Коза́к Мама́й — народна картина[1] із зображенням козака-бандуриста[2], один із найпоширеніших фольклорних героїв в Україні[3]. Картину створено за традиційною схемою — в її центрі у статичній позі сидить козак з бандурою. Малюнки пізніших часів дедалі більше відходять від первинних однофігурних композицій, але традиційна поза головного персонажа на них залишається незмінною. Дослідники виводять її (цю позу) зі східної іконографії, вказують на її подібність до зразків мистецтва часів скіфів і навіть більш ранньої доби – індоарійської прадавньої спільноти. Схема картини не змінюється, а лише доповнюється побічними сюжетами чи персонажами (саме це, на думку дослідників, свідчить про давність однофігурної композиції)[2].

Картина "Козак Мамай" (XVIII ст.). Полтавська обл. Музей Івана Гончара

Загальні відомостіРедагувати

 
Картина "Козак Мамай" (XVIII ст.). Національний заповідник «Хортиця»
 
Картина "Козак Мамай" (кін. XVIII - поч. XIX ст.). Львівський історичний музей
 
Народна картина “Кримський Запорожець (Козак-Мамай)”, автор невідомий. Під черевом коня напис: “Крымскый Запорожыцъ”. Кін. XVIII – І пол. ХІХ ст. Музей Івана Гончара
 
Картина "Козак Мамай" невідомого автора (1995). Музей Козацької Слави
 
Картина «Козак-бандурист» невідомого автора (XIX ст.). Національний художній музей України
 
Картина «Козак-бандурист» Федора Стовбуненка (1890). Полтавський художній музей.
 
Картина «Козак-бандурист» невідомого автора (XIX ст.). Національний художній музей України
 
Картина «Козак-бандурист» Федора Стовбуненка (XIX ст.). ЧОХМ ім. Григорія Ґалаґана
 
Картина "Козака з ляхом разговор" невідомого автора (XIX ст.). Національний художній музей України

У XVIIXIX ст. картина козака-бандуриста була найпопулярнішою на українських землях, особливо на Полтавщині, Чернігівщині, Харківщині, рідше на Правобережжі[2].

Оповіді про козака-бандуриста зустрічаються серед народних легенд, переказів та приказок. На картинах малювали в супроводі сакральної для українців символіки — кобзи, що є символом національних традицій та співучої душі народу; коня, що є символом війни, некерованого гніву та хоробрості; дуба, котрий символізує могутність та генетичну чистоту роду. Часто на малюнках присутнє зображення списа з прапором, козацького штофа і чарки. Це були речі, пов'язані з життям та смертю козака — спис ставили на місці поховання, штоф і чарку клали в могилу — вони нагадували про скороминущість життя та козацьку долю, в якій загроза смерті в бою була повсякденною реальністю.

Картина «Козак Мамай» набула значного поширення в XVIII-XIX ст. Жодному іншому творові давнього українського народного малярства не судилося прожити таке довге життя в стількох варіантах, повтореннях і копіях.

Козак у думах і помислах українців уособлював народну силу духу, незламність волі в боротьбі з поневолювачами. Зображення козака на народних картинах в час, коли запорозького війська вже не існувало, сприймалося як своєрідний пам'ятник героїчному минулому українського народу. Малювали «Козака Мамая» на полотнах і на стінах хат, на дверях і віконницях, на кахлях і скринях. Подібних «Мамаїв» можна було зустріти чи не в кожній оселі в Україні[3].

Дослідників завжди цікавило питання: чому картину, на якій зображено українського козака, названо чужомовним ім'ям Мамай. Відразу на думку спадає однойменний Золотоординський хан. Східним походженням пояснюють назву картини дослідники Д. Щербаківський, П. Білецький та С. Бушак. На думку Бушака слово «мамай» вживалося як синонім слів: «козак», «запорожець», «гайдамака», «розбишака», «волоцюга», «відчайдуха» й означало не ім'я козака, а характеризувало його заняття.

Картини називали «Мамаями» переважно в усній традиції, а у підписах — текстах зустрічаються інші імена — Хома, Іван, Палій та інші. Назва «Козак Мамай» трапляється на картинах з «гайдамацькими сценами».[4] Саме у XVIII ст. під впливом гайдамаччини картина композиційно змінюється, розширюється у своєму змісті: з'являються живописні полотна з часів Коліївщини. На них подані сцени розправи гайдамак зі своїми противниками — суд, який вершить Мамай; на деревах повішені чоловічі постаті. Щербаківський вважав, що саме часи гайдамаччини безіменному козаку-бандуристу, у «якого ім'я було не одно, а єсть їх до ката», додали ім'я «Мамай», ім'я, яке перейшло потім і на копії старих картин козака — бандуриста і закріплено за всіма взагалі варіантами цієї картини.

  Річ у тім, що ці народні картини дістали назву «Козак Мамай» лише завдяки тому, що саме так було підписано персонажа на деяких з них. Отже, справді невідомо, чи взагалі ці картини називалися в народі «Козак Мамай». В тринадцяти випадках помічено, що підписи на самій картині й тексти, додані знизу зображення дозволяють інакше номінувати головного персонажа і відповідно самі картини [5]  

«Козак-бандурист», «Козак-запорожець», «Козак Мамай» — все це назви картин одного типу. Загальні риси композиції і головного образу, побутування їх протягом кількох століть на українських землях дозволяють вважати ці твори традиційними народними картинами. Їх існує кілька варіантів. Але у всіх випадках основою композиції завжди є постать козака, який переважно сидить, схрестивши ноги.

