Київська муніципальна академія музики імені Рейнгольда Глієра

Київська муніципальна академія музики імені Р. М. Глієра (1868 — Київське музичне училище, 2008 — Київський інститут музики ім. Р. М. Глієра, 2018 — Київська муніципальна академія музики ім. Р. М. Глієра) — перший на теренах України професійний музичний навчальний заклад.

консерваторія
Київська муніципальна академія музики імені Р. М. Глієра
Музучилище Глієра.jpg
421866 ·R (Київ)
Країна Україна Україна
Місто Київ
Розташування Київ
Засновано 18 січня  1868
Акредитація: III рівня
Статус державний
Ректор Олександр Злотник
Вебсайт: Офіційна сторінка
Адреса: вул. Льва Толстого, 31

Країна — Україна

Місто — Київ

Ректор — Олександр Злотник

Сайт — www.glieracademy.org

ІсторіяРедагувати

Витоки

Початок професійного музичного навчання в Україні датується 1768 роком, коли згідно постанови Київського магістрату було засновано музичну школу з метою постійного поповнення складу оркестру при Київському магістраті (журнал «Киевская старина», № 7, 1889 рік). Ця школа проіснувала до 1852 року.

Музичне життя України помітно пожвавилось у другій половині XIX ст., коли в 1863 р. у Києві було засновано Київське відділення Російського музичного товариства, а в 1867 р. відкрито оперний театр.

Для забезпечення високого виконавського рівня концертних виступів та оперних вистав були необхідні добре підготовлені спеціалісти-професіонали. За цю справу взялась дирекція музичного товариства.

1868–1922 роки

Завдяки зусиллям членів Російського музичного товариства 18 січня 1868 р. у Києві засновано перший в Україні та Росії спеціальний музичний учбовий заклад середнього профілю — музичне училище. Училище мало тоді п'ять класів — гри на фортепіано, скрипці, віолончелі, класів співу і теорії музики. З самого початку в училищі працювали відомі музиканти і педагоги — випускники Петербурзької, Лейпцизької, Паризької, Берлінської, Празької, Варшавської консерваторій. З часом педагогічний склад училища починає поповнюватися за рахунок найбільш обдарованих випускників.

Великий внесок у становлення учбового закладу зробив його перший директор Роберт Августович Пфеніг, який очолював училище з 1868 по 1874 роки. Диригент, композитор, викладач з великим педагогічним досвідом, він заклав підвалини музичної освіти, спрямованої на підготовку освіченого музиканта-виконавця, докладав чимало зусиль, щоб знайти кошти на навчання перших десяти учнів та забезпечити навчальний процес.

 
Музичний провулок

Другий директор Іполит Карлович Альтані очолював училище у 1874–1875 роках. Під час його керівництва 14 вересня 1874 р. училище почало навчальний рік у власній будівлі в Музичному провулку, де залишалося до Другої світової війни.

У 1875–1878 роках наступним директором навчального закладу був Людвіг Карлович Альбрехт, випускник Петербурзької консерваторії, віолончеліст за фахом. Він запросив на роботу видатних виконавців: Г. Ходоровського, О. Шевчика, В. Пухальського та інших, чим сприяв подальшій професіоналізації музичної освіти у Києві.

Найбільш визначальною фігурою у становленні музичної освіти на теренах України на той час став Володимир В’ячеславович Пухальський. Піаніст, композитор, музичний діяч, він створив власну фортепіанну школу. Серед його випускників: В. Горовиць, К. Михайлов, Л. Ніколаєв, О. Браїловський, Ю. Ісерліз, А. Артоболевська, Г. Коган, А. Альшванг, М. Тутковський, М. Гозенпуд, В. Цукерман, Н. Скоробагатько, А. Сатановський, С. Лисицький, Б. Яворський, Р. Горовиць.

Обраний у 1878 році директором училища, Володимир Пухальський перебував на цій посаді до 1914 року. Він забезпечив роботу в навчальному закладі видатних педагогів-виконавців, серед яких: К. Еверарді, Ф. фон Мулерт, М. Алексєєва-Юневич, Є. Риб, В. Чечотт, А. Химиченко, Ф. Воячек, М. Ерденко.

Часи його керівництва — це період піднесення і розквіту музичного життя Києва та інтенсивного розвитку всієї діяльності училища.

