Спаська (станція метро)
Спаська (рос. Спасская) — станція Петербурзького метрополітену, розташована на Правобережній лінії. Відкрита 7 березня 2009 року. Нині є кінцевою станцією Правобережної лінії. Частина єдиного в місті тристанційного пересадного вузла «Спаська» — «Садова» — «Сінна площа».
| Спаська | |
|---|---|
 | |
| Загальні дані | |
| Тип | пілонна |
| Глибина закладення | 60 м |
| Проєктна назва | «Площа Миру-2» |
| Кількість | 1 |
| Тип | острівна |
| Форма | пряма |
| Дата відкриття | 7 березня 2009 |
| Архітектор(и) | Е. М. Рапопорт(рос.), В. Н. Морозова(рос.), В. Г. Хозацкий(рос.) |
| Пересадка на |
 «Садова»,  «Сінна площа» |
| Виходи до | вулиця Єфімова, Сінна площа |
| Код станції | СК |
| Географічні координати | 59°55′36″ пн. ш. 30°19′10″ сх. д. / 59.9267444° пн. ш. 30.3195472° сх. д. |
 | |
 4 Лахтинсько-Правобережна лінія
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Проектна назва — «Площа Миру-2».
Технічна характеристика ред.
Конструкція станції —пілонна (глибина закладення — 61 м).
На станції застосована збірна залізобетонна тюбінгова оправа діаметром 8,5 м і прорізи з чавунних рамах. Бічні і центральний зали з'єднують 7 прорізів для проходу, довжина пілонів від 10 до 23 м, ширина прорізів — 3 м.
Походження назви ред.
Біля станції є місце, де до 1961 року стояв Успенський собор, відомий також як «Спас на Сінній».
Пересадки ред.
З південного торця залу починається четиристричковий похилий хід, що веде в тунель до станції «Сінна площа». Перехід на станцію «Садова» здійснюється чотиристрічковим похилим ходом, що з'єднаний з північним торцем станції переходом по сходах.
Вперше у малому похилому ході на пересадку застосовуються вузькобалюстрадне ескалатори ЕТХ нового покоління. З'явилася можливість у тунелях діаметром 7,7 м встановлювати 4 ескалатора замість 3. Проте дані машини мали ряд технічних прорахунків у конструкції, внаслідок чого Ростехнагляд не міг прийняти в експлуатацію небезпечні для пасажирів конструкції, і це затримало відкриття станції.
За рік, 2 квітня 2010, зламалися 3 з 4 пересадних ескалаторів зі станції «Спаська» на «Садову». Перехід з «Садової» було закрито цілком, а зі «Спаської» працював лише один ескалатор на спуск. У результаті пасажири Фрунзенсько-Приморської лінії, які мають намір продовжити рух по Правобережній лінії, були змушені спочатку переходити на станцію «Сінна площа» і вже потім — на «Спаську».
Ще за місяць, 13 травня, вийшов з ладу ескалатор в переході «Сінна площа» — «Спаська». В результаті даний похилий хід працював тільки на спуск: з «Сінний площі» на «Спаську». З Правобережної лінії на Московсько-Петроградську лінію було можна потрапити лише через станцію «Садова».
Вестибюль ред.
7 листопада 2013 було відкрито власний вихід зі станції. До цього вихід в місто здійснювався через станції «Сінна площа» і «Садова» .
Вихід у місто на Сінну площу, Садову вулицю, вулицю Єфімова, до Московського проспекту, провулків Бринько і Гривцова, Спаського до Сінного ринку.
Колійний розвиток ред.
Станція з колійним розвитком — 5 стрілочних переводів, перехресний з'їзд, 2 станційних колії для оберту та відстою рухомого складу і 1 колія для відстою рухомого складу. У оборотному тупику розташований пункт технічного огляду.
Оздоблення ред.
Пілони і колійні стіни оздоблені темно-жовтим полірованим китайським гранітом. Оздоблення станції присвячено зодчеству Санкт-Петербурга, на цю ж тему виконані і два мозаїчних панно. Спочатку в мозаїках повинна була прочитуватися тема втрачених храмів, але за рішенням керівництва метрополітену вона була замінена новим варіантом, присвяченим трьом століттям петербурзької архітектури.
Одна з них — «зодчества Петербурга» — розташована навпроти майбутнього виходу в місто і є увінчано коринфською капітеллю тріумфальну колону з притуленим до неї кам'яним диском, на якому викарбувані імена будівничих, що будували велике місто (проте, в списку допущено відразу три помилки: «Детомон» замість «Тома де Томон», «Деламот» замість «Валлен-Деламот» і «Монферан» замість «Монферран»). Колону фланкирують розімкнуті врата з декоративними елементами петербурзьких будівель. Зверху композицію завершує кесоноване арочне склепіння.
Друга композиція, розташована навпроти переходу на «Садову», майже повторює попередню, але її центральним елементом є зімкнуті врата.
У 2010 році на станції було запроваджено новий інформаційний простір.
Цікаві факти ред.
- Єдина нині станція Петербурзького метрополітену, що є водночас пересадною і кінцевою;
- Єдина пілонна станція на лінії
Посилання ред.
- «Спаська» на офіційному сайті Петербурзького метрополітену [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
- «Спаська» на metro.vpeterburge.ru [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
- «Спаська» на ometro.net(рос.)
- «Спаська» на сайті Метрострой [Архівовано 5 листопада 2011 у Wayback Machine.](рос.)
- «Спаська» на сайті Проекти Петербурга [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
- «Спаська» на форумі Metro.NWD.ru [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)