Найчисельніші колекції цього твору зберігають та експонують Національний художній музей України, Дніпропетровський історичний музей імені Дмитра Яворницького та Український центр народної культури «Музей Івана Гончара».


У мистецтвіРедагувати

 
Пам'ятник Мамаю на Майдані Незалежності зроблений Миколою та Валентином Знобами (2001)

КіноРедагувати

У 2003 році на Національній кіностудії імені Олександра Довженка режисер Олесь Санін створив фільм «Мамай».

МузикаРедагувати

У музиці образ козака Мамая знайшов відображення у піснях сучасних українських гуртів Кому Вниз, Воплі Відоплясова та Багряний Шлях.

ЛітератураРедагувати

  А поки що шаблюку свою Козак Мамай гострив щодня. Гострив щодня, бо й тупив щодня, від Каїнів усяких одбиваючись ...

Хоч він, треба сказати, і не любив того діла: ні гострити, ні тупити.
Але ж він чортом дихав проти всякого панства, проти кривди, проти горя людського, проти всіх зухвальців, хто тільки важився на Україну зазіхати, та й мусив Козак воювати з ними.Тож і був собі лагідної вдачі мирний чоловік воїном звитяжним, хитрим та спритним, — щира козацька душа! — таким спритним, що не брали його ні шабля, ні куля, ні меч, — не брали-таки, аж сама пані Смерть либонь відступилась від нього так давно, що він уже й не тямив — скільки ж год він парубкує на світі: двісті? триста? — хоч йому й було ввесь час сорок тай сорок — ні більше, ні менше[6]

 

Плакати та графітіРедагувати

Під час Революції Гідності художник Микола Гончаров відтворив образ козака Мамая у графіті та плакатах серії «Все що тобі потрібно — це любов», замінивши кобзу на автомат Калашникова, а штоф на запалений «коктейль Молотова».

Пам'ятникиРедагувати

МонетиРедагувати

23 липня 1997 року Національний банк України ввів до обігу срібну пам'ятну монету присвячену ідеалізованому образу козака і українців загалом в Україні.

ВулиціРедагувати

вулиця Козака Мамая в м. Дніпро

провулок Козака Мамая в Кропивницькому[15]

провулок Козака Мамая в м. Долинська

ПриміткиРедагувати

  1. С. М. Бушак. «Козак Мамай» // Козак Мамай // Енциклопедія сучасної України : у 30 т / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2003­–2019. — ISBN 944-02-3354-X.
  2. а б в І. М. Ласка. «Козак Мамай», «козак-бандурист» // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 404. — 528 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0692-8.
  3. а б Мамай-козак // Енциклопедичний словник символів культури України / За заг. ред. В. П. Коцура, О. І. Потапенка, В. В. Куйбіди. – 5-е вид. – Корсунь-Шевченківський: ФОП Гавришенко В.М., 2015. – С. 477. – 912 с. ISBN 978-966-2464-48-1.
  4. Мільчев В. Запорозьке гайдамацтво XVIII століття як традиційний здобичницький промисел козацтва // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. — Запоріжжя: Просвіта, 2008. — Вип. XXIV: Соціальні та національні чинники революцій і реформ в Україні: проблеми взаємовпливів.
  5. Олександр Галенко «Рецензія на: Козак Мамай: феномен одного образу» Студії мистецтвознавчі. – К.: Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т.Рильського НАН України, 2009. – №1 (25).
  6. «Козацькому роду нема переводу, або Козак Мамай і Чужа Молодиця», стор. 10.
  7. Світ радіодрами. Українське радіо «Культура»; Ігор Павлюк. Радіодрама «Бут» (про гетьмана Павлюка)), Ігор Павлюк. Бут. Драматизована поема // Бунт (Книга), 2006. — С.115-154
  8. На Днепропетровщине установили памятник герою украинской легенды. dv-gazeta.info (ru). Процитовано 2020-06-21. 
  9. Пам'ятник козаку Мамаю
  10. Козак Мамай осів на майдані Незалежності // Газета "Хрещатик". – 16.10.2001
  11. В Краматорске открыли памятник казаку Мамаю. Архів оригіналу за 25 серпня 2015. Процитовано 24 серпня 2015. 
  12. В Каховці відбулось офіційне відкриття пам`ятника козаку Мамаю // Таврійські вісті. – 27.07.2016.
  13. 14.10.16, м. Кривий Ріг. Відбулося освячення пам’ятника Козаку Мамаю – символу козацтва України
  14. У Рокині Луцького району на Покрову, 14 жовтня, відкрили пам'ятник козакові Мамаю
  15. Як переіменували в м. Кіровоград вулицю Московський провулок?. Переіменування вулиць в місті Кіровоград в зв*язку з вимогою закону про декомунізацію. Процитовано 2019-03-21. 

Джерела та літератураРедагувати

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати