Відкрити головне меню

Яблонський Вільгельм Мар'янович

Яблонський Вільгельм Мар'янович (*20 квітня 1889, м. Чечельник Вінницької губернії  — †14 квітня 1977, Київ) — український трубач, педагог, Заслужений діяч мистецтв УРСР (1969), професор Київської консерваторії (1935—1975).

Яблонський Вільгельм Мар'янович
Основна інформація
Дата народження 20 квітня 1889(1889-04-20)
Місце народження Чечельник, Подільська губернія, Російська імперія
Дата смерті 14 квітня 1977(1977-04-14) (87 років)
Місце смерті Київ, Українська РСР, СРСР
Громадянство Російська імперія і СРСР
Професії музикант, музичний педагог
Нагороди
орден Трудового Червоного Прапора
Заслужений діяч мистецтв України

Життєвий шляхРедагувати

З ім'ям В. М. Яблонського (1889—1977) пов'язаний подальший тривалий розвиток і становлення сучасної школи гри на трубі в Україні.

Уродженець України (с. Чечельник, Вінницької губ.), Яблонський почав свою творчу кар'єру вихованцем полкового оркестру 1912 р. закінчив Київське музичне училище (клас педагога А.Подгорбунського).

Творча працяРедагувати

З 1913 до 1918 р. працював разом із М. Табаковим і П. Ейсмонтом у симфонічному оркестрі Сергія Кусевицького, у 1918 році — у Великому театрі, був одним із організаторів Київського симфонічного оркестру без диригента Персимфанс (1926—1930), в якому виконував партію першої труби.

Грав у найкращих симфонічних та оперних оркестрах під керівництвом К. Дебюссі, О. Глазунова, М. Малько, О. Фріда, В. Ферреро, А. Пазовського, В. Дранішникова, Е. Клайбера. Творча діяльність Яблонського в Києві пов'язана також із оркестром Українського радіо, театром опери та балету ім. Т. Шевченка, педагогічним музичним училищем та Київським музично-драматичним інститутом ім. М. Лисенка, а з 1934 — з консерваторією (з 1935 р. він професор, завідувач кафедри).

Протягом півстоліття Вільгельм Мар'янович був справжнім лідером виконавців і педагогів-духовиків в Україні.

Манері виконання Яблонського був притаманний яскравий, саме трубний (а не корнетовий) характер. Сріблястий звук, ажурна техніка, відсутність форсування, оригінальне музичне мислення — ось ті основні риси, що характеризують його незабутню гру. "Найкращим трубачем Росії назвав його Олександр Глазунов. Блискучу, вичерпну характеристику дав Яблонському видатний український диригент Веніамін Тольба.

УчніРедагувати

 
Меморіальна дошка Вільгельму Яблонському в приміщенні Київської консерваторії.

Як у виконавській, так і в педагогічній діяльності Яблонський був послідовником школи Вільгельма Вурма, основні принципи якої вдало поєднували із широкою наспівністю, характерною для української музики. У звуці він цінував силу і шляхетність, був прихильником вільної, природної гри без зайвого напруження і форсування.

Яблонський Вільгельм Мар‘янович є засновником української трубної школи. Протягом своєї довгої творчої і педагогічної праці він обіймав керівні посади консерваторії. Був завідуючим кафедри духових інструментів та деканом оркестрового факультету. З представників довоєнного покоління виділялись Н. Полонський, С. Попов, Г. Самохвалов, М. Рудий, Й. Токарєв, Д. Крижанівський, О. Бєлов. Серед післявоєнного — М. Бердиєв, І. Кобець, М. Брагинський, О. Бєлофастов, В. Шеремет, М. Солонський та ін.

До останнього покоління учнів Яблонського належать кияни — В. Посфалюк, Г. Палкін, В. Литвиненко, А. Бутирін, Ф. Рігін, А. Таращенко, Л. Щасливий, А. Друщенко, З. Екштейн, Л. Петлицький.

Вже будучі в похилому віці В.М.Яблонський працював у Київській консерваторії як педагог-консультант.Його педагогічна діяльність і самовіданність стали взірцем для багатьох послідовників і подальших поколінь київської школи трубачів і виконавців на духових інструментах.

Крім трубачів у нього навчалися валторністи М. Я. Юрченко, Є. І. Надопта, гобоїсти О. І. Безуглий, О. К. Козиненко, тромбоніст В. О. Гарань та ін. Вільгельм Мар'янович також керував і диригував студентськими симфонічним та духовим оркестрами, виїжджав з ними на літні сезони в курортні місцевості.

Загалом його школу пройшли близько 300 чоловік, практично всі трубачі, які працювали в Києві з 30-х по 70-ті рр., були його учнями. Багато з них працювало, а дехто і досьогодні працює в різних музичних колективах України і за кордоном.

ПраціРедагувати

  • «Педагогічний репертуар для труби» (1936),
  • «36. для труби українських композиторів» (1961),
  • фантазія для труби на теми опери «Тарас Бульба» М. Лисенка (1967).

ДжерелаРедагувати