Спаська (станція метро)

Спаська (рос. Спасская) — станція Петербурзького метрополітену, розташована на Правобережній лінії. Відкрита 7 березня 2009 року. Нині є кінцевою станцією Правобережної лінії. Частина єдиного в місті тристанційного пересадного вузла «Спаська» — «Садова» — «Сінна площа».

Спаська
Metro SPB Line4 Spasskaya Central Hall.jpg
Загальні дані
Тип пілонна
Глибина закладення 60 м
Проєктна назва «Площа Миру-2»
Кількість 1
Тип острівна
Форма пряма
Дата відкриття 7 березня 2009
Архітектор(и) Е. М. Рапопорт(рос.), В. Н. Морозова(рос.), В. Г. Хозацкий(рос.)
Пересадка на Spb metro line5.svg «Садова», Spb metro line2.svg«Сінна площа»
Виходи до вулиця Єфімова, Сінна площа
Код станції СК
Географічні координати 59°55′36″ пн. ш. 30°19′10″ сх. д. / 59.9267444° пн. ш. 30.3195472° сх. д. / 59.9267444; 30.3195472
Map
Spb metro logo blank.svg4 Лахтинсько-Правобережна лінія
Горний інститут
Театральна
Оборотний тупик та ПТО
Спаська
Фонтанка
Достоєвська
Ліговський проспект
Оборотний тупик та ПТО
Площа Олександра Невського-2
Монастирка
Нева
Новочеркаська
Оккервиль
Ладозька
Оккервиль
Проспект Більшовиків
розібраний з'їзд
Вулиця Дибенка
Оборотний тупик
Кудрово

Проектна назва — «Площа Миру-2».

Технічна характеристикаРедагувати

Конструкція станції —пілонна (глибина закладення — 61 м).

На станції застосована збірна залізобетонна тюбінгова оправа діаметром 8,5 м і прорізи з чавунних рамах. Бічні і центральний зали з'єднують 7 прорізів для проходу, довжина пілонів від 10 до 23 м, ширина прорізів — 3 м.

Походження назвиРедагувати

Біля станції є місце, де до 1961 року стояв Успенський собор, відомий також як «Спас на Сінній».

ПересадкиРедагувати

З південного торця залу починається четиристричковий похилий хід, що веде в тунель до станції «Сінна площа». Перехід на станцію «Садова» здійснюється чотиристрічковим похилим ходом, що з'єднаний з північним торцем станції переходом по сходах.

Вперше у малому похилому ході на пересадку застосовуються вузькобалюстрадне ескалатори ЕТХ нового покоління. З'явилася можливість у тунелях діаметром 7,7 м встановлювати 4 ескалатора замість 3. Проте дані машини мали ряд технічних прорахунків у конструкції, внаслідок чого Ростехнагляд не міг прийняти в експлуатацію небезпечні для пасажирів конструкції, і це затримало відкриття станції.

За рік, 2 квітня 2010, зламалися 3 з 4 пересадних ескалаторів зі станції «Спаська» на «Садову». Перехід з «Садової» було закрито цілком, а зі «Спаської» працював лише один ескалатор на спуск. У результаті пасажири Фрунзенсько-Приморської лінії, які мають намір продовжити рух по Правобережній лінії, були змушені спочатку переходити на станцію «Сінна площа» і вже потім — на «Спаську».

Ще за місяць, 13 травня, вийшов з ладу ескалатор в переході «Сінна площа» — «Спаська». В результаті даний похилий хід працював тільки на спуск: з «Сінний площі» на «Спаську». З Правобережної лінії на Московсько-Петроградську лінію було можна потрапити лише через станцію «Садова».

ВестибюльРедагувати

7 листопада 2013 було відкрито власний вихід зі станції. До цього вихід в місто здійснювався через станції «Сінна площа» і «Садова» .

Вихід у місто на Сінну площу, Садову вулицю, вулицю Єфімова, до Московського проспекту, провулків Бринько і Гривцова, Спаського до Сінного ринку.

Колійний розвитокРедагувати

Станція з колійним розвитком — 5 стрілочних переводів, перехресний з'їзд, 2 станційних колії для оберту та відстою рухомого складу і 1 колія для відстою рухомого складу. У оборотному тупику розташований пункт технічного огляду.

ОздобленняРедагувати

Пілони і колійні стіни оздоблені темно-жовтим полірованим китайським гранітом. Оздоблення станції присвячено зодчеству Санкт-Петербурга, на цю ж тему виконані і два мозаїчних панно. Спочатку в мозаїках повинна була прочитуватися тема втрачених храмів, але за рішенням керівництва метрополітену вона була замінена новим варіантом, присвяченим трьом століттям петербурзької архітектури.

Одна з них — «зодчества Петербурга» — розташована навпроти майбутнього виходу в місто і є увінчано коринфською капітеллю тріумфальну колону з притуленим до неї кам'яним диском, на якому викарбувані імена будівничих, що будували велике місто (проте, в списку допущено відразу три помилки: «Детомон» замість «Тома де Томон», «Деламот» замість «Валлен-Деламот» і «Монферан» замість «Монферран»). Колону фланкирують розімкнуті врата з декоративними елементами петербурзьких будівель. Зверху композицію завершує кесоноване арочне склепіння.

Друга композиція, розташована навпроти переходу на «Садову», майже повторює попередню, але її центральним елементом є зімкнуті врата.

У 2010 році на станції було запроваджено новий інформаційний простір.

Цікаві фактиРедагувати

  • Єдина нині станція Петербурзького метрополітену, що є водночас пересадною і кінцевою;
  • Єдина пілонна станція на лінії

ПосиланняРедагувати