Координати: 59°55′39″ пн. ш. 30°20′52″ сх. д. / 59.92750° пн. ш. 30.34778° сх. д. / 59.92750; 30.34778

Володимирська
Кіровсько-Виборзька лінія
Metro SPB Line1 Vladimirskaya1.jpg
Загальні дані
Тип пілонна трисклепінна з укороченим центральним залом
Глибина закладення 55 м
Проєктна назва «Площа Нахімсона»
Кількість 1
Тип острівна
Форма пряма
Дата відкриття 15 листопада 1955
Архітектор(и) А. В. Жук (рос.), А. И. Прибульский (рос.), Г. И. Александров (рос.)
Архітектор(и) вестибюлів А. В. Жук (рос.), А. И. Прибульский (рос.), Г. И. Александров (рос.)
Пересадка на Spb metro line4.svg «Достоєвська»
Виходи до вулиця Повстання, Ліговський проспект
Час відкриття 5:38
Час закриття 0:26
Код станції ВД
Кіровсько-Виборзька лінія
ТЧ-4 «Північне»
Дев'яткіно
Громадянський проспект
Муринський струмок
Оборотний тупик
Академічна
задєл під СЗГ
Політехнічна
Площа Мужності
Ділянка «Розмиву»
Лісова
Виборзька
Оборотний тупик
Площа Леніна
Нева
Чернишевська
СЗГ до Маяковська
Площа Повстання
Володимирська
Пушкінська
СЗГ до Сінної площі
Технологічний інститут
Обвідний канал
Балтійська
Нарвська
Кіровський завод
Автово
ТЧ-2 «Дачне»
ТЧ-1 «Автово»
Красненька
Дачне
Ленінський проспект
Проспект Ветеранів
Оборотний тупик

Володимирська (рос. Владимирская) — станція Кіровсько-Виборзької лінії Петербурзького метрополітену, розташована між станціями «Пушкінська» і «Площа Повстання».

Станція відкрита 15 листопада 1955 у складі першої черги метрополітену «Автово»-«Площа Повстання». Назва пов'язана з близькістю Володимирської площі і Володимирського проспекту.

15 грудня 2011 Радою щодо збереження культурної спадщини станція внесена до єдиного державного реєстру об'єктів культурної спадщини регіонального значення[1].

Технічна характеритикаРедагувати

Конструкція станції — пілонна трисклепінна з укороченим центральним залом (глибина закладення — 55 м).

Такий тип був вперше застосований в Ленінградському метрополітені саме на цій станції. Під час будівництва переходу на станцію Достоєвська центральний зал було подовжено. Спочатку станція Володимирська не входила до складу першої черги, але потім в 1951 році була спішно додана в проект.

Похилий хід починається з північного торця станції. З 10.08.2006 по 16.02.2008 було проведено реконструкцію похилого ходу із заміною ескалаторів, станційного затвора, парасольок склепінь і водовідвідних систем. У цей час вестибюль станції було закрито для входу та виходу пасажирів — здійснювався через станцію Достоєвська.

З центру залу починається перехід на станцію Достоєвська по чотирьох ескалаторах. Під час будівництва пересадки в 1989 році було проникнення води у виробки. Виправлення ситуації зайняло менше тижня, але у зв'язку з цим кілька днів станція Володимирська була закрита і поїзди проїздили її без зупинок. Результатом цієї події стала звивиста форма переходу, деілько розселених будинків на поверхні і кінець переходу, розділений на три частини замість двох.

Вестибулі і пересадкиРедагувати

Пересадка на станцію Достоєвська Правобережної лінії.

Вихід у місто на Володимирську площу, Велику Московську вулицю і Ковальський провулок, до Володимирського і Загородного проспекту.

ОздобленняРедагувати

Тема оздоблення станції — «Зростання добробуту радянського народу».

Наземний вестибюль вбудований в перший поверх будівлі, на місці якого колись існувало двоповерховий будинок церкви Володимирської Божої Матері. Нова споруда стала чотириповерховою зі скошеним кутом і встановленими в його ніші доричеськими колонами. Того ж типу напівколони повинні були прикрашати і площини стін по Великої Московської вулиці і Ковальському провулку, але їх замінили рустами. У ескалаторному залі над балюстрадою стіну прикрашає мозаїчне панно «Достаток». Панно зображує куточок Ковальського ринку. Соковиті плоди, усміхнені смагляві і рум'яні особи, яскравий одяг радують багатством барв. Купол ескалаторного залу здається дуже високим, повітряним. Досягнуто це тим, що він зроблений у формі парашута з жолобками що сходяться в центрі і підсвічений знизу яскравими лампами.

Від ескалатора до станції веде перехід у вигляді коридору з широкими сходами. Білий мармур облицювання, відтінений бронзовою смужкою, контрастує з темним гранітом підлоги і масивними люстрами, відповідними загальному суворому стилю станції. Світлий, трохи холоднуватий уральський мармур «Коєлга», відсутність колірних плям створюють атмосферу спокою, врівноваженості.

Ресурси ІнтернетуРедагувати

ПриміткиРедагувати