Завдяки неодноразовим спробам В. Пухальського підвищити статус навчального закладу, при безпосередній участі голови Київського відділення РМТ О. Виноградського, у 1913 р. на базі училища створено консерваторію. Оскільки середня і вища музична освіта з 1913 по 1928 роки здійснювалася в стінах одного навчального закладу, то керівництво та склад викладачів училища (молодше відділення) і консерваторії (старше відділення) були єдиними.

У 1914 році на посаду директора було призначено Рейнгольда Моріцевича Глієра, на той час вже відомого композитора, випускника училища по класу скрипки О. Шевчика і по класу теорії музики Є. Риба. У 1902–1903 роках у нього приватно навчався С. Прокоф'єв. У 1916 році в класі Р. Глієра вчився Л. Ревуцький, який, своєї черги, виховав А. Коломийця, Г. Майбороду, П. Майбороду, Г. Жуковського, В. Кирейка, А. Філіпенка, В. Гомоляку, А. Свєчнікова та інших. Серед випускників класу Р. Глієра 1919 року — Б. Лятошинський, у якого навчалися І. Белза, Л. Грабовський, О. Канерштейн, І. Карабиць, В. Сільвестров, М. Полоз, Є. Станкович, І. Шамо.

З 1914 по 1920 роки, очолюючи консерваторію в складний час революційних переворотів, війн і нестабільності, Р. Глієр зберіг концепцію неперервності музичної освіти. Училище залишалося у складі консерваторії як молодші курси і давало право не тільки без іспитів вступати на старші курси, але й працювати на первинних музичних та викладацьких посадах.

Під час його керівництва педагогічний колектив консерваторії/училища поповнився такими видатними діячами музичного мистецтва як Г. Беклемішев, С. Тарновський, В. Блуменфельд, Г. Нейгауз, Я. Степовий, М. Ерденко.

У 1920 році, після від'їзду Р. Глієра до Москви, посаду директора консерваторії/училища отримав Фелікс Михайлович Блуменфельд — піаніст, диригент, композитор і педагог, який залучив до роботи у навчальному закладі таких видатних музикантів як Д. Бертьє, Є. Муравйова, С. Вільковський, Б. Лятошинський.

1922–1960 роки

З 1922 по 1926 роки консерваторію/училище очолював Костянтин Миколайович Михайлов — випускник Київського музичного училища (клас В. Пухальського) та Петербурзької консерваторії. Піаніст, педагог, музично-громадський діяч, один з фундаторів Київської фортепіанної школи, представники якої стали яскравими виконавцями та видатними педагогами. Серед них майбутні викладачі училища: М. Кузьмін, Л. Шур, О. Орлова, С. Корн, М. Воскобійник, Ю. Голембіовський, О. Канерштейн.

1923–1928 роки — це складний для навчальних музичних закладів час постійних реформ, ініційованих радянською владою.

Результатом багаточисленних реорганізацій стало функціонування двох вищих навчальних закладів: консерваторії (училище залишалося у складі консерваторії як молодші курси) та Музично-драматичного інституту імені М. В. Лисенка. З 1925/1926 навчального року консерваторія у ранзі музичного технікуму обмежилася правом підготовки тільки виконавців, а диригентів, композиторів, педагогів і музикознавців готував Музично-драматичний інститут імені М. В. Лисенка. На чолі інституту, до якого відійшла частина училища, з 1925 по 1934 роки  були Микола Олексійович Грінченко, Семен Миколайович Романюк та Семен Петрович Тишкевич-Азважинський. Педагогічний колектив консерваторії і інституту ім. М. В. Лисенка був, по суті, єдиним.  

У 1928 році училище відокремилося від консерваторії як музпрофшкола та узяло на себе справу підготовки музикантів середньої кваліфікації — хористів, оркестрантів, концертмейстерів, керівників самодіяльних колективів і викладачів дитячих музичних шкіл. Таким чином, училище повернулося до статусу середнього спеціального навчального закладу, а у 1934 році відновилася і його стара назва — Київське музичне училище.

Архівні документи свідчать, що до початку Другої світової війни організацією освіти в консерваторії, музичному училищі та створеної у 1934 році за ініціативи К. Михайлова музичної десятирічки займався директор консерваторії. У 1934–1941 роках цю функцію здійснював Абрам Михайлович Луфер, піаніст, учень Г. Беклемішева, лауреат Варшавського конкурсу піаністів ім. Ф. Шопена. Під його керівництвом остаточно склалася та система музичної освіти, що існує в Україні і сьогодні: консерваторія, училище, десятирічка.

