Відкрити головне меню
Карта Тибету[прояснити]
Традиційні тибетські краєвиди
Традиційне поселення тибетців

Тибе́т (тиб. བོད་; bod [pʰø̀ʔ]; кит. 西藏) — історико-географічний регіон в Центральній Азії, територіально охоплює Тибетське нагір'я. У травні 1959 року анексований Китаєм. Зараз опозиційними силами ведуться всілякі спроби відновити втрачену суверенність. Історичною столицею Тибету є місто Лхаса.

На сьогодні уряд Тибету знаходиться у вигнанні і перебуває в індійському місті Дхарамсала. Головою уряду до 2002 року був Далай-лама XIV.

Зміст

ГеографіяРедагувати

Загальна площа території Тибету становить 1,2 млн км².

Рельєф гористий, середня висота над рівнем моря — 4000 м. Тут знаходиться найвища точка земної кулі — гора Еверест (Джомолунгма) з висотою 8848,43 м.

На території Тибету беруть початок багато великих річок Євразії, зокрема Янцзи (Муруй-Ус, Джи-Чу, Цзіньшацзян), Брахмапутра (Мацінг, Дамчог-Дзангбо, Ярлунг-Дзангбо, Цангпо), Хуанхе, Інд, Салуїн (Наг-Чу, Нуцзян), Меконг (Дза-Чу, Ланьцанцзян) та ін.

В гірських долинах знаходяться багато озер, які є священними для тибетців. Це Нам-Цо (Тенгрі-Нур), Сілінг-Цо, Тангра-Юмцо, Доге-Цорінг (Монкальм), Нгорінг-Цо (Орін-Нур), Гьярінг-Цо (Джарін-Нур), Нгангдзе-Цо, Нгангла-Рінгцо, Пангонг-Цо, Пума-Юмцо.

Середня температура липня +14 °C, січня −4 °C. Опадів випадає на заході від 1 мм в січні та 25 мм в липні, на сході 30 мм в січні та 80 мм в липні.

Територія Тибету досить багата на різні корисні копалини. Тут поширені 126 різних мінералів, серед яких уран, залізо, хроміт, золото, літій, боксит, мідь, вугілля, сіль, слюда, олово, нафта та інші.

ІсторіяРедагувати

 
Тибетська імперія 780-ті — 790-ті рр.

Тибет став єдиною державою з VII ст. Об'єднав Тибет цемпо (імператор) Сронцангамбо. Його держава розпалася у IX ст. Після цього існували різні за розміром держави на території Тибету. Цей період відображено у літописі "Світле свічадо царських родоводів" та «Блакитному літописі» (автор Шоннупал, 1478 рік).

Перелік імператорів всього Тибету (представники Ярлуг):

Після смерті імператора Дарми Тибетська держава розпадається на Західнотибетське та Центральнотибетське царства, які, у свою чергу, протягом X ст. розпалися на менші князівства, відбувалося подальше подрібнення Тибету. Водночас все більшої влади набували буддійські монахи.

З XIII ст. в складі Монгольської імперії та монгольської династії Юань. У 1254 році Хубілай надав право на володіння Тибетом Саг'я Пагбі-ламі, лідеру ламаїстів. З середини XIV Тибет звільнився від влади монголів. До середини XVI ст. владу у країні перебирають на себе Далай-лами. У 1642 році Далай-лама V стає світським та релігійним володарем у країні. Тоді вводиться посада заступника Далай-лами — панчен-лами.

У 1751 році за часів імператора Цяньлуна з династії Цін Тибет — васал Китаю. З початком сінхайської революції у Китаї (1911 рік) Тибет знову стає незалежним.

Дивитись докладніше Тибет у Новий час (1642-1912)

 
Історичні провінції Тибету

У травні 1951 року під тиском китайського уряду угоду зі 17 пунктів, включаючи анексію Тибету.[1] У березні 1959 року відбулося масове повстання народу проти китайської влади.

Тибетська опозиція розцінює політику китайської влади в регіоні, як геноцид проти тибетців. У минулому Тибет поділявся на кілька провінцій, які нині зберігають традиційну назву:

Сучасний китайський Тибетський автономний район займає тільки територію провінції У-Цанг та західну частину провінції Кхам. Східна ж частина Кхам та провінція Амдо зараз перебувають у межах китайських провінцій Юньнань, Сичуань, Цінхай та Ганьсу.

 
Тибетські адміністративно-територіальні одиниці в складі КНР

НаселенняРедагувати

 
Юні тибетські монахи
Докладніше: Тибетці

Корінним населенням регіону є тибетці, які займаються в основному сільським господарством.

Уряд Тибету наводить кількість етнічних тибетців, що проживають в регіоні, на рівні 6 млн осіб, в той час як китайців — 7,5 млн. Китайська влада подає інші дані — 5,2 млн тибетців, 3,6 млн китайців та 1,6 млн осіб інших національностей (за даними перепису 2000 року).

За межами Тибету проживає також близько 134 тисяч тибетців, в тому числі в Індії 100 тис., Непалі 20 тис., США 8 тис., Європі 2,4 тис. (Швейцарії — 2 тис.), Бутані 1,5 тис., Канаді 1,2 тис., Австралії та Новій Зеландії 0,2 тис.

Рівень писемності серед етнічних народів становить менше 50%.

КультураРедагувати

Своєрідністю відзначається тибетська музика, заснована на стародавніх традиціях. Також особливістю відзначається так звана тибетська опера.

Цікаві фактиРедагувати

  • у 1920-х роках у Тибеті існував податок на вуха та ніс;
  • У 2001—2006 роках було збудовано ділянку залізниці Голмуд-Лхаса. З 1142 км ділянки — 969 км пролягають на висоті більш ніж 4 км над рівнем моря, також є залізнична станція, котра перебуває на висоті 5 км над рівнем моря. В пасажирські вагони на високогірних ділянках примусово подають кисень, як через систему кондиціонування, так і індивідуально для кожного місця.

ДжерелаРедагувати

  • Цендина А. Д. …и страна зовётся Тибетом. Москва, 2006 (рос.).

ПосиланняРедагувати


  1. Tsepon Wangchuk Deden Shakabpa (October 2009). One Hundred Thousand Moons: An Advanced Political History of Tibet. BRILL. с. 953,955. ISBN 90-04-17732-9.