59°49′47″ пн. ш. 30°22′31″ сх. д. / 59.82972° пн. ш. 30.37528° сх. д. / 59.82972; 30.37528Координати: 59°49′47″ пн. ш. 30°22′31″ сх. д. / 59.82972° пн. ш. 30.37528° сх. д. / 59.82972; 30.37528

Купчино
Загальні дані
Тип наземна крита
Глибина закладення 0 м
Проєктна назва Вітебська
Кількість 3 (середня — службова)
Тип 2 бічні та 1 середня (острівна)
Форма прямі
Дата відкриття 25 грудня 1972 (51 рік)
Архітектор(и) К. Н. Афонская (рос.), А. С. Гецкин (рос.), И. Е. Сергеева (рос.) за участі С. С. Костенко (рос.)
Архітектор(и) вестибюлів К. Н. Афонская (рос.), А. С. Гецкин (рос.), И. Е. Сергеева (рос.) за участі С. С. Костенко (рос.)
Інженер(и)-конструктор(и) К. Е. Панов (рос.), И. X. Целолихина (рос.), В. И. Хяргинен (рос.)
Пересадка на зупинний пункт Купчино
Виходи до Балканська пл., Вітебський просп., вул. Я. Гашека
Час відкриття 05:30
Час закриття 00:00
Код станції КП
Мапа
2 Московсько-Петроградська лінія
ТЧ-6 «Виборзьке»
Парнас
Проспект Просвіти
Озерки
Оборотний тупик
Удєльна
Піонерська
Чорна річка
Чорна річка
Велика Невка
Мала Невка
Карповка
Оборотний тупик
Петроградська
Горьківська
Велика Невка
Мойка
Невський проспект
Сінна площа
Фонтанка
Технологічний інститут
Обвідний канал
Фрунзенська
Московські ворота
Електросила
Парк Перемоги
Московська
Оборотний тупик
Зоряна
Купчино
Оборотний тупик
ТЧ-3 «Московське»

«Купчино» (рос. Купчино) — кінцева станція Московсько-Петроградської лінії Петербурзького метрополітену на наземній ділянці лінії між порталом тунелів та електродепо «Московське».

Історія ред.

Станція відкрита 25 грудня 1972 року в складі дільниці «Московська» — «Купчино».

Сучасну назву станція отримала через розташування поруч з однойменним історичним районом міста, назва якого походить від колишнього іжорського села Купчино (одного з фінських позначень зайця).

Технічна характеристика ред.

Конструкція станції — наземна крита з бічними платформами.

У первинному проєкті передбачалося побудувати станцію з кросплатформовим переходом на залізницю (на кшталт станції «Дев'яткіно»), але це не було здійснено. Станом а середину 2010-х років під гейт до залізниці були лише заділи. Поїзди метро повинні були прибувати між діючими перонами залізничної платформи «Купчино».

3 квітня 2018 року Інвестиційна рада Смольного ухвалила проєкт автовокзалу «Південний». Саме цієї ідеї вже понад 30 років, в останні роки появу нового об'єкту анонсували декілька разів[1].

Пересадки ред.

Вихід зі станції до міста на Вітебський проспект, Балканську площу здійснюється через підземні переходи. До залізничної платформи Купчино — на приміські електропоїзди Вітебського напрямку Жовтневої залізниці.

Колійний розвиток ред.

Відразу за станцією розташований перехресний з'їзд, яким здійснюється оборотний тупик поїздів, що прибувають на кінцеву станцію. За станцією починається двоколійна службово-сполучна гілка, що до прямує в електродепо «Московське» (ТЧ-3). Колійний розвиток станції дозволяє здійснювати оборот та передачу поїзлів. На станції оголошують, чи прямує поїзд у депо або під оборот.

Оздоблення ред.

Станція розташована в наземному павільйоні, будівля якого входить до комплексу будівель однойменної залізничної станції. Оскільки вестибюль межує з вугільним складом та вітебським напрямком залізниці, він постійно виглядає брудним. Кахель незрозумілого кольору прикрашав станцію зсередини. Вікон на першій платформі майже не було, а замість них використано непрозоре глазурованого скло. У 2007—2008 роках були реконструйовані підземні переходи під залізничними коліями. У південному тунелі побудований пандус для маломобільних груп населення, замінено освітлення, а так само оздоблення стін. Навесні 2008 року було замінено освітлення станції. Навесні 2009 року були цілком замінено скло та вітражі станції, а також зовнішнє оздоблення стін, віконні пройоми в основному, закладені цеглою, а та вузька смужка, яка залишилася під стелею, заклеєна непрозорою плівкою. У 2010 році почалася поступова заміна асфальтової підлоги на гранітну. Також замінені поручні на платформах та сходових спусках.

Примітки ред.

  1. Автовокзал в Купчино показали лицом. fontanka.ru. 3 квітня 2017. Архів оригіналу за 4 квітня 2018. Процитовано 4 квітня 2018. (рос.)

Посилання ред.