Відкрити головне меню

Кармалюк Павло Петрович

український оперний співак

Кармалюк Павло Петрович (6 січня 1908 (24 грудня 1907), Осівці, нині село Брусилівського р-ну Житомирської області — 8 травня 1986, Львів) — український оперний співак, баритон, народний артист СРСР (1960), професор (1970).

Кармалюк Павло Петрович
Народився 6 січня 1908(1908-01-06)
Осівці, Брусилівський район
Помер 8 травня 1986(1986-05-08) (78 років)
Львів, Українська РСР, СРСР
Поховання
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність співак, оперний співак
Alma mater Національна музична академія України імені П. І. Чайковського
Вчителі Євтушенко Дометій Гурійович
Відомі учні Чайка Володимира Павлівна, Федотов Володимир Іванович, Косопуд Богдан Йосипович, Громиш Олександр Якович, Фіцич Степан Миколайович і Кривень Михайло Якович
Нагороди
орден «Знак Пошани»
народний артист СРСР Народний артист УРСР Заслужений артист УРСР

Надгробок
Павло Кармалюк
Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Співає Павло Кармалюк
Nuvola apps kaboodle.svg Арія Грязного («Царева наречена» М. Римського-Корсакова, українською мовою)
Nuvola apps kaboodle.svg Арія Князя Ігоря («Князь Ігор» О. Бородина, українською мовою)
Nuvola apps kaboodle.svg Арія Жермона («Травіата» Дж. Верді, українською мовою)

Зміст

БіографіяРедагувати

Закінчив Київську консерваторію (1936—41, клас Д. Євтушенка). Під час Німецько-радянської війни — соліст фронтового ансамблю пісні й танцю, 1943—44 — Саратовського театру опери та балету; 1944—70 — соліст Львівського театру опери та балету. Гастролював за кордоном. 1950—77 — викладач Львівської консерваторії (нині музична академія). Серед учнів — В. Чайка, В. Лужецький, П. Ончул, В. Федотов, С. Криворучко, Б.Косопуд, Н.Дацько, О.Громиш, С.Фіцич, М.Кривень, В.Цімура, С. П'ятничко, Г.Вільха, Славко Шовковий та ін.

Володів сильним голосом красивого тембру й широкого діапазону, а також сценічним талантом. Партії: Остап («Тарас Бульба» М. В. Лисенка), Богдан («Богдан Хмельницький» К. Данькевича), Максим («Заграва» А. Кос-Анатольського), Михайло Гурман («Украдене щастя» Ю. Мейтуса, перше виконання), Онєгін («Євгеній Онєгін» П. Чайковського), Грязной («Царева наречена» М. Римського-Корсакова), Демон («Демон» А. Рубінштейна), Жермон, Ріголетто («Травіата», «Ріголетто» Дж. Верді), Ескамільо («Кармен» Ж. Бізе).

Відомий також як концертно-камерний співак. Записав на грамплатівках чимало українських народних пісень, а також романсів та арій з опер українських та зарубіжних композиторів. Лауреат Республіканського конкурсу музик-виконавців у Києві (1945).

Похований на Личаківському цвинтарі.

Джерела та літератураРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Лучко Л. Майстер оперного мистецтва. «Вільна Україна», 1956, 13 трав.;
  • Анисимова З. Народный артист. «Львовская правда», 1958, 17 берез.;
  • Чайка В. Павло Кармалюк. Львів, 2002.
  • Павло Кармалюк. Біографія, оперні арії (аудіо файли)

ПосиланняРедагувати