Косопуд Богдан Йосипович

[1]Косопуд Богдан Йосипович (нар. 20 липня 1957, с. Кротошин, Пустомитівський район, Львівська область, УРСР) — український оперний та камерний співак, викладач Львівського державного музичного училища (нині музичного коледжу) імені С.Людкевича, та Львівської національної музичної академії імені М.Лисенка. Заслужений діяч мистецтв України (2012)[2]. Член Національної спілки театральних діячів України. Нагороджений грамотами Міністерства культури України, обласних державних адміністрацій, обласних та міських управлінь культури, подяками журі міжнародних та всеукраїнських вокальних конкурсів.

Косопуд Богдан Йосипович
Народився 20 липня 1957(1957-07-20) (63 роки)
Кротошин, Пустомитівський район, Львівська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство УРСР УРСР → Україна Україна
Національність Українець
Діяльність оперний співак
Alma mater Львівське музично-педагогічне училище імені Філарета Колесси і Львівська національна музична академія імені Миколи Лисенка
Вчителі Кармалюк Павло Петрович
Нагороди Заслужений діяч мистецтв України

Біографічні відомостіРедагувати

Навчався у Львівському музично-педагогічному училищі імені Філарета Колесси (1972-1976) та Львівській державній консерваторії імені Миколи Лисенка (1978-1983) в класі професора, нар. артиста СРСР Павла Петровича Кармалюка (сольний спів).

Був солістом Львівського державного (нині національного імені С.Крушельницької) театру опери та балету імені І.Франка (1981-1983);

Кримської державної філармонії (1983-1989);

Львівської обласної філармонії (1989-2003);

Рівненської обласної філармонії (2003-2005).

Багато років працював солістом оперної студії при Львівській консерваторії (нині музичній академії).

Представляв українське мистецтво у багатьох країнах світу, зокрема: США, Канаді, Великій Британії, Югославії, Німеччині, Австрії, Угорщині, Польщі, Росії, Нідерландах, Швейцарії.

У 1986 році виступив із сольним концертом в ООН (Нью-Йорк, США).

Концертний репертуар Богдана Косопуда — від оперних арій, кантат, романсів західноєвропейської та вітчизняної класики, до сучасних українських творів та народних пісень.

Сольні програми складають твори Моцарта, Чайковського, Рахманінова, Кабалевського, Лисенка та інших. Співак має значну кількість фондових записів на державному радіо України та Львівському радіо і телебаченні (лемківські пісні, арії з опер, романси, твори українських авторів, народні пісні та власні твори).

Ініціатор та організатор святкувань і видання компакт-диска «Співає Павло Кармалюк» до 100-річчя видатного митця.

З 2003 року — викладач сольного співу Львівського державного музичного училища (нині музичного коледжу) ім. С.П.Людкевича, завідувач вокального відділу (2011-2019 р.р.).

Львівська національна музична академія імені М.В.Лисенка:

З 2011 року викладач;

2012 р. ст. викладач;

2018 р. доцент;

2020 р. професор кафедри сольного співу Львівської національної музичної академії ім. М. Лисенка.

Має власні видання:

"Репертуарна вокально-методична розробка для баритона" (2003 р. для середніх та 2017 р. для вищих навчальних закладів);

"З болем та любов'ю" - музично-поетична збірка (2007 р.);

"Україно, матінко мила" - збірник вокальних творів на власні вірші (2007 р.);

"Пісні та романси українських композиторів з репертуару Богдана Косопуда" - навчальний посібник для баритона (2014 р.);

"Соколині злети Павла Кармалюка. Рефлексії" - науково-популярне видання (2020 р.)

Оперні партіїРедагувати

  • Онєгін («Євгеній Онєгін» П. Чайковський),
  • Алєко («Алєко» С. Рахманінов),
  • Зурга («Шукачі перлів» Ж. Бізе),
  • Енріко («Дзвіночок» Г. Доніцетті),
  • Султан («Запорожець за Дунаєм» С. Гулак-Артемовський),
  • Сташко («Заграва» А.Кос-Анатольський),[3]
  • Ебн-Хакіа («Іоланта» П. Чайковський),
  • Марсель («Богема» Дж. Пуччіні),
  • Шарплес («Мадам Батерфляй» Дж. Пуччіні),
  • Сільвіо («Паяци» Р. Леонкавалло),
  • Роберт та Ебн-Хакіа («Іоланта» П. Чайковський),
  • Граф Орловський («Летюча миша» Й. Штраус),
  • Микола («Наталка Полтавка» М. Лисенко),
  • Барон («Травіата» Дж. Верді),
  • Марулло («Ріголетто» Дж. Верді),
  • Фіорелло («Севільський цирульник» Дж. Россіні),
  • Просперо («Три товстуни» І. Юзюк) та інші.

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати