Національний музей літератури України
Національний музей літератури України в Києві почав свою діяльність у 1986 році.
Національний музей літератури України  | |
|---|---|
 | |
| 50°26′43″ пн. ш. 30°30′58″ сх. д. / 50.44533333002777198° пн. ш. 30.51630556002777794° сх. д.Координати: 50°26′43″ пн. ш. 30°30′58″ сх. д. / 50.44533333002777198° пн. ш. 30.51630556002777794° сх. д. | |
| Тип | музей |
| Країна |
 Україна |
| Розташування | м. Київ |
| Адреса | вул. Богдана Хмельницького, 11 |
| Засновано | 1986 |
| Відкрито | 1986 |
| Режим роботи |
понеділок – п’ятниця – 9.00 – 17.00 субота – 10.00 – 17.00 Вихідний – неділя |
| Фонд | 85000 одиниць |
| Сайт | museumlit.org.ua |
  Національний музей літератури України (Україна) | |
 | |
 Національний музей літератури України у Вікісховищі | |
ПриміщенняРедагувати
Музей розташований в будинку-пам'ятнику архітектури 19 століття, побудованому в 1870 році за проектом архітектора О. Я. Шилле. З 1871 року в цьому будинку знаходилася Колегія Павла Галагана, яка вважалася одним із найкращих приватних навчальних закладів столиці України. Тут неодноразово бували представники української літератури, а в період з 1885 по 1886 роки в бібліотеці Колегії, інтер'єр якої був розроблений італійськими майстрами й зберігся до наших днів майже повністю, працював відомий український письменник Іван Франко. Нині у бібліотеці розгорнуто постійнодіючу експозицію, матеріали якої розповідають про історію цього навчального закладу. Колегія Павла Галагана ввійшла в історію вітчизняної культури і освіти як «школа академіків». З Колегією пов'язані імена відомих діячів науки, освіти, літератури, серед яких А.Кримський, П.Житецький, М.Мурашко, М.Пимоненко, М.Драй-Хмара, П.Филипович та багато інших митців та науковців. При Колегії на той момент функціонувала церква Святого Павла. Саме тут у травні 1886 року Іван Франко вінчався з Ольгою Хоружинською. На сьогоднішній день в приміщенні бібліотеки знаходиться перший зал експозиції
Експозиція та діяльністьРедагувати
Національний музей літератури України є центральним музеєм подібного профілю на території країни. Його експозиція досить велика, вона охоплює всі періоди розвитку української літератури, починаючи етапом Київської Русі й закінчуючи сучасністю. Загальна кількість виставлених експонатів становить близько 5 тисяч одиниць, всього ж музей має в своєму розпорядженні близько 85 тисяч одиниць зберігання. Гордістю колекції музею є зразки старовинних видань 17-18 століть, фотографії, твори образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва, унікальні стародруки, зокрема перша друкована книга слов'янськими літерами «Апостол» Івана Федорова.
Серед реліквій музею — прижиттєві видання творів І.Котляревського, Т.Шевченка, П.Куліша, М.Костомарова, І. Франка, М. Драгоманова, рукописи Лесі Українки, М. Старицького, П. Тичини, М.Рильського, В.Симоненка, особисті речі П.Мирного, І.Нечуя-Левицького, Марка Вовчка, Г.Косинки, О. Гончара, І. Багряного, У. Самчука та сучасних письменників, часописи та альманахи XIX — поч. ХХ ст., твори відомих художників, документальні матеріали.
У музеї постійно проводяться літературні зустрічі, фестивалі культури, вручення літературних премій, презентації книжкових і періодичних видань, вечори за участю письменників, вчених, художників, майстрів мистецтв. Працюють Клуб вихідного дня, лекторій, Клуб шанувальників модерної літератури, літературно-мистецька студія, музична вітальня, школа народознавства, відвідувати які можуть усі охочі. Традиційним став щорічний Тиждень дитячої книги у музеї. Успішно діє розроблена науковцями програма «За духовне відродження України». У виставкових залах музею експонуються літературні та мистецькі твори, які представляють не лише вітчизняну культуру, а й найкращі світові надбання. Заходи проводяться у співпраці з провідними науковими установами, видавництвами, культурними центрами та громадськими організаціями.
Музей має філію — Київський літературно-меморіальний музей-квартиру Миколи Бажана.
Музейні бджілкиРедагувати
З січня 2015 року в музеї працює волонтерська організація «Музейні бджілки». Волонтери займаються плетінням маскувальних сіток та костюмів-кікімор для бійців україно-російської війни на Сході України. Проект заснований волонтерами на чолі з Юлією Козачок за сприянням адміністрації музею та Анжеліки Рудницької.
Станом на січень 2016 року волонтери виготовили 57 сіток і 51 кікімору[1].
2015-го року волонтери стали героїнями документального фільму «Народження кікімори»[2], литовського режисера Артурас Морозовас. Улітку 2015-го фільм побував у Києві та на Сході України.
Див. такожРедагувати
ПриміткиРедагувати
Джерела та літератураРедагувати
- Г. О. Сорока, Н. І. Бондар. Національний музей літератури України // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 318. — 728 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1061-1.
- Про музей на «Kievtown.net»
- Про музей на офіційному сайті Національного музею літератури України