Кармалюк Павло Петрович
Кармалюк Павло Петрович (6 січня 1908 (24 грудня 1907), Осівці, нині село Брусилівського р-ну Житомирської області — 8 травня 1986, Львів) — український оперний співак, баритон, народний артист СРСР (1960), професор (1970).
| Кармалюк Павло Петрович | |
|---|---|
 | |
| Народився | 6 січня 1908 Осівці, Брусилівський район, СРСР |
| Помер | 8 травня 1986 (78 років) Львів, Українська РСР, СРСР |
| Поховання | Личаківський цвинтар[1] |
| Країна |  СРСР |
| Діяльність | оперний співак, актор, музичний педагог |
| Галузь | опера[2], акторське мистецтво[2] і vocal pedagogyd[2] |
| Alma mater | Національна музична академія України імені П. І. Чайковського |
| Вчителі | Євтушенко Дометій Гурійович |
| Відомі учні | Чайка Володимира Павлівна, Федотов Володимир Іванович, Косопуд Богдан Йосипович, Громиш Олександр Якович, Фіцич Степан Миколайович, Кривень Михайло Якович і Ончул Петро Єпіфанович |
| Знання мов | українська[2] |
| Нагороди |     |
 Зовнішні відеофайли
| |
|---|---|
| Співає Павло Кармалюк | |
|
Арія Грязного («Царева наречена» М. Римського-Корсакова, українською мовою) |
|
|
Арія Князя Ігоря («Князь Ігор» О. Бородина, українською мовою) |
|
|
Арія Жермона («Травіата» Дж. Верді, українською мовою) |
Біографія
ред.Закінчив Київську консерваторію (1936—41, клас Д. Євтушенка). Під час Німецько-радянської війни — соліст фронтового ансамблю пісні й танцю, 1943—44 — Саратовського театру опери та балету; 1944—70 — соліст Львівського театру опери та балету імені Івана Франка. Гастролював за кордоном. 1950—77 — викладач Львівської консерваторії (нині музична академія). Серед учнів — В. Чайка, В. Лужецький, П. Ончул, В. Федотов, С. Криворучко, Б. Косопуд, Н. Дацько, О. Громиш, С. Фіцич, М. Кривень, В. Цімура, С. П'ятничко, Г. Вільха, Славко Шовковий, П. Лабатий та ін.
Володів сильним голосом красивого тембру й широкого діапазону, а також сценічним талантом. Партії: Остап («Тарас Бульба» М. В. Лисенка), Богдан («Богдан Хмельницький» К. Данькевича), Максим («Заграва» А. Кос-Анатольського), Михайло Гурман («Украдене щастя» Ю. Мейтуса, перше виконання), Онєгін («Євгеній Онєгін» П. Чайковського), Грязной («Царева наречена» М. Римського-Корсакова), Демон («Демон» А. Рубінштейна), Жермон, Ріголетто («Травіата», «Ріголетто» Дж. Верді), Ескамільо («Кармен» Ж. Бізе).
Відомий також як концертно-камерний співак. Записав на грамплатівках чимало українських народних пісень, а також романсів та арій з опер українських та зарубіжних композиторів. Лауреат Республіканського конкурсу музик-виконавців у Києві (1945).
Як учасник німецько-радянської війни у 1985 році був нагороджений орденом Вітчизняної війни II ступеня.
Похований на Личаківському цвинтарі.
Примітки
ред.- ↑ Криса Л. Личаківський некрополь — 2006. — С. 139. — ISBN 978-966-8955-00-6
- ↑ а б в г Чеська національна авторитетна база даних
Джерела та література
ред.- І. М. Лисенко Кармалюк Павло Петрович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 115. — ISBN 978-966-00-0692-8.
- Лучко Л. Майстер оперного мистецтва // Вільна Україна. — 1956. — 13 травня.
- Анисимова З. Народный артист // Львовская правда. — 1958. — 17 березня.
- Чайка В. Павло Кармалюк. Життя та творчість актора, співака, вчителя. — Львів: видавництво Отців Василіян «Місіонер», 2002. — 137 с.
- Павло Кармалюк. Біографія, оперні арії (аудіо файли)
- Косопуд Б. Соколині злети Павла Кармалюка. Рефлексії. — Львів, 2020.
Посилання
ред.| Зовнішні відеофайли
| |
|---|---|
|
|
Павло Петрович Кармалюк: Життя і творчість |
|
|
Павло Петрович Кармалюк — Пісня Максима |
- Кармалюк Павло Петрович // Українська музична енциклопедія. У 2 т. Т. 2. [Е – К] / гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : Видавництво Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України, 2008. — С. 332.
- фотографії [Архівовано 15 січня 2015 у Wayback Machine.]
- Павло Кармалюк // Львівська національна опера.