У довоєнні роки в училищі навчалися майбутні корифеї вітчизняної музичної культури — Г. та П. Майбороди, І. Масленікова, П. КармалюкП. Муравський, Н. Гончаренко, Е. Томм, Ю. Будницька, Б. Притикіна, М. Різоль, І. Журомський, М. Гордійчук.

У 1944 році заняття в училищі поновилися у новому приміщенні по вул. Воровського, 49. Директором училища був призначений випускник училища, учень Г. Верьовки Петро Андрійович Сук, який очолював Київське музичне училище до 1953 року.

З метою налагодження учбового процесу він запросив до училища педагогів з великим досвідом виховання музикантів-професіоналів та відомих музичних діячів. В цей період в училищі працювали педагоги, багато з яких були викладачами Київської консерваторії. Це піаністи — К. Михайлов, А. Янкелевич, М. Гозенпуд, Я. Фастівський, вокалісти Д. Євтушенко, М. Донець-Тессейр, М. Царевич-Лятошинська, баяніст І. Журомський, балалаєчник Є. Блінов, бандурист В. Кабачок, викладачі струнних інструментів Д. Бертьє, С. Каспін, І. Козлов, С. Вільконський, на відділі духових інструментів працювали В. Яблонський, Л. Хазін, А. Проценко, М. Бердиєв, В. Бабенко, К. Багликов та інші. У післявоєнному становленні диригентсько-хорового відділу брали участь композитори М. Вериківський, Г. Жуковський, О. Коломієць, хормейстер П. Муравський, на теоретичний відділ були запрошені композитори Г. Майборода, П. Майборода, П. Глушков, О. Верещагін, Ю. Щуровський, музикознавець М. Гордійчук та інші. Цей блискучий для середнього навчального закладу склад педагогічного колективу визначив увесь подальший розвиток навчального процесу, сприяв росту та розквіту в училищі нових молодих педагогічних сил.

Показником успішної діяльності викладачів училища стали перші перемоги його вихованців на Всесвітніх фестивалях молоді, всесоюзних та міжнародних конкурсах. Серед перших лауреатів — Ольга Пархоменко (скрипка), Микола Бердиєв (труба), Євген Блінов (балалайка), тріо бандуристок — Валентина Третьякова, Ніна Павленко, Тамара Поліщук, Володимир Селівохін (фортепіано), Віталій Лисенко (хорове диригування).

З 1953 по 1954 рік обов'язки директора училища виконував Іван Іванович Журомський, якого на цій посаді замінив Андрій Омелянович Лісовий (1954–1958).  На час його керівництва припадає присвоєння училищу в 1956 році імені Рейнгольда Морицевича Глієра.

У 1957 році в училищі відкрито заочне відділення, робота якого була направлена на підвищення кваліфікації викладачів та керівників музичної самодіяльності.

З 1958 по 1962 роки директором училища став Степан Омелянович Лук'янов, який сприяв відкриттю у 1959 році школи-студії як бази педагогічної практики учнів училища. Очолила цей підрозділ навчального закладу випускниця училища Е. Парамонова.

1960–1997 роки

З початку 60-х до 80-х років минулого століття в училищі остаточно склалася структура середнього навчального закладу: 7 відділів (фортепіанний, струнно-смичкових інструментів, духових інструментів, народних інструментів, вокальний, диригентсько-хоровий, історико-теоретичний) та 4 методоб`єднання (загальноосвітні предмети, загальне фортепіано, спеціалізоване фортепіано, концертмейстерський клас).

В цей період училище очолювали послідовно — з 1962 по 1964 роки Микола Сергійович Строкач (фаготист за фахом, соліст оркестру, викладач, досвідчений керівник), з 1964 по 1970 роки Лідія Олександрівна Падалко (хормейстер, заслужена артистка України, патріот української хорової школи, активний організатор в сфері хорової діяльності), з 1971 по 1982 роки Анатолій Леонідович Бондаренко (диригент-хормейстер за фахом, викладач, досвідчений управлінець). Під час його керівництва було відкрито гуртожиток училища, а у 1973 році училище отримало приміщення по вул. Льва Толстого, 31.

