Ве́ршаці (перша назва — Нестерівка) — село Чигиринського району, Черкаської області в Україні, центр сільської ради, якій підпорядковані також село Тарасо-Григорівка і селище Кудашеве. Населення 747 чоловік, 430 дворів (на 1 січня 2007 року).

село Вершаці
Вершаці2.JPG
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район Чигиринський
Громада Вершацька сільська рада
Код КОАТУУ 7125481001
Облікова картка Вершаці 
Основні дані
Засноване друга половина 17 ст.
Населення 747(на 01.01.2007)[1]
Площа 2,6 км²[2]
Густота населення 287,3 осіб/км²
Поштовий індекс 20943
Телефонний код +380 4730
Географічні дані
Географічні координати 49°00′15″ пн. ш. 32°37′00″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
135 м
Водойми р. Ірклій
Відстань до
обласного центру
62,6 (фізична) км [3]
90 (автошляхами) км
Відстань до
районного центру
18 (автошляхами) км
Місцева влада
Адреса ради 20942, с. Вершаці; тел. 92-2-19
Сільський голова Чубін Ніна Олексіївна
Карта
Вершаці. Карта розташування: Україна
Вершаці
Вершаці
Вершаці. Карта розташування: Черкаська область
Вершаці
Вершаці

CMNS: Вершаці у Вікісховищі

Село розташоване на річці Ірклій за 18 км на південь від районного центру — міста Чигирин та за 90 км від обласного центру — міста Черкаси. На півночі сусідить з селами Іванівка і селищем Бурякове, на сході з селищем Чернече, і селом Тарасо-Григорівка на півдні.

Назва походить від сербського топоніма Вршац.

ІсторіяРедагувати

До середини 17 століття було українським селом Нестерівка, а з утворенням Новосербії отримало сучасну назву.

У 1752-64 роках тут була 20 рота новосербського Гусарського полку (кінного). Інші назви села: Нестерівський шанець, Вершац (сербський аналог — Вршац).

Станом на 1886 рік у селі Стецівської волості Олександрійського повіту Херсонської губернії мешала 2240 осіб, налічувалось 441 дворове господарство, існували 2 православні церкви та школа[4].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 3198 осіб (1556 чоловічої статі та 1642 — жіночої), з яких 3137 — православної віри[5].

У 1928 році, під час примусової колективізації, у селі організовано колгосп «Перший крок незаможника», що пізніше став називатися «Комунар» та використовував 3116 га землі, у тому числі 2588 га орної.

1966 року в центрі села на честь загиблих у роки Другої світової війни, у якій брало участь 415 селян, споруджено обеліск Слави, на якому викарбувано імена воїнів-односельців, що не повернулися з війни. Поряд з ним знаходиться братська могила воїнів-визволителів села та пам'ятник-танк. У парку стоїть пам'ятник Т. Г. Шевченку.

Станом на 1972 рік у селі мешкало 2005 чоловік, працювала 8-річна школа, діяло 2 бібліотеки з книжковим фондом 5500 примірників, клуб, стаціонарна кіноустановка, фельдшерсько-акушерський пункт, пологовий будинок, дитячі ясла. Працювали 5 магазинів, швейна майстерня, побутовий комбінат, відділення зв'язку і ощадної каси.

СучасністьРедагувати

Нині село має середню школу І-ІІІ ступенів, Будинок культури, бібліотеку, поштове відділення, фельдшерсько-акушерський пункт, філію ощадкаси.

Земельні паї жителів села орендує ПП «Вершаці».

Село з обох боків оповите річками Ірклій та Косминка, є два ставки, де жителі села ловлять рибу та відпочивають влітку.

Біля села розташований лісове урочище «Цирульників Ліс».

ФотогалереяРедагувати

ПосиланняРедагувати

  1. Сторінка районної ради
  2. who-is-who.com.ua
  3. maps.vlasenko.net(рос.)
  4. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  5. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-255)

ЛітератураРедагувати

ПублікаціїРедагувати

  • Мінаєв М. Серед степів: [З історії с. Вершаці] //Чигирин. вісті. — 1994. — 5 жовт.