Відкрити головне меню

59°55′38″ пн. ш. 30°19′14″ сх. д. / 59.92722° пн. ш. 30.32056° сх. д. / 59.92722; 30.32056Координати: 59°55′38″ пн. ш. 30°19′14″ сх. д. / 59.92722° пн. ш. 30.32056° сх. д. / 59.92722; 30.32056

Сінна площа
Московсько-Петроградська лінія
Sennaya metrostation.jpg
Загальні дані
Тип пілонна трисклепінна
Глибина закладення 55 м
Стара назва Площа Міру до 1 липня 1992 року
Кількість 1
Тип острівна
Форма пряма
Дата відкриття 1 липня 1963 року
Архітектор(и) А. И. Прибульский (рос.), А. Я. Мачерет (рос.), В. В. Ганкевич (рос.)
Архітектор(и) вестибюлів А. С. Гецкин (рос.), В. П. Шувалова (рос.)
Пересадка на Spb metro line5.svg «Садова», Spb metro line4.svg «Спаська»
Виходи до Сінна пл., Садова вул.
Код станції CH
Московсько-Петроградська лінія
ТЧ-6 «Виборзьке»
Парнас
Проспект Просвіти
Озерки
Оборотний тупик
Удєльна
Піонерська
Чорна річка
Чорна річка
Велика Невка
Мала Невка
Карповка
Оборотний тупик
Петроградська
Горьківська
Велика Невка
Мойка
СЗГ до ФПЛ
Невський проспект
Сінна площа
Фонтанка
СЗГ з КВЛ
Технологічний інститут
СЗГ до КВЛ
Обвідний канал
Фрунзенська
Московські ворота
Електросила
Парк Перемоги
Московська
Оборотний тупик
Зоряна
Купчино
ТЧ-3 «Московське»

Сінна площа (рос. Сенная площадь) — станція Московсько-Петроградської лінії Петербурзького метрополітену, розташована між станціями «Технологічний інститут» і «Невський проспект».

Станція відкрита 1 липня 1963 у складі ділянки «Технологічний інститут» - «Петроградська». Найменування отримала через розташування під однойменною площею. До липня 1992 носила назву «Площа Миру».

Технічна характеристикаРедагувати

Конструкція станції — пілонна трисклепінна (глибина закладення — 55 м)

Вестибюлі і пересадкиРедагувати

Спочатку наземний вестибюль планувалося в перспективі вбудувати в будівлю готелю, для чого був був підірваний храм Спас-на-Сінній (у 2003 році в пам'ять про знесену церкву була споруджена каплиця біля метро), хоча на фундамент храму заходить лише лівий край сходів вестибюля. У 1981 році над ним збиралися надбудувати будівлю Ленінградського аеровокзалу, а з 2007 року планується вбудувати вестибюль в торговий центр «Пік».

Виходи на Сінну площу, Садову вулицю, вулицю Єфімова, до Московського проспекту, провулку Бринько, Гривцова, Спасського провулку, Сінному ринку.

Спочатку побудована як пілонна станція укороченим центральним залом, проте у 1991 було проведено реконструкцію станції у зв'язку з будівництвом переходу на станцію «Садова» і задєла для переходу на станцію «Спаська» , в результаті чого центральний зал було подовжено майже вдвічі, а прохід між четвертим і п'ятим пілонами до поїздів до станції «Парнас» було замуровано стіною. Похилий хід тристрічковий, починається з північного торця станції.

Перехід на станцію «Садова», споруджено у 1991, починається з центру залу крутими сходами, верхній майданчик якого знаходиться над коліями в бік станції «Купчино», далі починається пішохідний тунель, що закінчується сходами до верхнього ескалаторного залу. Перехід є найдовшим в Петербурзькому метрополітені.

Перехід на станцію «Спаська», споруджено у 2008 році, починається сходами з південного торця станції.

ОздобленняРедагувати

Спочатку станція була оздоблена виключно кахельною плиткою: пілони дрібною сіро-кремовою, колійні стіни — синьою. Назва станції підкреслювалась розміщеною у глухому торці станції написом «СРСР оплот миру». Лампи, що освітлюють центральний зал і платформи, приховані за карнизами люверсних решіток, виконаних з аннодованного металу. В результаті проведеної реконструкції в 1991 році було перекладено підлогу, пілони переоздоблені: плитка замінена на білий мармур, проте, економічні проблеми не дозволили виконати передбачені проектом декоративні барельєфи на пілонах. У 2008 році, у зв'язку з відкриттям переходу на станцію «Спаська» , асфальтову підлогу на платформах було замінено на граніт, повторно покладено підлогу центрального залу, а в південному торці було виконано мозаїчне панно «Три століття Санкт-Петербургу» (художники С. Н . Рєпін, В. В. Сухов, І. Г. Уралов, Н. П. Фомін). Композиція примикає до переходу і розвиває тему трьох століть петербурзького зодчества. Зображені в мозаїці гіпертрофовані капітелі трьох архітектурних стилів і розміщений вище текст із зазначенням історичних найменувань міста гармонійно з'єднує ці станції.

Ресурси ІнтернетуРедагувати