На цей час в училищі працювали викладачі з великим педагогічним, творчим та виконавським досвідом, більшість з яких створили свої самобутні виконавські школи. Серед них: на фортепіанному відділі викладали — Л. Шур, О. Орлова, Ю. Голембіовський, О. Вериківська, А. Ребро; на відділі струнно-смичкових — Л. Костенко, В. Третьяк, А. Лисаковський, О. Цвейфель, О. Єгоров, М. Гозулов; на відділі духових інструментів – І. Кобець, В. Бабенко, Ф. Чабан, М. Строкач, В. Сінько, В. Яковенко, С. Кудлай, О. Зубенко, О. Белофастов, І. Пендещук, В. Іванов, Я. Верховинець, С. Стежар, І. Шпіцберг; на відділі народних інструментів — І. Журомський, А. Рябінін, А. Омельченко, А. Григоренко, Ю. Тарнопольський, С. Чапкій, А. Білошицький; на вокальному відділі — Б. Полякова, Л. Дорошенко, В. Ялкут, М. Єгоричева, І. Паливода; на диригентсько-хоровому — Л. Падалко, М. Хардаєв, Р. Корецька, Н. Ніколаєва; на історико-теоретичному відділі — Р. Верещагін, В. Подвала, Г. Виноградов, В. Майн, І. Гетоєва, З. Шуранова; концертмейстерський клас викладали — М. Вільчковська, Є. Ратушева, І. Леонтьєва; камерний ансамбль вели — О. Цвейфель, С. Корн, О. Канерштейн. Ці знакові в історії училища особистості виховали наступне покоління викладачів училища, яке сьогодні продовжує традиції своїх вчителів.

У 1980 році в училищі було відкрито нову перспективну спеціальність з підготовки естрадних джазових музикантів. Засновником та першим завідувачем естрадного відділу став видатний музикант, джазовий фахівець Володимир Симоненко. З самого початку на відділі працювали відомі джазові виконавці — В. Мачулін, Є. Дергунов, Ю. Марков, В. Молотков, С. Колесник, А. Шарфман, М. Замороко. У 1983 році на відділі був заснований біг-бенд, першим керівником якого став А. Шарфман.

Наступним директором училища став  Віталій Власович Каращук, піаніст за фахом, викладач, організатор з великим досвідом роботи, який добре розумів навчальний процес «зсередини». Його діяльність у 1982–1991 роках сприяла розвитку училища як методичного центра України, яке стало експериментальною базою введення нових технологій із залученням технічних засобів навчання. Саме в ці роки почали розширюватися міжнародні зв'язки та творчі обміни, які були започатковані його попередниками.

З 1991 по 2003 роки училище очолював Вадим Венедиктович Козін — скрипаль за фахом, викладач, організатор з великим досвідом роботи. В період його керівництва були розроблені та втілені в життя великі освітні, наукові  та мистецькі проєкти училища, що з тих пір мають щорічну періодичність: Фестиваль мистецтв «Шевченківський березень» (1994 р.), Міжнародний конкурс молодих піаністів пам'яті Володимира Горовиця (1995 р.), Регіональний конкурс-огляд юних піаністів, 1996 р. (нині — Всеукраїнський конкурс-огляд юних піаністів Олени Вериківської), Міжнародна науково-практична конференція «Молоді музикознавці» (1997 р.),  Школа виконавської майстерності (1998 р.), Міжнародна «Літня музична академія» (2001 р.).

У 1998 році Київське музичне училище ім. Р. М. Глієра було перейменовано на Київське державне вище музичне училище ім. Р. М. Глієра.

1997–2018 роки

Завдяки зусиллям відомих мистецтвознавців Юрія Зільбермана, Сергія Тишка, Дмитра Терентьєва, у 1997 році був відкритий Факультет музичного мистецтва ІІІ освітньо-кваліфікаційного рівня, на якому до 2008 року були сформовані наступні спеціалізації з наданням освітньо-кваліфікаційного рівня «Бакалавр» та «Спеціаліст»: «Музикознавство», «Музичне мистецтво естради (джаз)», «Фортепіано», «Оркестрові духові та ударні інструменти», «Спів», «Оркестрові струнні інструменти», а також здійснювалася підготовка звукорежисерів, музичних редакторів, музичних менеджерів та музичних аранжувальників (додаткова кваліфікація).

З 2003 по 2009 роки училище очолював Сергій Михайлович Волков — піаніст, педагог, досвідчений та енергійний організатор, заслужений дія мистецтв України. За його ініціативою розпочалася робота по реорганізації училища в комплексний навчальний заклад, структура якого передбачала надання освіти за І–ІІ та ІІІ рівнями акредитації.

