Ві́тебськ (біл. Ві́цебск, Viciebsk) — місто у Білорусі, адміністративний центр Вітебської області, порт на річці Західна Двіна при впаданні в неї річки Вітьба. Населення (тисяч мешканців): 1987 — 347; 2004 — 353,3.

місто Вітебськ
біл. Віцебск
Viciebsk
Coat of Arms of Viciebsk, Belarus.svg Flag of Viciebsk, Belarus.svg
Герб Вітебська Прапор Вітебська
Viciebsk collage.jpg
Основні дані
55°11′00″ пн. ш. 30°10′00″ сх. д. / 55.18333° пн. ш. 30.16667° сх. д. / 55.18333; 30.16667Координати: 55°11′00″ пн. ш. 30°10′00″ сх. д. / 55.18333° пн. ш. 30.16667° сх. д. / 55.18333; 30.16667
Країна Білорусь Білорусь
Область Вітебська область
Засновано 974
Перша згадка 974
Магдебурзьке право 1597, 1644
Поділ 3 райони
Населення 364 800 (на 1 січня 2020[1]
Площа 124,5 км²
Транслітерація назви Viciebsk
Поштовий індекс 210xxx
Телефонний код +375-212
Висота 172 м і 144 м[2] м.н.р.м.
Водойма Західна Двіна
Етнікон Вiтебчанiн, вiтебчанка
Міста-побратими Резекне, Харбін, Франкфурт-на-Одері (1991)[3], Нінбург, Бєльці, Даугавпілс (25 липня 1998)[4][5], Зелена Гура (березень 2002)[6]
Відстань
Найближча залізнична станція Вiтебськ
Місцева влада
Адреса м. Вітебськ, вул Леніна, 32
Вебсторінка gorod.vitebsk.by
Голова ради Дроздов Петро Вікторович
Вітебськ. Карта розташування: Білорусь
Вітебськ
Вітебськ
Вітебськ. Карта розташування: Вітебська область
Вітебськ
Вітебськ
Вітебськ (Вітебська область)
Орден Трудового Червоного Прапора

CMNS: Вітебськ у Вікісховищі

ІсторіяРедагувати

 
Абрам Маневич. Старий Вітебськ
 
Вітебськ на початку 19 ст.

Вітебськ (літописний Відбеск, Відебськ, Вітьбеськ, Вітепеск) засновано в 974 (є версії — у 947 та 914[7]). Свою назву отримав від річки Вітьби, на якій його й закладено. Оборонне місто кривичів.

1021 року місто приєднано до Полоцького князівства. З 1101 — столиця удільного Вітебського князівства.

З 1320 в кордонах Литви, користується певною самостійністю.

1597 року надано магдебурзьке право.

В 1654 під час Хмельниччини місцеве населення масово підтримувало козаків, через що місцевий шляхтич Костянтин Поклонський погрожував населенню, «что головы отсечены будут, которые до войска казацкого приставать будути», тому не бажаючи терпіти грабунків від московських, кримських та польських військ населення міста висловило бажання приєднатися до Гетьманщини, так відповівши емісару Поклонського:

Мы хочемъ пана гетмана себѣ за полковника имѣти, нежели на всяко время умирати отъ наѣзду татарского и московского[8].

З 1772 під владою Росії як центр Вітебської губернії.

У 19191991 у складі Білоруської РСР. Влітку і восени 1941 року в окупованому Вітебську німецько-нацистські загарбники та їхні посібники-поліцаї знищили в'язнів Вітебського гетто — до 20 000 осіб: старих, жінок, дітей. Основним місцем розстрілів став Туловський яр.

Пам'ятки: Благовіщенська церква (XII століття), ратуша (середина XVI століття) та ін.

ЕкономікаРедагувати

У місті розвинуті машинобудування, електронна, хімічна, деревообробна промисловість.

ТранспортРедагувати

У місті діють трамвайні, тролейбусні і автобусні маршрути. Діє річковий транспорт. Вітебський трамвай був уведений в експлуатацію 1898 року, на рік раніше, ніж у Москві і на 9 років раніше, ніж у Санкт-Петербурзі і через 7 років після київського трамвая.

Вітебськ — залізничний вузол.

Культура та освітаРедагувати

Вітебськ проводить музичний фестиваль «Слов'янський базар».

Працюють 2 театри:

та кілька музеїв:

У місті діє 4 вищі навчальні заклади, серед яких:

АрхітектураРедагувати

Вітебська ратуша.

Храми ВітебськаРедагувати

У місті розташовані релігійні архітектурні будівлі: Собор Святої Варвари, Успінський собор, Покровський собор, Благовіщенська церква, Троїцький Марків монастир, Свято-Духов монастир, Воскресенська церква.

ЛюдиРедагувати

У Вітебську народилися

Див. такожРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Географический энциклопедический словарь. — 2-е издание. — М., 1989. — С. 106.
  • УСЕ Універсальний словник-енциклопедія. — 4-е видання. — 2006. — С. 251.
  • Любезный мне город Витебск… Мемуары и документы. Конец XVIII — начало XIX в. / Вступ. ст., науч., коммент., сост., публ. В. А. Шишанова. Мн.: Асобны Дах, 2005. 40 с.[2]
  • Шишанов В. А. Витебский музей современного искусства история создания и коллекции. 1918–1941. — Минск: Медисонт, 2007. — 144 с.[3]
  • Шишанов В. Основание Витебска: ещё одна версия // Витебский курьер. 1998. № 33. 5 мая. С.1. Текст на сайте https://web.archive.org/web/20190817071015/http://oli-art.com/
  • Шишанов В. 974, 947 или 914? // Витебский проспект, 10 ноября 2005, № 45, с. 3 [4].
  • Изобразительное искусство Витебска 1918–1923 гг. в местной периодической печати: библиограф. указ. и тексты публ. / сост. В. А. Шишанов. — Минск: Медисонт,2010. — 264 с.[5]

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати