4][5]
Місце проживання Париж
Діяльність політик, кінорежисер, сценарист, монтажер, мистецтвознавець, прозаїк-романіст, письменник, журналіст, художній критик, прозаїк, драматург, археолог
Сфера роботи літературна діяльністьd[6], проза[6], драма[6], політика[6] і археологія[6]
Alma mater Національний інститут східних мов і цивілізацій, Lycée Turgotd і Кондорсе
Заклад L'Express
Мова творів французька[7][8]
Magnum opus Умови людського існування
Членство Баварська академія витончених мистецтв, Американська академія мистецтв і наук, Національна академія художніх мистецтв Аргентиниd, Сербська академія наук і мистецтв і comité de lecture des éditions Gallimardd
Партія Об'єднання французького народу
Брати, сестри Emma Simond, Claude Malrauxd і Roland Malrauxd
У шлюбі з Clara Malrauxd і Madeleine Malrauxd
Діти Florence Malrauxd
Автограф
Нагороди

CMNS: Андре Мальро у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
S:  Роботи у  Вікіджерелах

Андре Мальро (фр. André Malraux; 3 листопада 1901 — 23 листопада 1976) — французький письменник, мистецтвознавець, політичний діяч.

Життєпис ред.

Народився 3 листопада 1901 року у Парижі. Коли Андре було три роки, батько залишив родину. До 1916 року Андре жив разом з матір'ю, бабусею та тіткою. Спочатку він навчався у престижному ліцеї Тюрго. Потім Андре спробував вступити до ліцею Кондорсе, але невдало. На цьому його навчання скінчилося. Мальро не здобув навіть закінченої середньої освіти.

В сімнадцять років вирішив стати письменником. 1921 року він опублікував першу книгу «Паперовий місяць» (Lunes en Papier). Також Мальро взявся за публіцистику. Водночас займався купівлею та перепродажем книг. Крім того, Мальро став грати на біржі, ще й успішно — він отримав матеріальну незалежність. Поступово Андре Мальро увійшов до французької художньої еліти.

1923 року Мальро побував у Індокитаї. Внаслідок подорожі вже у 1926 році виходить роман у листах «Спокуса Заходу», а у 1928 році — роман «Завойовники», який приніс йому славу письменника. У 20-30-х роках багато мандрував по Сходу, зокрема побував на радянському Кавказі та в Середній Азії. Бував у Ірані, Афганістані, Індії, Бірмі, Сінгапурі, Гонконзі, Китаї. Внаслідок цих поїздок Мальро створив новий роман «Умови людського існування».

З початком громадянської війни в Іспанії Мальро вирушає туди добровольцем. Спочатку він командував ескадрильєю, потім брав участь в іспанському партизанському русі. Після остаточної поразки республіканців Мальро повертається до Франції. У Іспанії він потоваришував з де Голлем. З початком Другої світової війни та окупації Франції Мальро бере активну участь у русі опору. Після війни він займав міністерські посади, здебільшого міністра культури. Похований у паризькому Пантеоні.

Твори ред.

Романи:

  • «Спокуса Заходу» (La Tentation de l'Occident[fr])
  • «Завойовники» (Les Conquérants)
  • «Королівський шлях» (La Voie royale)
  • «Умови людського існування» (La Condition humaine, також перекл. як «Доля людини»)
  • «Надія» (L'Espoir)
  • «Горішники Альтенбурга» (Les Noyers de l'Altenburg)

Повісті:

  • «Роки погорди» (Le Temps du mépris)

Мистецтвознавство:

  • «Психологія мистецтва» (La Psychologie de l'Art)

Автобіографія:

  • Книга спогадів «Антимемуари».

Переклади українською ред.

  • Андре Мальро. Королівський шлях / пер. з фр. Людмила Колодинська та Орест Черній // Всесвіт. — 1993. — № 7/8. — С. 3–72.

Примітки ред.

Джерела ред.

  • Raphaël Aubert, Malraux ou la Lutte avec l'ange. Art, histoire et religion. Labor et Fides, 2001.
  • Anissa Benzakour-Chami, André Malraux, une passion, EDDIF, 2001, 433 p.

Література ред.

Посилання ред.