У 2008 році КДВМУ ім. Р. М. Глієра реорганізовано в Київський інститут музики ім. Р. М. Глієра.

У 2009 році на посаду ректора Київського інституту музики ім. Р. М. Глієра був обраний Олександр Йосипович Злотник — композитор, народний артист України, професор, доктор філософії, громадський діяч.

Під його керівництвом в КІМ ім. Р. М. Глієра остаточно сформувалася нова модель сучасного музичного навчального закладу України, що охоплює всі стадії навчання творчої молоді від початкової до повної вищої освіти:

- початкова освіта (відбір талановитих дітей та юнацтва, профорієнтація), що здобувається у студії інституту від дошкільного віку до отримання базової загальної освіти;

- здобуття освітнього ступеня «Молодший спеціаліст», яке відбувається паралельно з отриманням загальної середньої освіти і є її невід'ємною частиною;

- здобуття освітнього ступеня «Бакалавр»;

- здобуття освітнього ступеня «Магістр».

У 2013 році (за рейтингом МОН України) Київський інститут музики ім. Р. М. Глієра визнано лідером серед ВНЗ культури і мистецтв України.

У 2015 році інститут став володарем Гран Прі (у номінації «Університет року музичного напряму») на І Міжнародній професійно-спеціалізованій виставці «Освіта в Україні. Освіта за кордоном».

У 2018 році, з нагоди святкування 150-річчя від дня заснування Київського музичного училища, навчальний заклад отримав новий статус – Київська муніципальна академія музики ім. Р. М. Глієра.

Станом на 2020–2021 навчальні роки:

  • в Академії студенти навчаються за освітніми рівнями і ступенями — ОКР «Молодший спеціаліст» (333), ОПК «Молодший бакалавр» (116), ОС «Бакалавр» (340), ОС «Магістр» (83);
  • в Академії працюють — 16 народних артистів України, 22 заслужених артисти України, 16 заслужених діячів мистецтв України, 15 заслужених працівників культури України, 11 докторів філософських та педагогічних наук, культурології, музикознавства, 53 кандидати наук, 18 професорів, 43 доценти;
  • на підготовчому відділенні, у бакалавраті та магістратурі Академії навчаються 86 іноземних студентів із Білорусі, Грузії, Еквадору, Китаю, Мексики, Російської Федерації, США, Туреччини.

За останні 10 років студенти й творчі колективи Академії здобули понад 1800 перемог на міжнародних і національних конкурсах, фестивалях, наукових симпозіумах.

Далеко за межами України здобули визнання творчі колективи Академії — лауреати міжнародних і національних конкурсів та фестивалів. Більшість з цих колективів свого часу стали першими на теренах України навчальними студентськими колективами. Це: симфонічний оркестр (диригенти М. Гозулов, І. Шпіцберг, Р. Кофман, М. Мороз, А. Власенко, М. Пікульський, В. Протасов), камерний оркестр (диригенти Л. Костенко, В. Бєляков, М. Кузін, О. Госачинський), оркестр духових інструментів (диригенти С. Стежар, Ф. Чабан, І. Шпіцберг, А. Васильєв, Ю. Горлін, О. Баженов, В. Дума, М. Мороз, В. Сидорченко), оркестр народних інструментів (диригенти Ю. Тарнопольський,  А. Григоренко, А. Білошицький, В. Слінченко, І. Ячменьов, І. Савков), жіночий хор (диригент-хормейстер Г. Горбатенко), камерний хор (диригент-хормейстер З. Томсон), капела бандуристів (керівники Л. Чмельова, О. Туровська, Л. Амбросова, І. Родіонова), ансамбль скрипалів (керівники Л. Шухман, М. Волков), біг-бенд (керівники А. Шарфман, Г. Стрілець-Стрілецький, О. Шаповал, Д. Аду).

Творчі колективи КМАМ ім. Р.М. Глієра

Історія становлення та розвитку навчального закладу тісно пов'язана з історією вітчизняного музичного мистецтва. Невід'ємною складовою цього процесу є творча і культурно-освітня діяльність викладачів й студентів. «Глієрівці» вважають почесною місією відтворення, оновлення, розвиток вітчизняних мистецьких традицій.

Директори і ректориРедагувати

Викладачі.Редагувати

Шануємо і пам'ятаємо!
Акопова Ніна

Алексєєва-Юневич Марія

Алоїз Владислав

Альбрехт Людвіг

Альтані Іполит

Альшванг Арнольд

Бабенко Володимир

Беклемішев Григорій

Бертьє Давид

Бєлофастов Олег

Білошицький Анатолій

Блінов Євген

Блуменфельд Фелікс

Верещагін Роман

Вериківська Олена

Вериківський Михайло

Верховинець Ярослав

Виноградов Гліб

Вільконський Сергій

Водольський Іван

Воячек Федір                                

Гандольфі Гектор

Геліс Марк

Гетоєва Ірина

Глієр Рейнгольд

Гозенпуд Матвій

Голембіовський Юрій

Гордійчук Микола

Гребенюк Алла

Дергунов Євген

Джолас Дмитро                       

Добикевич Антон

Донець-Тессейр Марія

Еверарді Каміл

Ерденко Михайло

Євтушенко Доментій

Єгоричева Марія

Єгоров Олександр

Жуковський Георгій

Журомський Іван

Запорожцев Володимир

Іванов Віктор

Кабачок Володимир

Канерштейн Олександр

Каспін Самуїл

Кобець Ісаак

Козицький Федір

Колаковський  Олексій

Колесник Станислав

Коломієць Анатолій

Коротков Володимир

Костенко Леонід

Кошиць Олександр

Кузьмін Микола

Левитський Федір

Лисаковський Олександр

Лисенко Микола

Литвиненко-Вольгемут Марія

Любимова Віра

Лятошинський Борис

Майборода Платон

Майн Віктор

Мачулін Віталій

Михайлов Костянтин

Муравйова Олена

Муравський Павло

Орлова Ольга

Паливода Іван

Пендищук Іван

Подвала Валерій

Полянічевський Іван

Поляченко Олександр

Проценко Григорій                    

Пухальський Володимир

Пфеніг Роберт

Ребро Анатолій

Ревуцький Левко

Риб Євген

Різоль Микола

Симоненко Володимир

Сікард Михайло

Сінько Віктор                           

Строкач Микола

Тарновський Сергій

Тарнопольський Юрій

Третяк Віктор

Фастівський Яків

Фридрих фон Мулерт

Хазін Леонід

Химиченко Олександр              

Ходоровський Григорій

Цвейфель Олександр

Чабан Федір

Чечотт Віктор

Шадек Йосип

Шалькевич Віктор

Шарфман Анатолій

Шевчик Отакар

Шпіцберг Ігор

Штосс-Петрова Олександра

Шур Лідія

Шуранова Зоя

Шухман Леонід

Щуровський Юрій

Яблонський Вільгельм

Яворський Болеслав

Ялкут Владеліна

Янкелевич Арнольд

Випускники.Редагувати

Шануємо і пам'ятаємо!
Андрієвська Ніна

Артоболевська Анна

Бакланов Георгій

Баштан Сергій

Бердиєв Микола

Бесфамільнов Володимир

Білецька Марія

Білецька Раїса

Блінов Євген

Бочаров Михайло

Браїловський Олександр

Булавко Володимир

Вакаріна Лариса

Гнатюк Дмитро

Гордійчук Микола

Горобець Руслан

Горовиць Володимир

Горовиць Регіна

Губа Володимир

Гусак Раїса    

Дергунов Євген

Донська Рита

Журомський Іван

Ілляшевич Володимир

Каспін Семен

Кириліна Ірина

Котек Йосип

Левитський Федір                                  

Литвиненко-Вольгемут Марія

Лосський Володимир

Майборода Георгій

Майборода Платон

Михайлов Костянтин

Муравський Павло

Ніколаєв Леонід

Орлова Ольга

Паливода Іван

Пархоменко Ольга

Петриненко Діана

Різоль Микола

Рощина Аза

Рябов Ігор

Сатановський Олександр

Сац Ілля 

Скоробагатько Неоніла

Тутковський Микола                     

Цвірко Людмила

Яворський Болеслав

Ященко Тарас

Випускники. Сучасний періодРедагувати

Народні артисти України
Баклан Олексій

Басалаєва Євгенія

Бельська Людмила

Бойко Валентина

Борисов Вадим

Буймістер Валерій

Глух Світлана

Горбатенко Галина

Гревцова Лілія

Гриньків Роман

Гришко Володимир

Дорошенко Іван

Дубина Анатолій

Дядюра Микола

Дяченко Олександр

Забіляста Лілія

Здоренко Віктор

Квелєнков Юрій

Липник Анатолій

Лук'янець Вікторія

Майборода Роман

Мамченко Антоніна

Монастирська Людмила

Петрова Світлана

Попічук Дмитро

Тищенко Михайло

Чуприна Петро

Штонда Тарас

Шутько Алла

Заслужені артисти України
Афанасьєва Неліда

Бідненко Ірина

Бубнова Анна

Ґданський Володимир

Гнатюк Ярослав

Гончарова Ірина

Згуровський Владислав

Коваль Петро

Копилова Тетяна                        

Копоть Володимир

Кот Геннадій

Кравченко Наталія

Кумановська Тетяна

Марухно Валентин

Михайловський Юрій

Нікітюк Оксана

Осадчий Тарас

Остапенко Андрій

Пилипчак Василь

Проценко Ніна

Пухлянко Марія

Різоль Юрій

Роменська Наталія

Семененко Ірина

Тертичний Юрій

Тимець Віктор

Толмачов Рубен

Турбовський Володимир

Харечко Ірина

Хитряков Сергій

Чуприна Олександр

Шляпочник Майя

Шуцький Броніслав

Яницький Тарас

Заслужені діячі мистецтв України
Верещагіна Алла

Єрошевський Микола

Зарудянська Мальвіна

Клименко Олександр

Ковтюх Лідія

Козир Алла

Корецька Світлана

Кушпет Володимир

Леонов Сергій

Мамченко Олег

Нікітюк Оксана

Панова Наталія

Пахомова Маргарита

Пономарчук Наталія

Редько Віктор

Савчук Андрій

Степанченко Галина

Сухомлінова Світлана

Трофимов Микола

Шутько Сергій

Заслужені працівники культури України
Гіваргізова Ірина

Дрига Олександр

Желудов Валерій

Марков Юхим

Масленнікова Анжела

Найдьонова Людмила

Піроженко Олександр

Смєхова Анна

Стрига  Ангеліна

Троценко Валерій

Чуприна Юрій

Швецова Олена

Професори вищих навчальних закладів України
Антонюк Валентина

Байда Людмила

Берегова Олена

Гузій Наталія

Жарков Олександр

Жаркова Валерія

Завадська Тетяна

Зеленецька Ірина

Зінкевич Олена

Козир Алла

Кулаков Сергій

Лисіна Наталья

Матвійчук Любов

Новицький Костянтин

Прудникова Людмила

Рощина Тетяна

Самохвалов Віктор

Северинова Марина

Сушій Ольга

Фенюк Павло

Композитори - члени Національної спілки композиторів України
Безбородько Олег

Годзяцький Віталій

Гончаров Анатолій

Журавицький Вадим

Колодуб Жанна

Костін Олександр

Поклад Ігор

Ракочі Вадим

Філіпенко Віталій

Шумейко Володимир

Юріна Людмила

Майстри академічного співу та популярної музики
Білик Ірина

Бєлкіна Олена

Бондарчук Василь

Бочаров Костянтин (Melovin)

Бужинська Катерина

Власова Євгенія

Волков Богдан Ілларія

Кароль Тіна

Кравчук Андрій (Ель Кравчук)

Огнєвич Злата

Повалій Таїсія

Успенська Люба

Шамаєва Яна (Jerri Heil)

Джазові музиканти, продюсери, композитори
Аду Денніс

Бойко Ігор

Єфременко Денис

Квінта Руслан

Кляшторний Костянтин

Копоть Володимир

Крупський Олексій

Латанюк Валерій

Лебедєва Наталья

Ліхута Ігор

Марков Юхим

Менделенко Артем

Мінов Олег

Овруцький Аркадій

Овсянніков Сергій

Резницький Марк

Сметанін Сергій

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Зільберман Ю. А. Київське музичне училище. Нарис діяльності. 1868—1924 роки: Монографія / Юрій Зільберман. — К. : Типографія «Клякса», 2012. — 480 с.
  • Київське державне вище музичне училище ім. Р. М. Глієра // Українська музична енциклопедія. Т. 2: [Е – К] / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : Видавництво Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України, 2008. — С. 383-384.
  • Кузьмин Н. Украинская школа музыкального мастерства. — Издание второе. — К.: Международный благотворителный фонд конкурса Владимира Горовица, 2007. (рос.)

ПосиланняРедагувати